ОПГи
.pdfТаблиця 2.3 – Вихідні дані
|
Тепловтрати |
Висота |
Температура |
Температура |
Ду, |
|
№ |
приміщення, |
приміщення, |
внутрішнього |
теплоносія, |
||
мм |
||||||
|
Вт |
м |
повітря, °С |
°С |
||
|
|
|||||
1 |
2090 |
2,75 |
18 |
105 |
20 |
|
2 |
1835 |
2,75 |
19 |
105 |
25 |
|
3 |
1490 |
2,75 |
20 |
95 |
20 |
|
4 |
1565 |
2,75 |
18 |
105 |
15 |
|
5 |
1975 |
2,75 |
20 |
95 |
32 |
|
6 |
1778 |
2,75 |
19 |
105 |
20 |
|
7 |
2248 |
2,75 |
18 |
105 |
20 |
|
8 |
2038 |
2,75 |
18 |
105 |
15 |
|
9 |
1810 |
2,75 |
19 |
105 |
32 |
|
10 |
2124 |
2,75 |
17 |
105 |
20 |
|
11 |
1490 |
2,75 |
20 |
95 |
40 |
|
12 |
1985 |
2,75 |
19 |
105 |
32 |
|
13 |
2400 |
2,75 |
18 |
105 |
20 |
|
14 |
2045 |
2,75 |
18 |
105 |
15 |
|
15 |
1438 |
2,75 |
20 |
95 |
15 |
|
16 |
2122 |
2,75 |
17 |
105 |
20 |
|
17 |
2248 |
2,75 |
18 |
105 |
20 |
|
18 |
1645 |
2,75 |
17 |
105 |
20 |
|
19 |
2248 |
2,75 |
18 |
105 |
20 |
|
20 |
1490 |
2,75 |
20 |
95 |
20 |
Таблиця 2.4. – Номенклатура і технічна характеристика опалювальних приладів
Найменування і марка |
Площа поверхні |
Номінальний тепловий потік |
опалювальних приладів |
нагріву F, м2 |
Q, кВт н.у. |
|
|
|
1 |
2 |
3 |
|
|
|
Радіатори опалювальні чавунні |
|
|
МС-140-108 |
0,244 |
0,185 |
МС-140-98 |
0,240 |
0,174 |
М-140 АО |
0,299 |
0,178 |
М-140 А |
0,254 |
0,164 |
М-90 |
0,200 |
0,140 |
МС-90-108 |
0,187 |
0,150 |
|
|
|
23
|
|
|
|
Продовження табл. 2.4 |
1 |
2 |
3 |
||
|
|
|
|
|
Конвектори настінні з кожухом типу |
|
|
|
|
«Універсал» кінцеві |
|
|
|
|
КН 20-0,400К |
0,952 |
0,400 |
||
КН 20-0,479К |
1,140 |
0,479 |
||
КН 20-0,655К |
1,830 |
0,655 |
||
КН 20-0,787К |
2,200 |
0,787 |
||
КН 20-0,918К |
2,570 |
0,918 |
||
КН 20-1,049К |
2,940 |
1,049 |
||
КН 20-1,180К |
3,300 |
1,180 |
||
КН 20-1,311К |
3,370 |
1,311 |
||
КН 20-1,442К |
4,039 |
1,442 |
||
КН 20-1,573К |
4,410 |
1,573 |
||
КН 20-1,704К |
4,773 |
1,704 |
||
КН 20-1,835К |
5,140 |
1,835 |
||
КН 20-1,966К |
5,508 |
1,966 |
||
|
|
|
|
|
Те саме типу «Комфорт-20» |
|
|
|
|
КН 20-0,372К |
|
0,710 |
|
0,372 |
КН 20-0,515К |
|
1,065 |
|
0,515 |
КН 20-0,655К |
|
1,420 |
|
0,655 |
КН 20-0,820К |
|
1,775 |
|
0,820 |
КН 20-0,985К |
|
2,130 |
|
0,985 |
КН 20-1,150К |
|
2,485 |
|
1,150 |
КН 20-1,315К |
|
2,840 |
|
1,315 |
КН 20-1,475К |
|
3,195 |
|
1,475 |
КН 20-1,640К |
|
3,550 |
|
1,640 |
КН 20-1,805К |
|
3,905 |
|
1,805 |
КН 20-1,970К |
|
4,260 |
|
1,970 |
Конвектор настінний без кожуха типу |
|
|
|
|
«Акорд» |
|
|
|
|
КА 0,336К |
|
0,98 |
|
0,336 |
КА 0,448К |
|
1,30 |
|
0,448 |
КА 0,560К |
|
1,63 |
|
0,560 |
КА 0,672К |
|
1,96 |
|
0,672 |
КА 0,784К |
|
2,28 |
|
0,784 |
КА 0,896К |
|
