Universalna_osvita

підході втрачається логічна структура інформації, стає неможливим відтворення цілісної системи знань.

4.Використання нераціональної форми запису, яка не передбачає виділення логічних елементів тексту за допомогою його структуризації, просторового розміщення, абзаців, відступів, нумерації, підкреслень тощо. У результаті при кожному читанні конспекту будуть значні втрати сил і часу на з’ясування структури матеріалу, співвідношення його частин. Крім того, значно утруднюється робота зорової пам’яті, бо сторінки конспекту дуже схожі одна на одну, не мають графічних особливостей, які могли б стати своєрідними зачіпками для запам’ятовування.

5.Застосування невдалих або недоцільних скорочень основних понять, термінів, часто вживаних слів. Їх скорочений запис буває або занадто складним, займає багато часу, або є неоднаковим, має кілька варіантів, або важкозрозумілим навіть для автора конспекту. Причина цієї помилки полягає у відсутності системи скорочень і символів, у їх конструюванні безпосередньо на лекції, а не під час підготовки до неї.

Яким вимогам має відповідати раціональний конспект?

Студентські конспекти досить різноманітні за відображенням матеріалу (бувають дослівні й короткі; з поділом на головне й другорядне і без такого поділу та ін.) та формою запису (структуровані й схожі на моноліт, який займає всю сторінку, без абзаців, відступів, інтервалів; з підкресленнями, обводками і без них; однокольорові та різнобарвні тощо). Однак раціональними вони бувають далеко не завжди (таблиця 3).

Таблиця 3

Види конспектів

За способом відображення матеріалу	За формою запису
	матеріалу
1. Текстуальний конспект зберігає логіку і	1. Текстовий	конспект
структуру джерела інформації. Запис ведеть-	є найбільш розповсюд-
ся у відповідності з розташуванням матеріалу	женою формою	запису,
в статті чи книзі й складається головним	яка складається із звичай-
чином з цитат.	ного тексту.
2. Вільний конспект поєднує виписки, ци-	2. Формалізований
тати, тези, власні думки студента, може	конспект спрямований на

61

включати план та ін.						відображення	структури
3. Тематичний конспект дає відповідь тіль-						навчального	матеріалу	і
ки на конкретне питання на основі одного чи						передбачає	запис	у
кількох джерел без фіксування їх іншого						вигляді таблиць або схем.
змісту.						3. Графічний конспект
4. Оглядовий		тематичний		конспект		відбиває динаміку істо-
містить огляд кількох публікацій з певної						ричних подій і процесів,
теми чи питання.						етапи їх розвитку у формі
5. Хронологічний		конспект		встановлює		діаграм, графіків, а також
послідовність подій в історичному часі, у						хронологічної лінії.
найкоротшому	варіанті		виглядає		як
хронологічна чи синхроністична таблиця.

Раціональним (від латинського “rationalis” – “розумний”) вважається тільки такий конспективний запис, який є доцільним з точки зору відображення змісту інформації, форми її фіксації та подальшої роботи з нею. Такий конспект повинен забезпечувати:

осмислення навчального матеріалу;

високу швидкість запису;

міцне запам’ятовування змісту;

легке прочитання рукописного тексту;

надійне розгортання скороченого запису, тобто відновлення отриманої на лекції інформації негайно або через певний термін.

Конспектування – це процес розумової переробки тексту, яка призводить до його скорочення без істотних змістових втрат. Складовою цього процесу є письмова фіксація саме змісту.

Конспектування є досить складним видом інтелектуальної діяльності, що передбачає майже одночасне виконання таких операцій:

1.Аналіз навчального матеріалу, відбір суттєвої інформації.

2.Виділення найбільш важливих, ключових слів і побудова на їх основі складових змісту

3.Скорочений запис змісту інформації

Слід пам’ятати основні принципи скорочення слів:

1. Найбільша кількість інформації припадає на початкові літери слова.

62

2.Не бажано опускати закінчення слів у тих випадках, коли вони відбивають зв’язок між ними в реченні (наприклад, у іменників – відмінок і число, у дієслів – особу й час). Скорочене слово повинне мати певний “запас міцності”, достатній для його відновлення в даному контексті (наприклад, скорочення орг. може відноситися до різних слів: організація, організувати, організаційний, організуючий та ін.; тоді як збереження закінчення скороченого слова гарантує від багатозначності).

3.Скорочення повинне закінчуватися лише на літеру, яка означає приголосний звук.

4.Незнайомі слова слід записувати повністю.

При конспектуванні можна застосовувати такі способи скорочення слів:

1.Скорочення за першою літерою рекомендується для слів, які зустрічаються досить часто: ХХ ст., 1905 р., н.е. (наша ера), р. Дніпро, с.г. (сільське господарство) тощо.

