60. Електродугове́ зва́рювання — зварювання плавленням, при котрому нагрів та розплавлення кромок з'єднуваних частин виробів відбувається електричною дугою.

Дуговий розряд збуджується між зварюваними виробами та електрод із вмиканням виробу в коло зварювального струму (дуга прямої дії); між двома електродами без вмикання виробу в коло зварювального струму (дуга побічної дії); між двох електродів і виробом (комбінована дуга). Розрізняють дугове зварювання плавким (металевим) електродом, при якому електрод дає додатковий (електродний) метал для заповнення шва, і неплавким електродом (вугільним, графітовим, вольфрамовим), при якому потрібен додатковий присадковий метал, що подається в зону дуги.

Основні способи дугового зварювання: зварювання покритим електродом, дугове зварювання під флюсом, зварювання у захисному газі.

61. Електрошлакове зварювання — зварювання плавленням, в якому джерелом нагріву є тепло, що виділяється в ванні розплавленого флюсу при проходженні через неї струму від електрода до виробу.

Цей спосіб зварювання застосувують при виготовленні конструкцій зі сталі різноманітних марок і класів, нікелевих сплавів, титану, алюмінію, міді та сплавів на їх основі. Діапазон зварюємих товщин від 8 до 2500 мм. Теоретично електрошлаковим процесом можна з'єднувати метали необмеженої товщини.

62. Га́зокисневе зва́рювання — технологічний процес зварювання плавленням, при якому нагрів кромок частин виробу, які з'єднуються та присадочного матеріалу здійснюється теплотою згоряння горючих газів в кисні.

63. Високолеговані сталі володіють підвищеними механічними властивостями, жароміцністю, хорошою окаліностойкості, стійкістю проти корозії і дії агресивного середовища. Застосування цих сталей у промисловості сильно зросло за останні роки. Найбільшого поширення набули сталі типу 18-8, які відрізняються стійкістю проти впливу повітря і кислот. Вони застосовуються для виготовлення конструкцій, що працюють при температурах до 600-650 ^o C, в окремих випадках (якщо термін експлуатації конструкції нетривалий) при більш високих температурах. При зварюванні стали 18-8 ділянки основного металу, розташовані по обидві сторони від шва, піддаються нагріву. У ділянках, які тривалий час знаходяться під впливом критичних температур (450-850 ^o C), може розвинутися межкристаллитная корозія (рис.1), яка полягає в тому, що прикордонні шари зерен під дією агресивного середовища втрачають свої початкові властивості. Це явище є результат збіднення прикордонних шарів зерен аустеніту хромом внаслідок випадання складних карбідів заліза і хрому по межах кристалів аустеніту.

З метою зменшення схильності сталі до міжкристалітної корозії зменшують вміст вуглецю в ній або скорочують час перебування металу в інтервалі температур 650-860 ^o C.

Властивості зварного з'єднання багато в чому залежать і від структури металу шва. У двофазному аустенітно-ферритно шві первинний ферит залягає у вигляді окремих пелюсток, основна маса якого утворюється усередині кристалів і лише невелика частина - на межі зерен. Випадання надлишкової фази, багатою хромом, буде відбуватися в місцях великого скупчення фериту, тобто усередині зерен. Агресивне середовище при цьому, проникаючи в глиб металу по границях зерен аустеніту, буде зустрічати стійкі (необедненние хромом) кристали аустеніту, надлишкова фаза з яких випала всередину кристала