Тема 1. Предмет, система та джерела державного права в зарубіжних країнах.

1. Співвідношення понять „державне право” і „конституційне право”.

2. Державне право зарубіжних країн як юридична наука, навчальна дисципліна та галузь права в зарубіжних країнах.

3. Особливості предмету та методу правового регулювання державного права в зарубіжних країнах.

4. Система державного права в зарубіжних країнах.

5. Поняття та види джерел державного права в зарубіжних країнах.

6. Закон. Види законів як джерел державного права в зарубіжних країнах.

7. Підзаконні акти як джерела державного права в зарубіжних країнах.

8. Нормативно-правовий договір як джерело державного права в зарубіжних країнах.

9. Конституційні звичаї і судові прецеденти як джерела державного права в зарубіжних країнах.

10. Релігійне право як джерело державного права в зарубіжних країнах.

11. Доктрина як джерело державного права в зарубіжних країнах.

Експрес-опит студентів

1. Визначте поняття „джерело права” в юридичному розумінні.

2. Перелічте види джерел державного права в зарубіжних країнах.

3. Визначте поняття „закон”, перелічте види законів.

4. В якій частині акти органів виконавчої влади є джерелами державного права?

5. Які міжнародні договори є джерела державного права?

6. Де судові прецеденти використовуються як джерело державного права?

7. Наведіть приклади конституційно-правових звичаїв.

Методичні вказівки

Важливо пам’ятати, що поняття „джерело права” в вітчизняній правовій літературі, як правило, розглядався у двох значеннях: в матеріальному (соціальному) значенні, як певна суспільна реальність, сукупність соціально-політичних, економічних, ідеологічних та інших факторів, що тягне за собою виникнення конституційно-правових норм і в формальному (юридичному) значенні, як зовнішня форма виявлення правових норм. В рамках курсу державного права зарубіжних країн джерела права розглядаються в юридичному розумінні.

Різні види джерел державного права існують не ізольовано один від одного, а знаходяться в певній супідрядності, утворюючи систему, що заснована на ієрархічному принципі. Ця система є частиною загальної системи джерел права, яка в основних рисах, як правило, закріплюється конституції.

При вивченні теми необхідно мати на увазі, що системи джерел державного права в багатьох зарубіжних країнах відрізняються як одна від одної, так і від системи джерел конституційного права України, передусім, завдяки тому, що правові системи

зарубіжних країн належать до різних правових родин (англосаксонській, романо-германській, і т.і.).

За нашого часу найбільш важливим джерелом права в більшості країн світу є закони, серед яких особливе місце посідає конституція. Вона має найвищу юридичну

силу. Решта норм права, що мають вираз в інших джерелах, не можуть їй протиречити. Таку ж юридичну силу, що і конституція мають конституційні закони, якими вносяться зміні до тексту конституції або доповнення його.

У ряді країн (Франція, Марокко, Румунія і інших) існують органічні закони, що мають більшу юридичну силу, ніж звичайні закони, проте меншу, ніж конституції і конституційні закони. Вони приймаються відповідно з ускладненою, порівняно зі звичайними законами, процедурою і регулюють найбільш важливі питання. Виділяються також звичайні та надзвичайні (спеціальні) закони.

Серед інших нормативно-правових актів слід звернути увагу на акти делегованого законодавства, що видаються у порядку заміщення парламенту, акти органів виконавчої влади, акти органів конституційного контролю, регламенти парламентів та їх палат, рішення органів місцевого самоврядування.

У деяких країнах (Велика Британія, США і ін.). джерелом державного права виступає судовий прецедент, тобто рішення суду з конкретної справи, яке визнається обов’язковим під час розглядання у подальшому аналогічних справ.

В багатьох державах існують конституційно-правові звичаї, однак лише в окремих країнах вони є офіційними джерелами державного права.

Нормативні договори стають джерелами державного права y випадках, коли вони регулюють конституційні відношення. Це можуть бути як внутрішньодержавні договори, напр., проміж федерацією та її суб’єктами з приводу розмежування компетенції, так і міжнародні договори.

Специфічним джерелом державного права, в тому числі державного, в окремих країнах виступають своди релігійних правил, причому їх юридична сила часом перевищує навіть силу конституційних норм. Основними системами релiгійного права в сучасному світі є мусульманське право, канонічне право, іудейське право та індуське право.

Базова література: 55, 56, 87, 108, 124, 147.

Допоміжна література: 1-23, 27-28, 34, 37-38, 47, 80, 177, 188, 297, 307, 332.