методичнезабезпеченняЗМБС / ЗВЕДЕННЯ І МОНТАЖ БУДІВЕЛЬ І СПОР

	6
7	5
	4
	3
	2
	1

Рис. 6.19 - Установка флюгарки для відведення парів за холодної покрівлі: 1 – залізобетонна плита покриття; 2 – радіальні ребра флюгарки; 3 – шар пароізоляції; 4 – шар гідроізоляції; 5 – корпус флюгарки; 6 – ковпак; 7 – ущільнення за допомогою мастики

а)			б)		3
	1000				в)
100	100	100
		100			4
		100
		100		2
				1	5
		O20-60

г)

Рис. 6.20 - Способи забезпечення вентиляції даху під гідроізоляційним шаром: а – загальний вигляд перфорованої бітумно-полімерної мембрани; б, в – улаштування вентиляційного шару приклеюванням нижнього шару окремими місцями – точкове або стрічкове; г – загальний вигляд улаштування вентиляції плоского даху за рахунок перфорованого нижнього шару; 1 – основа; 2 – перфорований рулонний матеріал; 3 – верхній рулонний матеріал із посипкою; 4 – нижній рулонний матеріал; 5 – стрічкове приклеювання (мастика чи під плавлення)

241

Рис. 6.21 - Схеми даху та дії навантажень на рулонний бітумно-полімерний матеріал:

1 – напрямок дії вітру; 2 – напрямок дії тиску на дах від дії вітру

Із урахуванням реально діючих сил на покрівлю були виконані розрахунки на основі яких розроблена принципова схема приклеювання рулонних бітумно-полімерних матеріалів приведена на рис. 6.36, на якому видно, що суцільне наклеювання рулонного матеріалу необхідне тільки в зонах карнизних звисів, біля парапетів і хребтів. Величина цієї зони в кожному конкретному випадку визначається розрахунками виходячи із висоти покрівлі, кута нахилу покрівлі, району будівництва і т.д.

Як бачимо, це основні площини скатів. Враховуючи, що крім вітрових навантажень на покрівлю діють сили, що можуть привести до сповзання матеріалу гідроізоляції, цей спосіб можна використовувати на покрівлях із нахилом до 15%. Гідроізоляційний шар у межах карнизів, парапетів, кобилок, де існують відриваючі сили, та єндов, приклеюється до основи суцільно. Ширина стрічки приклеювання 2 м. Місця різних варіантів приклеювання показані на рис. 6.22 ( патент №2003119828 «Тепла плоска покрівля» 69051 А 7Е0487/00 від 16.08.2004 р. автори Жван В.Д. та Жван В.В.).

242

Рис. 6.22 - Схема приклеювання рулонних бітумно-полімерних матеріалів для різних конструкцій дахів:

1 – зона суцільного приклеювання матеріалу; 2 – зона несуцільного приклеювання

Для встановлення флюгарок, під час виконання робіт у гідроізоляцій-

ному шарі необхідно улаштовувати отвори, що різко знижує надійність даху,

тому біль ефективним є виведення парів із-під гідроізоляційного шару шля-

хом виконання пазів у зоні суцільного приклеювання (рис. 6.23). Розмір та частота улаштування пазів визначаються розрахунком.

Використання несуцільного приклеювання дозволяє значно скоротити час та собівартість робіт по улаштуванню гідроізолюючого шару та підвищи-

ти довговічність гідроізоляційного шару.

243

4		1000	1000
2000				2000
3
1				1
2	1000	1000	1000	1000
1				А
			1 - 1

А
2
2000	1000
2

2 - 2

5 6 7

10

10

Рис. 6.23 - Виконання вентиляційних пазів у плоскому дахові:

1 – зона суцільного приклеювання із вентканалами; 2 – зона приклеювання полосами або окремими місцями; 3 – карниз; 4 – кобилка

Дахи, що експлуатується може використовуватися як підлога при ула-

штуванні відкритих та закритих приміщень на покрівлі, а також для улашту-

вання трав’яних газонів, висадження кущів та дерев. Принципове конструк-

тивне рішення таких покрівель приведено на рис. 6.24.

5
4	6

3

2

1

Рис. 6.24 - Принципові схеми конструктивного рішення дахів, що експлуатуються:

1 – плита даху; 2 – шари гідроізоляції; 3 – утеплюючий шар; 4 – дренуючий шар знизу та зверху обмежений геотекстилем; 5 – плитка підлоги; 6 – зелені насадження

244

6.3.Конструктивні рішення похилих дахів

При виборі конструктивного рішення похилого даху необхідно врахо-

вувати: його нахил; наявність експлуатованого горища (мансарди); снігові та

вітрові навантаження, що визначаються районом будівництва; спосіб розта-

шування утеплюючого шару.

