Розділ 3 особливості розслідування деяких проявів організованої злочинної діяльності

3.1. Розслідування вбивств на замовлення

Кримінально-правова та криміналістична характеристика вбивств на замовлення. Особливості механізму скоєння злочину.

Комплекс першочергових слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на пошук та затримання виконавця скоєння злочину, та встановлення особи замовника.

Особливості проведення деяких оперативно-розшукових заходів, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

Вбивство на замовлення в діяльності професійних злочинців вперше з’явилось на Сицилії. Сицилійська мафія понад 150 років не змінювала своїх ритуалів і залишалася найбільш консервативною з усіх злочинних організацій. Вона одержала назву «Товариство честі». Право винесення смертного вироку належало голові мафіозної «сім’ї». Засудженого до смерті вбивали не «всліпу», а заздалегідь попередивши.

У рамках мафіозних кланів у Сполучених Штатах Америки на початку 30-х рр.. була створена організація професійних кіллерів – «Корпорація вбивць». З цього часу жоден мафіозний керівник під страхом смерті не мав права вчиняти кару самостійно. Щоб знищити ту чи іншу людину, йому необхідно було подати «заяву» до корпорації, оплатити «послугу» і чекати виконання вироку. Більшість вбивств на замовлення у той час у США не розкривалися.

Сьогодні в Україні крупні банківські, страхові, довірчі товариства і фірми мають відділи «безпеки», які виконують свою функцію «роботи» з боржниками, усунення конкурентів, застосовуючи найрізноманітніші методи. У пресі можна зустріти об’яви на зразок «виконую будь-які конфіденційні послуги за високу оплату», «колишній спортсмен шукає можливість заробити 2000 доларів». Попит породжує пропозицію, з’являються організатори і виконавці, замовники і кіллери.

З переходом України на шлях ринкових відносин, з капіталізацією економіки, з поширенням корупції і проникнення злочинців до різних сфер суспільного життя і бізнесу виникають проблеми і суперечності, які нерідко вирішуються за допомогою кулі, ліквідацією конкурента. На початку 90-х років вбивство на замовлення вже виступало як явище, а фігура професійного кіллера набрала «популярності». В той час жертвами кіллерів були кооператори і лідери злочинного середовища. Статистика свідчить, що кількість вбивств на замовлення збільшується, змінюється і особа жертви.

Замовленим є умисне вбивство, яке вчиняється злочинцем за винагороду в інтересах третьої особи.

Таке вбивство має специфічний механізм організації і вчинення, дуже часто характеризується відсутністю безпосередніх зв’язків між замовником (організатором) і кіллером (виконавцем злочину), попередніх стосунків між найманою особою і жертвою (вони не знайомі один з одним, не мають спільних інтересів, вбивця не зацікавлений особисто у смерті тієї чи іншої особи, а має тільки корисливий мотив). П.11 ч.2 ст.115 передбачає як обтяжуючу обставину вбивство, вчинене на замовлення.

Вбивства на замовлення вчиняються в умовах неочевидності. Тому бути абсолютно впевненим у тому, що такий злочин вчинений найманими особами, можна тільки після його розкриття та встановлення замовника. Однак цілеспрямована організація роботи по розкриттю замовлених злочинів передбачає їх діагностику на ранніх етапах.

Теорія криміналістики дозволяє сформулювати криміналістичні ознаки, які відрізняють вбивства на замовлення від інших умисних вбивств вже за наявності первинної інформації про подію злочину. До таких ознак належать: зухвалість злочину; використання автоматичної чи напівавтоматичної зброї, вибухових пристроїв; залишення знарядь злочину на місці його вчинення; неприйнятність заходів, спрямованих на приховування трупа; велика кількість ушкоджень життєво важливих органів жертви (у багатьох випадках має місце «контрольний» постріл); відкритий характер багатьох злочинів; відсутність ознак інших складів злочинів за наявності у жертви грошей, цінностей, документів; соціальний стан жертви.

З урахуванням криміналістичного розуміння злочинного діяння, криміналістичну характеристику вбивств за замовленням варто визначити як систему відомостей про способи підготовки, вчинення й приховання даного виду злочинів (етапності діяння), про використовувані знаряддя, особливості особистості співучасників (організатора, посередника, виконавця), а також жертви, умовах обстановки вчинення злочинного задуму, типових слідах, що відображають закономірні зв'язки між ними й які служать побудовою версій для вирішення завдань, що забезпечують розслідування й розкриття злочину.

Вчиненню вбивств за замовленням завжди передує ретельна підготовка. Вона починається з виникнення наміру про вбивство конкретної особи у замовника й пошуку ним посередника або безпосереднього виконавця його злочинного задуму. Слід зазначити, що замовник може виступати в ролі організатора вбивства, тобто підбирає виконавців, розподіляє ролі між учасниками злочину, створює відповідні умови для досягнення злочинної мети, займається вибором і придбанням зброї тощо. Проте замовник може всі подібні дії перекласти по домовленості на іншу особу (інших осіб). Відбувається своєрідне приміряння можливостей потенційних виконавців до вчинення злочину. Залежно від обраної схеми (організатор – виконавець; організатор – посередник – виконавець), відбувається обмін інформацією, обговорюються умови.

Після того, як виконавець знайдений і отримана згода на вчинення вбивства, наступає другий етап підготовчої діяльності - розробка сценарію самого злочину. Злочинці вивчають спосіб життя майбутньої жертви, її денний розпорядок, звички, хоббі, з'ясовують умови й форми охорони, якщо вона є. Вони виїжджають на місце майбутнього вбивства, з'ясовують можливості застосування зброї, підшукують шляхи відходу. Аналіз цієї інформації дозволяє злочинцям вибрати найбільш удале місце й час для вчинення злочину, а також спосіб його вчинення. У необхідних випадках передбачають варіанти виманювання жертви під пристойним приводом з житла або запрошення з’явитися в конкретному місці.

На цьому етапі можлива організація засідки. Можливе спостереження виконавцем убивства за пересуванням потенційного потерпілого. Подібні дії залежно від плану й розподілу ролей можуть здійснюватися організатором, посередником і виконавцем. Засідки влаштовуються за місцем проживання, роботи, у місцях відпочинку потенційної жертви.

Убивства за замовленням найчастіше відбуваються за допомогою вогнепальної зброї.

