Тема 6: Культура українського модерну і постмодерну хх – поч. Ххі ст.

Семінарське заняття –2 години

1. Вплив модерну на розвиток української культури початку ХХ століття.

2. Українське національно–культурне відродження періоду “українізації”.

3. Нищення української культури сталінською тоталітарною системою.

4. Характеристика основних напрямків розвитку української культури періоду 60–80 –х рр.. ХХ століття.

Теми реферативних повідомлень

1. М.Зеров та українські неокласики.

2. Сучасні субкультурні напрямки в Україні.

3. Класик української естрадної музики. Творчість В. Івасюка.

4. Фактор “радянського патріотизму” в українській культурі 40–50 рр. ХХ століття.

5. Постмодерністські тенденції сучасної української культури.

6. Основні напрями еволюції української культури в контексті сучасних світових тенденцій розвитку.

7. Український модернізму та модернізм західноєвропейський.

8. Проблемні питання розвитку культури незалежної України.

9. Сучасна соціокультурна ситуація в Україні.

10. Пріоритетні напрями державної політики в розвитку національної культури.

Література: [1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 15, 20]

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Предмет, об’єкт та завдання дисципліни.

2. Джерельна база дисципліни.

3. Періодизація історії української культури.

4. Місце історії української культури в системі навчальних дисциплін фахової підготовки працівників ОВС.

5. Проблема етногенезу української нації.

6. Культура первісної людини на території України.

7. Трипільська культура.

8. Культури кочових народів на території України у давні часи.

9. Загальні особливості культури скіфів.

10. Антична культура та її значення для розвитку культурного процесу на території України.

11. Культура східних слов’ян дохристиянської доби.

12. Міфи та вірування давніх слов’ян.

13. Християнство і розвиток культури Київської Русі.

14. Освіта і наука у Київській Русі.

15. Література Київської русі.

16. Давньоруські літописи.

17. Архітектура Київської Русі.

18. Мозаїка та фреска як вид монументального мистецтва Київської Русі.

19. Іконопис у Київській Русі.

20. Особливості культури Галицько–Волинської держави.

21. Загальні тенденції розвитку української культури ХІV – ХVІ ст.

22. Образотворче мистецтво в Україні у XIV–XVI ст.

23. Особливості розвитку архітектури в Україні у XIV–XVI ст.

24. Становище освіти в Україні у XIV–XVI ст.

25. Меценатство як фактор розвитку української культури XV–XVII ст. Діяльність К.Острозького та П.Могили.

26. Культурна місія братств і братських шкіл.

27. Дерев’яна архітектура в Україні.

28. Полемічна література в Україні (ХІV – ХVІ ст.)

29. Роль козацтва в розвитку української культури.

30. Острозький культурний центр та його місце у розвитку культурного процесу на території України.

31. Козацькі літописи.

32. Історія українського друкарства.

33. Українські народні думи та пісні XV – XVII ст., їх тематика та особливості.

34. Тема козаччини в українському народному малярстві (XV – XVII ст.)

35. Філософія і поетична творчість Григорія Сковороди.

36. Внесок Києво–Могилянської академії в розвиток української культури.

37. Українська культура доби Гетьманщини.

38. Просвітницька діяльність Івана Мазепи.

39. Загальна характеристика українського бароко.

40. Українська барокова архітектура.

41. Українська барокова музика.

42. Українська барокова поезія.

43. Поезія І. Котляревського.

44. Загальні тенденції та особливості розвитку української культури у ХІХ ст.

45. Формування національно–визвольної течії в українському культурному русі кінця XVIII – початку ХІХ ст. Поява українознавства.

46. Розвиток освіти і науки в Україні у ХІХ ст.

47. Еволюція архітектурних стилів в Україні протягом ХІХ ст.

48. Розвиток музичного мистецтва в Україні у ХІХ ст.

49. Поезія і драматургія Т. Шевченка.

50. Т. Шевченко – художник.

51. Творчість М. Гоголя.

52. Творчість Л. Українки.

53. Творчість І. Франка.

54. Творчий доробок О. Кобилянської.

55. Творчість М. Лисенка.

56. Український живопис ХІХ – початку ХХ ст.

57. Українське образотворче мистецтво ХІХ – ХХ ст.

