Макроекономіка2

Використання операцій на відкритому ринку цінних паперів має такі переваги порівняно з іншими інструментами монетарної політики:

1)ініціатива з проведення операцій належить центральному банкові;

2)операції з цінними паперами забезпечують центральному банкові гнучкість щодо обсягів і часу його втручання у грошовий ринок;

3)комерційні банки здійснюють угоди з цінними паперами добровільно, їхній дохід визначається ринковою кон’юнктурою.

Облікова процентна ставка – це ставка процента, під яку центральний банк кредитує комерційні банки. Ринок, на якому центральний банк надає позики комерційним банкам під оголошену облікову ставку, має назву«дисконтне вікно». Специфіка кредитів, які надаються через «дисконтне вікно», полягає в тому, що вони, як правило, надаються комерційним банкам для рефінансування їхньої діяльності. Позики центрального банку відіграють захисну роль у короткостроковому плані – вони надаються передусім для підтримки обов’язкових резервів комерційних банків на необхідному рівні (так звані адаптаційні позики) та підтримки ліквідності комерційних банків в умовах банківської кризи (центральний банк є кредитором в останній інстанції).

При отриманні комерційними банками позикових резервів у центральному банку зростають як зобов’язання комерційних банків, так і грошова база. Центральний банк контролює обсяг запозиченого капіталу, отже і грошову базу, через облікову процентну ставку. Зниження облікової ставки стимулює комерційні банки частіше позичати у центрального банку, збільшуючи банківські резерви і кредитний потенціал банківської системи. Оскільки резервні вимоги на ці позики не поширюються, то всі нові резерви є надлишковими. Підвищення облікової ставки стримує «дисконтні позики» комерційних банків і, отже, сприяє скороченню пропозиції грошей в економіці.

Наслідки зміни облікових ставок досить невизначені для фінансовоекономічної системи, оскільки центральний банк не може точно передбачити обсяг кредитів, які візьмуть комерційні банки через «дисконтне вікно». Загалом зміна облікової ставки процента створює інформаційний ефект щодо напрямку монетарної політики.

Норма обов’язкових банківських резервів впливає на здатність комерційних банків змінювати пропозицію грошей двома шляхами:

змінюючи обсяг надлишкових резервів комерційних банків;

змінюючи розмір (величину) грошового мультиплікатора.

Зменшення резервних вимог переводить обов’язкові резерви в надлишкові й тим самим збільшує можливість банків створювати нові гроші. Водночас при зменшенні резервних вимог відбувається зростання грошового мультиплікатора. Обов’язкові резерви не дають прибутку комерційним банкам, тому їх часто розглядають як податок на грошові активи приватного сектора. Скорочення неприбуткових резервів дає змогу комерційним банкам підвищити процентну ставку по депозитах, а також залучити додаткові депозити у банківську систему. Це призводить до збільшення пропозиції грошей в економіці. І навпаки, збільшення резервних вимог скорочує пропозицію грошей

за рахунок зменшення грошового мультиплікатора і скорочення надлишкових резервів.

Такий інструмент монетарної політики забезпечує вирішення широкого кола завдань:

захист інтересів кредиторів та вкладників;

недопущення кризи неплатежів та гарантування стабільності банківської системи;

боротьба з інфляцією, контроль ціни національної грошової одиниці через обмеження грошової маси;

підтримка резервів центрального банку;

стимулювання ділової активності.

Вибір та поєднання грошово-кредитних інструментів залежить від завдань, які поставлені перед Національним банком України на тому чи іншому етапі соціально-економічного розвитку національної економіки.

9.4. Грошовий та депозитний мультиплікатори і пропозиція грошей

При оцінці пропозиції грошей (M S ), як правило, розглядають готівку поза банківською системою (агрегат C або М0) та депозити ( D ), які економічні агенти можуть використати для угод. Фактично, це грошовий агрегат М1:

M S C D.