Механізм вчинення вбивств за замовленням характеризується здійсненням певного переліку дій, що передбачають, на думку організатора, виконавця, а іноді й посередника, неможливість їхнього викриття.

Дії, що ускладнюють успішне розслідування вбивств за замовленням, можуть складатися:

а) у маніпуляціях із трупом убитого (переміщення в інше місце, обезглавлення трупа, викрадення його одягу й предметів, що були при ньому;

б) у залишенні поблизу місця вчинення вбивства вогнепальної зброї, що служила засобом вчинення вбивства, транспортного засобу, використаного для доставки до місця вчинення вбивства, одягу злочинців;

в) знищення шляхом підпалу або вибуху названих вище предметів;

г) підготовка алібі. Вона може стосуватися кожного з учасників убивства за замовленням і, як правило, готується заздалегідь.

Вбивства за замовленням, як правило, вчиняються спеціально організованою для цього групою, до складу якої входять обов'язково організатор і виконавець. Однак, як свідчить практика, нерідко до складу групи включається й посередник. Із кримінально-правової точки зору не виключена можливість наявності посібника й приховувача вбивства за замовленням.

Замовник убивства є основним фігурантом, оскільки він ініціює і нерідко забезпечує тим чи іншим чином виконання злочину. В основному – це забезпечені люди, які мають легальні й нелегальні доходи, здатні оплатити «послуги» найманого вбивці. Всі вони відчувають стосовно жертви почуття ворожості й звичайно не приховують цього від навколишніх. Більш ніж 70% замовників становлять чоловіки.

Усіх замовників можна об'єднати на групи за родом їхньої діяльності й рівнем взаємин:

• лідери злочинних угруповань (замовляли злочини стосовно лідерів і членів конкуруючих злочинних груп, керівників державних, комерційних структур, які відмовилося від послуг охорони), 100 % це представники чоловічої статі;

• керівники комерційних структур (відстороняли своїх партнерів по бізнесу, конкурентів, лідерів злочинних груп, які вимагали гроші), 99% - чоловіки;

• представники дрібного бізнесу (усунення своїх партнерів, з якими починали бізнес, 100 % чоловіки віком від 20 до 35 років).

Найбільш важким завданням для замовника є пошук виконавця. Він відшукується через знайомих, родичів, через засоби масової інформації, при чому перевага віддається тим особам, які раніше мали судимість. В окремих випадках виконавець поміщає оголошення в місцевій газеті, Інтернеті.

Якщо раніше виконавцями вбивств за замовленням, у більшості випадків, були професійні злочинці, особи без певного місця проживання й занять, працівники невисокої й середньої кваліфікації, то згодом з'явилися професійні вбивці, для яких убивства стали постійним джерелом доходів.

Існують різновиди найманих убивць, названих пресою кіллерами:

• кіллер-одинак виконує окремі замовлення, іноді відмовляється від «невигідних замовлень» як по матеріальних міркуваннях, так і за умовами забезпечення особистої безпеки;

• професійні вбивці, що перебувають на постійному втримуванні злочинного угруповання, вони проходять спеціальну підготовку, регулярно тренуються;

• «завербовані» із числа колишніх або діючих військовослужбовців, працівників СБУ, МВС, охорони, осіб, які пройшли спеціальну підготовку;

• кримінальні елементи, які придбали необхідні навички в процесі участі у військових конфліктах, що мали місце на території країн СНД.

Практично всі виконавці – це чоловіки, віком в основному від 21 до 35 років, які мають в основному середню або незакінчену середню освіту. 30 % виконавців мали раніше судимість, більш ніж 42 % виконавців перебували в злочинних угрупованнях, більш ніж 21 % виконавців жили за межами населеного пункту, у якому здійснювали злочин.

Важливо відзначити, що для вбивств за замовленням характерним є участь посередника. Наявністю такого суб'єкта визначається прагненням організатора сховати свою головну роль у злочинному діянні й уникнути покарання. Участь посередника в убивстві за замовленням виключено в тих випадках, коли організатор сам особисто звертається до конкретної особи із пропозицією здійснити вбивство за винагороду. По розкритих злочинах фігура посередника була присутня в 63 % випадків. Як правило, це люди з оточення організатора: підлеглі, члени злочинних угруповань. Мотиви вчинення злочину посередниками бувають не тільки корисливими (одержання авторитету, надання послуг керівникові, знайомому). В 99% роль посередника виконують чоловіки. Вік посередників становить від 25 до 55 років.

Жертва вбивства за замовленням пов'язана з усіма елементами криміналістичної характеристики злочинів. Найбільший інтерес являє собою її зв'язок з організатором. Взаємозв'язки жертви й організатора різноманітні й простежуються по лінії спільності їх персонографічних, морально-психологічних, поведінкових, цільових, мотиваційних, просторово-тимчасових і інших відносин. Тому для розкриття «замовленого» убивства важливого значення набуває ретельне вивчення особистості потерпілого, і зокрема сфери його діяльності, кола спілкування, інтересів, захоплень, матеріального становища, взаємин у родині, за місцем роботи, служби й т.п.

Серед жертв убивства за замовленням переважають чоловіки (90 % від загального числа). Висока чоловіча віктимність пояснюється тим, що ключові пости в політику, бізнесі, на виробництві займають представники чоловічої статі.

Виходячи з роду занять жертв, можливе розмежування потерпілих по наступних групах:

1. Особи, що займають керівні посади в державних і комерційних структурах. Це керівники фінансово-кредитних установ, виробничих об'єднань, торговельних підприємств, комплексів, фірм.

2. Лідери злочинних угруповань і співтовариств і їхні члени. Причиною їхніх убивств був розподіл сфер злочинного впливу, конфліктні ситуації, пов'язані з розподілом влади, доходу; замовлення керівників комерційних структур, що відмовилися платити данина.

3. Представники вищих органів державної влади й управління.

4. Працівники правоохоронних органів у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків.

5. Працівники засобів масової інформації, які усувалися у зв'язку зі своєю діяльністю з викриття конкретних осіб у зловживаннях, порушеннях, злочинах.

6. Представники дрібного бізнесу усувалися з ініціативи своїх партнерів по бізнесу.

Обстановка вчинення злочину має важливе криміналістичне значення, перебуває в тісному взаємозв'язку з іншими елементами криміналістичної характеристики даного виду злочину.