2,61 |
|
0,896 |
КА 1,008К |
|
2,94 |
|
1,008 |
КА 1,120К |
|
3,26 |
|
1,120 |
К2А-0,621К |
|
1,95 |
|
0,621 |
К2А-0,823К |
|
2,60 |
|
0,823 |
К2А-1,030К |
|
3,25 |
|
1,030 |
К2А-1,237К |
|
3,90 |
|
1,237 |
К2А-1,445К |
|
4,56 |
|
1,445 |
К2А-1,646К |
|
5,19 |
|
1,646 |
К2А-1,854К |
|
5,85 |
|
1,864 |
К2А-2,061К |
|
6,50 |
|
2,061 |
|
|
|
|
|
24
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1.Призначених та склад систем опалювання.
2.Вимоги до систем опалювання.
3.Класифікація систем опалювання за ознаками.
4.Типи теплоносіїв та їх характеристики.
5.Визначення питомої теплової характеристики будівлі.
ЛІТЕРАТУРА
1.В.Н. Голубков, Б.И. Пятачков, Т.М. Романова. Кондиционирование воздуха, отопление и вентиляция. М.: Энергоиздат,
1988 – 230 с.
2.Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важності та напруженості виробничого процесу, ж. "Охорони праці", № 6/98.
3.І .М. Трахтенберг, М.М. Коршун, О.В. Чебанова. Гігієна праці та виробнича санітарія. К., 1997.
4.Справочник по охране труда на промышленных предприятиях. К.Н. Ткачук и др. К., Техника, 1991.
5.СНиП II-3-79٭٭. Строительная теплотехника. – М.: Стройиздат, 1986.
6.СНиП 2-01-01-82. Строительная климатология и геофизика. – М.: Стройиздат, 1983.
7.СНиП 2-04-05-91У. Отопление, вентиляция и кондиционирование. – М.: Стройиздат, 1999.
8.СНиП 2-08-01-89. Жилые здания. – М.: ЦИТП, 1990.
9.Маляренко В.А., Редько А.Ф., Чайка Ю.И., Поволочко В.Б. Техническая теплофизика ограждающих конструкций зданий и сооружений. – Харьков: Рубикон, 2001.
10.Герасимова О.М. Опалення. Навч. посібник (для студентів будівельних спеціальностей). – Харків: ХДАМГ, 2001.
11.Алексахін О.О., Герасимова О.М. Приклади й розрахунки з теплопостачання та опалення. – Харків: ХДАМГ, 2002.
12.ДБН 8.2.2-15-2005. Жилые здания. Основные положения Госком Украины по строительству и архитектуре. – Киев, 2005.
25
Практична робота 3
РОЗРАХУНОК ЗВУКОІЗОЛЯЦІЇ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ
1.Фізичні та фізіологічні характеристики шуму
Вметалофізиці – галузі, пов'язаній з використанням різних машин, механізмів, обладнання, інструментів, їх експлуатація супроводжується інтенсивним шумом, що погіршує умови праці працюючих. Шуми, які виникають під час роботи машин і устаткування, можуть бути механічного або аеродинамічного походження. Звук або шум виникає при механічних коливаннях твердих тіл у рідинному та газоподібному середовищі. Джерелом механічного шуму є коливання, що виникають під час роботи робочих органів машин, агрегатів або механізмів. Аеродинамічний шум виникає при великій швидкості руху та пульсації тиску газів і повітря.
