10.Потреби та блага:зміст, структура,ф-ції, корисність благ. Величина корисності

Блага — матеріальні речі та послуги, які використовуються для задоволення потреб людини. Певні блага існують у природному вигляді, людина ними користується, але вони не є об'єктом економічної діяльності. Інші можна отримати внаслідок економічної діяльності, але в кількості, обмеженій рівнем розвитку виробництва, наявністю сировинних ресурсів, технологій. Економічне благо можна використовувати для задоволення кількох потреб, водночас економічна потреба може бути задоволена за рахунок кількох благ. Цінність блага визначається інтенсивністю потреби та наявною кількістю блага, здатного задовольнити цю потребу.

Залежно від критеріїв оцінки існують різні класифікації економічних благ. Так, за терміном використання їх поділяють на довгострокові та короткострокові. Довгостроковими є блага тривалого користування, які задовольняють одну і ту ж потребу неодноразово. Короткотерміновими є блага разового споживання. За часом використання блага поділяють на теперішні й майбутні. Є блага взаємозамінні (замінники чи конкуруючі у споживанні) і взаємодоповнювані. Взаємозамінні блага можуть замінювати одне одного в задоволенні певної потреби, їх не потрібно перетворювати, наприклад: маргарин і вершкове масло, олія соняшникова і оливкова. Інші можуть задовольняти потреби тільки тоді, коли використовуються разом, наприклад: чай і цукор, автомобілі та бензин. Доповнюваність і взаємозамінюваність благ мають величезну кількість ступенів та варіантів. Блага можна розподілити на прямі (безпосередні) та непрямі (опосередковані). Прямі (споживчі блага) безпосередньо задовольняють потребу (харчі, одяг, побутові предмети). Непрямі блага (виробничі) задовольняють потребу лише як засіб. Задоволення потреби цими благами відбувається опосередковано.

Одним з основних понять теорії споживання є «корисність», тобто споживча вартість блага. Корисність — здатність товару, послуги задовольнити потребу. Вона народжується з відношення між засобами (благами) і цілями (потребами, які необхідно задовольнити) економічної діяльності людини. Корисність є суб'єктивним поняттям. Одне й те ж економічне благо для різних людей може мати різну корисність, навіть нульову, а для деяких людей — від'ємну. Корисність неможливо виміряти кількісно в певних одиницях. А представники маржиналізму Джевонс, Менгер і Вальрас вважали, що корисність має кількісний вимір і є функцією від загальної кількості спожитих благ, вони розрізняли граничну і загальну корисність.

Гранична корисність(MU) — це задоволеність, що набувається від споживання кожної додаткової одиниці блага.

Загальна корисність (ТU) - це сукупна корисність, яку отримує споживач від усіх спожитих благ. її можна підрахувати як суму граничної корисності, отриманої споживачем від усіх спожитих благ. Якщо споживання додаткового блага приносить споживачеві шкоду, то загальна корисність, зрозуміло, зменшується.

11.Економічні інтереси: суть, види, взаємодія

Економічний інтерес – усвідомлене прагнення економ суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їх господарської дія-ті.

Сформований, осмислений економічний інтерес живить пошуки засобів задоволення потреб і досягнення мети. Саме цим зумовлена провідна роль економ інтересів у системі матеріального в-тва як рушійної сили різноманітних дій людей у межах усіх фаз суспільного відтворення.

За своєю сутністю економічні інтереси є об'єктивними. Вони відображають місце і роль суб'єктів господарювання у системі суспільного поділу праці та економічних відносин. Водночас економічні інтереси є суб'єктивними і завжди мають своїх носіїв.

Економічні інтереси є складною системою, всі елементи якої підпорядковані, перебувають у взаємозв’язку і взаємодії. Серед основних їх видів виокремлюють особисті, колективні, суспільні.

Особисті є вираженням виробничих відносин індивіда з іншими суб’єктами сусп. в-тва з метою задоволення своїх потреб. Економічні форми, в яких матеріалізується особистий інтерес, - заробітна плата, премія, прибуток тощо, є водночас і засобами реалізації особистих інтересів і потреб.

Колективні – це виявлення потреб групи людей, об’єднаних однаковим становищем у системі сусп. в-тва, що створює спільні інтереси конкретного колективу. Об’єктом колективних ек інтересів є величина і якість кінцевого продукту, величина валового доходу п-тва, його соц. фондів тощо.

Суспільні – це виявлення потреб усього суспільства. Матеріалізацією є національний дохід.

Ця трискладова структура ек інтересів свідчить, що окремі індивіди з їх особистими інтересами об’єднані у певні колективи, які мають свої спільні, тобто колективні, інтереси. Для отримання максимуму від виробничої дія-ті під-тва потрібно їх колективні інтереси поєднати із суспільними.

Шляхи поєднання інтересів: 1.субординоване підпорядкування одних інтересів іншим; 2.координоване узгодження різнобічних інтересів усіх ек суб’єктів.

Командно-адміністр економіка визнає жорстоку субординацію ек інтересів на основі пріоритетності державного інтересу, який ототожнюється з суспільним і протиставляється колективним і особистим.

У сучасній ринковій економіці домінує особистий інтерес споживача. Суспільство розуміє,що не суборд, а коорд є най ефект засобом узгодж та реалізації інтересів.