У поняття "обстановка вчинення" злочину входить система різного роду взаємодіючих між собою об'єктів, явищ і процесів. Фактор часу, як правило, залежить від поводження жертви. Частіше вбивства відбуваються на шляху проходження жертви, у тому числі й по дорозі додому, навіть у під'їзді будинку, за місцем проживання жертви. Отже, фактор часу вчинення вбивства визначається розкладом життя жертви, а це у свою чергу визначає місце вчинення злочину.

Без вивчення місця події неможливо змоделювати картину вбивства, поводження жертви й дії злочинця, а звідси визначити місця, що підлягають огляду, для пошуку слідів і інших речових доказів. Аналіз практики показує, що місцями вчинення вбивств найчастіше були території, що примикають до житла (сходові площадки, ліфти). Убивства відбувалися переважно ранком до початку робочого дня й по його закінченні.

У випадках, коли як засоби вчинення вбивства за замовленням використаються вибухові пристрої, місцем убивства найчастіше обирається транспортний засіб, яким користується потенційна жертва.

Важливим елементом криміналістичної характеристики є сліди злочину, оскільки вони несуть важливу доказову інформацію про спосіб вчиненого злочинного діяння, засобах його вчинення, виконавцях і інших важливих для повноти розслідування обставинах.

Основним джерелом слідів убивства за замовленням є механізм його здійснення, тобто характер і послідовність дій з підготовки, вчинення й приховання злочину. Однак завжди на одязі й тілі потерпілого утворяться сліди засобів убивства.

У випадках, коли вбивство вчинене за допомогою вогнепальної зброї, на тілі й одязі потерпілого утворяться сліди пострілу: вхідні (вихідні) отвори; залишаються стріляні гільзи, в тілі – кулі; сліди близького пострілу (сліди кіптяви, металевої пилу, незгорілі порошинки, сліди полум'я й дії порохових газів тощо).

Виявляються також сліди взуття потерпілого і підозрюваного; сліди транспортного засобу, використаного вбивцею для доставки на місце вчинення злочину або швидкого виїзду з нього.

Для успішного розслідування й розкриття тяжких злочинів і особливо вбивств, вчинених за замовленням, необхідна організація чіткої взаємодії слідчих і оперативних працівників карного розшуку.

Специфіка розслідування вбивств за замовленням, особливий контингент осіб, які їх вчиняють, жадає від слідчого при підготовці й проведенні практично всіх слідчих (розшукових) дій їх оперативного супроводу.

Оперативно-розшукова діяльність включає систему певних гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних дій, які здійснюються з використанням оперативних і оперативно-технічних засобів з метою забезпечення пошуку й фіксації даних про протиправну діяльність окремих осіб і груп в інтересах карного судочинства (ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Основними напрямками взаємодії органа дізнання зі слідчим, що веде розслідування вбивства за замовленням, є:

1. Вивчення особи жертви, починаючи з установлення особистості, вивчення його зв'язків, роду діяльності, взаємин у родині й на роботі, матеріального становища, виявлення наявності конфліктних ситуацій, сварок, погроз і т.д.

2. Виявлення очевидців і свідків злочину; установлення їхніх анкетних даних і місць постійного знаходження з метою забезпечення можливості їхнього виклику на допит, відібрання від них пояснень.

3. Здійснення оперативних заходів з метою виявлення осіб можливо причетних до розслідуваного вбивства за замовленням, установлення місць їхнього знаходження й при необхідності забезпечення їхнього оперативного обслуговування, використовуючи негласні можливості, покладені на співробітників органа дізнання.

4. Здійснення перевірки конкретних осіб (трупів) за криміналістичними обліками.

5. Проведення заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження відомих учасників злочину (оголошення місцевого або міждержавного розшуку).

6. Виявлення місць приховання знарядь злочинів, трупів, їхніх частин або останків.

7. Виявлення джерел доходів у конкретних осіб (посередника, виконавця).

Взаємодія слідчих і працівників органів дізнання реалізується в певних формах, під якими розуміють організаційні прийоми й методи, способи й порядок зв'язків між ними, засноване на кримінально-процесуальному законі й відомчих нормативних актах правоохоронних органів, а також передового досвіду слідчої практики, спрямовані на забезпечення погодження їхньої діяльності й правильне сполучення властивих кожному із цих органів методів, засобів роботи. За тривалістю виділяють взаємодії: епізодичне (окремі доручення) і тривале (постійне).

Високий рівень організації й результативна взаємодія в чималому ступені забезпечується добре організованою взаємною інформацією слідчого й працівників міліції про наявних у них даних. Практика показує, що найбільш ефективною формою обміну інформації є безпосереднє ознайомлення слідчого з оперативними даними співробітників міліції й навпаки працівників дізнання з даними попереднього слідства.

Найбільш типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування убивств на замовлення:

1. В орган внутрішніх справ надійшло повідомлення про напад на конкретну особу, або про виявлення трупа з ознаками насильницької смерті. Особа, що винила вбивство, з місця злочину зникла, зброя кинута поруч із трупом або поблизу. Очевидці злочину відсутні. У цьому випадку характерні такі організаційні заходи й первісні слідчі (розшукові) дії:

• опитування свідків і вживання заходів до розшуку злочинців по гарячих слідах;

• застосування службово-пошукового собаки;

• огляд місця події й трупа;

• здійснення мір, спрямованих на встановлення можливих очевидців злочину;

• ухвалення рішення про початок кримінального провадження;

• вживання заходів до впізнання особистості жертви, якщо вона не відома;

• допит свідків про обставини виявлення трупа;

• допит родичів, товаришів по службі жертви про можливі мотиви злочину, а також одержання від них інформації, що характеризує особистість жертви з максимальною повнотою.

2. Надійшло повідомлення про здійснення нападу на конкретну особу або про виявлення трупа. Є очевидці злочину. Для цієї ситуації характерні наступні організаційні заходи й первісні слідчі (розшукові) дії:

• опитування очевидців про зовнішність і прикмети що нападали, їхній кількості, напрямку переміщення - куди зникли й вид транспорту;

• інформування постів ППС, патрульних екіпажів про вчинений злочин, прикмети злочинців;

• застосування службово-пошукового собаки;

• огляд місця події й трупа;

• ухвалення рішення про початок кримінального провадження;

• допит очевидців і свідків;

• вживання заходів до впізнання жертви, якщо особистість жертви не встановлена;

• призначення судових експертиз залежно від виявлених об'єктів і слідів.