2.Скорочення за кількома першими літерами (при цьому відкидаються суфікс і закінчення) найчастіше використовуються для прикметників і дієприкметників, за якими стоять іменники: істор. подія, центр. місце, політ. процес, геогр. назва та ін.

3.Пропуск кількох літер у середині слова, замість яких ставиться дефіс: сусп-во, кн-во, стр-ра, госп-во, пром-ть, р-н, з-д тощо.

Слід зауважити, що такі скорочення досить індивідуальні й багато в чому залежать від звички запису, яка склалася.

4.Використання абревіатур.

Абревіатура (від латинського “abbrevio” – “скорочую”) – скорочення, утворене з перших літер або початкових складів словосполучення. Абревіатури зручно використовувати для позначення ключового поняття, про яке йдеться. Такий принцип застосовується в енциклопедіях, коли слово, що означає заголовок статті, скорочується однією великою літерою. Наприклад, якщо лекція присвячена Київській Русі, то при конспектуванні можна застосувати абревіатуру КР. Аналогічно скорочуємо: ГВД (Галицько-Волинська держава), ВКЛ (Велике князівство Литовське), РП (Річ Посполита), У (Україна), ЗС (Запорозька Січ), ВВ (Визвольна війна) та ін.

63

5.Вилучення голосних. Відомо, що приголосні літери несуть більше інформації, ніж голосні. Можна скористатися цим способом запису, вилучаючи кілька або всі літери, які означають голосні звуки, наприклад: Свтслв (Святослав), кзк (козак), гтмн (гетьман) тощо.

Зрозуміло, що такий прийом є допоміжним, значного прискорення запису не дає; його використання залежить від особливостей сприйняття того, хто конспектує.

6.Застосування елементів стенографії. Відомо, наскільки складно, а інколи й неможливо зрозуміти речення, в якому слова записані без закінчень. Елементи стенографічного запису дозволяють уникнути цих труднощів, бо зберігають ознаку належності слова до певної частини мови. Для фіксації типових закінчень слів скористаємося такими простими позначками: для багатьох іменників - ~; для прикметників - 1; для дієслів - крапка. Цей спосіб значно прискорює запис та полегшує читання конспекту.

У конспектуванні навчального матеріалу варто застосовувати символи. Символ (це слово в перекладі з грецької означає “знак”, “прикмета”, “ознака”) – умовне позначення предмета, поняття або явища. Вкажемо на такі способи використання символів у конспекті з історії України:

1. Літери-позначення. Їх можна запозичити з навчальних дисциплін, в яких склалася певна система позначень:

час	– t;	функція	– f;
площа	– S;	сума	– ∑;
об’єм, обсяг	– V;	довжина, протяжність – l.

2. Математичні символи. Існує багато символів у математиці (або створених на їх основі), якими можна замінювати слова при конспектуванні: >, <, ≤, ≥, <, >, +, –, =, ≠, ≈, ׀׀, ׀׀, тощо.

3. “Ієрогліфи”, тобто схематичне зображення відповідних предметів або явищ. Винайдіть собі кілька ієрогліфів і введіть до конспекту, надавши їм певного змісту. Тільки потурбуйтеся, щоб вони легко, бажано одним розчерком, писались і добре відрізнялись від літер.

64

4. Літера в “обгортці”. Цей спосіб призначений для створення символів, які означають насамперед найуживаніші терміни. Записуємо першу літеру слова і, не відриваючи ручки від паперу, “обгортаємо” її лінією. Наприклад, символом @ позначаємо аналіз.

Під час роботи над конспектом після лекції слід:

дописати пропущені літери, закінчення, слова, приклади;

завершити розбивку тексту конспекту на змістові відрізки (розділи, підрозділи, питання);

виділити підкреслюванням визначальні слова в тексті або винести їх на поля;

виділити визначення, висновки, а також незрозумілі місця; відповісти на питання для самостійного вивчення, які були вказані в лекції;

доповнити конспект інформацією з історичних джерел та літератури;

скласти структурну схему матеріалу теми, хронологічну, синхроністичну таблицю та ін.

Після опрацювання слід прочитати конспект, перевірити якість засвоєння матеріалу. Для самоконтролю можуть використовуватися такі прийоми:

аналіз лекційного матеріалу, виділення його істотних елементів;

переказ конспекту з розгортанням його змісту (тобто стислий запис виступає як основа для більш повного відтворення навчальної інформації, яке супроводжується поясненнями, аргументацією, прикладами, висновками та ін.);

визначення та аналіз понять, встановлення зв’язків між

ними;

постановка питань щодо фактів, передумов, причин історичних явищ, їх наслідків, значення та уроків, етапів розвитку історичних процесів;

перевірка знань хронології (за конспектом лекції, підручником, хронологічними й синхроністичними таблицями);

65

 відповіді на питання для самоконтролю, виконання завдань.

