Ответы на екзамен с охороны праци / екзаменохоронпрац122

13. Ступеневий і громадський контроль за охороною праці на виробництві Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників. Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників. Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам та одержувати від них аргументовану відповідь. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський здійснює уповноважена найманими працівниками особа. Триступеневий адміністративно-громадський контроль за охороною праці : 1 ступінь - протягом робочої зміни або робочого дня контролюється хоча б один раз кожне робоче місце. Виявлені порушення усуваються, а ті, що неможливо виправити силами контролюючих, занотовуються в журнал 1 ступеня контролю і доповідаються вищому керівництву. 2 ступінь - здійснюється контроль не рідше одного разу на тиждень кожного структурного підрозділу начальником цього структурного підрозділу і громадським інспектором трудового колективу або профспілки. Недоліки або порушення ліквідуються, а за неможливості записуються в журнал 2 ступеня контролю і доповідаються вищому керівництву підприємства. 3 ступінь - здійснюється один раз на місяць (або в інший термін, визначений колективним договором) всього підприємства керівництвом підприємства і відділом охорони праці підприємства. Контролюючі знайомляться з записами журналів 1 і 2 ступенів контролю по стану охорони праці, приймають рішення по усуненню недоліків і порушень, а випадки виявлених порушень, які неможливо оперативно усунути, заносять до журналу 3 ступеня контролю. Виявлені порушення обговорюються на технічних радах підприємства, де розробляються заходи по їх усуненню, вносяться до поточних чи довгострокових планів розвитку підприємства.

14. Порядок розслідування нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом Нещасний випадок - випадок, який стався з працівником на виробництві через дію небезпечного виробничого фактора, внаслідок чого була завдана шкода здоров'ю людини або наступила смерть потерпілого. Нещасний випадок на виробництві пов'язується з дією небезпечного виробничого фактора. Види за складністю: легкі – отримані легкі і середні тілесні ушкодження, важкі - отримані важкі тілесні ушкодження, зі смертельним наслідком; за кількістю – групові (більше 2 людей) та індивідуальні. Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів для надання необхідної допомоги. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, повинен організувати його розслідування й створити комісію з розслідування у складі не менш ніж трьох осіб. До складу комісії входять:спеціаліст служби охорони прані або, керівник структурного підрозділу, представник профспілкової організації, інші особи. Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і причетних осіб та отримати пояснення потерпілого; визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини нещасного випадку, визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом; визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти акт розслідування нещасного випадку у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю. Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти протягом доби після закінчення розслідування.

15. Гігієнічна класифікація умов праці Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини. Умови праці розподіляються на чотири класи: 1 клас — оптимальні умови праці - зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності. 2 клас — допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді. 3 клас — шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. 1-й ступінь — характеризуються відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності; 2-й ступінь —характеризуються рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології; 3-й ступінь — характеризуються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань; 4 клас — небезпечні (екстремальні) - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