3. Надійшло повідомлення про здійснення замаху на конкретну особу, нападник затриманий. Для цієї ситуації характерні наступні організаційні заходи й первісні слідчі (розшукові) дії:

• надання медичної допомоги потерпілому, якщо така потрібно;

• особистий обшук затриманого (затриманих), його огляд;

• якщо затримано тільки одного учасника злочину, вживання заходів до встановлення місцезнаходження його спільників і їхній затримці;

• огляд місця події;

• ухвалення рішення про початок кримінального провадження;

• допит потерпілих, затриманого, свідків і очевидців;

• якщо буде потреба проведення обшуків за місцем проживання (роботи) співучасників злочину;

• призначення судових експертиз.

4. Надійшла заява громадянина про замовлення від певної особи на вбивство конкретної особи. Для даної ситуації характерні наступні організаційні заходи, оперативно-розшукові і слідчі (розшукові) дії:

• докладне опитування заявника про обставини одержання пропозиції;

• проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на перевірку вірогідності заяви, що надійшло;

• ухвалення рішення про початок кримінального провадження;

• організація і здійснення криміналістичного (антикримінального) інсценування (В.А.Образцов) з метою дезінформування замовника і затримання його при передачі «виконавцю» грошової винагороди;

• затримання замовника й посередника за іншими обставинами;

• обшук за місцем їх проживання;

• допити затриманих;

• призначення судових експертиз.

5. Надійшло повідомлення від конкретної особи про відомі їй факти і обставини замовленого вбивства. У цьому випадку проводяться наступні організаційні заходи й первісні слідчі (розшукові) дії:

• перевірка вірогідності повідомлення й у випадку його підтвердження ухвалення рішення про початок кримінального провадження;

• допит заявника;

• затримка підозрюваних;

• особистий обшук і обшуку за місцем проживання (роботи);

• допити підозрюваних, очні ставки;

• у міру необхідності призначаються експертизи.

Надійне безперебійне керівництво слідчо-оперативною групою зі штабу, ефективна координація діяльності декількох груп, налагодження чіткої взаємодії між декількома слідчо-оперативними групами неможливо без високоякісної стаціонарної (базової) радіостанції, а також переносних (пересувних) рацій з достатнім радіусом дії. У необхідних випадках повинний використовуватися радіотелефонний зв'язок, у тому числі й супутниковий. Для передачі на відстані яких або зображень, слідів, фотознімків, текстового або графічного матеріалу необхідно користуватися зв'язком, що здійснюється за допомогою факсів. Істотним елементом організації розслідування вбивств може стати використання допомоги міжнародної поліцейської організації "Інтерпол".

Пошук винних по даній категорії проваджень доводиться здійснювати серед дуже широкого кола осіб і на значній території. Виявлення замовника, виконавця й інших співучасників убивства завжди пов'язане з виконанням великого обсягу оперативно-розшукових заходів і слідчих (розшукових) дій. Тому істотне значення при розкритті замовлених убивств здобуває вміння швидко й правильно відрізняти їх від інших тяжких злочинів, спрямованих проти життя й здоров'я громадян.

Типовими версіями при розслідуванні вбивств, вчинених за замовленням, є наступні:

1. Убивство з корисливих спонукань організовано особою із числа близького оточення потерпілого.

Підставою для висування даної версії може служити високе положення потерпілих (керівники великих державних підприємств, акціонерних товариств закритого типу), їхня бездоганна репутація й те, що керовані ними підприємства, установи й організації працюють у некриміналізованій сфері діяльності.

Нерідко як організатори їхніх убивств виступають партнери по бізнесу, а також особи, що перебувають із жертвою в підлеглих по службі відносинах. На користь даної версії можуть свідчити серйозні розбіжності серед засновників таких фірм із приводу ведення бізнесу й одержуваної частки прибутку, взаємні грошові претензії друг до друга, а також інші конфлікти усередині колективу. На роль виконавців убивства підбираються звичайно люди випадкові - не професійні злочинці, а так звані "аматори". Через відсутність у замовників прямих контактів із кримінальним миром пошук найманців здійснюється через велику кількість посередників. Як знаряддя злочину використовується ненадійна по якості вогнепальна зброя: дешеві ("одноразові") пістолети китайського виробництва, газові пістолети, перероблені для стрілянини бойовими патронами та ін. Як правило, не здійснюється контрольний постріл, і зброя несеться із собою. У більшості випадків виконавці вбивства діють метушливо й невміло, у період очікування наміченої жертви встигають "засвітитися" перед численними свідками.

Для замовників убивства із числа близького до оточення потерпілого властива перестраховка в забезпеченні свого алібі. Прекрасно розуміючи, що про конфлікт, що мав місце, інформовані багато товаришів по службі, вони намагаються забезпечити для себе "залізне" алібі, щоб надалі зняти можливі підозри.

Такі докази можна виявити в їхньому поводженні незадовго до вбивства, а також у день його вчинення або після нього. До їхнього числа можна віднести: термінову спробу лягти в лікарню; раптовий від'їзд у відрядження, не викликану виробничою необхідністю; поспішний від'їзд на відпочинок; несподіваний виїзд в інше місто для зустрічі з родичами або іншими особами по явно надуманому приводу; надмірно жваве поводження в спілкуванні з товаришами по службі, пов'язане із прагненням переговорити з багатьма співробітниками різних відділів, щоб зафіксувати своє перебування в момент убивства на робочому місці й т.д.

Нерідко організаторами замовленого вбивства із числа близького оточення потерпілого виявляються не тільки керівники такого рангу, але й особи, що займаються дрібним бізнесом. Чаші всього ними усуваються особи, з якими вони починали свою комерційну діяльність (співзасновники, співвласники). Убивства відбуваються заради того, щоб мати можливість керувати малим підприємством, одноосібно розпоряджатися прибутком. Убивство відбувається, як правило, у затишному місці, куди потерпілого під пристойним приводом вивозить один з компаньйонів. Труп ретельно ховається.

Нерідко замовники із близького оточення потерпілого орієнтують виконавця на те, щоб сліди, що залишилися на місці події, указували, нібито, на вчинення вбивства при розбійному нападі. Про інсценування пограбування квартири може свідчити, наприклад, перебільшене, не викликане необхідністю, розкидання речей, злом замків шаф, ящиків столів, які можна було відкрити рукою або за допомогою ключа, недоторкані дорогі предмети й цінності, що лежать на очах і ін. Версію про замовлений характер убивства не можна виключати навіть тоді, коли злочинець нападає в затишному місці на жінку, убиває її ножем і при цьому забирає в неї коштовності або дорогі носильні речі.