З фізіологічної точки зору шум розуміють як несприятливе поєднання звуків різної інтенсивності, частоти і тиску, що передаються на тіло людини і викликають неприємні суб'єктивні відчуття, знижують працездатність та, в окремих випадках, порушення стану здоров'я. З фізичної точки зору шум визначають як суміш різних звуків з частотами і фазами, розподіленими нерегулярно.
Звукові коливання в будь-якому середовищі виникають при порушенні його стаціонарного стану впливом збуджуючої сили. Частинки середовища починають коливатися відносно положення рівноваги, створюючи хвилі звукових пружних деформацій – це і є звукове поле.
Звукове поле характеризується: звуковим тиском Р, Па; коливальною швидкістю V, м/с; інтенсивністю I, Вт/м2; частотою f, Гц (1 Гц – це 1 коливання за секунду).
Звуковий тиск – це різниця між миттєвим значенням повного тиску і його середнім значенням, який спостерігається в середовищі за відсутності звукового поля. Швидкість поширення звукових хвиль залежить від пружних властивостей, температури і щільності середовища, в якому вони поширюються.
Швидкість поширення звукових хвиль у повітрі при t = 20°С, тиску 0,1013 MПа дорівнює 344 м/с, у сталі – 5000 м/с, у рідині – 1500 м/с, у бетоні – 4000 м/с.
Інтенсивність звуку – це середній потік звукової енергії, що переноситься звуковою хвилею через одиницю поверхні перпендикулярно напрямку поширення звукової хвилі:
, |
(3.1) |
де WЗ – потік звукової енергії, Вт; S – площа, м2.
26
Мінімальний звуковий тиск Ро та мінімальну інтенсивність звуку Io, що сприймає людина як звук, називають порогом чутливості. Звуковий тиск, що спричиняє біль, називають больовим порогом. При частоті 1000 Гц інтенсивність на порозі чутливості становить Io = 10-12 Вт/м2, звуковий тиск Ро = 2·10-5 Па. Больовим відчуттям відповідають I= 10-2 Вт/м2 за інтенсивністю звуку і Р = 102 Па за звуковим тиском. Різниця між больовим порогом чутливості і порогом чутливості дуже велика (інтенсивність звуку на порозі больового відчуття в 1014 разів перевищує інтенсивність відчуття).
Для кількісної характеристики умов праці за шумом введено рівні інтенсивності (рівні звукового тиску) – десятичний логарифм відношення фактичного середньоквадратичного значення інтенсивності звуку I (звукового тиску Р) до Io чи Ро відповідно. За логарифмічною шкалою збільшення інтенсивності звуку в 10 разів відповідає приросту інтенсивності звуку на 1 одиницю, за яку взято 1 Б (бел). Одному белу відповідає збільшення інтенсивності звуку I порівняно з початковою в 10 разів. Якщо I/Io = 100, рівень інтенсивності буде 2 Б, якщо I/Io = 1000 – буде 3Б.
Вухо людини здатне сприймати зміну рівня сили звуку в 10 разів меншу за бел, тому в практиці акустичних вимірювань і розрахунків використовують величину 0,1 Б, що має назву децибел (дБ), тобто 1Б = 10 дБ.
Рівень інтенсивності звуку LІ визначають за формулою: |
|
, дБ |
(3.2) |
де I – інтенсивність звуку в даній точці, Вт/м2.
Оскільки інтенсивність звуку пропорційна квадрату звукового тиску, то рівень звукового тиску LР дорівнюватиме:
, дБ |
(3.3) |
де Р – виміряний звуковий тиск, Па;
Ро – поріг сенсорного сприйняття (поріг чутності), Па (при f = 1000
Гц Ро = 2·10-5 Па).
Рівень інтенсивності звуку LІ використовують при акустичних розрахунках, а рівень звукового тиску Lр – при вимірюванні шуму, оцінці його дії на людину, оскільки орган слуху чутливий не до інтенсивності звуку, а до середньоквадратичного звукового риску.
У промислових приміщеннях де знаходиться, як правило, кілька джерел шуму, кожний впливає на загальний рівень звукового тиску.
Сумарний рівень звукового тиску визначається за формулою: |
|
, дБ |
(3.4) |
де L1 – рівень звукового тиску одного джерела шуму, дБ;
27
n – кількість джерел шуму.
