- •В. Г. Грибан, о. В. Негодченко
- •Вступ до охорони праці як нормативної дисциплни
- •Питання до розділу 1 «Охорона праці як нормативна дисципліна»
- •Розділ 2.
- •Г раничні норми підіймання та переміщення важких предметів неповнолітніми
- •Питання до розділу 2 «Правові та організаційні питання охорони праці»
- •Розділ 3. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •Г ранично допустимі концентрації у повітрі робочої зони найбільш поширених шкідливих речовин
- •14°С - при легкій фізичній роботі;
- •12°С - при роботі середнього навантаження;
- •8°С - при важкій роботі.
- •3.2.6.3.Захист від електромагнітних полів
- •Допустима тривалість безперервного опромінення іч променями та регламентованих перерв протягом години
- •22 Виражається в ер/м , а доза - в ер/год/м . На промислових підприємствах
- •3.2.9 Вплив шуму, ультра- та інфразвуку на організм людини
- •Допустимий сумарний час дії локальної вібрації залежно від перевищення її гранично допустимого рівня
- •Питання до розділу 3 «Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії»
- •4.4.1 Об’єктивні технічні засоби безпеки
- •4.5.5. Безпека при експлуатації балонів та автоклавів
- •Нормативні параметри мікроклімату для приміщень з вдт та пеом
- •0.00-1.21-98.
- •Обслуговування, ремонту та налагодження еом
- •Питання до розділу 4 «Технічна безпека»
- •Нижні концентраційні межі поширення полум’я деяких речовин
- •2 2 56Кг/м, для сховищ, складів, книгосховищ - 100-800кг/м.
- •5.9. Протипожежні вимоги до улаштування та експлуатації електроустановок.
- •5.10.3 Протипожежний захист
- •Характеристика піротехнічних виробів спеціального призначення типу «Зоря» та «Полум’я»
- •Основні терміни і визначення в галузі охорони праці
- •Перелік основних законодавчих та нормативно-правових актів, рекомендованих при вивченні дисципліни
- •0.07.005 - 86 Класифікація об’єктів за їх вибухопожежною небезпекою:
- •0.00-1.29-97.
- •0.00-1.21-98.
- •0.00 -1.20-98.
- •0.00-1.21-98.
- •0.00-1.02-99.
- •0.00-1.31-99.
- •З м і с т
Питання до розділу 3 «Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії»
Загальне уявлення про діяльність людини. Праця як необхідна умова існування людського суспільства.
Фізична та розумова діяльність людини.
Монотонія і гіпокінезія та їх вплив на психофізіологічний стан людини.
Стомлення, його причини та психофізіологічні механізми.
Перевтома, її механізми, ступінь розвитку та засоби профілактики.
Поняття про гігієну праці та її основні завдання.
Зміст поняття «виробнича санітарія».
Закон України «Про забезпечення санітарного благополуччя населення». Санітарний нагляд.
Фактори трудової діяльності та умови праці.
Робоче місце і робоча зона та санітарно-гігієнічні вимоги до них.
Класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів і їх характеристика.
Хімічні фактори повітряного середовища і працездатність людини.
Шкідливі речовини та їх класифікація за характером впливу на організм людини.
Вплив мікроклімату на організм людини. Параметри, якими характеризується мікроклімат.
Принципи нормування мікроклімату. Оптимальні, допустимі і граничні норми показників температури і вологості повітря та швидкості його руху.
Заходи і засоби, за допомогою яких здійснюється нормалізація параметрів мікроклімату.
Класифікація шкідливих речовин за ступенем небезпечності.
Вплив пилу на організм людини.
Теплообмін людини з навколишнім середовищем. Захист організму людини від перегрівання й охолодження.
Загальне уявлення про вентиляцію виробничих приміщень.
Природна вентиляція та її види.
Механічна вентиляція.
Основні вимоги до системи вентиляції.
Повітряні завіси.
Кондиціонування повітря.
Методи визначення повітрообігу в приміщенні.
