1.2 Фактори, що впливають на рентабельність підприємства

У загальному вигляді при визначенні факторів та напрямів зростання економічної ефективності слід орієнтуватися на збільшення результатів та зменшення витрат.

Завданнями аналізу рентабельності є:

- оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

- вивчення динаміки показників;

- визначення факторів зміни їхнього рівня;

- пошук резервів зростання рентабельності;

- розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої послуг для вивчення виробництва окремих видів послуг з погляду попиту на них, доцільності їх випуску — рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

Варто вивчати рівень рентабельності не тільки в цілому по підприємству, а й у його структурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства (основна, інвестиційна, фінансова тощо).

Зміна рентабельності окремих видів послуг відбувається під впливом різних факторів, деякі з них показано на рисунку 1.1.

Рис 1.1 Структурна схема рентабельності одиниці виробу

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікація факторів зростання ефективності виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками:

- види витрат і ресурсів (джерела підвищення);

- напрями розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності);

- місце реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

Перший з напрямків підвищення ефективності діяльності підприємства ресурсний - відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості послуг, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Групування факторів за видами витрат і ресурсів уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: економія витрат живої праці, що призведе до зростання продуктивності праці та зниження зарплатомісткості послуг, економія витрат уречевленої праці, що призведе до зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва, а також економія витрат суспільної праці, що призведе до раціонального використання природних ресурсів.

Використання джерел підвищення ефективності, які стосуються напрямів розвитку та вдосконалення виробництва, зумовлена здійсненням комплексів заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо – комерційної діяльності суб’єктів господарювання, а саме:

- прискорення науково – технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко- технологічного рівня виробництва;

- удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації;

- підвищення якості й конкурентоспроможності послуг (робіт, послуг);

- системний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності об’єктів господарювання.

Щодо місця реалізації в системі управління виробництвом особливо важливим є виокремлення внутрішніх і зовнішніх факторів, а також поділ низки внутрішніх факторів на так звані «тверді» та «м’які». Кожен суб’єкт господарювання з метою підвищення ефективності діяльності має постійно контролювати процес використання внутрішніх факторів через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також враховувати вплив на неї зовнішніх факторів.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності виробництва неоднакові за ступенем дії, використання і контролю. Тому для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) підприємств важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю і використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління виробництвом. Підприємство може і повинно постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників шляхом розробки і послідовного здійснення власної програми підвищення ефективності виробництва, а також враховувати вплив на неї зовнішніх чинників - економічної і соціальної політики держави, діяльності національних інституційних організацій, розвитку інфраструктури і структурних змін у суспільстві.

У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх факторів підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.