58. Пам’ятки архітектури класицизму в Україні.

59. Українська драматургія ХІХ – початку ХХ ст.

60. Формування українського національного театру у ХІХ ст.

61. Національно–культурне відродження в Україні на межі ХІХ – ХХ ст.

62. Загальна характеристика українського модерну.

63. Український авангард і європейська художня культура кінця XIX–початку XX ст.

64. Модернова українська література.

65. Мистецькі об’єднання в Україні 20 – 30–х років ХХ ст.

66. Авангард в українському образотворчому мистецтві першої третини ХХ ст.

67. Модерністські напрями в українському театрі. Лесь Курбас.

68. Тоталітаризм і українська культура.

69. “Розстріляне відродження” 30–х років ХХ ст.

70. Політика українізації в радянській державі: причини, сутність та наслідки для культурного розвитку України.

71. Феномен культури соціалістичного реалізму.

72. Дисидентський рух в Україні та його вплив на розвиток національної культури.

73. Головні напрями і тенденції розвитку української літератури радянської доби.

74. Кіномистецтво радянської України.

75. Творчий доробок О. Довженка.

76. “Поетичне кіно”: С. Параджанов, Ю. Іллєнко.

77. Загальна характеристика українського постмодерну.

78. Сучасний стан культури в Україні.

79. Надання державного статусу українській мові та значення цього акту для українського культурного відродження.

80. Сучасна українська література.

81. Основні тенденції в сучасній архітектурі України.

82. Сучасне українське образотворче мистецтво.

83. Головні тенденції у розвитку освіти в сьогоднішній Україні.

84. Театральне мистецтво в сучасній Україні.

85. Елітарна і масова культура, специфіка проявів на теренах України.

86. Молодіжна субкультура в Україні.

87. Фольклор у сучасній українській культурі.

88. Культура українського народу в контексті європейської культури.

89. Розвиток культури національних меншин в незалежній Україні.

90. Культурне життя української діаспори.

ЛОГІКА

Логічні закони і методи відіграють принципову роль в теорії та практиці. Логіка вивчає закони і форми мислення, спрямованого на пошук істини, навчає, як у процесі діяльності правильно будувати умовиводи, доведення, прищеплює вміння правильно оперувати поняттями й судженнями, застерігає від можливих логічних помилок. Незнання її законів та правил, невміння користуватися ними в процесі правового дослідження нерідко призводять до різноманітних логічних помилок, котрі в професійній діяльності виявляються помилками.

Запропонований навчально–методичний комплекс відображає основні напрямки та обсяги навчальної роботи студентів з логіки.

Мета курсу – ознайомлення студентів із сучасними теоретико–аналітичними засобами побудови міркувань та формування навичок їх ефективного застосування у практиці соціального спілкування.

Предмет курсу – схеми, форми міркувань людей.

Основна увага у запропонованому курсі приділена розвитку та вдосконаленню у студентів логічної культури, вміння логічно правильно міркувати, критично мислити.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

• специфіку предмета формальної логіки як науки про закони та форми правильного мислення;

• умови досягнення істинності знань та подолання помилок в розумовому процесі;

• внутрішню структуру доказового, переконливого, аргументованого та логічно несуперечливого процесу міркування;

• категоріально–понятійний апарат формальної логіки, її закони, принципи, норми, правила, методи, способи, прийоми правильного міркування.

уміти:

• свідомо використовувати правильні логічні способи зв’язку елементів думки в процесі усного чи письмового міркування;

• регулювати та контролювати принципами, нормами, правилами та логічними законами процес міркування.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Предмет логіки та її практичне значення	10	–	–	–	10
Тема 2. Поняття як форма мислення	16	2	2	2	10
Тема 3.Судження	12	–	2	–	10
Тема 4. Закони логіки висловлювань	12	2	–	–	10
Тема 5. Умовивід як форма мислення	10	–	–	–	10
Тема 6. Логічні основи теорії аргументації	6	–	–	–	6
Тема 7. Логіка побудови та перевірки гіпотез	4	–	–	–	4
Форма підсумкового контролю – залік	2	–	–	–	–
Всього годин:	72	4	4	2	60

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Абстрактне мислення – це вища форма активного відображення дійсності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому, узагальненому відображенні істотних зв’язків.

