39.Наведіть докази ролі нуклеїнових кислот у спадковості.

В 1927р. Ф.Грифіт вперше отримав докази можливої передачі спадкової інформації від однієї бактерії до іншої.Він проводив досліди з пневмококом,який викликає пневмонію в людей і мишей.Патогенність пневмокока зумовлена наявністю полісахаридної капсули,яка захищає його від дії захисних механізмів зараженої ним тварини.S-штам,який вик-ся в дослідах,мав полісахаридну капсулу,був патогенний і утворював у культурі гладенькі колонії.R-штам,що виник внаслідок мутації з S-штаму,не мав капсули,не викликав захворювання і утворював шорсткуваті колонії. При введенні ін’єкції S-штаму–загибель мишей,при введенні R-штаму–вони залишались живими.При введенні непатогенного R-штаму,до якого додавалися вбиті нагріванням S-клітини,миші загинули.З крові таких мишей були виділені S-пневмо-коки,що свідчило про трансформацію R→S.Властивість вбитих клітин (наявність капсули)якимось чином передавалась живим кл-нам.Через 3 роки виявилось,що трансформація відб-ся і в пробіркці (in vitro),якщо в культуральне сер-ще R-штаму додати безклітинний екстракт S-бактерій.У 1944р.Ейвері,Мак-Леод і Мак-Карті повторили досліди Грифіта на аналог.експериментальній основі.З метою ідентифіка-ції трансформуючого агента вони за допомогою хім.і ферментативних методів розділили безклітинний екстракт S-штаму на складові компоненти (полісахариди, білки РНК,ДНК).Додаючи їх почергово в культуру безкапсульного штаму, дослідники визначили,що матеріальною причиною трансформації є ДНК,отже ДНК є носієм інформації.Таким чином,трансформація–це спосіб передачі спадкової інформації клітині-реципієнту від клітини-донора за допомогою ДНК.Фрагменти ДНК донора за певних умов проникають в кл-ну реципієнта,стають одно ланцюговими і рекомбінуються з його геном.Внаслідок цього реципієнт набуває ознак донора.Методом мічених атомів було встановлено,що в геном реципієнта включаються лише невеликі фрагменти ДНК донора і тому здебільшого трансформ-ся лише 1-2 ознаки,які контролюються розміщеними поряд генами.Більш наглядно роль ДНК в спадковості була встановлена в 1952р.вірусологами Херші і Чейзом при вивченні розкладання фага Т2,який пошкоджує кишкову паличку.Дослід полягав в тому,що білки,які входять у протеїнову оболонку віріону,були позначені радіоізо-топною міткою–³⁵S(сірка),а ДНК–радіоактивним фосфором–Р³².Надалі вірус культи-вувався в клітинах бактерій Е.соlі.Після цього дочірні віріони–потомство фага–були підвержені радіометричному аналізу на розподіл радіоактивних міток.Дослідження показали,що нове покоління фагових часток містило тільки фосфор–Р³².Дослідники зробили справедливий висновок про те,що саме ДНК,а не білок передається від батьків до потомства.Про роль ДНК у передачі спадкової інф-ції свідчить також відкриття в 1952р.Ціндером і Ледербергом явища трансдукції,що полягає в переносі генів фагами від одного орг-му до іншого.Вчені при цьому показали,що в процесі трансдукції активну участь приймає ДНК Крім прямих доказів про участь ДНК у процесах успадкування ознак,наукою був накопичений великий фактичний матеріал, щодо виникнення генетичних змін–мутацій,які виникають внаслідок дії на них хім. реч. й радіації.Було показано,що мішенью для дії мутагенів являється ДНК,значить зміни в структурі ДНК викликають зміну генетичної інф-ції.Важнейшее значение открытия явлений трансформации и трансдукции,а также расшифровки действия мутационных факторов заключается прежде всего в доказательстве генетической роли ДНК.Теперь генетики могли с уверенностью констатировать:ДНК является материальным носителем наследственности.Именно эта молекула ответственна за передачу важнейших признаков от родительских особей потомству.