методичнезабезпеченняЗМБС / ЗВЕДЕННЯ І МОНТАЖ БУДІВЕЛЬ І СПОР

Рис. 5.23 - Блок – форми та блочні опалубки:

а – нероз’ємні блок – форми фундаменту; б – роз’ємні блок – форми фундаменту; в – великоблочна опалубка із стяжними муфтами; г – те ж, із гнучкими щитами; 1 – блок підколонника; 2 – кронштейн для упору домкрату; 3 – монтажна петля; 4 – блок східці фундаменту; 5 – домкрат; 6 – відривний пристрій; 7 – замок; 8 – блок – форма сторони фундаменту; 9 – конструкція/ що бетонується; 10 – елемент каркасу фундаменту; 11 – щит опалубки; 12 – затяжна муфта; 13 – гнучкий щит опалубки; 14 – центральна поворотна стійка; 15 – тяги до щитів

Використання різних вставок та добірних елементів дозволяє викорис-

товувати одну форму для зведення 10 – 20 типорозмірів фундаментів. Для ві-

дривання форм від бетону використовують крани, якщо є запас вантажопід-

йомності. Але в основному використовують домкрати які установлюють та

спирають через прокладки на блок форму нижче розташованого ярусу (рис.

5.23. а, поз. 5).

На будівельному майданчику блок-форми за допомогою крану устано-

влюються у проектне положення. Інколи у блочну опалубку попередньо

установлюють і арматурний каркас. Таку конструкцію, що складається із ар-

матурного каркасу та опалубки, називають арматуро – опалубочним блоком.

201

Для виготовлення більш масивних конструкцій фундаментів викорис-

товують переналагоджувані чи роз’ємні блок – форми ( рис. 5.23.б).

Блок - форми опалубки використовується також і для зведення колон житлових та громадських будівель. Конструкція являє собою зовнішню жор-

стку раму, на якій за допомогою кривошипа змонтовані щити металевої опа-

лубки на всю висоту колони. Даною опалубкою можна бетонувати колони поперечним перетином 40 х 40 – 60 х 60 см та висотою до 4 м. Під час підій-

мання - відривання щитів від забетонованої конструкції відбувається розк-

риття щитів та навпаки, під час опускання – щити під дією власної маси зближуються та приймають проектне положення.

Блочна опалубка використовується в основному для бетонування ліф-

тових шахт та сходинкових клітин. Конструктивно вона вирішується у двох варіантах. У першому – суміжні щити з’єднуються у кутах за допомогою тяг із гвинтовими муфтами (рис. 5.23. в). Затягуючи чи розсовуючи тяги у муф-

тах, можна як установити об’ємний блок у проектне положення так і відірва-

ти його від бетону. Другий варіант різниться тим, що палуба виготовлюється із чотирьох гнучких щитів, які під час демонтажу опалубки, вигинаються та відриваються від бетону.

Відривання можна здійснювати за допомогою центральної поворотної стійки на якій шарнірно закріплені тяги, що також шарнірно з’єднані із гнуч-

кими щитами. З демонтажу обертанням центральної стійки кутові щити гнуться та відриваються від бетону. Під час монтажу стійка обертається у зворотньому напрямку (рис. 5.23.г).Для створення закритого блоку додатково використовують зовнішню великощитову опалубку.

Крім розглянутих типових рішень опалубок існують і весь час з’являються інші. Наприклад, само підйомна опалубка (США) (рис. 5.24.)

ефективна при зведенні будинків висотою 15 - 20 поверхів і вище. Взагалі, у

США при зведенні висотних споруд перевага надається переставній опалуб-

ці. Вартість 1м2 площі такої опалубки складає 5,5-8,3 дол./м2, а звичайної –

7,8-10 дол./м2.

202

1

5

	1
2
3
4	5

		2
1		1
2	2	3
3	3
	4	4
4
5		5

Рис. 5.24 - Самопідйомна опалубка (США):

1 – щит опалубки; 2 – хомути; 3 – рама; 4 – опорна рама; 5 – стіна

Безопорна опалубка для зведення перекриттів (Канада) спирається на стіни і не потребує проміжних опор. Вона складається з ферм, що установ-

люються через 1,2м, стрижнів та укладених по них фанерних щитів (рис

5.25). Після твердіння бетону стрижні і щити знімаються. Ферма, яка є опо-

рою під час зведення, залишається замурованою верхнім поясом у плиту.

1

2	3
	4

Рис. 5.25 - Безопірна опалубка (Канада):

1 – укладений бетон; 2 – опалубка (фанера); 3 – стрижень; 4 – ферма

Комбінована стаціонарно-переставна опалубка використовується тоді,

коли з одного боку стіни ставиться стаціонарна опалубка, а з іншого – перес-

тавна або ін.

5.6.Зведення будівель у спеціальних опалубках

Пневматична опалубка використовується для зведення криволіній-

них споруд та окремих конструкцій: колекторів, покриттів купольних споруд діаметром до 36 м та склепінь тонкостінних конструкцій прогоном 12 – 18 м.