Основні вимоги до виробничого освітлення.
Виробниче освітлення та його види.
Характеристика природного освітлення та вимоги до нього.
Штучне освітлення та його джерела.
Виробниче, чергове, зовнішнє, аварійне та охоронне освітлення.
Нормування штучного освітлення.
Електромагнітне випромінювання, його дія на людину і засоби захисту.
Інфрачервоне й ультрафіолетове випромінювання, їх дія на організм людини і засоби захисту.
Лазерне випромінювання та його дія на організм людини і засоби захисту.
Іонізуюче випромінювання та його дія на організм людини.
Види, властивості та одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань.
Захист від дії іонізуючого випромінювання.
Методи і прилади для вимірювання іонізуючих випромінювань.
Шум та його вплив на організм людини, нормування шуму.
Заходи та засоби, які застосовуються для захисту від шуму.
Інфра- та ультразвук, їх вплив на організм людини, нормування та заходи і засоби захисту від їх шкідливої дії.
Вібрація та її вплив на організм людини. Види вібрації залежно від джерела виникнення та способу дії на організм людини.
Заходи та засоби, які застосовуються для захисту від вібрації.
Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, а також до виробничих і допоміжних приміщень.
Санітарно-захисні зони.
Розділ 4.
ОСНОВИ ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
Поняття та об’єкт аналізу технічної безпеки
Безпеку визначають як стан діяльності людини, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека. Безпека праці - це стан умов праці людини, за яких відсутня дія небезпечних і шкідливих факторів.
Об’єктом аналізу безпеки праці є виробнича система «людина - машина - навколишнє середовище» (ЛМС), в якій в єдиній комплекс, створений для виконання певних функцій, поєднані технічні об’єкти, люди і навколишнє середовище, які взаємодіють між собою.
Основними компонентами виробничої системи є людина, машина, навколишнє середовище, взаємодія між якими має ґрунтуватись на дотриманні відповідних правил, нормативних документів і бути керованою.
Система ЛМС є багаторівневою за ієрархією управління. Ієрархія поділяє людей на особу, яка формує завдання, організовує й управляє виробництвом, й особу, яка разом з технікою безпосередньо виконує це завдання. Таким чином, людина системи ЛМС більш високого рівня розглядає людину і техніку системи ЛМС більш низького рівня як єдиний компонент - своєрідну людину-машину, призначену для здійснення замислу.
Крім рівнів і компонентів в системі ЛМС доцільно виділити окремі стадії її життєвого циклу:
стадія проектування (визначення завдань, формування вимог, розрахунок параметрів);
стадія реалізації (коли у процесі виробництва перша стадія реалізується на практиці);
стадія експлуатації (коли система ЛМС здійснює покладені на неї робочі функції).
Вірогідність нещасного випадку зростає, як тільки людина попадає в поле дії небезпечного або шкідливого фактору. Це небезпечні зони, що характеризуються певним видом небезпеки, її інтенсивністю, часом і простором дії.
Таким чином, з точки зору аналізу й управління небезпеками необхідно розглядати та аналізувати структурні елементи системи ЛМС - рівні (вищий і нижчий), компоненти і стадії життєвого циклу.
Взаємодія компонентів, що входять до системи ЛМС, може бути штатною і нештатною. Нештатна взаємодія може виявлятися у вигляді надзвичайної події - небажаних, незапланованих випадків, що порушують технологічний процес у відносно короткий відрізок часу. Відмова й інцидент, як правило, передують надзвичайній події, але можуть мати і самостійне значення.
До головних моментів аналізу небезпек належить пошук відповідей на такі питання:
які об’єкти є небезпечними;
яким надзвичайним подіям можна запобігти;
які надзвичайні події неможливо усунути і як часто вони матимуть місце;
яку шкоду не усунуті надзвичайні події можуть спричинити людям, об’єктам, навколишньому середовищу.