2. Замовлене вбивство з корисливих спонукань організовано конкурентами по бізнесу або іншими особами на ґрунті конфліктних ситуацій, пов'язаних з веденням комерційної діяльності.

Трохи інша картина спостерігається, коли жертвами замовлених убивств стають законослухняні громадяни з бездоганною репутацією, але працюючі в більше відкритих організаціях, чия діяльність постійно перебуває в зоні підвищеного інтересу з боку конкурентів і організованих злочинних угруповань.

Підприємці й комерсанти звичайно замовляють убивство з метою витиснути конкурентів з ринку товарів і послуг, одержання вигідних замовлень, особливо фінансованих на гроші, які виділяються з державного або місцевого бюджету, а також вигід при реорганізації прибуткових підприємств, зміні їхнього власника.

З ініціативи ж лідерів злочинних угруповань замовлені вбивства найчастіше відбуваються відносно тих керівників, які споконвічно відкинули пропозиції кримінальних осіб з надання охоронних послуг і не погодилися здійснювати свою комерційну діяльність під їхнім контролем.

У ряді випадків організатори ретельно готовили злочини відносно зазначених осіб і планували позбавити їх життя шляхом використання більше витончених способів (за допомогою отруйних речовин, комбінованого способу вбивства - ножа й вогнепальної зброї, а також вибухового пристрою). До таких способів прибігають, як правило, конкуренти, які не пов'язані зі злочинним миром. У більшості ж випадків виконавці орієнтуються на використання при вбивствах традиційних способів - шляхом відкритого нападу, застосування бойової зброї.

3. Убивство з корисливих спонукань організовано лідером злочинного угруповання, що контролює комерційну діяльність потерпілого.

Як об'єкт убивства найчастіше фігурують комерсанти й підприємці з "середнього ешелону", що не мають глибоких "номенклатурних корінь", ділових зв'язків із представниками влади. Для успішного ведення провадження вони добровільно погоджуються виплачувати злочинцям твердо встановлену "данину" або певний відсоток із прибутків.

Основними спонукальними мотивами й цілями організаторів убивств підконтрольних їм комерсантів і підприємців є: помста за спробу переметнутися під «дах» інших кримінальних структур з одночасним ляканням осіб з оточення жертви з метою запобігання їхнього догляду й одержання колишньої "данини"; утихомирення непокірливих за відмову платити "данину" по нових тарифних ставках; несплата злочинному угрупованню за їхні дії по відведенню погроз і домагань із боку інших угруповань або ж за роботу з вибивання боргів, усуненню конкурентів по бізнесу або осіб, що захищає інтереси конкуруючої фірми; відмова потерпілого включити в схему роботи з вигідної справи ряд легальних фірм, що перебувають під контролем злочинних угруповань; відмова потерпілого передати у власність злочинцям власне підприємство.

На можливу причетність як організатора лідера злочинних угруповань може вказувати характерний "почерк" їхніх виконавців, які є, як правило, бойовиками. Але іноді, щоб зняти із себе підозри, можуть спеціально запрошуватися особи з інших злочинних груп. Їхні дії завжди відрізняються рішучістю, зухвалістю, упевненістю й нахабністю. Про це може свідчити публічне знищення декількох відразу людей прямо на робочому місці, нічим не прикрите викрадення потерпілих з наступним їхнім знищенням.

При вчиненні злочинів використають майже весь арсенал бойової вогнепальної зброї: автомати Калашникова різної модифікації, особливо вкорочені, типу АКС-74В, зручні для носіння під одягом, пістолети Макарова й ПСМ, іноземні помпові рушниці.

4. Замовлене вбивство з корисливих спонукань організовано лідерами ворогуючих між собою злочинних угруповань на ґрунті кримінального бізнесу або внутрігрупового конфлікту.

Як потерпілі виявляються, в основному, авторитети злочинного миру, лідери злочинних угруповань, а також рядові члени. Зазначені представники кримінального середовища усуваються на ґрунті розподілу сфер і територій впливу конкуруючими угрупованнями, а також членами злочинного угруповання при виникненні усередині її конфліктних ситуацій.

Замовлені вбивства можуть відбуватися як по зазначених мотивах, так і на ґрунті етнічної ворожості або релігійного суперництва.

Для досягнення "гарантованого" результату підбирається й відповідна по якості зброя. Організатори повинні бути впевнені, що замовлення виконане напевно. Про це можуть свідчити зрешечені кулями тіла потерпілих, контрольні постріли (як правило, посмертні) у голову або в серце.

Набагато тонше відбуваються замовлені вбивства найманцями, коли до їхніх послуг прибігають корумповані чиновники, що побоюються викриття, а також сучасні кримінальні авторитети, що встигли стати респектабельними бізнесменами або пробитися до влади. Вибір місця, часу й знарядь злочину планується з таким розрахунком, щоб не було очевидців його вчинення.

Організатори таких убивств ураховують наявність і можливості охоронців в обраної жертви, вибирають для їхнього усунення способи, що виключають безпосередній контакт виконавця й жертви – прицільний постріл зі снайперської гвинтівки зі значної відстані, застосування вибухових пристроїв з дистанційним керуванням. У діях злочинців простежується професійна підготовка, виконавців відрізняє швидкість і точність виконання пострілів – влучення кулі, випущеної з далекої відстані, у голову, шию або в область серця людини одним пострілом. Найманці використовують високоякісну вогнепальну зброю вітчизняного й іноземного виробництва з оптичним або лазерним прицілами, глушителем. Зброя, як правило, залишається на місці стрілянини. Пальцеві відбитки на ньому відсутні. Використання такої зброї свідчить про те, що замовлення на вбивство надійшло від осіб, що належать до мафіозних структур, оскільки це дорога зброя й придбати його можна лише з-за кордону, маючи контрабандний канал.

5. Замовлене вбивство з корисливих спонукань особами, яким службова або суспільна діяльність потерпілого перешкоджала в досягненні злочинної мети.

У випадку вбивства чиновників держапарату, керівників підприємств і організацій, глав адміністрацій, депутатів різного рангу, представників правоохоронних і контролюючих органів і інших рівних їм по статусу осіб, правомірне висування версії про те, що воно могло бути зроблене у зв'язку зі здійсненням даними особами службової діяльності або виконанням громадського обов'язку.

