2.2. Аналіз надходжень податків до державного бюджету
Податки є засобом формування державного бюджету. Державний бюджет країни складається з доходів (надходжень) і видатків. Важливою макроекономічною проблемою є відповідність видатків доходам держави. Якщо видатки більші, ніж доходи, то виникає дефіцит бюджету.
Україна має свою структуру доходів і видатків. Вона залежить від багатьох факторів: державного устрою, рівня економічного розвитку, втілюваної у конкретних умовах політики (стримування бізнесової активності або її стимулювання, лібералізації економіки або активного соціального захисту населення тощо). Попри всю різноманітність державних підходів до формування і використання бюджету у них є спільні риси.
Доходна частина бюджету складається в основному з податкових надходжень, менша частина – це неподаткові надходження. У складі державних видатків розрізняють витрати на утримання соціальної сфери, на соціальний захист населення, на оборону, державні капіталовкладення тощо. Розглянемо структуру бюджету на прикладі державного бюджету України на 2009 рік (Див.додаток 1).
У формуванні доходів бюджету головну роль в Україні, як видно з таблиці, відіграють непрямі податки. Таке співвідношення прямих та непрямих податків можна пояснити тим, що в умовах спаду виробництва і зниження ділової активності держава не може забезпечити бюджетні надходження за допомогою прямого оподаткування прибутків підприємств та організацій і доходів громадян. У такому випадку застосовується непряме оподаткування, що є формою вилучення доходів споживачів.
Згідно даних Державного казначейства України, за січень-вересень 2009 року до державного бюджету (загальний і спеціальний фонди) мобілізовано доходів у обсязі 131 943,8 млн. грн. (з урахуванням відшкодування ПДВ та без урахування власних надходжень бюджетних установ), або 102,7 % планових показників січня – вересня 2009 року.
Продовжується урядова практика щодо зменшення місячного плану за доходами загального фонду держбюджету. Так, за вересень коригування плану проти першого варіанту помісячного розпису доходів загального фонду державного бюджету, складеного Міністерством фінансів України на початку року, відбулося на 5 921,6 млн. грн., або на 40,1 % у бік зменшення.
Всього за 9 місяців план за доходами загального фонду держбюджету було знижено на 22 954,9 млн. грн., або на 17,5 %. Отже, без урахування здійснення відповідного коригування та, до того ж не враховуючи законодавчі зміни до дохідної частини державного бюджету, якими збільшено план за доходами на 282,5 млн. грн., виконання планових показників січня-вересня 2009 року становило б 82,5 %, а вересня – 60,0 %.
Протягом 9 місяців зростають обсяги переплат до зведеного бюджету. Якщо на початок року вони складали 8 996,6 млн. грн., то на 1 жовтня поточного року – 10 835,3 млн. грн. (приріст за 9 місяців – 1 838,7 млн. грн. або 20,4%, у тому числі за вересень – 125,4 млн. гривень або 1,2%), що є свідченням націленості уряду за будь-яку ціну, навіть шляхом скорочення обігових коштів підприємств, а отже, звуження їх можливостей щодо господарської діяльності, забезпечити виконання бюджету.
Також, відповідно до оприлюднених даних, за 9 місяців стовідсотково виконано план на відповідний період з відшкодування з бюджету податку на додану вартість платникам (28 989,4 млн. гривень).
Проте, незважаючи навіть на перевиконання плану з відшкодування порівняно з першим варіантом розпису, складеним Міністерством фінансів України на початку року, відбувається подальше нарощування протермінованих сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, які станом на 01.10.09 склали 5 104,2 млн. гривень і зросли з початку року майже на 72,0 %, а за вересень – на 4,9 %, або на 237,9 млн. гривень.
Таким чином, без різного роду маніпуляцій, основні з яких: суттєве коригування планових показників доходів загального фонду державного бюджету, збирання податків наперед та стримування бюджетного відшкодування податку на додану вартість платникам, картина щодо виконання поточного року державного бюджету за доходами – невтішна.
Так, за три квартали року, що минули, річний план за доходами загального фонду держбюджету виконано лише на 58,4 %. З урахування тенденцій останніх років такий відсоток виконання річного плану є навіть нижчим за рівень, характерний для 8 місяців року.
Отже, на останній квартал план за доходами, обсяг яких встановлено Законом, збільшується на суму його корегування (22 954,9 млрд. грн.), а значить, за останній квартал року необхідно мобілізувати до загального фонду державного бюджету 76 564,6 млрд. грн. або 41,6%. А з огляду на цьогорічну тенденцію щодо надходжень податків і зборів (обов’язкових платежів), зазначений показник буде не виконаний щонайменше на 35 – 40 млрд. гривень.
Податкова база, яку ми маємо на сьогоднішній день, з лишком може забезпечити наповнення бюджету. Разом із цим, практика безсистемного та економічно необґрунтованого надання пільг ставить державу перед необхідністю постійного розширення податкового поля. Саме в пільговому оподаткуванні окремих платників або категорій платників податків знаходяться корені зростання ставок податків, розширення податкової бази, запровадження нових видів податків, зборів та обов'язкових платежів.
