2.2. Заповіді правильного мовлення

Заговори, щоб я тебе побачив.

Сократ.

Мова здатна точно і неупереджено фіксувати інтелектуальні міркування людини, служити засобом передачі однозначно трактованих повідомлень. Саме тому мова успішно використовується для закріплення і передачі різного роду наукових ідей, а також координації спільної діяльності, для осмислення душевних переживань людини, її взаємин з іншими людьми.

Західні фахівці з бізнес-етикету пропонують "10 заповідей правильного мовлення", в яких насправді йдеться не лише про мовлення, а про ставлення до співрозмовника. Виявляється це ставлення ще у манері поведінки: виразі очей та міміці обличчя, певних позах та жестах, тоні та тембрі голосу тощо.

1. Знайте предмет розмови. Недоцільно вступати в обговорення питання, з яким ви мало знайомі. Думку свою слід у діловій розмові (у приватній теж не завадило б) висловлювати тільки тоді, коли нею зацікавляться.

2. Ставтеся до співбесідника з повагою:

• вважайте, що співбесідник не дурніший за вас;

• уважно слухайте його;

• стійте прямо;

• не тримайте руки в кишенях;

• на сходинках сходів стійте так, щоб не бути вище за співбесідника;

• письмове повідомлення має бути на акуратному аркуші і грамотно написано та оформлено.

Уникайте мовних шаблонів, а також слів-паразитів:

коротше, як би, Ви що? як мовиться, прикинь, розумієте.

4. Уникайте акцентів і змішення мов.

5. Використовуйте особисту чарівливість: посмішку, уміння слухати (пасивно, активно).

6. Не зловживайте привілеєм оратора – не спотворюйте істину,

дотримуйте чесне слово ділової людини.

7. Володійте майстерністю логічних наголосів: виділяйте головне.

8. Користуйтеся живою мовою: метафорами, порівняннями, епітетами.

Така мова більш дохідлива.

9. Використовуйте техніку драматизації мови: прискорення та уповільнення темпу, зміну тембру і так далі.

10. Пам'ятайте, що ваша цілісність, розум і людяність володіють

великою силою впливу.

2.3. Мовна ситуація в Україні

Прекрасна думка утрачає свою ціну,

якщо вона дурно виражена.

Вольтер.

А) Державна мова.Недосконале володіння літературною мовою породжує численні мовно-стилістичні помилки у спілкуванні, що звичайно ж непокоїть фахівців-філологів [22]. Порушення мовних норм спричиняє появу в мовленні помилок різного роду. По-перше, порушення норм наголошення й вимови під впливом близькоспоріднених мов призводить до появи в мовленніфонетичнихпомилок. Найчастіше допускаютьсяакцентологічніпомилки в таких словах: украΐнський, бухгáлтери, мéнеджмент, мáркетинг, пóказ, вúпадок, вчéння, завдáння, значýщий, запитáння, вирáзний, вимóва, вúтрати, гуртóжиток, діалóг, корúсний, надбáння, новúй, пóмúлка (помилóк), оглядáч, читáння, пізнáння, госпóдар, договíрний, докумéнт, помилкóвий, приєднáння, одинáдцять, черговúй, цемéнт, цéнтнер. Дофонетичнихпомилок філологи відносять „акання”, м’яку вимову шиплячих, неправильну вимову звуків [дж]; [дз]: хожу, кукуруза замість ходжу, кукурудза.

Студенти, що вивчають економіку, послуговуються багатьма іншомовними термінами і поняттями з економіки України та МЕВ: „менеджмент”, „маркетинг”, „брокер”, „дилер”, „маклер”, „овердрафт”, „лізинг”, „авізо”, „інноваційний”, „інновація”, „інсайдер”, „комерція”, „концепція”, „кур’єр”, „кредит”, „претензія”, „ремітент”, „статус”, „статут” тощо. Незнання усталених норм наголошування та написання цих слів призводить до помилок у текстах та усному мовленні і справляє прикре враження. Водночас вважають філологи невиправданим використання таких слів, як „бізнес” замість „підприємництво”, „бізнесмен” замість „підприємець”, „самміт” замість „нарада”, „консумент” замість „споживач”, „комунікація” замість „спілкування”.

Деякі мовці вживають слова у невластивому цим словам значенні, що призводить до лексико-фразеологічнихпомилок у мові. До групилексичнихпомилок слід віднести неправильне використання слів і термінів (наприклад, “драбина” замість “сходи”), неправильне використання слів-синонімів (наприклад, “квапитися” замість “поспішати”), слів-паронімів (помістити – розмістити, отримати – утримати, гарантійний – гарантований), які розрізняються відтінками значень, лексичною сполучуваністю або стилістичним забарвленням.

До цієї групи слід додати також неправильне використання фразеологічних словосполучень. Фразеологічні, тобто зв’язані словосполучення, на відміну від вільних словосполучень, що складаються в процесі оформлення і вираження думки, відтворюються в тексті як готові одиниці мови. Так, часто змішуючи компоненти у близьких за значеннямфразеологізмах, вживають у мові неправильні словосполучення „відіграє велике значення”, „вірнавідповідь”, „тактична поведінка”, „прийнялиучасть”, „приймають участь”, "відношення студента до фаху" тощозамістьсловосполучень „має велике значення”, „правильна відповідь”, „тактовна поведінка”, „взяли участь”, „беруть участь”, "ставлення студента до фаху".

