§ 2. Конституційно-праеоеа природа мандата народного депутата України

Народні депутати України є представниками всього українського народу у Верховній Раді України, як в органі загальнонародної о пред­ставництва. Народні депутати, як представники всього народу у нарли менті, розглядають і вирішують найважливіші питання, що стосуют ься життєдіяльності всього українського суспільства і держави. А отже, вони не можуть обмежуватися у своїй діяльності і нести відповідаль­ність за виконання волі і наказів виборців лише того виборчого округу де вони були обрані.

Саме такий статус народного депутата України закріплено в Законі України «Про статус народного депутата України». Відповідно до Зако­ну «Про статус народного депутата України» (преамбула) народні депутати України є повноважними представниками народу України у Верховній Раді України та відповідальними перед ним.

Народні депутати України знаходяться під захистом депутатського імунітету та індемнітету.

Термін «імунітет» від латинського «іттипИаз» означає букваль­но - звільнення від чого-небудь. Імунітет депутата - це заборона арешту чи притягнення депутата до судової (інколи й адміністратив­ної) відповідальності без згоди представницького органу, до складу якого він входить. Депутат користується недоторканістю лише на час дії депутатського мандату.

Термін «.індемнітет парламентський» походить від латинського «іпсІетпПаз» дослівно - захист від шкоди, забезпечення збереження. Це заборона переслідування і покарання депутата за ті дії, які депутат виконує в процесі реалізації своїх депутатських повноважень. Проте, індемнітет парламентський не застосовується в разі скоєння депутатом кримінального злочину.

Відповідно до ст. 80 Конституції України,

«Народним депутатам України гарантується депутатська недо­торканність. Народні депутати України не несуть юридичної відпові­дальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затри­мані чи заарештовані.».

Знаходячись під «захистом» депутатського імунітету й індемнітету, народний депутат має можливість вільно, незалежно від різного роду групових інтересів, тиску виконавчих та інших органів влади й само­врядування, лобістських і інших політичних сил, виявляти й само­стійно проводити в парламенті волю й інтереси всього в цілому Укра­їнського народу, керуватися інтересами, що сприяють згуртуванню і консолідації Українського суспільства. Депутат в межах Конституції і законів України вільний діяти при прийнятті Верховною Радою зако­нів та інших рішень за власними переконаннями й своїм сумлінням.

§ 3. Зміст правового статусу народного депутата України; законодавче регулювання

Правовий статус народного депутата України відзначається широ­тою і всебічністю його регулювання у законодавстві. Регламентація правового статусу народного депутата України здійснюється в Консти­туції України. у відповідних законах України та інших нормативно- правових актах.

Основи законодавчого регулювання правового статусу народного депутата України закладаються в Конституції України. В Конституції України регламентації правового статусу народного депутата присвя­чено розд.4 «Верховна Рада України». В цьому розділі визначаються основи правового статусу народного депутата — основні засади його статусу, основи повноважень парламентарія, форм їх здійснення, вста­новлюються основні гарантії депутатської діяльності. В ньому визна­чаються вимоги, що ставляться до кандидата в депутати, момент, з якого починаються повноваження народного депутата, порядок припи­нення його повноважень та підстави дострокового припинення повно­важень парламентарія.

Розгорнута і детальна правова регламентація статусу народного депутата здійснюється в Законі України «Про статус народного депу­тата України», у Законі України «Про комітети Верховної Ради Украї­ни», в Регламенті Верховної Ради України та інших нормативно-право­вих актах, що видаються на основі Конституції України та названих законів.

Вимоги, що ставляться до кандидатів у народні депутати України визначені у ст. 76 Конституції Україні, у Законі України «Про вибори народних депутатів України». Відповідно до Конституції України та Закону, народним депутатом України може бути громадянин України, § 3. Зміст правового статусу народного депутата України; законодлнчю регулювання

тобто особа, що знаходиться у постійних правових зв'язках з нашою державою, яка на день виборів досягла двадцяти одного року, гобго має певний життєвий досвід, яка має право голосу і проживає в Укра­їні протягом останніх п'яти років. Остання вимога наведеної стат і і встановлена для того, щоб особа, яка має намір стати народним депу­татом, представником Українського народу у парламенті, добре орієн­тувалася у соціальній, політичній, економічній та інших сферах життя суспільства і держави.