Так, станом на 01.10.09 в органах державної податкової служби зареєстровано близько 313 тис. платників ПДВ, із них юридичних осіб – 270 тис. (86 %), фізичних осіб - підприємців – 43 тис. (14 %). Порівняно з відповідним періодом 2008 року загальна кількість зареєстрованих платників ПДВ зменшилась на 9 %, у тому числі юридичних осіб – на 6 %, фізичних осіб - підприємців – на 23 %.
Як видно з діаграми, найбільша кількість пільговиків станом на 01.10.2009 зареєстрована з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та плати за землю.
Рис.1.2.2.
Негативний вплив на виконання дохідної частини бюджету сьогодні має й те, що діючим законодавством України передбачена можливість застосування спеціальних пільгових режимів оподаткування для суб'єктів підприємницької діяльності вільних економічних зон на період їх функціонування.
В даний час на території України чинним законодавством передбачена наявність 12 спеціальних (вільних) економічних зон (ВЕЗ), 9 територій пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності (ТПР) та 3 технологічні парки (ТП).
Відповідно до законодавства України спеціальна економічна зона визначається як частина території України, на якій створюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності, порядок застосування та дії законодавства України.
Ідея створення ВЕЗ в Україні виникла здебільшого в результаті ініціативи місцевих органів влади. Ось чому ВЕЗ варто розглядати як один із засобів вирішення певних місцевих або регіональних проблем.
Структура надходжень до бюджету в 2009 році податку на прибуток підприємств охарактеризовано в Додатку 2.
Аналіз наведених даних свідчить, що найбільшу питому вагу в загальній сумі надходжень податку на прибуток до бюджету складає податок, сплачений підприємствами і організаціями державної форми власності — 46,12 відсотка, підприємствами колективної форми власності — 21,63 відсотка, підприємствами з іноземними інвестиціями — 6,8 відсотка.
Розглянемо ще деякі податки і збори, які відіграють значну роль у формуванні доходів бюджету.
Найбільш давньою формою оподаткування через відносно просту оцінку та порядок стягнення є акцизний збір. Акцизний збір належить до категорії специфічних акцизів, тобто він стягується за ставками, диференційованими за окремими групами товарів.
Акцизами зазвичай оподатковуються товари, які відповідають одній або декільком з наведених характеристик. По-перше, їх виробництво та реалізація знаходяться під наглядом держави, тобто ці товари являють особливий інтерес для держави. По-друге, вони характеризуються нееластичністю попиту за ціною. По-третє, еластичність попиту за доходом на ці товари встановлена більше одиниці, тобто ці товари належать до категорії предметів розкоші. По-четверте, держава вважає, що споживання цих товарів не приносить користі або з високою долею вірогідності викликає негативні зовнішні ефекти.
Завдяки своїй вузькій спрямованості, акцизи можуть суттєво впливати на рішення споживачів підакцизної продукції та на розподіл ресурсів і тому можуть виявитися дієвим інструментом досягнення мети здійснюваної державою політики й окрім мобілізації доходів бюджету. У минулому акцизний збір в Україні, як і в інших європейських країнах, стягувався з різноманітних товарів, але сьогодні він спрямований на такі основні групи товарів, як алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо та транспортні засоби.
Високий рівень оподаткування акцизним збором відлякує покупців підакцизних товарів, а застосування в різних країнах світу різних ставок акцизного збору на підакцизну продукцію відображає рівень впливу кожної окремої держави на поведінку громадян. Особливо це базується на політиці держави в сферах охорони здоров'я та енергетики. Питання захисту навколишнього природного середовища сьогодні також включене до пріоритетних питань у діях урядів більшості країн, і тому ними часто застосовуються високі ставки акцизів на паливо.
В Україні акцизний збір був введений у 1992 році. Оподаткуванню акцизним збором підлягають предмети споживання, котрі, як правило, не належать до предметів першої необхідності.
План надходження акцизного збору до Зведеного бюджету України на 2009 рікскладає 5 % від загальної суми надходжень, у тому числі по вітчизняних товарах — 80,5 %, по імпортних — 19,5 % від загальної суми надходжень акцизного збору.
Діючі сьогодні ставки акцизного збору на підакцизну продукцію були введені в 1996 році Законом України від 06.02.96 № 30/96-ВР «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби», Законом України від 07.05.96 № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», Законом України від 24.05.96 № 216/96-ВР «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» та Законом України від 11.07.96 № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» з внесенням до них протягом останніх років змін і доповнень.
Аналіз структури надходжень акцизного збору свідчить про те, що в загальній сумі акцизного збору, сплаченого до бюджету в 2009 році, платниками, які контролюються органами державної податкової служби, 98,1% складають надходження по таких шести групах товарів: лікеро-горілчана продукція (31,75%), тютюн та тютюнові вироби (30,9%), бензин моторний та дизельне пальне (19,7%), спирт (6,1%), пиво (5%), виноматеріали та виноробна продукція (4,8%). Враховуючи, що решта груп підакцизних товарів дає незначні надходження до бюджету, Законом України від 04.11.99 № 1214-XIV «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних товарів (продукції)» перелік підакцизних товарів було переглянуто і суттєво скорочено.
