5. Поняття та ознаки правової держави

Вперше термін «правова держава» було вжито німець­кими вченими К. Т. Велькером (1813), І. X. Фрайхер фон Аретином (1824). Створення юридично завершеного поняття «правова держава» пов'язують з ім'ям Р. Моля. У 1829 р. він дав визна­чення правової держави як конституційної держави, яка повинна базуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на зебезпеченні судового захисту людини.

В Україні вчення про правову державу виникло у другій полови­ні XIX ст. Активно працювали над створенням теорії правової дер­жави вчені Б. Кістяківський, М. Коркунов, Г. Шершеневич та ін.

Правова держава — це організація, устрій і здійснення державної влади в країні.

Ознаки правової держави:

1. панування права в усіх сферах суспільних відносин, що пі­длягають державному врегулюванню;

2. взаємна відповідальність держави і громадянина;

3. наявність широких, демократичних й реальних прав і сво­бод людини і громадянина;

4. юридична захищеність особи;

5. організація і поділ державної влади на законодавчу, вико­навчу та судову;

6. розвинена система чинного законодавства;

7. провідна роль суду в розв'язанні спірних питань і конфлік­тних ситуацій;

8. ефективна діяльність інших правоохоронних органів у за­безпеченні законності і правопорядку;

9. високий рівень правосвідомості та правової культури гро­мадян, професіоналізму працівників правоохоронних органів.

6. Форма держави та її складові елементи

У сучасній теорії держави поняття форми держави є одним із найважливіших понять.

Форма держави — це спосіб (порядок) організації здійснення державної влади.

Елементи форми держави:

• державне правління — спосіб організації вищої державної влади;

• державний устрій — спосіб поділу держави на певні складові та поділ влади між нею та цими частинами;

• державно-правовий режим — порядок здійснення державної вла­ди певними методами і способами.

7. Форма державного правління

Державне правління – спосіб організації вищої державної влади.

Форма державного правління:

Монархія ^— вища державна влада зосереджується повністю або частково) в руках однієї особи — монарха і, як правило, переда­ється у спадщину серед представників правлячої династії або формується іншим шляхом (фараон, король, цар, імператор). Монархія може бути необмеженою (абсолютною) та обмеженою.

Види:

Абсолютна (необмежена) монархія:

• монарх не обмежений конституцією;

• здійснює законодавчу діяльність;

• керує урядом, який формує сам;

• контролює правосуддя, місцеве самоврядування.

Конституційна монархія:

• обмежена конституцією;

• монарх не може впливати на склад і політику уряду;

• уряд формується парламентом і йому підзвітний;

• парламент здійснює законодавчу діяльність.

Республіка — верховна влада в державі належить представниць­ким виборним органам і здійснюється ними. У теорії розглядають­ся аристократична (рабовласницькі республіки у Стародавніх Афінах, Стародавньому Римі) та демократична.

Три види демократичних республік:

• парламентська — президент обирається парламентом; уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті; уряд підзвітний парламенту; парламент може висловлювати уряду недовіру, що має наслідком його відставку (Іта­лія, Греція, Індія);

• президентська — президент обирається всенародно за особли­вою процедурою; президент є главою держави і здійснює ви­конавчу владу; законодавча влада належить представницькому органу (парламенту); президент має право відкладального вето та інші права (США, Франція);

• змішана — присутні елементи як президентської, так і парла­ментської форм правління.