В зазначеній статті визначено також, хто не може бути обраним до складу законодавчого органу України. Встановлено, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має суди­мість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Як юридична категорія, правовий статус народного депутата охоплює такі основні елементи:

1. правосуб'єктність, тобто єдність правоздатності і дієздатності народного депутата;

2. компетенція народного депутата;

3. гарантії реалізації і захисту депутатських повноважень.

Правосуб'єктність. як єдність правоздатності і дієздатності народ­ного депутата наступає, у відповідності до ст. 79 Конституції, з момен­ту складення депутатом присяги. Згідно із цією статтею, перед всту­пом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України присягу. Присягу зачитує найстарший за віком народ­ний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верхо­вної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. З цього моменту і наступає правосуб'єктність народних депутатів. З цього моменту починаються повноважен­ня народного депутата України. Відмова скласти присягу має своїм наслідком втрату депутатського мандату (ст. 79).

Припиняються повноваження народного депутата України одночасно із припиненням повноважень Верховної Ради України (ст. 81 Конституції). Поряд з тим, за певних, визначених у законодав­стві обставин, повноваження народних депутатів можуть припинятися достроково. Це може мати місце за рішенням Верховної Ради України або за рішенням суду. Так, згідно із ст. 81 Конституції та Законом Укра­їни «Про статус народного депутата України», повноваження народно­го депутата припиняються достроково у разі:

1. складення повноважень за його особистою заявою;

2. набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3. визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4. припинення його громадянства або виїзду на постійне прожи­вання за межі України;

5. смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Повноваження народного депутата припиняються достроково, також, у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності (ст. 78 Конституції"), у разі відмо­ви у складенні присяги народного депутата України (ст. 79 Конститу­ції), у разі дострокового припинення повноважень парламенту.

Наступним елементом правового статусу народного депутата є його компетенція. Компетенція охоплює предмети відання і повноваження депутата.

Предмети відання - це основні напрямки діяльності, функції депу­тата.

Повноваження складаються з прав і обов'язків депутата. Особли­вість прав народного депутата полягає у тому, що права депутата є одночасно і його обов'язками.

Відповідно до законодавства України, народні депутати здій­снюють сої повноваження на постійній основі. Вони не можуть маги іншого представницького мандата чи бути на державній поса­ді (Ст. 78 Конституції України. - Ст. 4 Закону «Про статус народного депутата України»),

Повноваження народного депутата встановлюються в Конституції України та в Законах України «Про статус народного депутата Украї­ни», «Про комітети Верховної Ради України», у Регламенті Верховної Ради України.

Народний депутат має встановлені у законодавстві широкі права і можливості для здійснення повноважень обранця народу.

В Конституції, законах України встановлено і гарантовано право кожного народного депутата брати вирішальну участь у прийнят­ті Верховною Радою законів України, у контролі за їх виконанням, у вирішенні всіх питань компетенції Верховної Ради. Серед них особливу вагу мають такі питання як: - внесення змін до Конституції § 3. Зміст правового статусу народного депутата України; законодавче регулювання

України; — прийняття законів України; — призначення всеукраїнсько­го референдуму; — затвердження Державного бюджету України і здій­снення контролю за його виконанням; - заснування державних орга­нів; — призначення чи обрання на керівні посади в органах державної влади, звільнення з посад і надання згоди на призначення і звільнен­ня з посад осіб; — встановлення загальної структури, чисельності та визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших військових формувань; - здійснення парламентського контролю за діяльністю державних органів, посадових осіб усіх гілках держав­ної влади й ін. (Конституція України. - Ст. 85, 87, 92, 101, 113 та ін.).

Права і обов'язки народного депутата детально регламентуються у Законі «Про статус народного депутата України».

Наступною складовою правового статусу народного депутата Укра­їни є гарантії депутатської діяльності.

Серед гарантій депутатської діяльності особливе значення мають депутатський імунітет та індемнітет, як гарантії необхідної самостій­ності і незалежності депутата від необгрунтованого тиску виборців, урядових та інших владних та самоврядних структур при здійсненні ним депутатських повноважень.

Імунітет та індемнітет народного депутата України передбачені у ст. 80 Конституції, відповідно до якої

«Народним депутатам України гарантується депутатська недо­торканність.

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затри­мані чи заарештовані».

Порядок одержання згоди Верховної Ради України на притягнення народного депутата України до відповідальності передбачено у назва­ному Законі.