Перелік можливих спонукальних мотивів, причин і обставин, що можуть служити підставою для висування подібної версії, є досить більшим і повністю залежить від тієї посади, що займав потерпілий, а також від кола його службових і суспільних обов'язків.

Найпоширенішим знаряддям, використовуваним злочинцями для вбивства даних осіб, є вогнепальна зброя (пістолети, значно рідше - автомати), а також саморобні вибухові пристрої, що приводяться в дію за допомогою радіосигналу. Найчастіше, вибухові пристрої залишаються біля дверей під'їзду (в урну для сміття, ховаються в траві, під деревами), рідше - під двері квартири. Для збільшення вражаючої дії вони начиняються металевими кульками, болтами, цвяхами, рубаною товстим металевим дротом.

У випадках убивства працівників правоохоронних органів (СБУ, МВС, прокуратури, судів, податкової міліції, митних служб) ініціаторами їхнього вчинення є, в основному, лідери злочинних угруповань, рідше - комерсанти.

І ті, і інші організовують убивства перед погрозою можливого викриття, зроблених ними раніше злочинів, а також з метою не допустити припинення їх незаконної комерційної діяльності, що приносить надзвичайні доходи.

Як потерпілі по провадженнях про вбивства за замовленням можуть виявляються особи, що мали у своїй власності приватизоване житло, домоволодіння, автотранспорт, коштовності й грошові заощадження, що зробили заповідальні розпорядження на користь родичів. Серед них часто зустрічаються алкоголіки, особи похилого віку, тяжко хворі, а також особи з неурегульованими сімейними відносинами. У переважній більшості випадків організатори їхнього вбивства проживали з потерпілими в одному населеному пункті, нерідко в одному мікрорайоні. А іноді в тому самому будинку або квартирі. Всі вони мали тісні відносини з потерпілим, будучи близькими родичами. Їхні взаємини напередодні вбивства характеризувалися як явно конфліктні, що було очевидним для багатьох із близького оточення. Побутові вбивства по найманню відрізняються тим, що вони погано сплановані й виконані непрофесійно. Убивцями в багатьох випадках використовуються ножі, різні пристосування для удушення, мисливські рушниці й куди рідше – бойова вогнепальна зброя.

Є випадки вчинення замовлених убивств відносно журналістів, що особливо спеціалізуються на кримінальній тематиці, ведучих власне; так зване "журналістське розслідування" фактів різних зловживань в органах державної влади, виявлених і невиявлених злочинів.

При розслідуванні убивств за замовленням проводяться наступні первісні слідчі (розшукові) дії.

Огляд місця події слідчий провадить із метою виявлення слідів злочину й інших речових доказів, з'ясування обстановки події й інших обставин, що мають значення для провадження.

Значення розглянутої слідчої (розшукової) дії визначається тим, що на місці події, як правило, залишаються численні й різноманітні за характером матеріальні наслідки у вигляді різних слідів і інших речових доказів, що несуть певну доказову інформацію, важливу для встановлення істини.

Місце події може являти собою більшу територію або комплекс службових, житлових і присадибних будов, кожна частина їх яким (горища, комори, підвали) повинна бути ретельно оглянута.

Огляд можна вести від центра місця події до периферії або від периферії до центра. Дуже важливо визначити границі огляду. Справа в тому, що використання злочинцями сучасних видів стрілецької зброї дозволяє їм вести стрілянину з більших дистанцій (горищ будинків, підвальних приміщень сходових площадок, розташованих напроти будинків, дахів). У таких випадках необхідно вжити заходів установленню позиції виконавця, тому що саме там може виявитися кинута зброя, гільзи, боєприпаси, кошти спостереження (біноклі, прилади нічного бачення), якісь особисті його речі, спорядження й зброя (маски, рукавички, носова хустка, боєприпаси), недокурки, залишки їжі і їхнє впакування, ємності з під напоїв, сліди життєдіяльності людського організму (слина, сеча, кал, сліди крові).

Особливість підготовки вбивства за замовленням укладається в тім, що перш ніж вчинити злочин злочинці вивчають місце майбутнього нападу, перевіряють можливість застосування того або іншого виду зброї конкретної ситуації, провадять пристрілювання, нерідко організують засідки, які можуть тривати не один день. На жаль процесі огляду місця події не вживають які-небудь дії спрямовані на забір зразків повітря із приміщень, у яких перебував убивця або одержання запахових слідів з тих предметів, з якими злочинець контактував або предметів, речей, що належали останньому.

Певна інформація про особистості виконавця й інших учасників злочинного задуму (організатора, посередника) може бути отримана в хід огляду трупа на предмет виявлення на ньому слідів пальців рук. Вони можуть утворитися в тих випадках, коли після вбивства приймалися міри до приховання трупа, пов'язані з вивозом або перетаскуванням його в інше місце. Найбільша ймовірність місцезнаходження слідів – це зап'ястя рук, область шиї, інші частини тіла, якщо він оголювався.

Доказове значення результатів огляду місця події значною мірою визначається повнотою й правильністю їхнього фіксування. Основним документом, у якому відображаються результати проведеного огляду місця події, є протокол огляду місця події.

Допит є одним із процесуальних способів одержання судових доказів. Для обвинувачуваного й підозрюваного право давати показання служить у той же час ефективними засобами судового захисту, однією з гарантій прав особистості.

По розглянутій категорії злочинів допит потерпілих можливий у випадках, коли мало місце замах на вбивство, а також по провадженнях про вбивство, у випадках, коли смерть потерпілого наступає через деякий час після заподіяння тілесних ушкоджень. З огляду на те, що стан таких потерпілих, яким заподіяні тілесні ушкодження з метою вбивства, важке й вони іноді виявляються в несвідомому стані, що може перемінятися проявом свідомості, слідчий повинен бути готовим до проведення негайного допиту до моменту приходу потерпілого у свідомість. Природно, що слідчий особисто не може перебувати поруч із потерпілим чекаючи такого моменту, тому він повинен забезпечити чергування оперативних працівників міліції поруч із потерпілим і доручити їм проведення допиту, визначивши коло питань, які підлягають встановленню, а саме:

• чи мали місце раніше погрози на адресу потерпілого; у чому виражалися; від кого й у зв'язку із чим вони надходили;

• чи бачив він що нападали й скільки їх було;

• чи знає він їх, можливо зустрічав раніше; якщо зустрічав, то коли, де й при яких обставинах;

• чи може він описати що нападали й пізнати.