Сучасна банківська система є системою з частковим резервним покриттям. Це означає, що тільки частину своїх депозитів банки тримають у вигляді резервів, а іншу частину – використовують для надання позик.

З системи часткового резервування комерційні банки здатні створювати гроші, збільшуючи пропозицію грошей за рахунок кредитування економіки. Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів. Система комерційних банків у цілому може надати позики в обсязі, який у декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.

Депозитна мультиплікація – це процес емісії платіжних засобів у межах системи комерційних банків. Можливості збільшення пропозиції грошей банківською системою залежать від норми резервування комерційних банків:

M S		D1					D1 100%		,
				rr
1 (1					)		rr
		100%
де rr – норма обов’язкових резервів, %; D1								– первинний внесок в банк.
З формули 10.17 видно,		що первинний						внесок грошей в банківську

систему в розмірі D1 викликав мультиплікативний ефект. Тому банківський (депозитний) мультиплікатор (mb ) набуває вигляду:

mb 1 100%, rr

де rr вимірюється у %.

З урахуванням ролі центрального банку модель пропозиції грошей ускладнюється. Центральний банк здійснює безпосередній контроль над

грошовою базою, яка включає готівку поза банківською системою, а також резерви комерційних банків в центральному банку:

B RN C ,

де B – грошова база; C – готівка поза банківською системою; R N – резерви комерційних банків у центральному банку.

Коефіцієнт пропорційності між пропозицією грошей і грошовою базою одержав назву грошового мультиплікатора або мультиплікатора грошової бази

(m):

m cr 1 . cr rr

Грошовий мультиплікатор визначає відношення пропозиції грошей до грошової бази, а також суму, на яку збільшується пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одну грошову одиницю. Оскільки cr > 0, а 0 < rr < 1, то m > 1. Збільшення коефіцієнта депонування та норми резервування зменшує грошовий мультиплікатор.

Співвідношення грошової бази та пропозиції грошей можна представити у вигляді трапеції (рис.), основи якої утворюють грошова база (C R ) та

пропорція грошей (C D ).

C R

C D

Рис. Співвідношення пропозиції грошей та грошової бази

Центральний банк контролює пропозицію грошей, перш за все, через вплив на грошову базу. Отже, процес зміни загального обсягу пропозиції грошей можливо поділити на два етапи:

модифікація грошової бази внаслідок дій центрального банку (зміни обсягу готівки та резервних вимог);

мультиплікація в системі комерційних банків.

Чим нижчою буде норма резервування комерційних банків та меншим коефіцієнт депонування, тим більшим буде ефект кредитної мультиплікації в економіці.

9.5. Вплив грошово-кредитної політики на економіку: політика дорогих і

дешевих грошей

Залежно від впливу на економіку монетарна політика поділяється на:

1)політику “дорогих грошей” (грошово-кредитна експансія);

2)політику “дешевих грошей” (грошово-кредитна рестрикція).

Модель IS-LM дозволяє проаналізувати наслідки та ефективність різних видів монетарної політики.

Політика “дорогих грошей” (грошово-кредитна експансія) реалізується шляхом зменшення грошової пропозиції для того, щоб стримувати сукупний суспільний попит у випадку загрози інфляційного зростання економіки. Грошово-кредитна експансія відбивається у зрушенні кривої LM вправо та дозволяє збільшити рівноважний ВВП без ефекту витіснення, але здійснює суперечливий вплив на динаміку чистого експорту. Збільшення пропозиції грошей веде до зниження відсоткових ставок (від R0 до R1), що відповідно сприяє зростанню інвестицій, сукупних витрат та рівня доходу (Y0Y1) (рис.).

