2. Особливості та специфіка менеджменту туризму

Діяльність в управлінні туризмом специфічна і істотно відрізняється від діяльності працівників інших галузей. Управління туризмом має ряд особливостей, що випливають зі специфічних властивостей наданих послуг у системі "людина - людина". Ці особливості полягають у наступному:

1. Широке проникнення туризму в людське суспільство при складних взаємозв'язках між галузями, підприємствами, природними компонентами, включеними в сферу туристичної діяльності, що зумовлює подвійну відповідальність в управлінні туризмом:

• по-перше, будь-яка туристичне підприємство несе відповідальність за результати своєї діяльності стосовно до масштабів свого регіону в економічному, екологічному, соціальному й іншому аспектах;

• по-друге, воно відповідально перед своїми співробітниками.

2. Сильний вплив з боку зацікавленої клієнтури. Бажання і претензії різних категорій можуть не тільки не збігатися, але і бути протилежними, наприклад протиріччя між власниками готелів, місцевими жителями, різними віковими категоріями туристів, постачальниками різних туристичних послуг і товарів.

3. Важко вимірювані цілі управління в масштабі регіону й обмежений вплив на регіон, що виявляється в основному при економічній ефективності діяльності туристичного підприємства, обумовленої позитивними результатами роботи окремих туристичних фірм і підприємств розміщення, харчування, транспорту, розваг і ін. Для менеджменту приватних туристських підприємств, які в своїй діяльності орієнтуються на здобуття прибутку, характерні чіт­кі і вимірні цілі — накопичення цінностей, рух готівки, прибуток. Для менеджменту туристських організа­цій таких цілей не існує ні на рівні підприємства, ні на рівні регіону.

4. Невіддільність турпродукту від джерела його формування. Якщо споживач замовив путівку в березні на червень, а в травні турфірма припинила своє існування, то, природно, що ця послуга не буде зроблена через відсутність її джерела.

5. Велика частина туристських підприємств — малих розмірів.

6. Найважливішою особливістю туризму як об'єкту управління є специфіка туристського продукту – ПОСЛУГИ.

Послуга – 1) це будь-який захід або користь (вигода), які одна сторона може запропонувати іншій і які в основному невідчутні і не приводять до заволодіння чим-небудь; 2) продукт праці, корисний ефект якої виступає|вирушає| не у формі|у формі| речі, а у формі|у формі| діяльності, направленої|спрямованої| на річ або на людину.

Тому найважливішою особливістю менеджменту туризму є специфіка послуг (і в т.ч. туристичного продукту), яка полягає у:

• неосяжності;

• неспроможності до зберігання;

• різноманітності його складових;

• невід’ємності процесу виробництва і споживання туристичної послуги та присутності клієнта в процесі його надання;

• послуга існує тільки|лише| в процесі її виробництва

• мінливості якості;

• сезонності попиту.

2. Загальні підходи до визначення менеджменту підприємств туризму і готельного господарства

Менеджмент туризму в існує вже давно, але теорія його розроблена відносно слабо. Безліч публікацій, різноманітність підходів в описі різних аспектів менеджменту туризму, емпірична і дослідницька робота в цьому напрямі свідчать про значущість даної дисципліни і підтверджують зростаюче практичне значення менеджменту туризму.

По своїй природі управління в системі туризму неоднорідне, оскільки включає різні форми власності, індивідуальна і колективна праця. Програми обслуговування туристів повинні враховувати цілі подорожі в аспектах його змісту, виду і якості наданих послуг. Це визначає вибір інфраструктури туризму, до якої відносяться засоби розміщення, підприємства харчування, бюро подорожей і екскурсій, туристичні агентства і транспортні підприємства, трансфер, музеї, киносервис, служба побуту, спортивні комплекси, центри розваг, здоров'я й ін.

Управління туристичною діяльністю - це виконавське мистецтво керівних структур у сфері туризму, що жадає від керівника динамізму, прояву індивідуальності, швидкої адаптації до часто змінюються ситуаціям.

Туристичний менеджмент - особлива діяльність, цілеспрямований вплив на працівників, управління і координацію операцій туристичних підприємств в умовах ринку для досягнення мети й одержання прибутку.

Функція менеджменту - організація управління туристичним підприємством, виражає процес створення структури керування. Ця функція має два аспекти: створення структурних підрозділів відповідно до мети і стратегією підприємства і установлення взаємин між підрозділами різних рівнів для розподілу обов'язків і координації виконання завдань.

Функції і задачі менеджменту туризму:

• стратегічне управлінське планування;

• організація управління туристичним підприємством;

• координація роботи всіх підрозділів;

• управління персоналом, підвищення його професійного рівня, створення умов для реалізації потенційних можливостей працівників.

Важлива функція менеджменту туризму - інноваційна, що включає розробку нових туристичних послуг високої якості. Ефективний менеджмент надає своїм клієнтам туруслуги на більш вигідних для них умовах чим конкуренти і при цьому високої якості.

