Лабораторна робота №6 тема: визначення норм годівлі тварин та принципи складання кормових раціонів

Мета заняття: навчитися визначати норми годівлі тварин за довідковими даними та знайомство з основними принципами складання раціонів.

Матеріали та обладнання: довідники, обчислювальна техніка.

Зміст заняття і методика його проведення:

Структура раціону – це відношення окремих кормів або груп кормів за поживністю або сухою речовиною. В практиці тваринництва структуру раціону частіше визначають за поживністю тієї чи іншої групи кормів у відсотках від загальної поживності раціону. Так, якщо загальна поживність раціону становить 10 корм, од., а поживність грубих кормів, які входять до раціону – 2 корм, од., то в структурі раціону їх буде 20% (2/10-100).

Нормою годівлі називається та кількість поживних речовин, яка потрібна тваринам для підтримки життя, репродукції і виробництва планованої продукції.

При складанні норм годівлі звичайно враховується потреба тварин в енергії і окремих поживних речовинах, зокрема: в перетравному протеїні, мінеральних речовинах і вітамінах. Загальна енергетична поживність кормів виражається в кормових одиницях. На практиці користуються готовими кормовими нормами, складеними по видах тварин і рівню їхньої продуктивності.

Під раціоном розуміють добову дачу кормів, яка за поживністю і іншими властивостям відповідає нормі і фізіологічним особливостям тварин. Так, жуйні тварини з успіхом використовують грубі і соковиті корми. Свині потребують підвищеної дачі концентрованих кормів. Основним кормом для птаха є зерно.

Спочатку за табличними даними визначають кормову норму для даних тварин. Потім підбирають в господарстві корми, що відповідають фізіологічним особливостям тварин і встановлюють їхню добову дачу з урахуванням виду і рівня продуктивності тварин. Надалі роблять підрахунок кількості поживних речовин, що містяться в указаних кормах, і загальну поживність раціону, яка повинна відповідати нормі.

Для зручності роботи спочатку визначають добові дачі основних кормів в раціоні (силосу, цукрового буряка, картоплі і інших соковитих і грубих кормів) і підраховують вміст в них поживних речовин. Надалі нестачу до норми поживних речовин поповнюють відповідними концентратами.

Для прикладу зупинимося на особливостях годівлі биків-плідників. Бики-плідники завжди повинні знаходитися в племінних кондиціях і мати високу статеву активність, що досягається правильним режимом їхньої годівлі і утримання.

Потреба биків-плідників в поживних речовинах залежить від віку, живої маси, вгодованості і племінного навантаження.

Добові норми годівлі для дорослих биків-плідників при різних умовах їхнього використання знаходять в довідниках.

Середнім навантаженням вважається щоденне парування, а в деякі дні по два спаровування в день; підвищеним навантаженням – два, а іноді і три спаровування в день.

Молодим бикам, які ще не закінчили росту, і дорослим, недостатньо вгодованим бикам потрібно додатково давати по 1 кормовій одиниці і 120 г перетравного протеїну на кожні 0,2 кг запланованого приросту.

Складання раціонів проводиться по наступній формі (табл. 1).

Таблиця 1.