R	LM	R
		MS	MS1
	LM1
R0	A	R0
R1	B	R1

	IS			MD
Y0 Y1	Y	M/P	(M/P)'	M/P

Рис. Наслідки політики «дорогих грошей» (грошово-кредитної експансії) у моделі IS-LM

Політика “дешевих грошей” (грошово-кредитна рестрикція) здійснюється шляхом збільшення грошової пропозиції для того, щоб стимулювати сукупний суспільний попит, а отже, і виробництво у випадку економічної стагнації та спаду виробництва, тобто за умов неповної зайнятості. Грошово-кредитна рестрикція відбивається у зрушенні кривої LM вліво, супроводжується обмеженням пропозиції грошей і веде до зростання відсоткових ставок, зменшення інвестицій, зниження рівня доходу.

Монетарна політика буде ефективною, якщо попит на гроші малочутливий до ставки відсотка (LM крута), а інвестиції та чистий експорт високочутливі до динаміки відсоткових ставок (IS полога). Монетарна політика буде неефективною за умов високочутливого попиту на гроші до ставки відсотка (LM полога) і низько чутливих інвестицій та чистого експорту (IS крута).

На крайній випадок, коли крива LM горизонтальна (такий випадок називається ліквідною пасткою) і зміни у пропозиції грошей не призводять до зрушення кривої, монетарна політика неефективна і не впливає ні на рівень відсоткових ставок, ні на рівень доходу. У випадку, коли крива LM вертикальна (класичний випадок) і попит на гроші зовсім нечутливий до ставки відсотка, монетарна політика буде найефективнішою.

Існують певні особливості в інтерпретації механізму дії монетарної політики на економіку згідно з монетаристською та кейнсіанською концепціями економічного розвитку.

Механізм монетарної політики згідно з кейнсіанською концепцією такий: зміна монетарної політики зміна резервів комерційних банків зміна

грошової пропозиції зміна процентної ставки зміна інвестицій мультиплікативна зміна номінального ВВП (табл.).

Таблиця Монетарна політика “дорогих” та “дешевих” грошей за

кейнсіанською концепцією

Політика «дешевих» грошей	Політика «дорогих» грошей
Проблема: безробіття і спад	Проблема: інфляція
Національний банк купує облігації,	Національний банк продає облігації,
знижує резервну норму або облікову	збільшує резервну норму або облікову
ставку	ставку
Грошова пропозиція зростає	Грошова пропозиція скорочується
Процентна ставка знижується	Процентна ставка зростає
Інвестиційні видатки (попит)	Інвестиційні видатки (попит)
зростають	скорочуються
Реальний ВВП зростає на суму,	Інфляція зменшується
кратну збільшенню інвестицій

Механізм монетарної політики згідно з монетаристською концепцією такий: зміна монетарної політики зміна резервів комерційних банків зміна грошової пропозиції зміна сукупного попиту зміна номінального ВВП (табл.).

Таблиця Монетарна політика “дорогих” та “дешевих” грошей і ефект чистого

експорту

Політика «дешевих» грошей	Політика «дорогих» грошей
Проблема: спад, повільне зростання	Проблема: інфляція
Політика дешевих грошей (більш низька	Політика дорогих грошей (більш висока
процентна ставка)	процентна ставка)
Скорочення попиту на національну	Зростання попиту на національну валюту
валюту за кордоном	за кордоном
Знецінення національної валюти	Подорожчання національної валюти
Чистий експорт зростає (зростає	Чистий експорт скорочується
сукупний попит)	(скорочується сукупний попит)

Під час застосування грошово-кредитних засобів впливу на економіку слід звернути увагу на такі моменти (загальні принципи грошово-кредитної політики):

1) застосування грошово-кредитних інструментів справляє на економіку

опосередкований та загальний вплив;

2)для грошово-кредитних інструментів характерним є часовий розрив (лаг) між їх використанням та досягненням ефекту (так, зміна динаміки грошової маси викликає зміни у динаміці цін та реальному ВВП приблизно через 3-12 місяців), тому необхідно враховувати ефект запізнення між застосуванням регуляторних заходів і реакцією на них грошово-кредитної системи зокрема та національної економічної системи в цілому;

3)неприпустимим є застосування різких змін параметрів грошовокредитних агрегатів у ході регуляторних заходів, що обумовлено інерційністю економіки в цілому та грошово-кредитної сфери зокрема, оскільки це може призвести до дестабілізації грошового обігу та погіршення умов функціонування економіки в цілому у довгостроковому періоді;

4)найбільш дієвим застосування грошово-кредитних інструментів є за умов надзвичайно пожвавленої, «перегрітої» економіки;

5)враховуючи курс на інтеграцію національної економіки у світову економічну систему, обов’язково необхідно узгоджувати грошово-кредитну та валютну політику.