Якщо одночасно працює декілька джерел шуму, з метою суттєвого зниження рівня шуму доцільно вжити заходів зниження шуму найпотужнішого джерела.
Дія шуму на людину залежить від рівня звукового тиску. Слуховий апарат неоднаково чутливий до звуків різної частоти. Високочастотні шуми при однакових інших параметрах більш несприятливо впливають на організм людини. Наприклад, звук частотою 100 Гц і рівнем інтенсивності 60 дБ відчувається вухом у відношенні гучності так, як звук частотою 1000 Гц рівнем інтенсивності 40 дБ.
Вухо людини може сприймати лише ті коливання, частота яких становить 16 ÷ 20000 Гц. Найчутливішим для людини є звуки середніх і високих частот (800 - 4000 Гц), їх називають звукові. Коливання з частотою нижче 20 Гц – інфразвукові, а понад 20000 Гц – ультразвукові, вони не викликають звукового відчуття, але чинять шкідливу біологічну дію на організм людини.
Залежно від того, на якій частоті буде максимум звукового тиску, характер спектру може бути низькочастотним (менше 300 Гц), середньочастотним (300-800 Гц) і високочастотним (понад 800 Гц).
Весь слуховий діапазон частот поділяють на звукові октави, для кожної октави обчислюється середньогеометричне значення частоти:
, Гц |
(3.5) |
де f1, f2 – відповідно нижня і верхня границі октавної смуги за частотою, Гц.
Так значення fс.г : для октави 20 - 40 Гц становить 31,5 Гц, для октави 40-80 Гц - 62,5 Гц, для октави 80-160 Гц - 125 Гц і т.д. Для характеристики виробничого шуму, згідно з вимогами санітарних норм СН 3223-85, вимірюють рівні звукового тиску (у дБ) в октавних смугах середньогеометричнпх частот 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц.
Відповідно до класифікації шумів /ГОСТ 12.1.003-83/ за характером спектра шум поділяють на:
широкосмуговий шум, який має безперервний спектр шириною одну октаву;
тональний шум, який має спектр з відчутними дискретними тонам в ньому складові тонн відділені один від одного значними інтервалами.
За часовими характеристиками шуми поділяють на:
постійний шум, рівень звуку якого за 8-годинний робочий день змінюється в часі не більше ніж на 5 дБА;
непостійний шум, рівень звуку якого за 8 - годинний робочий день змінюється в часі більше ніж на 5 дБА. "А" (дБА) - корекція, яка відбиває
28
підвищену чутливість органу слуху до середньота високочастотних звуків.
Найбільш несприятливими для організму людини вважаються інтенсивні, тональні та імпульсні шуми. У виробничих умовах часто спостерігається шум, що перевищує гранично допустимий рівень: турбокомпресори – 100-118 дБ, вентилятор - 80-105 дБ, відбійний молоток
92-101 дБ.
2 Класифікація методів та засобів захисту від шуму
Засоби і методи захисту від шуму, які використовують на робочих місцях виробничих приміщень, по відношенню до об'єкту, який під лягає захисту, поділяють на засоби і методи колективного захисту і засоби індивідуального захисту.
До засобів індивідуального захисту від шуму відносяться противошумні навушники, противошумні вкладиші, противошумні шлеми і каски, противошумні костюми.
Засоби і методи колективного захисту в залежності від способу реалізації поділяють на архітектурно-планувальні, організаційно-технічні та акустичні.
До архітектурно-планувальних відносять раціональне планування будівель та підприємств, раціональне розміщення технологічного обладнання, робочих місць і т. ін.
До організаційно-технічних – використання малошумних технологічних процесів і обладнання, дистанційного керування, удосконалення технології ремонту, а також раціональний режим праці та відпочинку.
Найбільший інтерес представляють засоби акустичного захисту, до яких відносять звукоізоляцію, звукопоглинання, віброізоляцію, демпферування (примусове гасіння коливань у динамічній системі внаслідок розсіювання енергії.), а також заглушувачі аеродинамічного шуму.
Метод звукоізоляції може бути реалізований наступними засобами: звукоізолюючими кожухами, огородженнями, кабінами, акустичними екранами, вигородками.
