2.Сюжет як конкретна реалізація подієвої основи твору. Позасюжетні елементи. Типи сюжетів.

1 Сюжетом (франц. sujet — предмет, тема) називають перебіг дії та послідовність її розвитку, що служить у творі формою розгортання й кон­кретизації його фабули.

 

Категорія сюжету з'являється у зв'язку з необхідністю якось позначити специфічність предмета зображення у словесному мистецтві, який, на відміну від просторових мистецтв, даний не в статиці (тому, наприклад, «сюжет» і «тема» у просторових мистецтвах збігаються чи, точніше, чітко не диференціюються: сюжет картини, тобто предмет зобра­ження, скажімо, певний пейзаж водночас можна назвати її темою), а в динаміці, в дії, яка невпинно розвивається.

2 У більшості підручників їх називають позасюжетними. "Але за нашого тлумачення сюжету, — відзначає А. Ткаченко, — ліпше говорити про позафабульні елементи, бо, крім зовнішньо-подієвого чи описового плану зображення, існує внутрішньо-психологічний план вираження, — це дві іпостасі сюжету (загалом художнього світу), які можуть розгортатися паралельно, взаємопереходити одна в одну, перетинатися і знову розходитися, повертатися і т. д.".

До позасюжетних елементів відносять портрет (опис зовнішності), пейзаж і обстановку (інтер'єр, опис речей), авторські відступи, вставні епізоди, обрамлення, назву твору, епіграф, присвяту.

3 Тип сюжету, в якому події з'єднані причинно-наслідковими зв'язками, називається концентричним. Для таких сю­жетів характерна концентрованість дії навколо однієї (або кількох) визначальної події, яка поставлена в центр сюжету й до якої привернута вся увага читача твору. Єдність дії, що характеризує концентрич­ний тип сюжету, найбільш яскраво представлена сценічни­ми творами (різними жанрами драматичного роду літерату­ри), менш чітко — прозою та віршами («Євгеній Онєгін» О. Пушкіна, «Злочин і кара» Ф. Достоєвського тощо). Кон­центричний тип сюжету, як правило, вирізняється склад­ними формами поєднання характерологічної та пери- петійної функції, інколи своєрідною їх боротьбою.

3. Елементи сюжету (експозиція, зав’язка, розвиток дії, розв’язка, кульмінація).

Сюжет (від французького слова, що означає "предмет", тема") — це подія чи низка подій, у яких розкриваються характери і вирішуються суперечності між ними.

У сюжеті виділяють п'ять основних елементів: експозицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію і розв'язку.

Експозиція (від латинського слова, що означає "виклад", "опис") — та частина твору, де повідомляється про час, місце подій, про умови й обставини, які спричинили виникнення конфлікту.

Зав'язка — перше зіткнення протилежних сил, перше виявлення проблеми, яка веде до розвитку наступних подій.

Розвиток дії — одна або кілька подій, у розгортанні яких виявляються характери дійових осіб, розвивається суперечність між ними.

Кульмінація (від латинського слова, що означає "вершина") — найвище напруження в розвитку дії, найбільше загострення суперечностей, найскладніше випробування для персонажів. Розвиток основного конфлікту твору в кульмінації наближається до розв'язання.

Розв'язка — завершення розвитку дії твору, остаточне вирішення долі героїв.

4. Розкриття характерів та конфлікту за допомогою сюжетних елементів.

Інтерпретація тексту і підтексту дозволяє розглядати художній твір як цілісну взаємодіючу структуру, виражену в усіх її елементах: в сюжеті, образотворчих і стилістичних засобах, в авторському ставленні та ін У даній роботі виявлення художнього підтексту буде виступати одним з методів освоєння худож-змісту твору .  1.2. Автор - твір - читач як єдина багаторівнева система в романі Лермонтова  Однією з головних завдань літературознавства є вивчення проблеми автора в художньому творі. Кожний художній твір несе в собі печать авторської особистості. Особистість автора створює стиль твору, індивідуальне своєрідність і художню оригінальність. Своєрідність стилю відображає світоглядну позицію автора, яка втілена у всіх елементах його твори. Про необ-хідності пошуку принципів і законів словесно-художнього побудови образу автора говорив В.В. Виноградов. Він підкреслював, що і самі принципи розвитку художніх стилів: "... не можуть бути пояснені і відкриті без ретельного вивчення історико-семантичних трансформацій" образу автора "в різних типах і системах словесної творчості".