1. Поняття та сутність виробничо-господарської діяльності.
Виробничо-господарська діяльність - це врегульовані нормами аграрного права відносини, спрямовані на виробництво с/г продукції, її переробку, збереження та реалізацію з метою отримання прибутку. Виробничо-господарська діяльність є базовим інститутом аграрного права і спрямована на реалізацію спеціальної правосуб'єктності - на розвиток основних (рослинництво, тваринництво), додаткових (садівництво, овочівництво, птахівництво, бджільництво) і допоміжних (переробка сировини та продовольства, підсобні промисли) галузей сільського господарства, тобто на здійснення цілей передбачених Статутом.
Співвідношення цих галузей залежить від природно-кліматичних та економічних умов господарства. Напрямок діяльності с/г кооперативів, ФГ, господарських товариств згідно із законом ґрунтується на вільному обранні цими суб'єктами видів діяльності, а не на указівках державних органів. Такі підприємства самостійно визначають напрямки своєї діяльності, спеціалізацію, на свій розсуд обирають партнерів, в тому числі іноземних, розпоряджаються виробленою продукцією і доходами, займаються іншими видами діяльності, не забороненими законодавством.
Державні (комунальні) підприємства також при обранні напрямків с/г діяльності виходять із природно-кліматичних та економічних умов, але цей вибір здійснюється державою (територіальною громадою) як власником.
Спеціалізацію с/г підприємства виділяють за основною, провідною галуззю, на яку припадає найбільша (від 20 %) питома вага в товарній продукції.
Під спеціалізацієюу теорії аграрного права розуміють форму суспільного поділу праці, що дістає вияв у територіальному розміщенні та розчленуванні галузі на окремі види виробництва сільськогосподарської продукції й сировини.
Спеціалізація характерна саме для сільськогосподарських підприємств. Виявленням спеціалізації є створення підприємства, яке спеціалізується на виробництві однорідної продукції. Це сприяє найбільш ефективному використанню землі, трудових ресурсів, забезпечує підвищення продуктивності суспільної праці. Розрізняють З види спеціалізації господарств: глибокоспеціалізовані господарства з однією галуззю, від якої отримують 60-70% всіх надходжень та 3-4 додаткових; спеціалізовані господарства з 2 основними галузями та 3-4 додатковими; з 3 основними галузями, кожна з яких займає 20% у загальному \обсязі виробництва та 3-4 додаткових.
ЗУ "Про с/г кооперацію" визначає господарські правомочності кооперативів (ст.28). Згідно із Статутом, кооператив самостійно визначає основні напрямки господарської діяльності, її спеціалізацію, здійснює її планування. Він самостійно реалізує свою продукцію, надає послуги за цінами та тарифами, які встановлюються ним самостійно або на договірній основі. Виробничо-господарська діяльність здійснюється на засадах самофінансування та прибутковості. Рівень виробничо-господарської діяльності залежить від впровадження у виробництво досягнень науки та техніки, високоврожайних сортів с/г культур, нових порід тварин. Такі ж права надані ФГ відповідно до ст. 26 ЗУ “Про ФГ”.
Поряд із розвитком рослинництва та тваринництва с/г підприємства можуть здійснювати переробку с/г продукції як самостійно, так і шляхом кооперації. Для більш повного та рівномірного використання трудових ресурсів, а також місцевих сировинних ресурсів, підвищення прибутковості виробництва на підприємствах можуть створюватися підсобні виробництва та промисли. С/г підприємства можуть укладати угоди з будь-якими суб'єктами підприємництва та громадянами. Як юридичні особи вони можуть приймати участь у міжгосподарській діяльності, в тому числі шляхом створення спільних підприємств або на договірних засадах.
До виробничо-господарської діяльності відноситься також діяльність, пов'язана із реалізацією продукції, виробленої на підприємстві. Здійснення всіх цих видів діяльності забезпечує с/г підприємствам господарську самостійність та свободу дій.
Правове регулювання спеціалізації с/г виробництва відбувається за допомогою загальних та спеціальних законів та підзаконних актів. До загальних відноситься Господарський кодекс України, ЗУ "Про господарські товариства"
Спеціальні: ЗУ “Про пріоритетність розвитку соціальної сфери села і АПК в н/г", згідно з яким с/г підприємства самостійно визначають напрямки та структуру с/г виробництва, а значить і його спеціалізацію та обсяги. Вони можуть здійснювати свою діяльність як самостійно так і шляхом кооперування.
ЗУ "Про насіння та садівний матеріал", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про карантин рослин" встановлюють, що насінництво - це галузь рослинництва, завданням якої є розведення насіння високоврожайних сортів, збереження та покращення їх чистосортності, біологічних та врожайних властивостей. Суб'єктами насінництва є фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння.
ЗУ "Про племінне тваринництво" здійснює правове регулювання спеціалізації тваринництва. Суб'єктами цієї діяльності є селекційно-гібридні центри, іподроми та інші підприємства незалежно від форм власності, які мають ліцензію на право займатися племінною справою.
На рівні підзаконних актів - це постанова КМУ від 16.06.1993 р. "Про заходи щодо покращення насінництва с/г культур", "Про заходи щодо стабілізації та розвитку тваринництва і птахівництва на 2001-2004 роки” від 17.07.2001 р.
Спеціалізація конкретних с/г підприємств визначається їх установчими документами, зокрема Статутом.
Основні принципи здійснення виробничо-господарської діяльності закріплені у ГК України, ЗУ "Про с/г кооперацію", "Про ФГ" і ними виступають:
- принцип вільного вибору напрямків діяльності;
- самостійне розпорядження виробленою продукцією та доходами;
- вільний вибір партнерів;
право на об'єднання з іншими підприємствами;
самостійне планування своєї діяльності.