Пошук причин надзвичайних подій призводить до аналізу системи управління небезпеками (СУН) на виробництві. Ці системи обов’язково включають такі компоненти, як наявність інформації, зворотних зв’язків та алгоритми функціонування.
Наявність зворотних зв’язків й інформаційної системи дозволяє проводити збір даних щодо відхилень, відмов, проводити аналіз небезпек, порівнювати наслідки функціонування системи ЛМС з програмою управління небезпеками, приймати рішення. У виробничій системі ЛМС інформаційні функції виконують: рапорти інспекторів, акти розслідування нещасних випадків, аварій, протоколи атестації робочих місць тощо.
Безпека виробничого устаткування
Загальні вимоги безпеки виробничого устаткування визначені ГОСТ 12.2.003-91, за яким безпечність виробничого устаткування забезпечується: правильною розробкою конструктивних схем, елементів конструкцій, використанням засобів механізації, автоматизації та дистанційного управління, застосування у конструкціях засобів захисту, включення вимог безпеки до технічної документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання устаткування тощо.
Таким чином, безпечність виробничого устаткування - це його відповідність вимогам безпеки праці під час монтажу, експлуатації, ремонту в умовах, установлених нормативною документацією.
При проектуванні устаткування необхідно враховувати умови його експлуатації, транспортування з тим, щоб при дії на нього метеорологічних факторів, сонячної радіації та інших чинників, воно не ставало небезпечним; не допустити випадкового руйнування окремих вузлів і деталей; передбачити необхідні технічні засоби захисту. Устаткування не повинно мати гострих країв, нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь.
Якщо устаткування виділяє тепло, шкідливі речовини, створює шум, вібрацію та інше, то мають бути передбачені відповідні поглиначі, аби дія цих негативних факторів не перевищувала гранично допустимих рівнів у межах робочої зони.
Устаткування повинно бути оснащено засобами сигналізації про порушення нормального режиму роботи, а в необхідних випадках (у разі аварій, нещасних випадків, ввімкнення джерел енергії) - засобами автоматичної зупинки, гальмування. Причому необхідно унеможливити самовільне вмикання приводів робочих органів при відновленні подачі енергії.
При проектуванні і виготовленні устаткування необхідно враховувати антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні та психологічні можливості людини. Робочі місця мають бути оснащені необхідними технічними засобами і забезпечувати зручність і безпеку працівникам. Надзвичайно важливим є раціональне розміщення виробничого устаткування в робочій зоні.
Дистанційне спостереження й управління технологічними процесами - найбільш ефективний захід запобігання виробничому травматизму і захворюванням на виробництві. Його застосовують у тих випадках, коли безпосереднє перебування оператора в робочій зоні з мотивів безпеки і технологічних особливостей неможливе, недоцільне або економічно невигідне, наприклад при роботі з легкозаймистими, токсичними та іншими речовинами.
Дистанційне автоматичне управління виробничими процесами здійснюється відповідно до розроблених програм.
Устаткування у процесі експлуатації не повинно забруднювати навколишнього середовища шкідливими речовинами вище ГДК (ГДР) та створювати небезпеку вибуху чи пожежі.
Безпечність виробничого устаткування також залежить від уміння людини працювати з ним. Відомо, що від неправильних дій людини в системі ЛМС відбувається до 50% аварій.
Безпека виробничих процесів
Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів визначені ГОСТ 12.3.002-75.
Безпечність виробничого процесу - це властивість відповідних технологій відповідати вимогам безпеки праці під час проведення їх в умовах, установлених нормативною документацією.
Безпечність виробничих процесів залежить від: вибору технологій, планування та обладнання виробничих приміщень; розташування виробничого устаткування та організації робочих місць; вибору вихідних матеріалів, способу зберігання та транспортування їх, готової продукції та відходів виробництва, професійного відбору та навчання працівників, застосування засобів захисту працівників; включення вимог безпеки до нормативно-технічної та технологічної документації, забезпечення вибухо- та пожежобезпеки.
