методичнезабезпеченняЗМБС / ЗВЕДЕННЯ І МОНТАЖ БУДІВЕЛЬ І СПОР

Рис. 5.16 - Схема демонтажу об’ємно – переставної та тунельної опалубки: а – дрібними секціями за допомогою виносних підмостей; б – за допомогою спеціальної траверси; в – через отвори у перекритті; г – крупними блоками за допомогою спеціальної траверси та підмостей із огорожею, що складується; 1 – секція опалубки; 2 – виносні підмості; 3 – перекриття; 4 – траверса; 5 – отвори у перекритті; 6 – великорозмірний блок; 7 – розподіляюча ферма;

8– підмості, що складуються

-невеликими П – образними секціями довжиною 1.2 – 1.8 м шляхом їх викочування на виносні підмості та підіймання із них за допомо-

гою крану ( рис. 5.16 а);

-невеликими секціями шляхом їх викочування на обріз зовнішньої стіни та переустановлення краном за допомогою траверси гусиний ніс (рис. 5.16, б);

-невеликими секціями через спеціально залишені під час бетонуван-

ня отвори у перекритті(рис. 5.16, в);

-великими П – та Г – образними блоками довжиною у 3 – 5 елементів за використання виносних підмостей та траверси у вигляді розподі-

191

льчої ферми за одночасного підвішування блока на гакові крану за

допомогою траверси та поступовому викочуванні блоків із забето-

нованого отвору (рис. 5.16, г).

Найбільш ефективним є використання для демонтажу опалубки траве-

рси гусиний ніс чи ферми.

Тунельна опалубка використовують для бетонування стін тунелів та

колекторів, що зводяться закритим способом та конструкцій житлових та ад-

міністративних будинків(рис. 5.17).

10

9

1	2	3
5	4
	6
7	8

Рис. 5.17 - Об’ємно-переставна уніфікована опалубка (тунельна):

1 – опалубка маяків; 2 – центральна вставка; 3 – г-видовий щит; 4 – гвинт для зняття опалубки; 5 – шарнірний механізм для зняття опалубки; 6 – телескопічний підкіс; 7 – катки; 8 – гвинтовий домкрат; 9 – помости торцевих стін; 10 – щит торцевих стін

Тунельна опалубка конструктивно має значне сходження із опалубкою,

що переміщується горизонтально. Вона використовується для зведення бу-

динків, коли доцільна повздовжня схема переміщення опалубки (лікарні, бу-

динки відпочинку, готелі). У цьому випадку зведення усіх елементів поверху,

включаючи і зовнішні стіни, стає безперервним. Для внутрішніх стін під час

переміщення опалубки залишають поперечні щілини, після установлення ін-

вентарної великощитовою опалубки через них буде здійснюватися подавання

192

бетонної суміші.

За наявності вільних блоків тунельної опалубки можливе використання сходинкового методу бетонування. У цьому випадку одночасно зводяться се-

кції будинку на декількох поверхах із зміщенням фронту робіт на одну сек-

цію відносно сусіднього поверху.

Широко використовуються тунельні опалубки фірм «НОЕ», «Утинор».

Модульну тунельну двохсекційну опалубку доцільно використовувати на будівельних майданчиках, де доводиться бетонувати прогони, що чергу-

ються із різними розмірами.

Тунельна опалубка може використовуватися круглий рік в умовах су-

рового клімату за температури до – 30 0 С. Для цього з обох боків тунель за-

кривають спеціальними шторками, що дає можливість створити у ньому те-

пляк та здійснювати із середини прогрівання замкненого простору за допо-

могою теплогенераторів та інших способів прогрівання.

Використання тунельної опалубки дозволяє, у порівнянні із зведенням будинків із збірних залізобетонних великопанельних конструкцій, знизити собівартість на 30 %, та на третину скоротити час зведення будинків. При цьому різко збільшується міцність та надійність каркасу.

5.5.Зведення будівель у опалубці, що переміщуються вертикально

Підйомно переставна опалубка використовується для зведення спеці-

альних споруд постійного чи перемінного перетину по висоті, що частіше всього мають конусоподібну направленість вгору: труб, градирень, силосних споруд та ін. Опалубка складається із зовнішніх та внутрішніх щитів, що відділяються від бетону під час переустановлення на новий ярус, елементів кріплення та підтримуючих пристроїв, робочого настилу та підйомних при-

строїв (рис. 5.18).

193

	10	1
	11	2
		3
		4
		5
		6
		7
		8
		9

Рис. 5.18 - Підйомно-переставна опалубка:

1 – підйомна головка; 2 – тепляк; 3 – робочий майданчик; 4 – зовнішня опалубка; 5 – внутрішня опалубка; 6, 7 – підйомні риштування; 8 – «юбка» тепляка; 9 – шахто опорний підйомник; 10 – ківш вантажної кліті; 11 – прийом- но-роздавальний бункер бетонної суміші

Ковзна опалубка. Її підіймають безперервно вгору за допомогою дом-

краті та домкратних рам і використовують для зведення висотних залізобе-

тонних споруд та будинків із стінами як постійного так і перемінного пере-

тину. Використання даної опалубки ефективно для зведення декількох висо-

тних будинків (висотою більше 16 поверхів) чи одного висотою більше 25

поверхів, та споруд із мінімальною кількістю віконних та дверних отворів.