Менеджмент туризму - це уміння досягти поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, характер, мотиви поводження працівників туристичного підприємства.

Менеджмент підприємств туризму - це процес застосування управлінських концепцій і інструментів на даних підприємствах і отриманні, завдяки цьому, додаткових вигод та заощадження часу. 

Менеджмент підприємств туризму - особливий вид менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг даних підприємств на ринку туристичних і готельних послуг.

Туристичний менеджмент - це самостійний вид управлінської діяльності, призначений для досягнення цілей туристичної організації, яка функціонує в ринкових умовах

Функціонування туристичного менеджменту як системи управлінської діяльності містить у собі:

• виконання загальних і спеціальних функцій управління,

• використання різних методів, засобів, форм і структур управлінської діяльності

• залучення інформації, необхідної для підготовки і прийняття управлінських рішень.

Туристичний менеджмент направлений на створення певної системи управлінської діяльності з метою задоволення потреб людей в подорожах. Ця система передбачає орієнтацію туристичних організацій на ринкову кон’юнктуру та виробництво таких туристичних послуг, які б користувалися попитом і могли б принести максимальний прибуток.

Менеджменту туризму ґрунтується на трьох складових елементах:

• управлінських аспектах фундаментальних суспільних наук, у межах яких досліджуються проблеми управління суспільним виробництвом {економічна теорія, філософія, макроекономіка), а також наук, що досліджують загальні закони управління (кібернетика, теорія систем);

• конкретних науках про окремі сторони і функції управління (економіка підприємства, комерційна діяльність, маркетинг та ін.);

• теорії туристичного менеджменту, яка досліджує власні закономірності управління в сфері туризму.

В тур фірмі менеджмент включає складові:

- м. організ тур.діяльності;

- м.виробн тур прод (операц.мен.)

- менедж реаліз турпрод (sale-management)

- персонал-менедж

- маркетинг

- фінансовий мен.

З приведених визначень випливає, що головним фактором, що зумовлює успіх туристичного підприємства, є здатність задовольняти запити клієнта.

Генеральна стратегія орієнтації на споживача означає, що останній знаходиться в центрі уваги підприємства, яке повинне прагнути якнайкраще зрозуміти тенденції розвитку його системи переваг. З іншого боку, підприємство у певній мірі може впливати на поводження споживача і ринок. Туристичний менеджмент виходить з того, що функція використання приносить споживачеві більше задоволення, чим факт володіння товаром. Матеріальний продукт перетворюється в носія (умова надання) послуги. Підсилюється роль невловимих атрибутів (комфорту, уваги, доброзичливості) як стимулів до здійснення покупки.

Туристичний менеджмент повинен бути орієнтовано:

• по-перше, на максимально можливе задоволення специфічних потреб конкретного клієнта шляхом надання йому туристичного продукту;

• по-друге, на створення в організації можливості й умов для виробництва такого продукту (забезпечення персоналом, матеріальними ресурсами, технологією);

• по-третє, на погоджування цілей і інтересів (вигоди) усіх залучених у процес надання послуги сторін (організації, клієнтів, інших груп інтересів).

Таким чином, в основі функціонування туристичного менеджменту повиннен знаходитися споживач, що є головною фігурою у цьому процесі. Філософія обслуговування може так звучати: туристичне підприємство існує для того, щоб обслужити клієнта, а система і обслуговуючий персонал забезпечують процес надання послуг. В наслідок цього – як управлінський персонал керує своїми підлеглими, це і характеризує якість обслуговування клієнта.

Об’єктом вивчення туристичного менеджменту є процес управління туристичною організацією.

Суб’єкт вивчення туристичного менеджменту - працівники туристичної організації та взаємозв’язки між ними.

Предметом туристичного менеджменту є теоретичні та практичні аспекти і закономірності управлінської діяльності в туристичній організації.

Що стосується методології туристичного менеджменту, то вона ґрунтується на сучасних теоретичних концепціях і практиці менеджменту.

З точки зору сервісного менеджменту: Розгляд загальної проблематики туристичного менеджменту потребує ув'язки його концептуального бачення з механізмом і параметрами практичної реалізації, насамперед через процеси і процедури проектування виробничих систем і розробку стратегій і планів діяльності. У цьому зв'язку інтеграція функцій управління туристичним підприємством - маркетингу, управління операціями і управління людськими ресурсами - є суттю проблеми туристичного менеджменту

У загальному значенні управління туризмом являє собою цілеспрямований вплив на систему відносин між об'єктами і суб'єктами туризму та зовнішнім середовищем (що включає соціальний стан, екологію, економіку, технологію і політику і т.д.).

+

Під терміном "менеджмент" розуміють управління якоюсь соціально-економічною системою (підприємством). "менеджмент" походить з англійської мови і означає керувати, стояти на чолі, завідувати, бути здатним впоратися з будь-якою проблемою.