У ході допитів очевидців необхідно з'ясувати наступні питання:

• коли й при яких обставинах він потрапив на місце події;

• чи був він знаком з потерпілим;

• що передувало вбивству;

• кількість що нападали;

• чим були озброєні вбивці;

• які дії кожного зі злочинців;

• поводження жертви безпосередньо перед нападом;

• чи робив потерпілий опір;

• чи не заволоділи злочинці якими-небудь речами, предметами, що належали жертві;

• чи залишилися на місці злочину які-небудь предмети, кинуті або загублені вбивцями (знаряддя злочину, автотранспорт, особисті речі, маски, рукавички, перуки);

• у якому напрямку й на якому транспортному засобі зникли злочинці;

• хто ще крім очевидця перебував безпосередньо перед убивством або після нього на місці злочину;

• чи вносилися в обстановку місця події які-небудь зміни й хто це зробив;

• чи висловлював потерпілий перед смертю які-небудь прохання, обіцянки.

На первісному етапі розслідування, відразу ж після огляду місці події необхідно допитати родичів і близьких потерпілого. У них з'ясовується докладна характеристика потерпілого, його спосіб життя, сфері діяльності, рід занять, розпорядок дня, коло знайомих і характер взаємин з ними, його поводження в період, що передував убивству, обставини останніх днів життя. Особлива увага необхідно приділити з'ясуванню обставин, які могли б пролити світло на можливі мотиви вбивства. Із цією метою уточнюється, чи не було в потерпілого конфліктів, якщо такі були, то з ким, на якому ґрунті. Якщо були погрози, то з'ясовується їхній характер, від кого й у якій формі вони надходили. Також з'ясовується, чи не було невдалих замахів або інших підозрілих випадків. Можливо, що потерпілий передбачав напад і у зв'язку із цим давав родичам які-небудь розпорядження, доручення, накази. Якщо такі мали місце, то докладно з'ясовується їхній характер, і чи вживали які-небудь дії по їхньому виконанню, реалізації. Слідчий при допиті повинен ураховувати емоційний стан цих осіб. Будучи під враженням убивства, вони можуть висловити припущення про осіб, яким смерть потерпілого була б вигідна.

Допит підозрюваного має різні сторони, різні аспекти. Задаючи обвинувачуваному питання, викриваючи його шляхом пред'явлення доказів, наявних у провадженні, слідчий крок за кроком з'ясовує обставини злочину, у результаті чого обвинувачуваний часто приходить до свідомості необхідності розкрити правду, розповісти, як був вчинений злочин, указати своїх співучасників. Одержувані в ході допиту показання обвинувачуваного є важливим процесуальним джерелом відомостей, необхідних для побудови версій, відшукання інших доказів, а також для розробки й вживання попереджувальних заходів. Тому головною метою допиту обвинувачуваного є одержання правдивих показань, як одного із процесуальних коштів відшукання істини.

У підозрюваного докладно з'ясовуються наступні питання:

• які відносини зв'язували його з жертвою;

• ступінь і давнина знайомства;

• наявність конфліктних ситуацій, що передували вбивству і їхньої причини;

• як і в якій сфері перетиналися його інтереси й інтереси потерпілого;

• причини відчуження майна або передачі кому-небудь великої суми грошей;

• с чим були зв'язані більші видатки;

• на які потреби витрачені гроші, отримані в банку, узяті в позику;

• які відносини зв'язують із передбачуваними посередниками й виконавцями (якщо такі встановлені).

Тактика допиту посередників залежить від обставин його встановлення, факту затримки виконавця. Беручи до уваги, що виконавець контактує в більшості випадків тільки з посередником і може не знати організатора, то в інтересах посередника давати правдиві й викривні показання відносно організатора. Зазначені протиріччя необхідно вміло використати при проведенні додаткового допиту посередника, при очних ставках з організатором.

При розслідуванні вбивств основною метою обшуку є відшукання й вилучення слідів злочину й речових доказів, трупів, знарядь злочинів. Особливо велике значення обшуку й виїмки при розслідуванні вбивств за замовленням.

Названі дії в цьому випадку спрямовані не тільки на виявлення об'єктів, що вказують на причетність особи, що відшукує, до вчинення злочину, але й установлення факту існування взаємин між учасниками злочинного задуму.

Обшук провадиться тільки при наявності достатніх підстав думати, що в даному місці або в даної особи перебувають розшукувані знаряддя злочину й інші предмети, які можуть мати значення для розслідування. Припущення слідчого повинні ґрунтуватися на певних даних, установлених у ході розслідування.

Достатніми даними для проведення обшуку є:

• коли особа захоплена на місці злочину або безпосередньо після його вчинення, що дає підставу думати, що в нього в будинку або в іншім місці перебувають предмети, що мають значення речових доказів, або документи й переписка, утримування яких має відношення до розслідування;

• коли очевидці й інші свідки вказують на дану особу як на злочинця або коли з показань свідка видно, що можна чекати виявлення шуканих предметів в особи, що обшукує;

• коли сліди з місця події привели до даного приміщення або іншого місця;

• коли проведенням інших слідчих (розшукових) дій або оперативним шляхом отримані дані, що свідчать, що в даному місці або в даної особи можуть бути виявлені розшукувані знаряддя злочину й інших предметів, що мають значення для розслідування.

Обшук може провадитися не тільки в підозрюваного, але й у свідка, потерпілого й обличчя, не допитаного, якщо є підстави думати, що шукані предмети можуть бути виявлені в даної особи.

Залежно від обставин розслідуваного провадження й характеру об'єктів, що обшукують, обшуки можуть бути трьох видів: 1) особистий обшук; 2) обшук житлових і нежитлових приміщень; 3) обшук на відкритій місцевості.

При підготовці до виїмки необхідно одержати точний опис групових і індивідуальних ознак предметів або документів, що підлягають вилученню, а також необхідну інформацію про місце їхнього зберігання. Така інформація може бути отримана від свідків, потерпілих й підозрюваних. При розслідуванні вбивств за замовленням необхідність у проведенні виїмки найчастіше виникає після допитів родичів потерпілого, його товаришів по службі або самого потерпілого, якщо він у ході нападу був тільки поранений або у випадках, коли смерть наступила не відразу. У ході допитів зазначеної категорії осіб слідчий може одержати інформацію про місце знаходження речей і предметів, що мають значення. Найчастіше виїмка проводиться за місцем проживання або роботи жертви, рідше у свідків.

