Розрахунок штучного освітлення в приміщеннях рибного господарства
1. Основні теоретичні положення
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричним джерелом світла; суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним [1].
Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називається освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях . Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань[ 2...4].
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове [4,5].
Класифікація виробничого освітлення приведена на рисунку 4.1.
Завдання світлотехнічного розрахунку системи штучного освітлення полягає у визначенні потужності джерел світла за заданою освітленістю або у визначені за заданим розміщенням світильників і відомій потужності джерел світла освітленості на розрахунковій площині і розподілення яскравості в полі зору.
Вирішення як першого, так і другого завдань, які часто в світлотехніці називаються прямим та перевірочним розрахунками, вимагає в загальному випадку чи розрахунку розподілення світлових потоків, що безпосередньо падають від світильників на розрахункову площину (стелю, стіни) так і розрахунку потоків світла, що багаторазово відбиваються між поверхнями, які обмежують освітлюване приміщення.
Сумарна освітленість у заданій точці розрахункової площини (Ер) може, в загальному вигляді, розглядатись, як сума двох додатків:
(4.1)
де (Ер)пр – пряма складова освітленості;
(Ер)в – відбита складова освітленості.
Рисунок 4.1 – Класифікація видів виробничого освітлення [ 4 ]
Розподілення відбитої складової освітленості на розрахунковій площині, як правило, вважається рівномірним, розподілення ж прямої складової освітленості може бути суттєво нерівномірним, оскільки залежить від світлорозподілу та від розміщення світильників у просторі, що освітлюється.
Якщо обидві складові освітленості (пряма і відбита) розподіляються майже рівномірно, то для розрахунку середньої освітленості прийнято користуватись коефіцієнтом використання світлового потоку, під яким розуміють відношення світлового потоку, що надає на розрахункову площину (Fр) до сумарного світлового потоку джерел світла:
, (4.2)
де Fл – світловий потік джерела світла (лампи), лм;
n – кількість джерел світла, шт.
Коефіцієнт використання освітлювальної установки визначає ефективність використання світлового потоку джерела світла. Його величина залежить від багатьох факторів, основними з яких є світлорозподіл та розміщення світильників в приміщенні, ККД світильників, співвідношення розмірів приміщення і відбиваючих властивостей поверхонь, що обмежують приміщення.