16. Загальні заходи та засоби регулювання параметрів мікроклімату Мікрокліматичні характеризуються такими показниками: температура повітря, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового опромінення, температура поверхні. За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичної умови поділяють на оптимальні та допустимі. Для робочої зони виробничих приміщень встановлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні показників мікроклімату повинні встановлюватись з урахуванням найбільш чисельної групи працівників. ормалізація несприятливих мікрокліматичних умов здійснюється за допомогою комплексу заходів та способів, які включають: будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-технічні та ін. заходи колективного захисту. Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників використовуються засоби індивідуального захисту, медико-біологічні тощо. Формовані параметри мікроклімату повинні бути досягнені за рахунок раціонального планування виробничих приміщень і оптимального розміщення в них устаткування з тепло-, холодо- та волого виділеннями, заходи щодо захисту від перегрівання при попаданні прямих сонячних променів в теплий період року, від радіаційного охолодження - в зимовий (екранування робочих місць), з надлишком тепла використовують природну вентиляцію, оснащують обладнання місцевою витяжною вентиляцією у вигляді локальних відсмоктувачів, витяжних зонтів та ін. При неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовуються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) - спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.	17. Вентиляція виробничих приміщень, види вентиляції Вентиляція – комплекс заходів і засобів, що використовуються під час організації повітрообміну для забезпечення необхідного стану повітряного середовища на виробничих приміщеннях згідно з будівельними нормами. Вентиляція призначена для забезпечення необхідної чистоти, температури, вологості і рухливості повітря. Вимоги визначаються санітарними нормативами: наявність шкідливих речовин у повітрі (гази, пари, пил) обмежується гранично припустимими (нешкідливими для здоров'я людей) концентраціями, а температура, вологість і рухливість повітря встановлюються залежно від умов, необхідних для найбільш сприятливого самопочуття людини, для багатьох виробничих приміщень чистота повітря, температура і вологість визначаються особливостями технологічного процесу. Система вентиляції - організований повітрообмін. Види вентиляції. 1) за методом переміщення повітря вентиляція буває з природним спонуканням (природною) і з механічним (механічною), сполучення звичайної і механічної вентиляції (змішана вентиляція); вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною залежно від того, для чого служить система вентиляції - для подачі (припливу) або виведення повітря з приміщення чи для того й іншого одночасно;3) за місцем дії вентиляція - місцевою і загальнообмінною; 4) за конструктивним виконанням – канальною та безканальною. Інтенсивність вентиляції - об’єм і кратність повітрообміну. Об'єм- кількість повітря (у куб. м), що надходить до приміщень протягом години. Мінімальна норма надходження зовнішнього повітря до приміщень - 30 куб. м/г. Кратність повітрообміну - скільки разів протягом години змінюється повітря в приміщенні. При кратності повітрообміну менше 0,5 в годину людина відчуває духоту в приміщенні.	18. Природне освітлення, види, нормування, експлуатація В приміщеннях із постійним перебуванням людей повинно бути передбачене природне освітлення. Природне освітлення виробничих приміщень здійснюється прямим сонячним світлом через світлові прорізи (вікна) в зовнішніх стінах або через ліхтарі (аераційні, зенітні), що встановлені на покрівлях виробничих будівель. Види природного освітлення: 1. Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах. 2. Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі. 3. Комбіноване - застосовується одночасно бокове і верхнє освітлення. Коефіцієнт світлового клімату - коефіцієнт, який враховує особливості світлового клімату. Коефіцієнт природної освітленості - відношення заміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні Евн до одночасної освітленості зовні приміщення у горизонтальній площині при відкритому небосхилі і дифузному світлі (сонце закрите хмарою), виражається у відсотках. Нормоване значення КПО залежить від характеру зорової роботи (розряду), системи природного освітлення та особливостей світлового клімату і сонячності клімату в районі розташування будівлі, які визначають через коефіцієнти світлового клімату і сонячності клімату. Систему природного освітлення вибирають з урахуванням: призначення і прийнятого архітектурно-планувального, об'ємно-просторового і конструктивного рішення будівель; вимог до природного освітлення приміщень, що випливають з особливостей технологічної і зорової роботи; кліматичних і світло кліматичних особливостей місця розташування будівлі; економічності природного освітлення.
19. Штучне освітлення, види, джерела, світла для навчальних приміщень, нормування Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла і для освітлення приміщень в темний період доби. Види: загальне (всі виробничі приміщення висвітлюються однотипними світильниками, рівномірно розташованими над освітлюваної поверхнею й обладнані лампами однакової потужності) і комбінованим (до загального освітлення додається місцеве освітлення роботах місць світильниками, що знаходяться біля приладів.); робоче освітлення обов'язково у всіх приміщеннях і освітлюваних територіях для забезпечення нормальної роботи людей і руху транспорту. Чергове освітлення включається у поза робочий час. Аварійне освітлення для забезпечення мінімальної освітленості у виробничому приміщенні на випадок раптового відключення робочого освітлення. Джерела: лампи розжарювання та газорозрядні лампи. Лампи розжарювання - теплові джерела світла, під дією електричного струму нитка розжарювання нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії. Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світа оптичного діапазону спектру. Характеристики джерел: номінальна напруга живлення, В; електрична потужність лампи, Вт; світловий потік; світлова віддача; термін експлуатації; спектральний склад світла. Питома потужність – потужність кожної лампи для створення в приміщенні нормованої освітленості: (множина питомої потужності і площі приміщення) / число ламп в освітлювальній установці. При проектуванні штучного освітлення слід вибрати систему освітлення, тип джерела світла, тип світильників, визначити розташування світлових приладів, виконати розрахунки штучного освітлення та визначити потужності світильників та ламп.	20. Шум, його параметри, дія на людину, нормування, методи і засоби захисту Звук - механічні коливання з частотою від 20 до 20 000 Гц, які поширюються в просторі . За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові від 20 до 20000 Гц та ультразвукові - більше 20 000 Гц. Шум - хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів . Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хворобливі наслідки: симптоми перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишкового тракту, можливе зниження слуху, розлади ЦНС, Параметри звуку: частота (Гц), звуковий тиск (Па), інтенсивність звуку (Вт/м2), звукова потужність (Вт). Гранично допустимий рівень - допустимі норми для шуму при регламентуванні фізичних факторів. Допустимі межі сили звуку в різних мовах с- 45 - 85 дБ, больовий поріг - 140 дБ . Нормою виробничого шуму є 85 дБ . Методи колективного захисту: понижуючі шум у джерелі (малошумне обладнання, звукоізоляція приміщень, установка антизвуку) і понижуючі шум на шляху розповсюдження (архітектурно-планувальні методи, звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани місць роботи). Індивідуальний захист: протишумні навушники, вкладиші, шоломи, костюми, звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани. Для вимірювання рівня шумів та вібрацій використовують прилади - віброшумоміри.	21. Інфразвук і ультразвук Інфразвук - звукові коливання з частотою менше 20 Гц., ультразвукі - більше 20 000 Гц. Інфразвук випромінюють всі механізми, котрі працюють при частотах обертання менше 20 об/с, при роботі вентиляторів, компресорів, двигунів внутрішнього згорання, дизельних двигунів. Особливий вплив на психічну сферу людини: уражають усі види інтелектуальної діяльності, погіршують настрій, відчуття розгубленості, тривоги, страху, слабкості, порушення функції вестибулярного апарату, знижується увага, працездатність. Захист - зниження рівня інфразвуку в джерелі його випромінювання, збільшення частот обертання валів до 20 і більше обертів на секунду; підвищення жорсткості коливних конструкцій великих розмірів; усунення низькочастотних вібрацій; внесення конструктивних змін в будову джерел, застосування звукоізоляції та звукопоглинання Джерела ультразвуку – ручні і стаціонарні, генератори, які працюють в діапазоні частот від 12 до 22 кГц, його вплив на відстані 25-50 м від обладнання. Викликає функціональні порушення нервової системи, головний біль, зміни кров'яного тиску та складу і властивостей крові, втрату слухової чутливості, підвищену втомлюваність. Впливає на людину через повітря, рідке і тверде середовищею захист - створення автоматизованого ультразвукового встаткування з дистанційним керуванням; використання малопотужного встаткування, розміщення устаткування у звукоізольованих приміщеннях; встановлення звукоізолюючих пристроїв, екранів з листової сталі або дюралюмінію, покритих гумою, система автоматичного відключення ультразвукових перетворювачів при операціях, під час яких можливий контакт, використання засобів індивідуального захисту - противошумів, гумових рукавичок з бавовняною прокладкою. Апаратура для вимірювання – шумоміри, мікрофони і смугові фільтри.

22. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону Електромагнітне поле — поле електромагнітної взаємодію між фізичними тілами. Джерела - природного та антропогенного характеру. Штучні джерела - радіотелевізійні, радіолокаційні станції, станції мобільного зв'язку, недосконалі комп'ютери, високовольтні лінії електрозв'язку, електротранспорт, електростанції й підстанції, промислові установки високочастотного нагріву, вимірювальні прилади, мікрохвильові печі, телевізори, будь-які елементи, що підключені до мережі. Природні джерела - Земля, Сонце, Космос. Види електромагнітних випромінювань за частотою: низькочастотні випромінювання: 0,003 Гц-30 кГц; радіохвилі високочастотного діапазону: 30 кГц-300 МГц; радіохвилі ультрависокочастотного діапазону: 30300 МГц; надвисокочастотні СВЧ: 300 МГц-300 ГГц. Негативно впливають на людей, які безпосередньо працюють із джерелами випромінювань, проживають біля джерел випромінювання Ступінь впливу залежить від діапазону частот, інтенсивності впливу, тривалості опромінення, характеру випромінювання, режиму опромінення, розмірів поверхні тіла, яка опромінюється та індивідуальних особливостей організму. Вплив на нервову систему, умовно-рефлекторну діяльність, клітини печінки, підвищення тиску, викликає зміни у корі головного мозку, втрату зору. Кожен радіотехнічний об’єкт, що випромінює в довкілля електромагнітну енергію, повинен мати санітарний паспорт, який видається установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Поточний нагляд за рівнями електромагнітного випромінювання здійснюється державною санітарно-епідеміологічною службою. Для захисту: екранування джерел випромінювання, зменшення випромінювання безпосередньо в самому джерелі випромінювання, встановлення санітарних кордонів навколо джерела ЕМП, екранування робочих місць, виділення зон випромінювання, дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні, медичні огляди, додаткова відпустка, скорочені робочі дні, застосування засобів індивідуального захисту.

23. Іонізуюче випромінювання Іонізуюче випромінювання - випромінювання, яке викликає іонізацію середовища. Іонізація - акт поділу електрично нейтрального атома на дві протилежно заряджених частинки. Види: електромагнітне (фотонне), до якого належать ультрафіолетове, рентгенівське і у-випромінювання, та корпускулярне (а, β, нейтрони, протони) . Альфа-випромінювання - потік ядер атомів гелію, які називаються а-частинки, мають великий заряд і малу швидкість Бета-випромінювання - потік електронів, що називаються Р-частинками, проникаюча здатність більша, ніж альфа-випромінювання, але іонізуюча дія менша. Гама-випромінювання (у) - електромагнітні хвилі, розповсюджуються зі швидкістю 300000 км/сек Вони здатні до проникання через товщу різних матеріалів. Джерела: природні - формується під впливом космічного випромінювання, наявність в земній корі, ґрунті, повітрі, воді, рослинах і тваринних організмах радіоактивних ізотопів + штучні - випробування ядерної зброї, ядерні реактори, прискорювачі, заводи з переробки та збагачення уранових руд, науково-дослідницькі заклади відповідного профілю, техногенні аварії і катастрофи . Опромі́нення — вплив на людину іонізуючого випромінювання від джерел, розташованих поза організмом людини (зовнішнє опромінення), або від джерел, що містяться всередині організму людини (внутрішнє опромінення). Доза опромінення вимірюється в берах. Доза опромінення – величина, яка використовується для оцінки впливу іонізуючого опромінення на речі та організми. Види: поглинена доза – яка кількість енергії поглинена одиницею маси; еквівалентна – складання значення поглиненої дози і коефіцієнту відносної біологічної ефективності; ефективні доза – міра ризику виникнення віддалених наслідків опромінення. Одиниці виміру - експозиційна доза квантового випромінювання, потужність експозиційної дози квантового випромінювання, потужність поглиної дози випромінювання. Негативні наслідки: променева хвороба, онкологічні захворювання, мутації, вражає кровотворні органи: кістковий мозок, лімфатичні залози, селезінку, зниження імунітету організму людини. Захист: зменшення потужності джерел, скорочення часу роботи з джерелом, збільшення відстані від джерел до працюючих, екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання.

24. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом Електричний струм - це упорядкований (спрямований) рух електрично заряджених часток. Дія струму на організм: термічна дія - опіки тіла, нагрівання кровоносних судин, органів, що призводить до виникнення в них функціональних розладів; електролітична - розклад крові та інших органічних рідин, що викликає порушення їх фізико-хімічного складу; механічна - ушкодження (тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту; біологічна - небезпечне збудження клітин та тканин організму, може призвести до х порушень і припинення діяльності органів дихання та кровообігу. На ступінь ураження впливають фактори: електричні (сила струму, напруга, опір тіла людини, час дії) і неелектричні (психофізіологічні (стан шкіри і ЦНС) і зовнішні умови). За ступенем небезпеки ураження електричним струмом усі приміщення поділяються на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки; приміщення з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні приміщення. Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю в них однієї з таких умов, що створюють підвищену небезпеку: висока відносна вологість повітря (перевищує 75 % протягом тривалого часу); висока температура (перевищує 35 °С протягом тривалого часу); струмопровідний пил; струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна, цегляна та ін.); можливість одночасного доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з'єднані із землею, та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитись під напругою. Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї з умов, що створюють особливу небезпеку: дуже високої відносної вологості повітря (близько 100 % ), хімічно активного середовища; або одночасною наявністю двох чи більше умов, що створюють підвищену небезпеку.

25. Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується: конструкцією електроустановок; технічними способами та засобами захисту; організаційними і технічними заходами. Заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок (недоступність струмовідних частин; ізоляція струмовідних частин; блокіровки безпеки; засоби орієнтації в електроустановках; виконання електроустановок ізольованими від землі; захисне розділення електричних мереж; застосування малих напруг (менше 42В змінного струму або 110В - постійного); компенсація ємнісних струмів замиканням на землю; вирівнювання потенціалів). Ізоляція струмовідних частин - шляхом покриття їх шаром діелектрика для захисту людини від випадкового доторкання до частин електроустановок, через які проходить струм. Розрізняють робочу, додаткову, подвійну та посилену ізоляцію. Забезпечення недосяжності неізольованих струмовідних частин передбачає застосування захисних огорож, блокувальних пристроїв та розташування неізольованих струмовідних частин на недосяжній висоті чи у недосяжному місці. Попереджувальна сигналізація інформує про наявність небезпеки. Вирівнювання потенціалів досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної поверхні ніг до рівня потенціалу струмовідної частини,. Електричний поділ мережі - поділ електромережі на окремі, електрично не з'єднані між собою, ділянки за допомогою роздільних трансформаторів. Заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок (захисне заземлення, занулення, вимикання) . Індивідуальні електрозахисні засоби: ізолювальні (штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавички тощо), огороджувальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці для захисту рук). Система безпечної експлуатації електроустановок: створення електротехнічної служби, навчання та інструктування з електробезпеки, додержання правил використання електроприладів, використання системи знаків безпеки, забезпечення безпечної відстані до струмовідних частин, організація безпечного виконання електротехнічних робіт, опосвідчення стану безпеки електроустановок, експертиза електроустановок.

