15

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ:

«ПРАВОЗНАВСТВО»

ВАРІАНТ № 8

Виконав: студентка І- го курсу

Групи ЗІД — 131

Волоська Л.М.

шифр 013008

Перевірила:

Одесса 2014

ЗМІСТ
1	ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА ТА ЙОГО ДЖЕРЕЛ	3
1.1	Предмет та джерела земельного права	3
1.2	Види земель та їх правовий статус	3
1.3	Суб'єкти права власності на землю	4
1.4	Приватизація землі,набуття і реалізація права власності на землю	6
2	ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ	8
2.1	Складові природно-заповідного фонду	8
2.2	Розділи природно-заповідного фонду	8
3	ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ	11
3.1	Взаємодія громадянського суспільства і держави	11
3.2	Форми взаємодії держави та об'єднань громадян в Україні	14
4	СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	15

1. Загальна характеристика земельного права та його джерел

1.1. Предмет та джерела земельного права

Земельне право - галузь права, що регулює земельні відносини з метою забезпечення раціональ-ного використання земель, створення умов для підвищення їхньої ефективності, охорони прав організацій та громадян як землевласників і землекористувачів.

Отже, предметом правового регулювання земельного права є відносини з володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами, а також із їх охорони і раціонального використання. Земельне право - комплексна галузь права України, адже її основу складають норми цивільного права, органічно пов'язані з нормами адміністративного та екологічного права. Головними джерелами земельного права слід визнати Конституцію України, Земельний і Цивільний кодекси.

Головними джерелами земельного права України слід визнати Конституцію України і Земельній Кодекс України.

Земельний кодекс України,який був прийнятий 25 жовтня 2001 р. та набрав чинності 1 січня 2002 року, містить 10 розділів, 212 статей. Він є головним нормативним джерел земельного права України,що регулює земельні відносини. В ньому встановлено, що земля є основним національним багатством ,що перебуває під особливою охороною держави,а тому право власності на землю гарантується.

1.2. Приватизація землі,набуття і реалізація права власності на землю

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельний кодекс в галузі земельних відносин первинними вважає повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни,юридичні особи,органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах України,земельні делянки та права на них,у тому числі на земельні частки ( паї ).

Право власності на землю – право володіти,користуватися ш розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

1.3. Суб'єкти права власності на землю

Суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності. Громадяни України можуть придбати ділянки землі сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, іноземні громадяни і особи без громадянства можуть набути право власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського призначення. Земельний кодекс містить перелік земель комунальної і державної власності, що не можуть передаватися у приватну власність (землі загального користування населених пунктів, землі природно-заповідного фонду,транспорту,оборони);

б) територіальні громади,які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування – на землі комунальної власності. У комунальній власності перебувають всі землі в межах населених пунктів,а також земельні ділянки,на яких розташовані об'єкти комунальної власності;

в) держава,яка реалізує це право через відповідні державні органи державної влади (Кабінет Міністрів України,Рада Міністрів Автономної Республіки Крим,місцеві державні адміністрації ),- на землі державної власності. У державній власності перебувають всі землі України,крім земель комунальної і приватної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

• придбання за договором купівлі – продажу,дарування,міни та іншими цивільно-правовими угодами;

• безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності;

• приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Юридичні особи (засновані громадянами або юридичними особами України),можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

• придбання за договором купівлі-продажу,дарування,міни та іншими цивільно-правовими угодами;

• внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

• прийняття спадщини;

• виникнення інших підстав,передбачених законом.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

• передачі їм земель державної власності;

• примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

• прийняття спадщини;

• придбання за договором купівлі - продажу,дарування та іншими цивільно-правовими угодами; виникнення інших підстав,передбачених законом.