Найбільш поширене конструктивне рішення похилих дахів приведене

на рис. 6.3 та 6.25 – 6.26

2

1

4
3	3
5
6

7

Рис. 6.25 - Принципіальне рішення конструкції покрівлі горищного типу із функціонально використовуваним горищним простором:

1 – покрівельний матеріал; 2 – основа під дах; 3 – елементи кроквяної системи; 4 – горищний простір; 5 – теплоізоляційний шар; 6 – пароізоляційний шар; 7 – несучі елементи горищного перекриття

8	4
	7
	5
	2
	1
	3
	6

Рис. 6.26 - Схема традиційно використовуваного конструктивного рішення даху над експлуатованими горищним приміщеннями (мансардою):

1– дерев’яні крокви (брус 100х200(h) мм); 2 – теплоізоляційний шар (мінеральна вата, скловолокно товщиною 100-150 мм); 3 – пароізоляційний шар (поліетиленова плівка); 4 – гідроізоляційний шар (покрівельний матеріал); 5 – шар додаткової гідроізоляції; 6 – підшивка стелі (гіпсокартон товщ. 10-12 мм); 7 – обрешітка даху (дерев‘яні бруски 50х60 мм); 8 – вентиляційна порожнина

245

При цьому необхідно відзначити, що принциповим є наявність у конс-

трукції даху повітряної порожнини (повітряної камери), з’єднаної із навко-

лишнім середовищем, який забезпечує вентиляцію під дахового простору.

Повітря, що потрапляє під дах, рухається вгору до хребта паралельно кроквам і відповідно елементами контробрешітки. Нижній вентиляційний отвір може бути відсутнім у випадку: використання повної теплоізоляції крокв, тобто теплоізоляційний шар, укладений поверх крокв; у якості гідроі-

золяції використовується паропропускна мембрана.

Усі камери системи вентиляції, або вентиляційні порожнини, повинні бути з’єднаними із атмосферним повітрям за допомогою отворів в карнизних звисах (вхідні отвори), в хребті (вихідні отвори). При цьому система венти-

ляції може бути виконана як однокамерна або двокамерна.

При організації вентиляції у піддаховому просторі існують зони, що зашкоджують вентиляції утеплювача. Це мансардні вікна, різні комунікації.

Для вентиляції цих місць необхідно установлювати додаткові вентиляційні елементи у конструкції покрівлі вище цих перешкод (рис. 6.27).

карнизний	кобилка
звисок

Рис. 6.27 - Схема руху повітря в вентиляційній порожнині конструкції даху:

- «мертві» зони, не піддані процесу вентиляцій;

- сконденсована волога в товщі утеплювача;

- водяна пара, що виводиться із товщі утеплювача

- напрям руху повітряної маси в вентиляційній порожнині При закритті вхідних та вихідних отворів системи вентиляції утворю-

246

ється замкнений повітряний простір, який буде працювати в загальному теп-

лотехнічному захисту будівлі.

Система вентиляції піддахового простору похилих покрівель може бу-

ти одно - або двокамерною.

Однокамерна система вентиляції являє собою наявність єдиної венти-

ляційної камери, розміщеної між гідроізоляційною плівкою або безпосеред-

ньо теплоізолюючим шаром та верхнім гідроізолюючим шаром. В цьому ви-

падку плівка повинна мати дифузійні властивості, тобто пропускати повітря із утеплювача назовні.

Піддахова гідроізоляційна плівка може бути розташованою між крок-

вами та контробрешіткою, або контробрешіткою та обрешіткою даху, крок-

вами та обрешіткою. Вона може також лежати на утеплюючому шарі. Це до-

пускається у випадках, коли висота крокв та товщина утеплювача співпада-

ють та якщо використовується відповідного виду гідроізоляційна супердифу-

зна плівка або мембрана, для яких не потрібна наявність повітряного проша-

рку між утеплювачем та плівкою.

Двокамерна система вентиляції являє собою два вентиляційні проша-

рки: перший, розташований між утеплюючим шаром та гідрозахисною плів-

кою. Другий – між плівкою та гідроізоляційним матеріалом. У цьому випадку гідроізоляційна плівка може не мати дифузійних властивостей, але обов’язковим є наявність вентиляційних вкладишів по всій довжині плівки для гарантування руху повітряної маси та виведення парів із-під плівки на зовні даху. Якщо товщина утеплювача менше висоти крокв, то між шаром утеплювача та плівкою завжди утворюється повітряний прошарок.

Традиційна конструкція похилого даху над експлуатованими горищни-

ми приміщеннями (мансардами) включає в себе шар утеплювача, розташова-

ного між кроквами. Однак при цьому виникає явище зниження теплозахис-

них властивостей покриття в зоні неізольованих крокв, так як опір теплопро-

відності деревини значно нижчий за теплоізоляційний матеріал (рис. 6.28).

