Образотворче мистецтво

Скульптура була улюбленим видом мистецтва еллінів. Статуї богів ставилися в храмах і на міських площах, споруджувалися переможцям Олімпійських ігор і великим драматургам. Оволодіння, дуже поступове, досконалістю у цьому вигляді мистецтва сходить до архаїчних часів. Археологами знайдені десятки дуже схожих один на одну архаїчних статуй двох типів: так звані «куроси» — статуї оголених юнаків і «кори» — задраповані жіночі статуї. Ці фігури виглядають ще дуже скуто, можна побачити поки тільки спроби передати живий рух.

Шедеври скульптури, якими не втомлюється захоплюватися людство, дала світу епоха древньогрецької класики. Сучасниками були великі майстри Фідій, Мірон, Поліклет. Фідія сучасники називали «творцем богів». До нас його головні роботи не дійшли, судити про них ми можемо лише по захоплених описах і посередніх копіях. Статуя Зевса, облицьована золотом і слоновою кісткою, в головному храмі Зевса в Олімпії була справедливо причислена сучасниками до семи чудес світу. Він же створив видатні барельєфи і скульптури Парфенона, в тому числі головну статую — Афіни Парфенос (Афіна-діви).

Мірон досяг висот в прагненні передати в скульптурному зображенні руху людини. У його знаменитому «Дискоболові» уперше в мистецтві розв'язана задача передачі моменту переходу від одного руху до іншого, подоланна статичність. У той же час відповідно до загального естетичного ідеалу, обличчя атлета скульптор зображає абсолютно спокійним. Поліклету належить цикл статуй атлетів — переможців Олімпійської гри. Найвідоміша фігура — Доріфор (юнак зі списом). Поліклет теоретично узагальнив досвід своєї майстерності в трактаті «Канон». Самим прославленим творцем жіночих скульптурних образів був Пракситель. Його «Афродіта Кнідська» викликала безліч наслідувань. Пропорціональність класичних скульптур стала зразком для майстрів багатьох епох.

Епоха завоювання Олександра Македонського, подальшого краху його імперії, повна пристрастей, зльотів і падінь людських доль, цілих держав принесла нову атмосферу в мистецтво. Якщо порівнювати скульптури епохи еллінізму з попереднім, класичним періодом, то їх вигляд втратив незворушність, спокій. Художників стали цікавити душевні пориви, метання людей, їх стан в трагічні моменти (наприклад, скульптурна група «Лаокоон»). З'являються скульптурні портрети, що передають індивідуальні риси. Яскравою була творчість Скопаса (до нас зберігся скульптурний портрет Олександра Македонського). Успіхи науки розширили технічні можливості мистецтва. Одне з «семи чудес світу» — Родосський колос, що являв собою бронзову статую бога Сонця Геліоса (висота колоса була біля 35 м).

Живописні твори (фрески, картини) час не зберіг, але про їх рівень дозволяє судити чудовий вазовий живопис. З вдосконаленням керамічної технології ріс і художній рівень: для архаїки характерний так званий чорнофігурний стиль зображення (малювалися темні фігури на світлому фоні), який в класичну епоху змінився червонофігурними, що зробив зображення більш реалістичними.

3.Опишіть часові та просторові обрії античної цивілізації.

Простір античного світу

Місцем існування античної цивілізації стало узбережжя Середземного моря і країни, що оточували його. Географія античного світу - це передусім географія Середземномор'я і прилеглих до нього областей.

Вигляд Середземномор'я визначають чотири великі півострови: Піренейський, або Іберійський (від древньої назви Іспанії - Іберія, тобто країна іберів, племен, що здавна мешкали тут), Апеннінський (по назві гірського хребта - Апенніни - що проходить через усю Італію з півночі на південь), Балканський і Мала Азія, що служить своєрідним аванпостом Азіатського континенту (карта 1). Порівняно вузький і глибоко такий, що вдається до Середземного моря Апеннінський півострів, продовженням якого є найбільший острів Середземномор'я - Сицилія, навпроти якого вдається до моря Туніський мис протилежного африканського берега, відділяють від Середземномор'я його західну частину. Зроблене силами природи розподіл Середземномор'я на дві основні частини - Західне і Східне Середземномор'я - набуло не лише географічного, але і культурно-історичного значення. Довгий час існували як би дві самостійні історії двох Средиземноморий - Західного і Східного.

Країни східного Середземномор'я (тут Середземне море називали Велике море Заходу) спрадавна були місцем осереддя самих ранніх цивілізацій в історії людства. Тут, біля палестинського Ієрихону, в 8 тисячолітті до Р. Х. виникає одна з перших землеробських культур. Тут з'являються перші в історії держави - Єгипетська (у долині Нілу) і Шумерська (у південній Месопотамії), а також інші прадавні цивілізації - Хеттов, Вавілона, Ассірії, Кріта, Миттани, Сирії. У Західному Середземномор'ї цивілізація з'являється значно пізніше і виникає під відчутним впливом культур його східної частини.

Межі давньогрецької цивілізації.

Перше запитання, яке у вас відразу ж виникає це природнийпитання: «В який час існувала антична цивілізація?»

Антична цивілізація існувала дванадцять століть починаючи звосьмого століття до н.е. і закінчилася п'ятим століттям н.е. Антична цивілізаціяділитися на дві локальних цивілізації; а) давньогрецький (8-1 століття до н.е.) б) Римську (8 століття до нашої ери 5 століття н.е.)

Між цими локальними цивілізаціями виділяється особливо яскрава епохаеллінізму, яка охоплює період з Е23 р. до н.е. до 30 р. до н.е.

Можна так само охарактеризувати давньогрецьку цивілізацію і відповісти напитання: Де ж вона наводилася?

Давньогрецька цивілізація виникла на Балканському півострові такожвона включала західне узбережжя малої Азії (західна частина нинішньої

Туреччини). Балканський півострів з трьох сторін омивається трьома морями: ззаходу Іонічне, з півдня Середземне, зі сходу Егейське море. Так само можназгадати, якщо подумки уявити собі балканський півострів, те, що вінв основному представлений гористій місцевістю дуже мало родючих долин іосновним видом господарства в основному було скотарство (вирощування овецьі кіз). Так само займалися землеробством (вирощували виноград (вино) і оливки

(оливкова олія)), але тільки у двох долинах. Треба ще зазначити у зв'язку ззручною береговою лінією було розвинене рибальство і мореплавання. Щостосується корисні копалини то райони Ефракіі та Македонії були багатізолотими копальнями. На півдні (в районі Філопонеса) добували залізо. У районістародавньої Греції добували олово. Будівельний матеріал, особливо цінувався іщо розташовується на території Греції, мармур.

Також особливо цінувався мармур острова Паррос ( «пароський» білиймармур).

Так який же народ створив давньогрецьку цивілізацію? деякінапевно скажуть греки. Але поняття греки і елліни це збірні назвивеличезного конгломерату племен. У той час як серед цього конгломератуплемен особливо яскраво виділялися такі племена як: архейцов (динамічний, агресивний народ), дорійців, фелаккі.

Давньогрецька цивілізація ділиться на три періоди:

1. Архаїчний (8-6 ст.)

2. Класичний (5-4 ст.)

3. Елліністичний (4-1 ст.)

Методичка стр 8