Студенти частіше за все перекладають усталені вирази дослівно, руйнуючи і форму фразеологізму, і його значення. А ще – складають взагалі не існуючіу мові (і в жодному словнику!) слова-кальки з російської: "співпадіння" та "взаємовідносини", "остальні" тощозамість"збіг", "взаємини" та "решта".

У мові багатьох студентів (а часто – і викладачів) зустрічаються морфологічні помилки (неправильний добір граматичних форм стану, неправильне узгодження означень): п’ять кілограм апельсин, сім гривнєйзамістьп’ять кілограмів апельсинів, сім гривень. Не говорячи вже про відмінювання чоловічих прізвищ на–ко: реферат студента Петренко, разом із БойкоСергіємзамість реферат студента Петренка, разом із БойкомСергієм.

Також можна зустріти неправильне утворення ступенів порівняння прикметників: більш ефективніший замістьефективніший, більш ефективний; самий найсучаснішийзамістьсучасний, найсучасніший.

Дуже часто зустрічається неправильне утворення відмінкових форм числівників: двоє студентів, троє професорів, п’ятидесяти, трьохстами, семистами замістьдва академіки, три професори, п’ятдесяти (п’ятдесятьох), трьомастами, сьомастами (сімомастами). Подібно до російської мови часто форма теперішнього часу „є” від дієслова „бути” замінюється дієсловом „являтися”. Наприклад: "І. П. Васильченко являється автором підручника „Вища математика для економістів”. "Являтися" може хтось уві сні та Христос народові.

У мові часті також синтаксичніпомилки (через те, що іменникове керування в українській і російській мовах також часто не збігається), що є доказом порушення норм керування та узгодження: навчання (чому?) економіці, екзамен (по чому?) по математиці, згідно (чого або чому?) наказу, відповідно (з чим?) з вимогами вищої школи, властивий (для кого?) для неї, дякувати (кого?), постачати (кого? чим?)замістьнавчання (чого?) економіки, екзамен (з чого?) з математики, згідно (з чим?) з наказом, відповідно (до чого?) до вимог вищої школи, властивий (кому?) їй, дякувати кому?, постачати кому? що? тощо.

До синтаксичнихпомилок належить і неправильне використання прийменників приперекладі прийменниково-іменникових конструкцій, що так само ґрунтується на розбіжностях у керуванні (принять во внимание – взяти до уваги, согласно приказу – згідно з наказом, ввести в состав – ввести до складу) тощо. Наприклад, багатозначність російського прийменника “по” є причиною того, що чимало конструкцій, до складу яких він входить, перекладається з помилками.

Крім того, слід пам’ятати, що в українській мові, на відміну від російської, майже не вживанимиє активні дієприкметники, які утворюються від дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів–ач(-яч), -уч(-юч): в’яжучий, бажаючий, лежачий. Студенти нерідко утворюють подібні форми під впливом російської мови, хоча для української мови правильним і більш усталеним є вживання замість нихпідрядних реченьіз сполучниками та сполучними словами“що” та “який".

Часто в мові трапляються речення, які починаються дієприслівником "не дивлячись" замість прийменників „незважаючи”, „невважаючи”. Це чиста калька з російської! До синтаксичнихпомилок відносять і неправильне вживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів: "дякуючи співпадіннюобставин" замість "завдяки (або завдячуючи)збігуобставин". Філологи також закликають кожного фахівця (тим більше – майбутнього) постійно підвищувати культуру свого професійного мовлення, використовувати оптимальні для культурного мовлення мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови, правилам педагогічного спілкування [22].

Деякі філологи вважають основними такі 4 показники культури мови:

1. Вимова.

2. Граматика.

3. Словниковий склад і словниковий запас.

4. Стилістика.

1. Неправильний наголос (наприклад, безсмертні російські “средствá”, ”обеспечéние”) та інші помилки вимови у публічному виступі викликають сховані (і не тільки!) глузування, а в діловій бесіді освічений співрозмовник звичайно не знає, що робити: виправляти помилку, ризикуючи викликати невдоволення того, хто говорить, чи промовчати, обійти її увагою, тим самим розписавшись у власній неграмотності.

3. Небажано також зайве вживання іноземних слів. У тому випадку, коли можна підібрати відповідне українське слово, слід користатися їм.

4. В усній і письмовій діловій мові неприпустимі порушення правил відмінювання і дієвідміни. Дослідники етики ділових стосунків рекомендують фахівцю (а тим більше – менеджеру) разом зі словником з мови тримати на робочому столі чи в іншім зручному місці звичайну шкільну граматику.

Мінімальна вимога до гарного стилю мови – правильне вираження думок відповідно до сучасних норм літературної і ділової мови; максимальна – перебування найбільш удалого словесного виразу для думки, що відповідало би ситуації, індивідуальним психологічним якостям того, хто говорить, складу слухаючих, специфіці їхнього сприйняття тощо.