247

	8			4
				7
				5
				2
				1
				3
				6
900	100	900	100	900
	R=2,385 (м2К/Вт)	R=2,620 (м2К/Вт)	R=2,385 (м2К/Вт)

Рис. 6.28 - Зниження опору теплопередачі огороджуючої конструкції в зоні розміщення крокв:

1 – дерев’яні крокви (брус 100х200(h) мм); 2 – теплоізоляційний шар (мінеральна вата, скловолокно товщиною 100-150 мм); 3 – пароізоляційний шар (поліетиленова плівка); 4 – гідроізоляційний шар (покрівельний матеріал); 5 – шар додаткової гідроізоляції; 6 – підшивка стелі (гіпсокартон товщ. 10-12 мм); 7 – обрешітка під покрівлю (дерев’яні бруски 50х60 мм); 8 – вентиляційна порожнина;

- зона зниженого опору теплопередачі

Для подолання явища зниження теплозахисних властивостей даху і за-

безпечення надійності його функцій по всій поверхні даху було розроблено

конструктивні схеми (рис. 6.29, 6.30).

Також розроблено рішення, за якого шар утеплювача розділено на два

шари – основний та додатковий. Основний шар більшої товщини розташова-

ний між кроквами, де для нього достатньо місця. Додатковий шар може бути

розташований під (рис. 6.29) або над кроквами (рис. 6.30). Таке рішення до-

зволяє забезпечити надійну теплоізоляцію даху і нейтралізувати зони із зни-

женими теплозахисними властивостями.

Між шарами утеплювача утворюється повітряний прошарок. За конс-

труктивним рішенням повітряний прошарок може бути замкненим тоді він

приймає участь у теплоізоляції даху.

248

6

5

4

3

2

1

Рис. 6.29 - Варіант конструктивного рішення улаштування теплоізоляційного шару. Утеплювач розташований над кроквами. Підшивка стелі розташову-

ється над кроквами:	6
1 – крокви, брус 100х200(h) мм; 2 – підшивка стелі, суха штукатурка5		, товщ.

10-12 мм; 3 – утеплювач, товщина за розрахунком; 4 – контробрешітка, вико-

4

нана із окремих стовпчиків; 5 – обрешітка; 6 – покрівельний матеріал (пароі-

3

золяційний і гідроізоляційний шари умовно не показані)

		2
		1
	8	7
b	b
		6
		4
		5
		3
		1
а		2

Рис. 6.30 - Варіант конструктивного рішення улаштування теплоізоляційного

шару. Утеплювач розділений на дві частини. Крокви ізольовані знизу:

8 6

1 – підшивка стелі, суха штукатурка, товщ. 10-12 мм; 2 – обрешітка підшивки, бруски 30х55(h) мм; 3 – додатковий утеплювач, пінополістирол 715 мм; 4 –

основний утеплювач, товщина за розрахунком; 5 – крокви, брус 1005 х200(h) мм; 6 – контробрешітка; 7 – обрешітка; 8 – покрівельний матеріал; 4hвент – ви-

сота вентиляційного каналу; hв.п. – висота замкненого вентиляційного проша-

3

рку (пароізоляційний і гідроізоляційний шари умовно не показані)

2

1

249

8	7
		6
		5
		4
		3
	2	1

	Рис. 6.31 - Варіант конструктивного рішення улаштування теплоізоляційного
	шару. Утеплювач розділений на дві частини. Крокви ізольовані знизу:
	1 – підшивка стелі, суха штукатурка, товщ. 10-12 мм; 2 – обрешітка підшив-
	8	6
	ки, бруски 20х10(h) мм; 3 – додатковий утеплювач, 4 мм; 4 – крокви, брус
			7
	100х200(h) мм; 5 – основний утеплювач, товщина за розрахунком; 6 – конт-
	робрешітка; 7 – обрешітка; 8 – покрівельний матеріал; hвент – висота вентиля-
			4
	ційного каналу; hв.п. – висота замкненого вентиляційного прошарку (пароізо-
	ляційний і гідроізоляційний шари умовно не показані)		5
			3
			1
	7	6
			4
			5
			3
			2
			1

Рис. 6.32 - Варіант конструктивного рішення улаштування теплоізоляційного шару. Утеплювач розділений на дві частини. Крокви ізольовані зверху:

1 – підшивка стелі, суха штукатурка, товщ. 10-12 мм; 2 – крокви, брус 100х200(h) мм; 3 – основний утеплювач, товщина за розрахунком; 4 – додат-

ковий утеплювач, пінополістирол 40 мм; 5 – контробрешітка; 6 – обрешітка;

7 6

7 – покрівельний матеріал; hв.п. – висота замкнутого вентиляційного прошарку (пароізоляційний і гідроізоляційний шари умовно не показані)

5

Піддахові плівки, які створюють пароізоляційний та гідроізоляційний4

захист конструкції даху, можуть мати різне розташування в залежності2 від

3

конструктивного рішення. Завдяки розташування плівок над або під певними

1

елементами в конструкції даху досягаються збалансовані показники вологос-

ті та температури у піддаховому просторі, що забезпечує максимально ефек-

250