3.Особливости природно-антропогенних ресурсів ,що мають вплив на розвиток туризму

Основою розвитку туристичної галузі виступають ресурси, задіяні в рекреаційно-туристичній діяльності, які при дотриманні елементарних природоохоронних і ресурсозберігаючих правил і технологій, можуть використовуватися тривалий час без суттєвих процесів деградації природних і соціально-культурних комплексів навіть за умови значних антропогенних навантажень. Туристсько-рекреаційні ресурси включають в себе природні, історичні, культурні, соціальні та інші складові. В той же час, традиційно, першим серед рекреаційно-туристичних ресурсів виділяється природної складової, адже окремі види природних ресурсів впливають на рекреаційно-туристичний процес комплексно, взаємодіють і взаємодоповнюють один одного і формують те неповторне природне оточення, на фоні якого людина реалізує свою потребу відпочивати та відтворювати життєву енергію.

Під природно-географічними ресурсами традиційно розуміють об’єкти та явища «природного» походження, які залучені або можуть бути залучені до туристсько-рекреаційної діяльності. До таких ресурсів відносяться ландшафти та компоненти природи (геологічні, орографічні, геологічні, гідрологічні, кліматичні, флористичні та фауністичні). В той же час, природно-антропогенними туристичними ресурсами вважаються ділянки землі, водної поверхні та повітряного простору над ними загальнонаціонального, регіонального та місцевого значення, які мають особливе природоохоронне, наукове, культурне, естетичне, рекреаційне, оздоровче значення та охороняються державою.

Херсонська область знаходиться в межах Причорноморської низовини, на всій її території переважають степові ландшафти, помірно-континентальний посушливий клімат. Область розташована в степовій зоні, на нижній течії р. Дніпра. Південні райони Херсонської області омивають води Чорного та Азовського морів, берегова лінія розчленована, тут є значна кількість заток і кіс-островів. На території області багато річок, у тому числі р. Дніпро (плавнева зона якого з великими просторами болотистих островів, рясно порізаних складною мережею рукавів, проток, єриків і озер) та р.

У межах області розташована значна кількість озер різного походження; є також солоні і грязьові. Також є джерела мінеральних і геотермальних вод. Таким чином, багаті природні умови і ресурси Херсонського регіону, в поєднанням з відбуваються тут несприятливими природними та антропогенними процесами зумовили з одного боку різноманітні туристично-рекреаційні ресурси, з іншого - актуалізують проблему їх раціонального використання та охорони. Херсонська область має досить унікальні і важливі природно-заповідні об'єкти та території різного ієрархічного рівня, які і формують її природно-антропогенні туристсько-рекреаційні ресурси регіону.

4.Характеристика культурно-історичних ресурсів

Херсонська область утворена 30 березня 1944 за рахунок частин Миколаївської та Запорізької областей. Її площа становить 28,5 тис. Кв. км (4,7% від території України). Чисельність населення - 1237,1 тис. Осіб (2,5% населення України), у тому числі міське населення - 760,1 тис. Осіб (61,4%), а сільське - 477 тис. Осіб (38,6%) .

Область розташована на півдні України. На південному заході омивається Чорним, а на південному сході - Азовським морями. На півночі регіон межує з Дніпропетровською, на сході - з Запорізькою, на заході - з Миколаївською областями, на півдні - з Республікою Крим.

В кінці XIX - початку XX століття Херсонська губернія стала одним з великих районів кустарної промисловості півдня України. Після 1917 року колишнє адміністративно-територіальний поділ України було скасовано. У липні 1919 року було прийнято рішення розділити Херсонську губернію на дві - Херсонську та Одеську. В грудні 1920 року Херсонська губернія була перейменована в Миколаївську, Для післявоєнного відновлення Чорноморського флоту на початку 1950-х років в Херсоні був побудований суднобудівний завод, а пізніше тут був заснований завод залізобетонного до побудування "Паллада", які донедавна були в складі виробничого об'єднання .

У 1778 р. у відповідності з царським указом було закладено місто Херсон, назване на честь давнього Херсонеса. Будівництвом керував один із предків О.С Пушкіна генерал І. Ганнібал. Херсон був першою базою Чорноморського флоту. На спорудження фортеці, верфі, судноремонтних майстерень, складів були витрачені величезні кошти, але невдовзі стало зрозуміло, що місце було обрано невдало: мілководний Дніпровський лиман і гирло Дніпра не дозволяли підходити великим морським кораблям. Тому після заснування Миколаєва (1783) і Одеси (1794) Херсон поступово втратив значення головного порту і головної південної верфі країни. В 1790-х pp. адміралтейство було переведено до Миколаєва. Хоча херсонська суднобудівна верф продовжувала функціонувати, і тут споруджувались невеликі військові кораблі. В 1806 р. стала до ладу ще одна верф, що спеціалізувалась на будівництві торговельних кораблів. Вона стала найбільшим підприємством цивільного суднобудування на півдні країни.