9.6.Попит на гроші та фактори, що його визначають: рівень цін,

процентна ставка, реальні доходи

Попит на гроші формується як попит на гроші для операцій (трансакційний попит) та для накопичення купівельної спроможності (попит на гроші як на актив).

Трансакційний (операційний) попит на гроші являє собою попит на гроші для обслуговування всіх видів угод в економіці. Зв'язок між сумою грошей і загальним обсягом операцій в економіці відображений у рівнянні кількісної теорії грошей, яке є макроекономічним рівнянням обміну:

M V P Y ,

де M – кількість грошей в обігу; V – швидкість обігу грошей; P – рівень цін;Y – обсяг випуску у реальному вираженні.

Добуток P Y є ціновою оцінкою випущеної продукції, що задає попит на гроші для операцій. Добуток M V – це кількість грошей, які мають бути сплачені при купівлі виробленої продукції. Із рівняння обміну випливає рівняння попиту на гроші:

M P Y .

V

Рівняння показує, що трансакційний попит на гроші залежить від таких факторів, як абсолютний рівень цін, рівень реального доходу, швидкість обігу грошей. Підвищення цін і зростання реального обсягу виробництва підвищують попит на гроші, зростання швидкості обігу грошей, навпаки, зменшує трансакційний попит. Якщо швидкість обігу грошей та рівень обсягу випуску у реальному вираженні стабільні, то кількість грошей, необхідних для обслуговування угод в економіці, змінюється пропорційно рівневі цін.

Номінальний попит на гроші відображає ту кількість грошей, яку економічні суб’єкти хотіли б мати для фінансування ділових операцій. З

економічної точки зору, доцільніше розглядати реальний (скоригований на рівень інфляції) попит на гроші, який визначається з урахуванням їхньої купівельної спроможності – реальної вартості грошей. Реальні грошові залишки, або реальні грошові запаси вимірюють той обсяг товарів та послуг,

який можна придбати за певну номінальну кількість грошей. Величина ( M )

P

отримала назву «реальних грошових запасів».

Проста функція трансакційного попиту на гроші у реальному виразі показує, що трансакційний попит пропорційний реальному доходові, або кількості виробленої продукції:

	M d		k Y , де k	1	.
				V
	P

Реальний попит на гроші позитивно пов’язаний із рівнем економічної активності. Якщо зростає реальний дохід, а отже, і обсяг запланованих та непередбачених операцій, то підвищується реальний попит на гроші, і навпаки.

На графіку, зокрема, показано, як змінюється трансакційний попит на гроші під впливом зміни ВВП: зростання ВВП збільшує попит на гроші і зсуває лінію попиту праворуч, і навпаки, зменшення ВВП зсуває лінію попиту на гроші ліворуч, тобто попит зменшується (рис.).

Попит на гроші як на актив – кількість грошей, яку економічні агенти прагнуть зберігати у формі заощаджень, тобто це бажана кількість фінансових активів у грошовій формі. Перевагою володіння грошима є їхня ліквідність. Недоліком володіння грошима як активом у порівнянні з іншими фінансовими активами є те, що гроші не дають доходу у вигляді процента. Володіючи грошима, доводиться жертвувати доходом у вигляді номінальної процентної ставки.

i (MP )3	(MP )1	(MP )2
dt	dt	dt

0 (MP ) -k· Y +k· Y

Рис. Трансакційний попит на гроші

Номінальна процентна ставка – ставка процента, виражена в грошах за поточним курсом (без поправки на інфляцію). Номінальна процентна ставка являє собою альтернативні витрати або альтернативну вартість зберігання грошей. Чим вища процентна ставка, тим більше потенційного доходу втрачає

економічний агент, який накопичує гроші. Зростання процентної ставки змушує економічних агентів перерозподіляти портфель активів – змінювати його структуру: зменшувати запас грошей і, відповідно, збільшувати запас облігацій. Тому підвищення процентної ставки зменшує попит на гроші.