Виробничі процеси не повинні забруднювати навколишнє середовище викидами шкідливих та небезпечних речовин, а концентрація та рівень цих факторів - перевищувати допустимі норми.
Безпека будь-якого технологічного процесу має розглядатись як система взаємозв’язку робочих місць, умов праці, взаємодії людини з устаткуванням, де джерелом небезпеки може бути будь-який засіб праці.
Вірогідність нещасного випадку значно збільшується, як тільки людина попадає в область дії небезпечного або шкідливого фактора. Ці області називають небезпечними зонами. Небезпечною зоною може бути простір біля піднімаючих конструкцій устаткування, простір біля приміщення, що перебуває в аварійному стані і т. п.
Необхідно володіти знаннями щодо різних технологічних процесів, які можуть мати фіксовані або нестабільні небезпечні зони.
Нещасний випадок може мати місце лише тоді, коли людина потрапляє до зони дії небезпечного виробничого фактора (небезпечної зони). Якщо всі робочі місця знаходитимуться за межами небезпечних зон, то небезпека буде зведена до мінімуму. Досягненню цієї мети сприяє впровадження механізації та автоматизації виробничих процесів, дистанційного управління.
Окрім того, всі технологічні операції повинні передбачати також систему управління і контролю за системою ЛМС, що забезпечить захист людей або аварійне відключення виробничого устаткування на випадок аварії.
Слід пам’ятати, що дотримання техніки безпеки та надійна робота механізмів, а також висока організація технологічного процесу є запорукою уникнення нещасного випадку також у небезпечній зоні.
Від помилкових дій людини в системі ЛМС відбувається майже половина аварій. Для зменшення кількості помилок, зниження втомленості людини у процесі праці проводиться велика кількість різних заходів. Це, наприклад, тестовий підбір і навчання спеціалістів щодо оцінки сили, рухливості і врівноваженості нервових процесів.
Під силою нервових процесів розуміють здатність нервових клітин витримувати надмірну дію екстремальних факторів. Рухливість нервової системи визначається за швидкістю реагування людини на різні сигнали середовища. Головною умовою при цьому є здатність швидко і надійно оцінювати складні і небезпечні ситуації і приймати вірне рішення. Під зрівноваженістю нервових процесів розуміють співвідношення збудження та гальмування між собою, тобто рівність або нерівність цих процесів в загальному балансі рефлекторної діяльності організму людини, в її здатності контролювати різносторонні виробничі процеси й управляти ними.
У виробничий процес для підвищення продуктивності праці та її безпеки слід впроваджувати досягнення ергономіки. Ергономіка (від грецьк. «ergos» робота, «потоБ» закон) - наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві, виявляє можливості і закономірності створення оптимальних умов для високопродуктивної праці, вдосконалення умінь та навичок працюючих.
Усі технологічні процеси, операції мають відповідати системі стандартів безпеки праці, мати відповідні сертифікати і ґрунтуватись на сучасних досягненнях науки і техніки.
Застосування нових сучасних замкнутих безвідходних технологій, механізації, автоматизації, дистанційного управління і комп’ютеризації виробничих процесів сприяють усуненню або значному зменшенню дії шкідливих і небезпечних виробничих чинників, запобіганню нещасним випадкам, професійним захворюванням й аваріям.
Технічні засоби безпеки
У створенні безпечних умов праці широко застосовуються технічні засоби безпеки.
Засоби захисту можуть бути об’єктивними (огородження, блокування, захисне укриття, запобіжні та вимикаючі пристрої, ізоляція, герметизація, заземлення) і суб’єктивними (таблички, сигнальні пристрої, застережливі написи). Останні не можуть гарантувати надійного захисту від дії вражаючих факторів, тому що загальний стан людини та її увага внаслідок втоми, шуму, вібрації, недостатнього освітлення та інших причин можуть погіршуватися, що спричиняє підвищення ймовірності виникнення нещасного випадку. Об’єктивні засоби захисту є більш надійними, оскільки вони запобігають контакту людини з джерелами небезпечних факторів.