В 1900-1902 pp. було поглиблено дніпровське гирло (до 22 футів), прорито канал, який з'єднав порт із морем, і Херсону було повернуто значення великого морського порту.

У північно-східній частині парку Слави, посеред круглого в плані газону – пам’ятник “Скорботна матір» був встановлений на честь воїнів загиблих у Афганістані.

Його автори: архітектори - В.Шевелюк, В.Чалик та скульптор А.Астаулов. Скульптура: техніка – виколотка (мідь) бетонний постамент облицьований чорною керамічною плиткою.

На невисокому прямокутному постаменті – скульптурне зображення старої жінки, яка стоїть на колінах, трохи нихилившись уперед. Вся фігура старої звернута на захід. Біля грудей вона тримає ікону Спасителя, яка огорнута рушником. По краях рушника – рослинний орнамент. Жінка зображена у національному костюмі: в сорочці та довгій спідниці, поверх якої - фартух, на ногах – чоботи. На голові – хустка. Обличчя - у зморшках, - має зосереджений, скорботний вираз: брови насуплені, на чолі складка, очі запалі, губи щільно зжаті. Перед скульптурою на постаменті розміщено квітку тюльпана з Вороніної криці та напис: „Синам Херсонщини, які загинули в Афганістані та в інших війнах за кордоном”.

Навколо газону, де встановлений пам’ятник - чавунні стовпці, які з’єднують ланцюги.

Споруджений скульптором І.Г. Білокуром та архітектором Ю.Т. Тарасовим. Загальна висота пам’ятника – 7,00 м.

Залізобетонний, окантований міддю бюст Тараса Григоровича Шевченка (1814 – 1861) височить на призматичному постаменті із блоків сірого полірованого граніту. Скульптурний портрет поета виконаний в традиціях реалістичної пластики. Натхненне обличчя сповнене напруги, глибокого переживання. Пам’ятник Шевченка відзначається різноманітністю контурів, ретельним опрацюванням деталей. Риси обличчя трактовані експресивно, моделювання шиї, голови виявляє внутрішню динаміку образу. Добре простежується рух, що фіксується енергійним розворотом плечей.

Чотиригранний постамент центрує основний об’єм скульптури, надає їй стійкості. Вдало знайдено пропорційне співвідношення архітектурних мас і скульптури. У верхній частині постаменту – накладні бронзові літери – підпис-факсиміле Т.Г.Шевченка. В навколишньому просторі скульптурна композиція акцентується чіткою вертикаллю, що виділяється на тлі зелених насаджень проспекту.

Очаківська та Московська брами Херсонської фортеці є одними з найстаріших споруд міста, що збереглися до наших днів. Брами повністю ідентичні одна одній, мають арочну конструкцію, складені з добре обробленого інгулецького вапняку, декоровані пілястрами й аттиком. Названі за напрямками доріг, що вели з Херсонської фортеці на Очаків і на Москву чи Петербург (інші назви Московських воріт - Санкт-Петербурзькі або Північні).

Очаківська брама розташована у західній частині фортеці, навпроти Катериненського собору. З'єднувала фортецю з Грецьким форштадтом та мала підйомний міст, за яким розташовувався равелін.

Московська брама розташована в північно-східній частині фортеці (нині парку Ленінського комсомолу). Мала підйомний міст через рів, з'єднувала фортецю з військовим форштадтом. Являють собою типовий зразок оборонного зодчества: прямокутна в плані споруда, перекрита коробовим склепінням, побудована з місцевого каменю. Збудовані, як вважається, за проектом московського архітектора Родіона Казакова в 1783 р. Є пам'яткою архітектури національного значення

13 березня 1969р. в парку Слави на честь 25-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників встановлено пам'ятник - танк «Т-34».

Сьогодні багато приїжджих здивовано дивляться на танк Т-34, що стоїть на постаменті, на початку алеї Слави. У роки Другої Світової Війни цей танк брав участь у військових діях, після чого був подарований командуванням 295-ї стрілкової дивізії.

Урочисто і грізно підноситься пам'ятник-танк на своїй вічній стоянці.