Функція попиту на гроші як актив відображає обернену залежність величини попиту на реальні грошові залишки з боку активів від динаміки номінальної ставки процента:

M d L i .P

Реальну альтернативну вартість зберігання грошей визначає реальна ставка процента (r ) – номінальна процентна ставка, що скоригована на рівень інфляції. Ця корекція ведеться відносно очікуваного темпу інфляції, оскільки фактичний майбутній рівень її невідомий.

З урахуванням очікуваної інфляції, функція попиту на гроші як на актив може бути записана таким чином:

M d L r, e .P

i

i2

i1

			L(i)
0	d	d	(MP )
	(MP )2	(MP )1

Рис. Графік функції попиту на гроші як на актив

Якщо реальна процентна ставка падає, то реальний попит на гроші зростає, оскільки зменшується реальна альтернативна вартість зберігання грошей. Чим вищий очікуваний темп інфляції, тим нижчим буде рівень реального попиту на гроші, оскільки лише в цьому випадку зменшується зумовлена інфляцією втрата купівельної спроможності грошей.

Сукупний попит на гроші – це загальна кількість грошей, яку економічні агенти бажають мати для фінансування операцій та у формі активів, тобто сума трансакційного попиту на гроші і попиту на гроші як на актив.

В неявному вигляді функція сукупного попиту на гроші може бути записана таким чином:

	M d		L i,Y L r,	e	,Y ,
	P

де i та Y є незалежними змінними функції попиту.

Змінна доходу (Y ) відображає співвідношення між грошовою масою і обсягом тих операцій, які необхідно профінансувати. Змінна процентної ставки (i) відбиває ступінь переваги грошових коштів відносно інших фінансових активів.

Проста лінійна функція реального попиту на гроші має вигляд:

	M d		k Y h i,
	P

де коефіцієнти k та h відбивають чутливість (еластичність) попиту на гроші до доходу та процентної ставки відповідно.

Крива сукупного попиту на гроші має назву кривої переваги ліквідності. Згідно з функцією сукупного попиту на гроші, збільшення/зменшення рівня доходу супроводжується зростанням/падінням попиту на гроші на величину k Y , що на графіку відображається зсувом кривої попиту. При кожному даному рівні доходу величина реального попиту на гроші буде падати, якщо ставка процента зростатиме, що на графіку відображається рухом вздовж кривої попиту (рис.).

i L(i,Y1) L(i,Y2)

r0

0(MP ) k· Y

Рис. Графік функції сукупного попиту на гроші

За надто високої процентної ставки попит на гроші зменшується до мінімального, необхідного для проведення операцій в економіці, рівня – трансакційного попиту на гроші. І навпаки, за дуже низького рівня процента попит на гроші цілковито еластичний по процентній ставці. У цьому випадку альтернативні витрати зберігання грошей наближаються до нуля, і тому кожна запропонована кількість грошей користуватиметься попитом. Економічна ситуація, за якої процентна ставка перебуває на такому низькому рівні, коли доход від облігацій не компенсує пов’язані з ними ризики і тому економічні агенти прагнуть тримати все своє багатство у формі грошей, тобто попит на гроші не має обмежень з боку ставки процента, отримала назву «пастки ліквідності» (на рис. 11.11 цій ситуації відповідає r0 ).

Тема 10. Вибір моделей макроекономічної політики Тема 11. Зовнішня торгівля і зовнішньоекономічна політика Тема 12. Макроекономічна політика у відкритій економіці