Багаторазове читання без відтворення матеріалу, самоконтролю не забезпечує його надійного засвоєння. Для найбільш ефективного запам’ятовування слід звернутися до конспекту конкретної лекції в оптимальні для повторення строки: наступного дня після запису, через тиждень і через місяць.

3. Особливості написання рефератів, есе; підготовки доповідей, усних презентацій

Реферат є однією з обов'язкових складових навчального процесу та формою підсумкового закріплення й контролю знань та навичок.

Реферат - коротке повідомлення у письмовій формі або у формі публічної доповіді змісту книги, наукової статті, проблеми, результатів наукового дослідження; доповідь на наукову тему, що висвітлює її на основі огляду літератури чи інших джерел, що включає основні відомості та висновки, а також кількісні та якісні дані про об’єкт, що описується.

Мета написання реферату - підтвердити рівень опанування студентами в процесі навчання основних положень з вивченої тематики, продемонструвати знання відповідної літератури, вміння аналізувати матеріал, робити узагальнення та самостійні висновки.

Завдання написання реферату:

вивчення стану розробки обраної проблеми в літературі та публікаціях;

розгляд у контексті обраної теми практики й підходів до розв'язання конкретних проблем;

вивчення відповідних інформаційних та статистичних даних, що стосуються теми реферату та їх аналітична обробка ;

логічний, аргументований виклад матеріалу.

Види рефератів

Оглядовий реферат – реферат, що складений на певну кількість документів-першоджерел, що є узагальненою характеристикою певного змісту документів.

66

Табличний реферат – реферат у вигляді довідкової, аналітичної, динамічної чи іншої таблиці. Складається з метою передачі документальної інформації у зіставленні та наочності.

Ілюстративний реферат – реферат, що сформований на основі опрацювання ілюстративного матеріалу першоджерел. Ілюстративні реферати використовуються для наочності, полегшення сприйняття, аналізу, оцінки, підвищення інформованості.

Критичний реферат – реферат, в якому ставиться завдання:

-відобразити зміст першоджерела;

-висловити своє ставлення до змісту першоджерела.

Реферат телеграфного стилю – реферат, зміст якого подано

увигляді коротких називних речень чи набору ключових слів (дескрипторів). Такі реферати використовуються для констатації певних відомостей з документів, що аналізуються.

Захист рефератів проводиться протягом 5-15 хв. Під час захисту визначається:

-актуальність поставленої мети і завдань;

-структура основної частини;

-висновки, що зроблені в ході написання.

Вимоги до написання реферату

Актуальність теми

Науково-теоретичний рівень. Досягається за рахунок ретельного аналізу обраної проблеми з урахуванням сучасного розвитку сфери соціально-трудових відносин, теоретичних узагальнень, оперування об'єктивною та раціональною аргументацією, наведення характерних прикладів, доказових фактів тощо.

Структура та оформлення. Обсяг реферативної роботи має складати до 10-12 сторінок. Матеріал цієї письмової праці розподіляється рівномірно відповідно до плану реферату: вступ, основна частина (2-3 питання), висновки, список літератури, додатки (схеми, таблиці, зразки документів). Стиль викладу матеріалу має бути науково-діловим. Реферат має бути акуратно написаний від руки чи надрукованим на комп'ютері з дотриманням стилістичних і граматичних норм. Сторінки мають бути нумеровані. У тексті обов'язково повинні бути посилання на літературу та інші джерела, що використовувалися при підготовці

67

реферату.

Титульний лист та план оформлюються відповідно до встановлених норм (Додаток 1).

У«Вступі» мають бути обґрунтовані актуальність та практичне значення обраної теми реферату, визначені мета та завдання роботи.

В «Основній частині» повинна бути розкрита тема реферату, шляхом висвітлення основних питань. При чому необхідно зосередити увагу на науково-теоретичному аналізі поставлених питань в літературі, з висновками щодо їх теоретичної та практичної значущості.

У«Висновках» необхідно сформулювати теоретичні та практичні рекомендації, що випливають з проведеного аналізу, наводяться як науково-теоретичні, так і практичні підсумки проведеного аналізу за проблематикою реферату. Вони мають логічно пов'язуватися із змістом викладеного матеріалу.

Містить список використаних літературних джерел та публікацій.

Есе (фр. essai «спроба, проба, нарис», від лат. exagium

«зважування») — літературний жанр прозового твору невеликого обсягу й вільної композиції. У перекладі з англійської, есе

(essay) означає «нарис», «твір», «спробу самостійного аналізу» та «обґрунтування теоретичної гіпотези».

