92. Міжнародна торгівля. Фритредерство і протекціонізм.

Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. З іншого боку, міжнародна торгівля є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. При цьому зовнішня торгівля окремих країн виступає складовою міжнародної торгівлі. Розрізняють торгівлю товарами і послугами.

Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують:

1) експорт;

2) імпорт;

3) торговельний баланс;

4) загальний обсяг зовнішньої торгівлі (зовнішньоторговельний оборот);

5) загальний обсяг міжнародної торгівлі (світовий товарообіг);

6) товарна структура;

3) географічна структура.

Фритредерство – економічна політика, яка характеризується свободою торгівлі і невтручанням держави в особисту підприємницьку сферу життя суспільства. Зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торгівельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (створених урядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн.

Протекціонізм - економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі.

93. Глобалізація як тенденція соціально-економічного розвитку

Глобалізація (франц.- всезагальний, такий, що охоплює всю земну кулю) — це складний багатогранний процес, який поширюється на всі сфери суспільного життя: економічну, соціальну, політичну, духовну.

На сьогодні регулювання у системі економічних відносин здійснюється міжнародними організаціями:

• Організація Об’єднаних Націй (ООН);

• Світова організація торгівлі (СОТ);

• Міжнародний валютний фонд (МВФ);

• Світовий банк та ін.

Глобалістика - це самостійна сфера знань про найзагальніші, планетарні проблеми сучасного і майбутнього розвитку людської цивілізації.

Глобальні проблеми — це проблеми, які є загальносвітовими, такими, що зачіпають інтереси усіх держав і націй, класів, соціальних груп, політичних партій, кожної людини зокрема. 

Класифікація глобальних проблем

1 група - проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства (надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством).

2 група - проблеми соціально-економічних і воєнно-політичних відносин (відносини між роз­винутими країнами і країнами, що розвиваються.

3 група - проблеми, пов’язані з розвитком людини (забезпечення її майбутнього, зростання народонаселення, боротьба із зубожінням, голодом, хворобами, наркоманією тощо).

Глобальні проблеми відрізняються загально планетарним характером, пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн незалежно від їх соціального ладу, рівня економічної зрілості, географіч­ного положення і можуть бути вирішені шляхом взаємодії всіх держав.

Причини зростання глобальних проблем:

• Швидке зростання на планеті народонаселення

• Швидка урбанізація

• Низький рівень впровадження ресурсо- та енергозберігаючих, екологічно чистих технологій

• Реакційна політика окремих держав світу

• Варварське ставлення людини до природи

Форми міжнародного співробітництва у ви­рішенні глобальних проблем:

• реалізація спільних проектів і програм;

• передавання технологій;

• виділення кредитів;

• надання країнам, що розвиваються, доступу на світовий ринок;

• угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій.

94. Україна в системі світового господарства.

Після проголошення незалежності Україна безпосередньо вступила в систему світового географічного поділу праці. Міжнародний географічний поділ праці — форма поділу праці, що виражається у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції або послуг, якими вони обмінюються. Як і інші країни — республіки колишнього СРСР, до такої ролі Україна не була достатньою мірою підготовлена. Старі виробничі, економічні, політичні зв’язки з регіонами колишнього СРСР помітно скоротилися або були цілком зруйновані. У цій ситуації економіка України, яка перебувала на стадії формування, виявилася «сам на сам» з якісно новими умовами функціонування, зв’язками, інфраструктурою тощо. Світове господарство — сукупність національних господарств усіх країн світу і зв’язки між ними. Перед нашою державою постало складне завдання: з одного боку, орієнтуватися на власний потенціал у формуванні нової економіки, а з іншого — визначити свою роль у світовому господарстві, налагодити нову систему економічних зв’язків.

Зростаючого значення набуває інтеграція України в Європу. Економічна інтеграція — процес переплетення національних економік і проведення узгодженої міждержавної економічної політики.

Зовнішні економічні зв’язки відіграють велику роль у розвитку економіки нашої країни. Їх значення постійно зростає. Україна намагається будувати своє економічне співробітництво з іншими державами на основі рівноправності та взаємної вигоди. Нині Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з більш ніж 120 країнами.

Експорт - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами