Житлові права дитини

Право дитини на майно та житло є одним з основних

прав, адже без мінімальної забезпеченості житлом

та майном нормальне існування дитини просто неможливе . На жаль, історичні та соціально-

економічні умови сучасної української держави не

сприяють повноцінній реалізації цього права. До того ж недосконалість правового поля іноді сприяє

виникненню порушень прав дитини на майно та

житло всупереч проголошеним гарантіям. Розбіжності існують між законодавчим закріпленням

прав та реальним становищем дітей, оскільки норми

чинного законодавства не завжди виконуються у повному обсязі. І це в першу чергу стосується

захисту житлових та майнових прав дітей.

Загальна оцінка становищащодо забезпечення житлових та майнових прав дітей свідчить, що реалізація в країні певних заходів, які здійснюються державними установами та громадськими організаціями у цьому напрямі, має позитивну динаміку.

• Ефективність забезпечення житлових та майнових прав дітей стимулюється багатьма чинниками:

•- прийнято низку законодавчих документів, що визначають права дитини на житло та майно;

•- поновлюються і створюються структури, розвиваються системи державних органів, які покликані забезпечити захист житлових та майнових прав дітей;

•- на обласному та місцевих рівнях більш зосереджено йде пошук механізмів захисту житлових та майнових прав дітей, взаємодії зацікавлених відомств щодо попередження, виявлення певних порушень, поновлення прав дітей;

• - розробляються методичні рекомендації щодо діяльності державних органів з питань захисту інтересів дітей;

•- посилюється просвітницько-інформаційна робота щодо правової освіти громадян України загалом і дітей зокрема тощо.

Захист прав дітей, у тому числі захист та забезпечення

дотримання житлових та майнових прав,

здійснюється відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України,

Цивільного кодексу України, Закону України “Про

охорону дитинства”, Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і

безпритульних дітей”, постанови Кабінету Міністрів

України від 24.09.2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом

прав дитини» тощо.

Держава забезпечує право дитини на проживання в

таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку, охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.

Обов’язок батьків щодо захисту майнових та

Батьки управляють майном, належним малолітній (з дня житловихнародженняправдо 14дітейроків) дитині, без спеціального на те

повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Права дітей:

Неповнолітня особа (від 14 до 18 років) вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

Кожна дитина, в тому числі усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна. У разі визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісно відсутніми дитина має права на утримання за рахунок їх коштів і майна.

Суд у разі позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріальну контору за місцем знаходження майна та житла.

Діти-члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Виконала студентка групи ДВ-46

Максимова Юлія Олегівна