26. Класифікація виробництв за пожежо-вибухонебезпечністю Горіння - складне й швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням великої кількості тепла та світінням (полум'ям). За горючістю матеріали поділяються на негорючі-"мінеральні" матеріали: природне каміння, метали, бетон, скло, кераміка; горючі - матеріали на основі органічних компонентів - матеріали з волокон деревини, синтетичні матеріали, нафтопродукти, пластмаси; важкогорючі - не горять відкритим полум'ям, а плавляться, виділяючи їдкий дим. Умови горіння: горюча речовина, окислювач та джерело запалювання. Додаткові умови горіння: готовність речовини до горіння, концентраційні межі займання (поширення полум'я), потужність джерела займання. Показники вибухопожежонебезпечннх властивостей матеріалів і речовин: температура спалаху, займання, самозаймання. Категорії приміщень за вибухонебезпечністю: Категорія А (вибухопожежонебезпечна) - горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує б кПа. Категорія Б (вибухопожежонебезпечна). Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пило- або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує 5 кПа. Категорія В (пожежонебезпечна). Горючі та важкогорючі речовини й матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (використовуються), не належать до категорій А чи Б. Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали у гарячому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо. Категорія Д. Негорючі речовини й матеріали у холодному стані. Вибухонебезпечні та пожежо-небезпечні зони поділяються на шість (0, 1, 2, 20, 21, 22) та чотири (П-І, П-ІІ, П-Па, ПІП) класи. Вибухонебезпечна зона - простір у приміщенні або навколо зовнішньої установки, в якому наявне вибухонебезпечне середовище або воно може утворюватися внаслідок природних чи виробничих чинників. Пожежонебезпечна зона — це простір у приміщенні або за його межами, в якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні.

27. Суть і складові системи попередження пожеж Завдання системи - не допустити виникнення вибухів і пожеж. Попередження пожеж (вибухів): запобігання утворенню горючого середовища; попередження виникнення або внесення джерела запалювання в горюче середовище. Вогнестійкість — властивість матеріалів, виробів, будівель чинити опір дії вогню та високих температур, не піддаватися загорянню, не деформуватися, зберігати свої несучі та захисні засоби. Межа вогнестійкості - час, протягом якого конструкція може витримати дію вогню, а потім вже починається деформація. Заходи і засоби попередження утворення горючого середовища:використання негорючих та важкогорючих матеріалів замість горючих: обмеження маси та об'єму горючих речовин; ізоляція горючого середовища; підтримання безпечної концентрації середовища; використання флегматизаторів; підтримання відповідних значень температур та тиску середовища, за яких поширення полум'я виключається; максимальна механізація та автоматизація технологічних процесів; розміщення пожеженебезпечного устаткування в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках; застосування пристроїв захисту устаткування, встановлення пристроїв, що відключають; видалення пожеженебезпечних відходів виробництва. Заходи і засоби попередження виникнення джерела запалювання: використання машин, при експлуатації яких не утворюються джерела запалювання; використання швидкодійних засобів захисного відключення можливих джерел запалювання; улаштування блискавкозахисту і захисного заземлення інженерних комунікацій та устаткування; використання технологічних процесів і устаткування, що задовольняє вимогам статичної іскробезпекп; підтримання температури нагріву поверхні машин, яка не перевищує 80% температури самозаймання горючого середовища; виключення можливості появлення іскрового розряду в горючому середовищі; використання інструменту, робочого одягу і взуття, які не викликають іскроутворення при виконанні робіт; ліквідація умов самозаймання речовин та матеріалів; зменшення: розміру горючого середовища; усунення контакту з повітрям пірофорних речовин; виконання вимог пожежної безпеки; використання електроустаткування відповідно зонам за категоріями пожежевибухонебезпечності.