Клінічна задача.

Хворий Ж., 44 роки, скаржиться на постійний головний біль, порушення зору (двоїння в очах), спрагу (випиває за добу до 6-8 л води), часте сечовипускання. Хворіє близько року. Захворювання почалося зі спраги, а з часом приєднався і головний біль. Зріст - 168 см, вага - 88кг. Пульс - 62 в 1 хв, АТ - 160/105 мм.рт.ст. Інші дані огляду без особливостей. Аналіз сечі: відносна щільність сечі - 1003, цукру немає. Тест на толерантність до глюкози (ТТГ): натще - 5,3 ммоль/л, через 2 години - 7,1 ммоль/л. Натрій плазми - 140 ммоль/л. Калій-4,3 ммоль/л.

1. Який Ваш попередній діагноз?

2. Дайте оцінку ТТГ.

3. Які додаткові дослідження слід провести в першу чергу для встановлення діагнозу:

а/ дослідження очного дна, полів зору;

б/ консультація невропатолога;

в/ рентгенографія / КТ, МРТ / головного мозку,

г/ дослідження функцій нирок;

д/ дослідження осмотичного тиску плазми крові - проба з обмеженням рідини;

е/ проба з аудірекріном.

4. Які зміни очного дна свідчать про підвищення внутрішньочерепного тиску:

а / звуження артерій сітківки;

б / розширення вен сітківки;

в / дегенеративні вогнища;

г / набряк зорового нерву;

д / крововиливи;

е / зміни полів зору.

5. Який гормон впливає на реабсорбцію води в канальцях нирок? Місце вироблення і регуляція його секреції?

Клінічна задача.

Ж., 37 років, хворіє дифузним токсичним зобом II ступеня близько 6 місяців. Приймає мерказоліл по 5 мг 3 рази на день. Самопочуття задовільне. Турбує незначне серцебиття. Зріст – 167 см, вага - 66 кг. Шкіра помірно волога. Пульс - 96 в хв. АТ - 125/70 мм.рт.ст. Щитовидна залоза збільшена за рахунок усіх відділів (кругла шия), помірно щільна. Симптом Греффе позитивний. Тремор рук і пальців не виражений. Нв - 134 г/л, лейкоцити - 3,0 Г/л.

1. Оцінити стан компенсації дифузного токсичного зобу.

2. Дати рекомендації щодо подальшої тактики лікування:

а) оперативне;

б) медикаментозне.

3. При вирішенні медикаментозної терапії - які з засобів слід призначити:

а) продовжити прийом мерказолілу в тій же дозі;

б) збільшити дозу мерказоліла;

в) зменшити дозу мерказоліла;

г) скасувати мерказоліл і замінити іншим препаратом: пропілтіоурацилом, карбонатом літію;

д) додатково призначити преднізолон;

е) додатково призначити полівітаміни.

4. У разі оперативного лікування чи слід провести підготовку до операції? Якщо так, які з засобів слід призначити в першу чергу?

5. Яке найбільш вірогідне ускладнення можливе при оперативному лікуванні хворих на дифузний токсичний зоб в період декомпенсації?

Клінічна задача.

Хвора Ж., 34 роки, прооперована з приводу дифузного токсичного зобу 4 роки тому. Скаржиться на дратівливість, слабкість, серцебиття, поганий сон. Зазначені явища почали турбувати рік тому. Значно посилилися в останні два місяці. Зріст – 168 см, вага - 64 кг. Шкіра помірно волога. Пульс - 98 в хв. АТ - 123/60 мм.рт.ст. Тони серця гучні. На шиї у типовому місці білястий рубець. Ліва доля збільшена, змінює конфігурацію шиї, рухома; права доля не пальпується. Очні симптоми негативні. Симптом Марі негативний.

1.Який Ваш діагноз? Чи є необхідність в проведенні додаткових досліджень для підтвердження діагнозу або терапія може бути призначена без них?

2.Вибор тактики лікування:

а) оперативне,

б) променева терапія,

в) медикаментозна терапія.

3.При вирішенні оперативного лікування, чи необхідна передопераційна підготовка тиреостатичними препаратами чи операція може бути проведена без них?

4.Якщо прийняте рішення медикаментозного лікування, то які препаратів слід призначити в першу чергу:

а) розчин Люголю,

б) Мерказоліл,

в) преднізолон,

г) анаприлін,

д) резерпін,

е) седуксен,

ж) тироксин,

з) строфантин.

5. Перерахуйте основні клінічні ознаки компенсації (настання еутиреозу) при лікуванні дифузного токсичного зобу.