У процесі розслідування злочинів нерідко виникає необхідність з'ясувати, чи мали місце певні факти, установлення яких вимагає спеціальних пізнань у науці, техніку, мистецтві або ремеслі.

Найбільше часто судово-слідчі органи призначають судово-медичну, психіатричну, бухгалтерську, автотехнічну й криміналістичну експертизи.

Проведення судово-медичної експертизи при розслідуванні вбивств є обов'язковим. Питання, які ставляться на вирішення судово-медичної експертизи, у кожному окремому випадку обумовлюють фактичними даними про обставини смерті потерпілого, отриманими при огляді місця події й інших слідчих (розшукових) дій. Типові питання:

• яка причина смерті; які ушкодження на трупі;

• у якій послідовності вони нанесені, які з них прижиттєві і які виявилися смертельними;

• скільки крові втратив потерпілий;

• як довго тривала кровотеча;

• чи міг потерпілий нанести сам собі ушкодження або вони заподіяні іншою особою;

• у якому положенні перебував потерпілий у момент вибуху;

• за скільки годин до настання смерті потерпілий приймав їжу і яку;

• чи є алкоголь (наркотики) у крові й ін.

Специфічні питання можуть бути поставлені відносно тілесних ушкоджень на трупі. Рішення ряду таких питань вимагає не тільки судово-медичних, але й інших спеціальних знань, зокрема, в області судової балістики, трасології, біології, токсикології й ін. Це, наприклад, питання про механізм утворення різних слідів і ідентифікації слідоутворюючого об'єкта, визначення виду й конкретного екземпляра вогнепальної зброї, вибухового пристрою за слідами ушкоджень на тілі, одязі, костях і ін.; походження волосся і їхньої приналежності; положення потерпілого і його поза в момент пострілу, вибуху й ін.

Об'єктом вивчення почеркознавства є як почерк, так і письмова мова, що відображають різні (технічну й значеннєву) сторони листа.

У слідчій і судовій практиці часто виникає необхідність у дослідженні документів - речових доказів. До них, зокрема, ставляться: фінансові документи - відомості, рахунку, прибуткові й видаткові касові ордери, накладні; приватні листи або записки, пов'язані зі злочинною діяльністю особи; анонімні листи загрозливого або наклепницького втримування, боргові розписки, заповіти померлих і т.п.

Під техніко-криміналістичною експертизою документів розуміються всі різновиди експертних досліджень, метою яких є встановлення способу виготовлення документа або нанесення тексту й знаків, виявлення підробок, вирішення питань про властивості матеріалів і інструментів, використовуваних для листа, і встановлення їхньої групової приналежності, спільності джерела походження або тотожності. Всі питання, розв'язувані вищевказаною експертизою, підрозділяються на ідентифікаційні, діагностичні й класифікаційні.

1. Ідентифікаційні дослідження проводяться з метою ототожнення:

• конкретних технічних коштів, використовуваних для виготовлення документів або їхніх фрагментів;

• цілого по його частинах;

• матеріалів, використаних для виготовлення документа;

• виконавця машинописного документа.

2. Діагностичні дослідження спрямовані на встановлення:

• способу виготовлення документа або його фрагментів, факту й способу зміни первісного змісту документа;

• первісного змісту документа;

• давнини виготовлення документа, у тому числі хронологічної послідовності нанесення пересічних штрихів;

• джерела походження документа за ознаками, що характеризує умови зберігання або використання.

При розслідуванні й судовому розгляді проваджень, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї, важливу роль грає такий вид криміналістичної експертизи, як судово-балістична. Судову балістику можна визначити як цілком сформовану галузь криміналістичної техніки, утримуванням якої є вивчення закономірностей пострілу й дії зброї й на підставі цього розробка науково-технічних методів і коштів виявлення, фіксації й дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів до нього, стріляних куль, дробу, картечі й пижів, слідів пострілу і явищ, що супроводжують постріл, з метою розслідування й попередження злочинів.

На вирішення судово-балістичної експертизи слідчим (судом) можуть бути поставлені завдання:

1) ідентифікаційного характеру - визначення видової, групової приналежності об'єктів дослідження, індивідуально конкретної тотожності й цілого по частині;

2) не ідентифікаційного (діагностичного) характеру – установлення стану об'єктів і обставин їхнього використання.

Найбільш широкі можливості в рішенні діагностичних завдань дають методики механоскопічних і транспортно-трасологічних експертиз. Досліджуючи сліди й транспортні засоби, експерти встановлюють їхнє взаємне розташування в момент зіткнення, напрямок руху, місце наїзду або зіткнення. При дослідженні замикаючих пристроїв і слідів знарядь злому визначаються етапи, послідовність, напрямок їхньої взаємодії й ін.

Предметом дактилоскопічної експертизи є встановлення на основі спеціальних пізнань особи, що оставили відбитки пальців на місці події, а також часу, умов слідоутворення. За допомогою експертизи слідів рук, іменованої дактилоскопічної, вдається розв'язати наступні питання: чи є на представлених об'єктах відбитки папілярних ліній, і чи придатні вони для ідентифікації особи; чи не залишені відбитки папілярних ліній конкретною особою (особами); якою рукою і якими пальцями залишені сліди на місці події; що можна сказати про будову кисті руки по сліду, що залишила особа; чи належать сліди одній людині або декільком; як давно вони залишені.

Загальні положення методики експертизи колючо-ріжучих предметів, і зокрема прийоми обігу з досліджуваними об'єктами, стадії дослідження, що становлять експертний висновок, застосовуваний термінологія й ін. повною мірою відповідають загальним положенням методики виробництва інших видів криміналістичних експертиз. На вирішення експертизи ставляться наступні основні питання:

• чи є даний предмет холодною зброєю;

• до якого виду зброї цей предмет відноситься;

• яким способом він виготовлений.

На завершальному етапі розслідування головне завдання - ухвалити правильне, обґрунтоване рішення про подальший напрям кримінального провадження. Ухваленню цього рішення передує його підготовка, що полягає в підбитті підсумків розслідування, аналізі зібраних доказів, ознайомленні учасників процесу з матеріалами провадження і розгляді їх клопотань про виробництво додаткових слідчих (розшукових) дій і оцінку їх результатів.