Б) Російська мова. Наукове обґрунтування ролі і місця російської мови в підготовці кадрів для економіки України і зарубіжних країн належить до найменш розроблених проблем вищої школи і в той же час найбільш актуальних завдань сучасної методики викладання [23]. Всебічне вивчення проблем функціонування російської і української мов в системі вищої освіти України, визначення їх місця і ролі в підготовці кадрів для економіки України і зарубіжних країн є одним із першочергових завдань вітчизняної мовознавчої і педагогічної науки. Модернізація вищої школи України в контексті вимог процесу Болонського диктує необхідність осмислення ролі російської мови як світової в оволодінні спеціальністю і підготовці бакалаврів, фахівців і магістрів перш за все для зарубіжних країн.

Аналіз нинішнього стану переходу вищої школи України на українську мову навчання вітчизняних і іноземних студентів приводить до такого висновку: у багатьох вузах підготовка фахівців ведеться частково на державній мові, а в основному – російською мовою. В даний час, коли Україна прагне ввести вищу освіту і науку в Європейський і світовий освітній, науковий і культурний простір, де російська мова як найважливіший засіб міжнародного спілкування і співпраці грає разом з іншими світовими мовами особливу роль, настає новий етап у використанні її у підготовці бакалаврів, фахівців і магістрів для економіки Української держави і багатьох зарубіжних країн.

Осмислення ролі і місця російської мови системі вищої освіти нашої країни продиктоване не лише повсякденними потребами іноземних студентів у її вивченні, але і тим, що російська мова як світова є робочою мовою ООН, СНД та інших міжнародних організацій, важливим засобом розвитку співпраці між Україною і зарубіжними країнами. Враховуючи її значну роль в обміні економічною, науковою і технічною інформацією, взаємозбагаченні, розвитку взаємодопомоги і міжнародної співпраці, активізації міжкультурного діалогу, необхідно досліджувати її місце в підготовці фахівців для економіки України і інших країн, набутті вищої освіти європейського і світового рівня, усунути негативні явища, що знецінюють її світове значення.

З утворенням незалежних держав СНД російська мова в Україні перетворилася з обов'язкового предмету в підготовці фахівців для економіки зарубіжних країн в одну з іноземних мов, яка, на жаль філологів, офіційно не введена у програми і навчальні плани підготовки бакалаврів і магістрів. Істотно змінилися умови функціонування російської мови у вищій школі нашої країни, що знайшло віддзеркалення в різних підходах до визначення її місця і ролі в системі вищої освіти України.

Осмислення ролі і місця російської мови системі вищої освіти нашої країни продиктоване не лише повсякденними потребами іноземних студентів у її вивченні, але і тим, що російська мова як світова є робочою мовою ОО Подальше вдосконалення управління якістю підготовки іноземних студентів у вузах України, формування професійної і комунікативної компетенції українських і зарубіжних економістів, підприємців і менеджерів сьогодні як ніколи тісно пов'язано з мовною підготовкою студентів, оволодінням ними навиками професійного спілкування російською мовою як одної із мов міжнародного спілкування і співпраці. Важливо глибше проаналізувати проблеми викладання української, російської та іноземних мов у вищій школі України, пам'ятаючи про те, що в багатьох зарубіжних країнах у роки співпраці з СРСР були відкриті навчальні центри і підготовчі курси російської мови при деяких ВНЗ і посольствах Радянського Союзу, працювали гуртки і факультативні курси для охочих вивчати російську мову з метою подальшого набуття вищої освіти в нашій країні.

Незважаючи на істотні відмінності в поглядах на роль російської мови у вищій школі України, викладачам вузів зрозуміло, що вітчизняні та іноземні студенти мають знати не лише державну мову України, але і російську мову як найважливіший засіб оволодіння спеціальністю, розвитку міжнародної 1.співпраці. В умовах входження України в Європейський освітній простір, де російська мова серед інших 24 національних і регіональних мов увійшла до «Європейського мовного портфеля» і включена в його мовний паспорт, необхідно, вважають філологи, на новому рівні осмислити проблеми мовної підготовки українських і іноземних студентів у вузах нашої країни.

Викладачі "мовних" кафедр вважають [23], що слід вирішити багато питань підвищення якості мовної підготовки майбутніх економістів і фахівців інших профілів для економіки нашої держави так інших країн світу, представники яких набувають вищої освіти в українських вузах, ввести російську мову як одну зі світових мов у програми підготовки кадрів, забезпечити управління процесом оволодіння мовою спеціальності, навичками та уміннями міжнародного спілкування.

Ми цілком згодні з ними, тому на заняттях приділяємо увагу і цій фактичній мові спілкування студентів і викладання багатьох предметів (Додаток 1.А). Тим більше, що наша практика викладання і спілкування показує наявність великої кількості помилок в обох мовах (перш за все – змішення мов і їх правил), а єдиний мовний курс "Українська мова професійного спрямування" викладається за навчальним планом тільки в шостому семестрі.