Питання для самоконтролю та обговорення

1. В чому складається сутність сучасної цінності культури мовлення?

2. Чи характеризує вас ваша мова? Яким чином?

3. Як ви розумієте, до чого тут повага, коли йдеться про мовлення?

4. Згадайте заповіді ефективного мовлення, додайте свої.

В кóго слід навчатися мови?

5. Наведіть власні приклади мовних кальок.

6. Які вам відомі функції мовлення? Поясніть їх значення.

7. Яким чином можна підвищити рівень мовлення?

8. Що таке есперантота яке у вас ставлення до цієї мови?

Тема 3 традиційні характеристики спілкування між людьми

3.1. Фази акту ділового спілкування

3.2. Рівні спілкування:

• конвенційний

• примітивний

• маніпулятивний

• ігровий

• стандартизований

• діловий

• духовний

• Еріка Берна

• узагальнюючі

3.1.Фази акту ділового спілкування

Спілкування для людини – це не що інше,

як специфічний акт поведінки.

Будь-який акт поведінки в науці прийнято умовно розбивати на чотири фази: перша – спонукання до дії, друга – уточнення індивідом ситуації дії, третя – сама дія і четверта – її згортання.

Перша фаза цього акту – спрямованістьна партнера (той з якихось причин стає об’єктом уваги і майбутньої дії). Друга фаза –психічне відбиття партнера, бо він і є головним у ситуації дії. На третій фазі дія складається зінформування партнера і прийомі інформації від нього у відповідь. Четверта фаза – цевідключення від партнера, якщо спонукальні мотиви контакту з ним зникли. Якщо вони ще є, то відбувається повернення до другої фази – відбиття партнера як такого, що вже отримав інформацію, і т.д.

Оскільки у спілкуванні партнери діють у контакті не ізольовано одне від одного, а спільно (інакше й контакту не буде), першу фазу психологи пропонують називати фазою взаємоспрямованості, другу – фазоювзаємовідбиття, третю – фазоювзаємоінформування, четверту – фазоювзаємовідключення. Фази ці мають місце і в коротких, і в розгорнутих контактах.

Так, спілкування групи студентів із викладачем є розгорнутим контактом, цілим процесом із своєю технологією. Всі процеси, як відомо, мають три спільних складники – підготовчу частину, основну та заключну. А в ефективності процесу дуже важливою є підготовча частина: "Заздалегідь підготувався (до війни) – наполовину вже переміг!", – казав Сервантес. Ефективність ділового спілкування (одним із різновидів якого є навчальне спілкування) – найважливіша його характеристика, тому розглянемо цю підготовчу частину процесу більш детально.

До підготовчої частини процесу ефективної взаємодії відносяться дві фази: спрямованість і відбиття. У нашому прикладі можна сказати так: спрямованість на певний предмет (адже викладач є невід’ємним від свого предмету), а потім відбиття певної особи викладача цього предмету. Фазаспрямованостіна предмет містить такі дії: а) подивитися у розклад занять – в який тиждень (припýстимо – парний чи непарний), день тижню, якою парою відбудеться найближча зустріч; б) знайтиобидва окремих зошити(лекційний і для практичних занять) із предмету (доцільно прямо на кожному зошиті написати цю попередню інформацію про пару з розкладу); в) подивитися останні записи – до якої теми готуватися, якийроздатковий матеріалє, відповідніметодичні рекомендації; г) прочитати останню лекцію (незалежно від того, яка саме форма занять відбудеться), якщо вона у Вас є. Якщо немає – спочатку вжити всіх заходів, щоб мати лекцію за пропущену дату; г) покласти всі ці приладдя до студентської сумки.

Фаза відбиттявикладача, з яким відбудеться зустріч, складається з таких дій: а) згадати ім'я та по батькові викладача; б) згадати вимоги і повчання цього викладача (тим більше, якщо йдеться про таку практичну дисципліну, якділове спілкування), а саме: в) заходячи вчасно в аудиторію, пошукати очима вішалку для верхнього одягу; г) якщо такої немає, повісити знятий одяг на спинку лави (стільця); г) дістати з сумки зошити, пенал із ручками та роздатковий матеріал на стіл; д) чим глибше заховати в сумку мобільник ілишити її на лаві(стільці). Старості ж як першому помічнику керівника занять доведеться ще: е) забезпечити, щоб двері були зачинені, дошка була чиста, було чим на ній працювати, а також – викладачеві де сісти.

Далі відбувається фаза взаємоінформування у вигляді діалогу викладач – студенти, яка буде достатньо ефективною лише за умови повного проходження попередніх, підготовчих фаз. Після підведення підсумків заняття здійснюється остання фаза –взаємовідключенняу вигляді прощання. Причому дзвінок із пари – сигнал для викладача закінчувати заняття, а студенти йдуть тільки після того, як їх відпустили. А ось дзвінок на пару – це сигнал для студентів, що час бути в аудиторії і зачинити двері.

Оскільки фази взаємодії усі мають префікс "взаємо", розглянемо відповідні дії викладача. Задля спрямованостіна конкретне заняття він: а) також дивиться у свій розклад занять, б) підготовлює всі методичні матеріали з теми заняття. Длявідбиттяконкретного контингенту студентів викладач а) перевіряє їхні виконані завдання; б) аналізує це виконання з урахуванням інформації, яка в нього є щодо кожного студента: відвідування занять (за журналом), особистісні властивості тощо; в) кладе всі згадані матеріали у робочу сумку. .

Інформування складається з подання обов’язкової нової (на лекції) або додаткової (на практичних заняттях, включаючи можливі організаційно-методичні оголошення) інформації з курсу та отримання зворотного зв’язку від студентів. Якщо це заняття, на якому було виконане і перевірене навчальне завдання – спілкування повертається на другу фазу, з повторним взаємовідбиттям. Обидві сторони краще пізнають одна одну: викладач отримує інформацію про ефективність сприйняття студентами нового матеріалу, вміння розуміти завдання, уважність до того, про що йдеться в аудиторії, а студенти також починають більше дізнаватися про можливості викладача, його вимоги тощо. Обидві сторони виходять таким чином на рівень спілкування, який називають конвенційним. Словом "конвенція", або "згода", в психології позначають зведення правил поводження, більшістю неписаних, але їх передають із покоління в покоління, позаяк у цих правилах скріплено домовленість людей одне з одним щодо того, які форми поводження, згідно з колективним досвідом, найбільш прийнятні і для суб’єкта, і для суспільства [20].