Зокрема, з 1 січня 2000 року до підакцизних належать такі групи товарів: тютюн та тютюнові вироби; спирт; алкогольні напої; автомобілі; пиво; бензин; ювелірні вироби.
Структура надходжень акцизного збору до Державного бюджету України в 2009 році характеризується такими даними:
Рис.2.2.2.
Важливим джерелом формування Державного бюджету України також є прибутковий податок з громадян.
Оподаткування доходів громадян проводиться відповідно до Декрета Кабінета Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян».
Найбільшу питому вагу в надходженнях до бюджету прибуткового податку з громадян у 2009році склали надходження цього податку від таких доходів платників податків:
- 92,46%, або 4 119 млн. грн. — доходів робітників і службовців;
- 4,4%, або 196 млн. грн. — фіксованого податку з доходів від підприємницької діяльності;
- 1,93%, або 86 млн. грн. — інших доходів від підприємницької діяльності;
- 1,21%, або 54 млн. грн. — доходів робітників колективних сільськогосподарських підприємств.
Платниками прибуткового податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.
До сукупного оподатковуваного доходу громадян включаються доходи, одержані як в грошовій, так і в натуральній формі, в національній та в іноземній валюті. Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами, крім доходів, одержаних від сільськогосподарських підприємств, які визначаються за цінами продажу продукції державі.
Оподаткування доходів громадян здійснюється за ставками від 10 до 40 відсотків залежно від суми доходів.
З 1 січня 1997 року введено в дію Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю"» від 19 вересня 1996 року №378/96-ВР. Відповідно до вказаного Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді податку за землю або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.
Плату за землю запроваджено з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі й землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів. Об'єктом оподаткування платою за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом оподаткування платою за землю є власник землі та землекористувач.
Розмір плати за землю не залежить від результатів господарської діяльності власника землі або землекористувача.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки.
Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, то середні ставки плати за землю відповідно до чинного законодавства визначаються з урахуванням певних особливостей — категорії населених пунктів, чисельності жителів у них, під якими об'єктами ці землі знаходяться тощо. Ставки плати за землю (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи з середніх ставок плати, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки. При цьому законодавчо визначено, що зазначені ставки не можуть бути вищими, ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, які встановлені Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю"» від 19 вересня 1996 року № 378/96-ВР.
Плата за землю відіграє дуже важливу роль у формуванні доходів місцевих бюджетів.
Значну роль у формування надходжень до бюджету відіграють і рентні платежі за нафту, природний газ, а також плата за транзит природного газу через територію України.
З метою поступового вирівнювання цін на природний газ і нафту, що видобуваються в Україні та ввозяться із-за її меж, створення умов для розвитку нафтової та газової промисловості Указом Президента України від 21 грудня 1994 року № 785/94 «Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні» встановлена рентна плата.
Рентна плата встановлена в доларах США, а сплата проводиться у валюті України за офіційним валютним курсом на дату відпуску продукції нафтогазовидобувними підприємствами і включається до ціни нафти і газу без урахування податку на додану вартість. Ставки рентної плати затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Рентна плата зараховується до державного бюджету.
У 2009 році рентна плата за природний газ становила близько 60 млн. грн., рентна плата за нафту — 7,5 млн. грн., відрахування від плати за транзит природного газу через територію України — 1,6 млрд. грн., надходження зазначених платежів у 2009 році згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» відповідно було заплановано у сумах: 178,2 млн. грн., 38 млн. грн. та 1 млрд. грн.
Надходження рентних платежів до Державного бюджету України у 2009 році характеризуються такими даними:
Рис.3.2.2
Останнім часом все більш важливу роль у формуванні місцевих бюджетів відіграють місцеві податки і збори.
Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори» визначено види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, об'єкти оподаткування, джерела сплати. Особливість цього Декрету полягає в тому, що він передбачає запровадження місцевих податків і зборів рішенням місцевого органу самоврядування. Цей же орган по кожному платежу розробляє і затверджує положення, яким визначається порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори» граничних ставок.
Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові ставки, повністю скасовувати місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.
Слід зазначити, що деякі місцеві податки, передбачені чинним законодавством, не відіграють істотної ролі у формуванні доходів місцевих бюджетів.
Так, за підсумками надходження місцевих податків і зборів у 2009 році можна зробити висновок, що найбільш суттєву роль у формуванні місцевих бюджетів відіграли такі місцеві податки і збори: комунальний податок, ринковий збір, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, готельний збір, збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, податок з реклами, збір за припаркування автотранспорту. Структуру надходжень місцевих податків і зборів до Зведеного бюджету України у 2009 році наведено в Додаткі 3.
Розглянувши стан надходження податків до Державного бюджету України, хочу вказати на недосконалість сучасної податкової системи України. Тому необхідно вдосконалити податкову систему.