203

За допомогою пневмоопалубки можна споруджувати склади, виробничі спо-

руди, ангари, сховища для зерна та ін..

Ця опалубка виконується у вигляді гнучкої оболонки із високоміцної прорезиненої тканини товщиною 0.3 – 0.5 мм чи міцної полімерної плівки,

плівки із резино-латексних матеріалів, наповненої стисненим повітрям чи пневматично підтримуючих елементів із формоутворюючою оболонкою. У

робочому стані опалубка підтримується за рахунок надлишкового тиску.

Опалубку кроять за спеціальними викройками, зшивають та склеюють. Опа-

лубку закріплюють по контуру основи, потім нагнітають повітря під тиском

1.2 кПа.

Перед бетонуванням її поверхню змащують емульсійною змазкою. Ар-

мування виконують із дисперсного армованого скловолокна чи із звичайного сітчастого армування. Бетон наносять набризком чи пошарово. Після наби-

рання бетоном проектної міцності, опалубку відокремлюють від бетону. Для прискорення твердіння бетону можливе подавання у опалубку пару чи підіг-

рітого повітря.

Важливою перевагою пневмоопалубки є її мала маса, велика кількість разів використання та невелика працемісткість монтажу та демонтажу.

За роботи із пневмоопалубкою необхідно підтримувати постійний тиск порядку 1.2 кПа. Установка, що подає повітря повинна працювати у автома-

тичному режимі. Для проходження робітників необхідно улаштовувати шлюз.

Нанесення бетонної суміші виконують установкою «пневмобетон», по-

чинаючи із низу від фундаменту вгору до замку по зонах на повну конструк-

тивну вишину. Робочі розташовуються на автогідропідйомнику. Товщина шару набризку контролюється за допомогою попередньо встановленими на опалубці спеціальних маяків, що вказують на проектну товщину конструкції.

За укладання бетонного розчину у декілька шарів із використанням то-

ркретування для забезпечення надійного зчеплення поверхню раніше укладе-

ного бетону необхідно ретельно зволожити. Крім того різниця за термінами

204

укладання бетонної суміші на суміжних ділянках не повинна перевищувати

2 -4 годин тому, що за більших термінів деформації опалубки можуть викли-

кати порушення структури твердіючого бетону на сусідній ділянці.

Для попередження висушування укладеного бетону його одразу після укладання покривають методом напилення спеціальною плівкою.

Після досягнення бетоном проектної міцності для розпалублення зни-

жують внутрішній тиск у системі та опалубці, потім демонтують елементи кріплення, та після очищення згортають у рулон.

Незнімаєма опалубка після укладанні монолітного бетону та наби-

рання ним проектної міцності залишається у тілі забетонованої конструкції та працює із нею як одне ціле. Дана опалубка не тільки утворює форму конс-

трукції але і може бути його архітектурним оформленням, захищати від нега-

тивної дії навколишнього середовища, підвищувати міцність конструкції, по-

кращує режим твердіння бетону.

У якості матеріалу для незнімаємої опалубки можна використовувати сталевий профільований лист, різний листовий матеріал із бетону, шиферу,

фіброцементу, пластику, керамічні камені та скляні блоки.

У залежності від функціонального призначення опалубка може бути формоутворюючою, опалубкою – лицьовкою та опалубкою – ізоляцією.

Практично завжди ця опалубка є зовнішньою поверхнею конструкції, що зводиться, тому вона може мати різну фактуру, а також оздоблення різними плитками та іншими матеріалами, що наносяться у заводських умовах. Для закріплення опалубки у конструкції вона повинна мати закладні елементи

(рис. 5.26).

205

Рис 5.26 - Опалубка - лицьовка (конструктивна опалубка):

а – загальний вигляд масиву бетону із опалубкою – лицьовкою; б – плоска залізобетонна плита; в – те ж, ребриста; г – плоска армоцементна плита; д – арматурний пакет; 1 – плита; 2 – бетон масиву; 3 – армокаркас; 4 – шорстка поверхня; 5 – ребро плити; 6 – отвори; 7 – плита із анкерами; 8 – тканинна сітка; 9 – зварна сітка; 10 – стрижні - затискачі

Використання незнімаємої опалубки дозволяє знизити працевитрати на

опалубочні роботи за рахунок відсутності демонтажу опалубки, Зниження

об’єму монолітного бетону, зменшення витрат на оздоблення фасадів так як

практично повністю виключаються оздоблювальні роботи.

Досить широко використовується керамічна опалубка для бетонування

перекриттів. Вона збирається із окремих керамічних каменів спочатку у бал-

ки, а після їх монтажу і у перекриття (рис. 5.27).