До засобів звукопоглинання, відносяться плоскі облицювання огороджуючих поверхонь приміщень і об'ємні поглинувачі звуку.
Засоби віброізоляції поділяють на віброізолюючі опори, пружні прокладки та конструкційні розриви. Демпферуючі засоби поділяють на елементи з сухим, в'язким та внутрішнім тертям. Заглушувачі шуму в залежності від принципу дії поділяють на абсорбційні, реактивні та комбіновані.
29
Засоби колективного захисту по відношенню до джерела збудження шуму поділяють на засоби, знижуючі шум на шляху його розповсюдження від джерела до об'єкту, який захищають.
Засоби, що знижують шум в джерелі його виникнення в залежності від характеру шумоутворення поділяють на засоби, знижуючі шум механічного (вібраційного) походження, аеродинамічного, гідродинамічного та електромагнітного походження.
Коли необхідно створити оптимальні умови повітряного середовища у виробничих приміщеннях, використовують вентиляційні системи, для яких є характерним наявність аеродинамічного шуму. Основним засобом для його зниження є заглушувачі шуму. Вибір того або іншого типу заглушувача визначається необхідним рівнем зниження суму, його спектром, потужність джерела, фізичними властивостями матеріалу : високим звукопоглинанням в певному діапазоні частот, малою об'ємною масою, економічністю і т. ін. Крім цього, заглушувачі повинні справляти невеликий гідравлічний опір.
РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
3 Розрахунок звукопоглинального облицювання
У виробничому приміщенні планується зробити звукопоглинальне
облицювання стелі та стін. Площа стін – Sстін, площа стелі – Sстелі, площа підлоги – Sпідл. Середній коефіцієнт звукопоглинання в приміщенні до
облицювання дорівнює 0,1, коефіцієнт звукопоглинання використаного облицювання – 0,9.
Визначити зниження шуму після використання облицювання та можливість улаштування в приміщенні підрозділів зазначеного призначення (див. табл. 3.1).
Таблиця 3.1 – Вихідні дані
Вихідні дані |
|
|
|
|
|
Варіант |
|
|
|
|
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|||
|
|
|
|||||||||||
Площа стін Sстін, м2 |
300 |
300 |
280 |
400 |
400 |
300 |
330 |
320 |
310 |
340 |
|||
Площа стелі Sстелі, м2 |
250 |
240 |
250 |
300 |
280 |
280 |
260 |
250 |
240 |
280 |
|||
Площа підлоги Sпідл, м2 |
250 |
240 |
250 |
300 |
280 |
280 |
260 |
250 |
240 |
280 |
|||
Рівень |
шуму |
у |
62 |
58 |
51 |
69 |
71 |
61 |
70 |
51 |
58 |
60 |
|
приміщенні (L1), |
дБ |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Призначення |
|
Конструкторське бюро |
охорониПункт я’здоров |
Управління |
Кабіна дистанційного керування |
точногоДільниці зварювання |
Обчислювальний центр |
Кабіна дистанційного керування |
Лабораторія |
Конструкторське бюро |
охорониПункт я’здоров |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
приміщення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
30
Вказівки до розв’язання задачі
Зниження рівня шуму в приміщенні як наслідок використання облицювання з більш високим коефіцієнтом звукопоглинання, дБ, можна визначити за формулою
LОБЛ 10lg B2 ,
B1
де В1 та В2 – сталі приміщення відповідно до та після облицювання. У загальному випадку
B |
A , |
|
1 ср |
|
|
де А – еквівалентна площа звукопоглинання, А ср Sпов ;
αср – середній коефіцієнт звукопоглинання внутрішніх поверхонь приміщення площею Sпов;
Sпов = Sпідл + Sст + Sстелі,
Sпідл – площа підлоги, м2; Sст – площа стін, м2; Sстелі – площа стелі, м2.
За таких означень стала приміщення до облицювання складає
В сер1 Sпом .