Відчуття – перша елементарна форма чуттєвого пізнання зовнішнього світу. Відчуття дають безпосереднє відображення дійсності. Предмети і явища навколишнього світу, діючи на органи чуття людини, викликають різні відчуття – зорові, слухові, дотикові. Відчуття відображають окремі ознаки, властивості, якості речей. На основі відчуттів виникають сприйняття.

Диз’юнкція – вид складних суджень, в яких міститься певна альтернатива. Оскільки сполучник “або”, який є аналогом оператора диз’юнкції, має два значення, диз’юнктивні судження бувають двох видів: прості і строгі (сильні). У першому випадку диз’юнкція використовується для позначення альтернатив, які не виключають одна одну (вони можуть бути одночасно істинними, але не можуть бути одночасно хибними). У другому випадку диз’юнкція використовується для позначення ситуації, коли ці альтернативи є такими, що виключають одна одну (вони не можуть бути одночасно істинними і не можуть бути одночасно хибними).

Еквіваленція – вид складних суджень, які будуть істинними у тому разі, коли збігатимуться істиннісні значення тих суджень, із яких вони складаються, тобто тоді, коли обидві її частини будуть або разом істинні, або разом хибні. Оператор еквіваленції позначається символами: “↔”, “≡”. Аналогом оператора еквіваленції в українській мові є сполучник “якщо і тільки якщо..., то...”. Екзистенційні судження є окремим видом атрибутивних суджень, в яких ідеться про наявність або відсутність самого предмета думки. Предикат них позначається словами: “існує” (“не існує”), “є” (“не є”), “був” (“не був”) тощо. Елементарні (прості) судження містять у своїй структурі лише один суб’єкт і один предикат.

Закони логіки – об’єктивні суттєві зв’язки між думками.

Імплікація (матеріальна імплікація) є складним умовним судженням,що складається з двох частин (вони, в свою чергу, можуть бути простими або складними судженнями). Перша частина імплікації є умовою (основою, антецедентом), а друга – наслідком (консеквентом).

Кон’юнкція – вид складних суджень, які будуть істинними лише у тому разі, коли всі їх складові частини (їх може бути дві чи більше) будуть представлені істинними судженнями. Основним аналогом оператора кон’юнкції в українській мові є сполучник “і”.

Логіка – наука про абстрактне мислення: закони мислення та логічні форми.

Логіка висловлювання – це перша складова математичної логіки, котра досліджує операції із висловлюванням у цій логіці розуміється будь–яка пропозиція, стосовно якої можна сказати, що вона або істинна або хибна.

Логіка предикатів – розділ математичної логіки, який досліджує операції про висловлювання, розчленовані на суб’єкт та предикат.

Метод логіки (формалізація) – це створення формальних аналогів, що відповідають висловлюванню природною мовою.

Мова – знакова система, необхідна умова виникнення думки і процесу мислення. За допомогою мови відбувається перехід від сприймання й уявлення до понять, здійснюється формування узагальненої думки; матеріальна оболонка думки, засіб спілкування людей.

Поняття – це форма мислення, яка віддзеркалює предмет у його суттєвих ознаках.

Призначення формалізації – є описом міркування та виявлення правильних схем міркування, діагностики неправильних міркувань.

Судження – це форма мислення, в якій що–небудь стверджується або заперечується про предмет думки.

Сприйняття – це дещо складніша, ніж відчуття, форма пізнання дійсності. Сприйняття є віддзеркалення предметів і явищ у їх наочній цілісності. На базі сприйняття і відчуттів виникають уявлення, у яких відтворюються відчуття і сприйняття.

Уявлення – це чуттєвий образ тих предметів і явищ, які людина сприймала раніше. Уявлення виникають із чуттєвих сприймань, але, на відміну від них, вони безпосередньо не пов’язані з предметами. Утворення уявлень не потребує безпосернього впливу речей на органи чуттів у даний момент.

Умовивід – це форма мислення, в якій з одного чи більше суджень виводиться нове судження – висновок.

Формальна логіка – наука про форми, закони, прийоми та методи абстрактного мислення, вивчаючи мислення з боку його логічної структури, відхиляється від конкретного змісту думки, це логіка, що вивчає структуру мислення, досліджує закони будови нашої думки.