206

Рис. 5.27 - Технологічна схема улаштування перекриття із керамічних каменів:

а – збирання балки; б – установлення арматурного каркасу; в – бетонування балки; г – укладання балок на прогони перекриття; д – бетонування перекриття

Рис. 5.28 - Загальний вигляд керамічної опалубки:

а – балок; б – перекриття із керамічних каменів у процесі бетонування

207

Земляна опалубка використовується при бетонуванні фундаментів у витрамбуваних котлованах, бетонуванні методом «стіна у ґрунті», а також може використовуватись під час зведення склепінь невеликих спортивних споруд. Для цього на місці зведення склепіння бажано, щоб був пагорб. По периметру методом «стіна у ґрунті» чи іншим методом зводиться фундамент.

Потім пагорбу надається форма майбутнього склепіння, укладається армату-

ра і бетон. Після набирання бетоном потрібної міцності ґрунт вибирають

(рис. 5.28).

Рис. 5.29 - Технологічна схема улаштування склепіння із використанням земляної опалубки:

а – улаштування форми склепіння із грунту (можливе укріплення його поверхні проливанням слабким цементно пісчаним розчином); б – улаштування фундаменту; в – бетонування склепіння; г – виймання грунту із під склепіння

Термоопалубка або гріюча опалубка. Щити такої опалубки обладнані елементами для нагріву, що вмонтовані із тильної поверхні опалубки та за-

криті шаром утеплювача. Такою може бути опалубка любої існуючої конс-

трукції. Вона використовується для бетонування у зимових умовах та для прискорення твердіння бетону в літніх умовах. Передача тепла відбувається шляхом теплопровідності, тобто контактним способом.

Гріюча опалубка має палубу із металу чи водостійкої фанери із тильної сторони якої розташовані електричні нагрівальні елементи, якими можуть бути гріючі дроти та кабелі, сітчасті та вуглецеві стрічкові нагрівачі, струмо-

провідні покритті та ін.. Найбільш ефективними є кабелі із константа нового дроту у термостійкій ізоляції, а остання, у свою чергу захищена від механіч-

208

ного пошкодження металевою панчохою (рис. 5.30).

Рис. 5.30 - Технічні засоби для кондуктивного прогрівання бетону:

а – термоактивна опалубка із гріючим кабелем; б – те ж, із сітчастим нагрівачем; в – термоактивне гріюче покриття із гріючими дротами; 1 – гріючий кабель; 2 – азбестовий лист; 3 – мінеральна вата; 4 – захисний сталевий лист; 5 – клема; 6 – палуба фанери; 7 – розвідні шини; 8 – сіткові нагрівачі; 9 – захисний чохол; 10 – алюмінієва фольга; 11 – отвори для кріплення покриття; 12 – утеплювач; 13 – листова резина; 14 – гріючий дріт; 15 – комутаційні виводи

Використовуються також графітопластикові нагрівачі, що мають ви-

гляд графітової тканини окантованої по контуру електродами. Цей нагрівач

розміщують у склопластикову чи поліпропіленову ізоляцію, загальною тов-

щиною 2 мм. За температура робочої поверхні 80 - 120 0С для набору 70%

проектної міцності достатньо 24 – 36 годин прогрівання.

Термоактивне покриття (ТРАП)– легкий та гнучкий пристрій із вуг-

лецевими стрічками нагрівачами чи дротами, що забезпечують нагрівання поверхні контакту до 500С. Основою покриття є склотканина до якої і кріп-

лять нагрівачі.

209

Покриття може розташовуватися на вертикальній, горизонтальній та похилій поверхнях. Після закінчення робі на одній ділянці покриття зніма-

ють, очищають та для зручності транспортування згортають у рулон.

Покриття ТРАП ефективно використовувати для інтенсифікації твер-

діння плит покриття та перекриттів, підготовки під підлоги.

5.7.Структура та зміст технології зведення конструкцій із монолітного залізобетону

Способи укладання бетонної суміші в опалубку. Процес зведення конструкцій включає: установлення опалубки та арматури, укладання бе-

тонної суміші у опалубку, ущільнення та догляд за бетонною сумішшю в опалубці, зняття чи демонтаж опалубки (за виключенням конструктивної опалубки та опалубки - облицювання).

Доставлену на майданчик бетонну суміш укладають в опалубку. Укла-

дання здійснюється безпосередньо у конструкцію з автобетоновоза з викори-

станням пересувного моста (при бетонуванні масивних фундаментів, гре-

бель) переносними бункерами, баддями, що піднімаються краном;стрічковим конвеєром; бетононасосами і пневмотранспортними засобами через прийма-

льний бункер і бетононасос.

Висота вільного падіння бетону не повинна бути більше 2м (щоб запо-

бігти його розшаруванню). При більшій висоті бетонну суміш розвантажу-

ють із контейнера до приймача похилого лотка, віброхобота та віброжолоба, (рис. 5.31), при висоті більше 10м – з віброхобота з гасителями. Під час бето-

нування споруд на відмітках вище рівня землі бетонну суміш подають у бун-

керах краном, бетононасосами і пневмонагнітачами, використовуючи систе-

му інвентарних трубопроводів, стрічковими конвеєрами.

210