1 1 сер1
При визначенні сталої приміщення після облицювання треба звернути увагу на зміну середнього коефіцієнта звукопоглинання. До облицювання він складав для всіх внутрішніх поверхонь за умовами задачі αсер1 = 0,1. Після облицювання підлога залишилась з попереднім коефіцієнтом звукопоглинання (αсер = 0,1), а у стелі та стін він буде дорівнювати α2 = 0,9. Середній коефіцієнт звукопоглинання після облицювання можна визначити як середньозважену величину від площі внутрішніх поверхонь, що мають різні коефіцієнти звукопоглинання:
сер 2 |
|
Sст |
Sстелі 2 Sпідл |
сер1 |
. |
|
Sпідл Sст Sстелі |
|
|
||
|
|
|
|
|
Рівень шуму в приміщенні після облицювання, дБА, визначається за формулою
L2 L1 Lобл .
Порівнюючи рівень шуму в приміщенні після облицювання з допустимим за ГОСТом 12.1.003-83* (табл. 3.2), можна відповісти на запитання задачі.
31
Таблиця 3.2 – Допустимі рівні звукового тиску в октавних полосах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях
+------------------- |
|
|
|
|
|
+------------------------------------------- |
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
------- |
+ |
|Вид трудовой |
дея-|Уровни |
звукового |
давления, |
|
дБ , в |
октав-|Уровни | |
|||||||||||
|тельности, |
рабочие|ных |
|
полосах |
со |
|
среднегеометрическими|звука и| |
|||||||||||
|места |
|
|
|
|
|частотами в Гц |
|
|
|
|
|
|
|эквива-| |
|||||
| |
|
|
|
|
|
+---- |
+---- |
+---- |
+---- |
+ |
---+---- |
+ |
----+---- |
+ |
----+лентные| |
||
| |
|
|
|
|
|
|31,5| |
63 |125 |
|250 |
|500|1000|2000|4000|8000|уровни | |
||||||||
| |
|
|
|
|
|
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|звука, | |
||
| |
|
|
|
|
|
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|дБ А |
| |
|
+------------------- |
|
|
|
|
|
+---- |
+---- |
+---- |
+---- |
+--- |
+---- |
+---- |
+---- |
+---- |
+------- |
|
+ |
| |
|
|
|
|
|
Предприятия, учреждения |
и организации |
|
|
|
| |
||||||
+------------------- |
|
|
|
|
|
+---- |
+---- |
+---- |
+---- |
+--- |
+---- |
+---- |
+---- |
+---- |
+------- |
|
+ |
|1. Творческая |
дея-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||||
|тельность, |
руково-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||||
|дящая |
работа с по-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||||
|вышенными |
|
требова-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|ниями, научная дея-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|тельность, констру-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|ирование и проекти-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|рование, программи-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|рование, преподава-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|ние |
|
и |
|
обучение,| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||
|врачебная |
|
деятель-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|ность: |
|
|
|
|
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|
| |
рабочие места |
в| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|помещениях - дирек-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|ции, проектно-конс-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|трукторских |
бюро;| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||||
|расчетчиков, |
прог-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||||
|раммистов |
|
вычисли-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|тельных |
|
машин, |
в| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||
|лабораториях |
|
для| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|теоретических работ| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|и обработки данных,| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|приема |
|
больных |
в| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||
|здравпунктах |
|
| 86 | |
71 | 61 |
| 54 |
| |
49| 45 | 42 | 40 | 38 | |
50 |
| |
|||||||||
| |
|
|
|
|
|
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|2. Высококвалифици-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|рованная |
|
работа,| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|требующая |
|
сосредо-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|точенности, |
адми-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||||
|нистративно -управ-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|ленческая |
|
деятель-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|ность, |
измеритель-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||||
|ные и аналитические| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|работы в |
|
лаборато-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|рии: |
|
|
|
|
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|
| |
рабочие места |
в| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|помещениях цехового| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|управленческого ап-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|парата, |
в |
рабочих| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
|комнатах конторских| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|помещений, |
лабора-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||||
|ториях |
|
|
|
|
| 93 | |
79 | 70 |
| 63 |
| |
58| 55 | 52 | 50 | 49 | |
60 |
| |
||||||
| |
|
|
|
|
|
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|3. Работа, выполня-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||||
|емая |
с часто полу-| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||||
|чаемыми |
указаниями| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
|||||
|и |
|
акустическими| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
| |
||||
32