Терміни та історичні особи:

Автохтон – прадавнє, споконвічне, первинне населення території або держави.

Кимерійці, скіфи, сармати – ipaномовні кочові племена, які протягом ІХ ст. до н.е. - ІІІ ст. нашої ери мешкали на території сучасної України. Займались скотарством (конярством), ремеслами, торгівлею. Вони асимілюються з місцевими племенами.

Неолітична революція – перехід первісного суспільства від споживання до відтворюючого господарювання. Охоплювала період ІV-ІІ тис. до н.е.

Трипільська культура – праукраїнська землеробсько-скотарська археологічна культура, яка займала простір від південно-східного Прикарпаття до Дніпра.

Хвойко В. – академік, який у 90-х роках ХІХ ст. відкрив і досліджував трипільську культуру.

Хронологія подій:

VІІІ – VІ тис. до н.е. – епоха неоліту.

ІV-ІІ тис. до н.е. – трипільська культура.

VІІ ст. до н.е. – початок грецької колонізації Причорномор’я.

ІV-VІІ ст. н.е. – розселення слов’ян.

Тема 2. Київська Русь і південно-західні руські князівства. (іх - першапол. Хіv ст.)

Передумови утворення Київської Русі. Соціально-економічні та політичні фактори обєднання словян. Князі – Олег, Ігор, Ольга, Святослав.

Початок формування української народності. Християнізація.КиївськаРусь у період розквіту (Володимир Великий та Ярослав Мудрий). Причинита геополітичні наслідки децентралізації. Проблема генези української народності.

Економічне та політичне зростання Галицько-Волинського князівства, його роль в історії Центральної і Східної Європи.

Терміни та історичні особи:

Володимир Мономах – князь чернігівський, переяславський i з 1113 р. великий князь київський. 3дійснив ряд переможних походів проти половцями, відновив централізовану монархію на Pyci. Йому належать “Повчання” дітям, в яких викладено основні морально-етичні настанови для майбутніх поколінь.

Віче – народні збори в Київській Русі. Певна форма плебісциту.

Данило Галицький (1201-1264) – князь, син Романа Мстиславовича. Вів боротьбу проти бояр за Волинські землі i в 1214 р. стає княжити у Володимирі-Волинському, а згодом (1245) и у Галичі. Був активним борцем за обєднання Pyci та створення антимонгольської коаліції в Європі.

Смерди, закупи, рядовичі – категорії селян Київської Pyci, які відрізнялися майновою і соціальною нерівністю.

Любецький з’їзд – з’їзд князів у 1097 р. у Любечі. На ньому було визнано принцип вотчинного володіння землею. Це узаконювало роздроблення Давньоруської держави на окремі спадкові князівства.

Хозари, печеніги, половці – тюркомовні кочові народи, які мешкали у Прикаспійських степах, північному Кавказі, Приазов’ї та частині Криму. Здійснювали постійні набіги на Київську Русь.

“Руська правда” – збірник законів Давньоруського права. Який стояв на сторожі інтересів князя та його адміністрації, дружинної знаті, землевласників.

Ольга – жінка кн. Ігоря і після його смерті, опікунка кн. Святослава, княгиня 945-977 рр. Провела ряд реформ спрямованих на упорядкування збирання данини, сприяла християнізації тощо.

“Україна” – наприкінці XII – на початку XIII ст. “Україною” називали території Південно-3ахідної Pyci. 3 часом, назва поширюється на інші українські землі.

“Русь” – має чотири основних значення: етнічне – “Русь” – народ, плем’я, тощо;

соціальне – “Рycь” – суспільний порядок або стан; географічне – “Русь” як територія, земля; політичне – “Русь” як держава. Русю називалася уся територія, яку населяли руські люди, тобто східні слов'яни. Цим же словом назвали – “Руська земля” и Давньоруську державу.

Норманська теорія – теорія, яка виникла у ХVІІІ ст. і доводила нездатність слов’ян до державотворення, а стверджувала норманське походження влади.