Есе повинне містити: чіткий виклад суті поставленої проблеми, включати самостійно проведений аналіз цієї проблеми з використанням концепцій і аналітичного інструментарію, розглянутого в рамках дисципліни, висновки, що узагальнюють авторську позицію з поставленої проблеми.

Залежно від специфіки дисципліни, форми есе можуть значно диференціюватися. У деяких випадках це може бути аналіз наявних статистичних даних з досліджуваної проблеми, аналіз матеріалів із засобів масової інформації й використання досліджуваних моделей, докладний розбір запропонованого завдання з розгорнутими думками, підбір і детальний аналіз прикладів, що ілюструють проблему тощо.

Процес написання есе можна уявити як ланцюжок, послідов-

ність	певних елементів,	етапів, процесів. Для студентів
важливими є такі процеси та		елементи.

68

Конспектування, особливо при читанні, є стратегічним інтелектуальним вмінням, а не механічним спрощеним викладенням авторської думки, позиції. Конспектуючи, студент відбирає відповідний матеріал та розвиває своє розуміння теоретичних положень, емпіричних даних, тобто факти такого роду, які або підтверджують, або спростовують. При читанні текстів студент робить помітки та порівнює одне з другим, відзначає те, що буде корисним в подальшій роботі або є більш цікавим, змістовним з теоретичного чи емпіричного підходів.

Що читати? Важливим є підбір матеріалу для читання: з кожної конкретної теми потрібно спочатку прочитати дві або три ключові статті, книги, в яких подаються зрозумілі концептуальні рамки або теоретична аргументація чи наводяться всебічні емпіричні дані. Таке стратегічне читання сформує певні основні орієнтири щодо теми (враховуючи різні судження, інтерпретації), слугуватиме фундаментом для цілеспрямованого подальшого читання.

Залежно від тематики важливим є включення до списку літератури для читання одного або двох тематичних досліджень, що мають протилежні спрямування. Ефективне використання тематичних матеріалів та даних допоможуть студенту попередити типову помилку – надмірне використання узагальнень в есе.

Тема есе. Аналіз протиріч, розгляд тематичних досліджень, формування проблеми дозволяють студенту визначити тему есе. Тема, питання та завдання, що постали перед студентом в процесі розмірковування над есе потребують аналітичних відповідей, тобто пошуку пояснення: чому щось відбувається / з якої причини / як це відбувається / процеси, механізми.

Побудова есе — це відповідь на питання або розкриття теми, що засновано на класичній системі доказів.

1.Титульний аркуш (заповнюється за рекомендованим зразком);

2.Вступ: місія2 студента щодо розгляду теми есе, його авторське бачення3 — гіпотеза4 або сутність та обґрунтування

2 Місія від англ. mission - покликання, певна ідея, що несе в собі підставу для подальшого формування гіпотези.

3 Бачення — проникливість, певна гострота, що несе вагомість суб’єктивності підходу до розгляду проблеми в есе.

69

вибору цієї теми. Мета та завдання роботи — очікуваний результат роботи в цілому та конкретні результати, які будуть отримуватися в ході розкриття теми. На цьому етапі дуже важливо пра-

вильно сформулювати питання, на які ви збираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження. При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на наступні питання: «Чи потрібно давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?», «Чому тема, яку я розкриваю, є важливою в даний момент?», «Які поняття будуть залучені в мої міркування?», «Чи можу я розділити тему на трохи більше дрібних підтем?» і т. д.

3. Основна частина: теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій щодо питання. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі. Тому важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здійснюється структурування аргументації; саме тут необхідно обґрунтувати (логічно, використовуючи дані або строгі міркування) пропоновану тезу. Там, де це необхідно, як аналітичний інструмент можна використати графіки, діаграми й таблиці. Залежно від поставленого питання аналіз проводиться на основі наступних категорій: причина — наслідок, загальне — особливе, форма — зміст, частина — ціле, сталість — мінливість. У процесі побудови есе необхідно пам'ятати, що один параграф повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений графічним або ілюстративним матеріалом. Отже, наповнюючи розділи аргументацією, необхідно в межах параграфа обмежити себе розглядом однієї головної думки. Добре перевірений спосіб побудови есе – використання підзаголовків для позначення в головній частині ключових моментів аргументованого викладення. Сукупність підзаголовків допомагає побачити те, що пропонує зробити студент (чи є добрим його бачення). Ефективне використання підзаголовків – не тільки визначення основних пунктів, які студент бажає висвітлити, це також наявність логічності у висвітленні теми есе.

4 Гіпотеза від анг. Hypothesis - припущення, задум, намір, який несе авторську суб’єктивність і приймається за предмет дослідження.

70