До них відносяться силоси, димові труби висотою до 400 м, градильні, ядра

жорсткості висотних будинків, резервуари для води, радіо та телевізійні вежі.

Важливою перевагою будівництва таких об’єктів є значне підвищення темпів

будівництва, зниження працемісткості, вартості, часу будівництва.

Ковзна опалубка складається із внутрішніх та зовнішніх щитів висотою

194

1,2 м, які закріплюються до домкратних рам з домкратами, що встановлю-

ються через 1,2-2,0 м по периметру споруди, що зводиться. У свою чергу,

домкрати (пневматичні, гідравлічні або механічні) спираються на домкратні арматурні стрижні діаметром 22 – 28 мм чи труби, що проходять у тілі стіни,

яка зводиться. До рам кріпиться робочий настил, а із зовнішнього боку – під-

мості (рис. 5.19).

	2
	3
1	4
	5
	6
8	7

Рис. 5.19 - Уніфікована ковзна опалубка:

1 – козирок; 2 – домкрат; 3 – домкратна рама; 4 – робоча підлога; 5 – домкратний стрижень; 6 – щити опалубки; 7, 8 – внутрішні і зовнішні підвісні помости

Домкратні стрижні з’єднуються між собою за допомогою різьби та ба-

жано на різних рівнях. За конструкцією щитів опалубка буває мілко щитовою чи великощитовою. Щити виконуються плоскими чи криволінійними. Їх ро-

блять із 0.5% - ною конусністтю (розширенням до низу), тому відстань між щитами у верхній частині менше на 10 – 12 мм відстані у нижній частині.

Найменша товщина стіни визначається розрахунком та може бути 12 см. Не-

обхідно забезпечити такий порядок та швидкість виконання робіт, щоб за рахунок сил тертя із опалубкою не відбувалося відривання бетону під час пі-

діймання опалубки. Для підіймання опалубки використовуються ручні, гід-

равлічні та електричні домкрати.

Для запобігання зчепленню бетону із домкратними стрижнями, що за-

195

вадить їх вийманню із бетону, остання одягають у трубки довжиною 1.2 м,

що дає можливість утворити у бетоні канал та дозволяє пізніше вийняти дом-

кратні стрижні із тіла стіни та зменшити витрати металу на 20% .

Підіймання опалубки забезпечується синхронно працюючими домкра-

тами роботою яких управляють із одного пульту. За використання гідродом-

кратів насосно - розподільча станція може бути розташованою на землі чи на робочому настилі.

Для утворення отворів на їх місці встановлюють отвороутворювачі, що мають потрібний розмір. Сьогодні уже розроблена опалубка, яка дозволяє зводити стіни перемінної товщини.

Підіймання арматури та бетону на робочий настил здійснюють за до-

помогою шахтного підйомнику, що змонтований всередині споруди чи буді-

влі, що зводиться або за допомогою крану чи інших засобів для підіймання вантажів. Підйом та спускання робітників здійснюється підйомником чи, за невеликої вишини – драбиною.

Ковзна опалубка не відривається від бетону, а по мірі укладання бетону та набору ним потрібної міцності ковзає по ньому. Швидкість підйому 3-4

м/добу Зведення будівель у ковзній опалубці вимагає суворого дотримання на-

ступних технологічних вимог: висока якість бетонної суміші (рухливість,

в’язкість, зручноукладанність), безперервність бетонування, вертикальність переміщення опалубки, доставка бетонної суміші у відповідності із графіком бетонування, безперервність робіт із установлення арматури. За використан-

ня спеціальних сумішей (із спеціальними добавками), бетонування можна проводити не цілодобово, а із переривами, та за використання без вібраційно-

го методу укладання бетонної суміші. За виконання робіт в зимових умовах добавки дозволяють прискорити час твердіння бетонної суміші.

Кожен будівельний процес виконує спеціалізована ланка робітників, а

зведення будинку – комплексна бригада.

Ведучим процесом є укладання бетонної суміші тому усі інші повинні

196

бути підпорядкованими даному процесові. Для поточного виконання робіт будівлю розбивають на захватки, на кожній із яких у даний момент викону-

ється певний будівельний процес. Завершивши роботу на даній захватці лан-

ка переходить на сусідню захватку, передаючи дану захватку наступній ланці.

Будівлі зводяться із використанням баштових кранів які повинні об-

слуговувати усю зону робіт.

Недоліками використання даної опалубки є:

-різке подорожчання виконання робіт у зимовий час;

-необхідність у робітниках високої кваліфікації;

-різке зниження ефективності за порушення технологічного процесу;

-високі витрати на ліквідацію дефектів бетонування;

-складність установлення арматурних каркасів основного армування;

-складність установлення отвороутворювачів.

Дана опалубка ефективна, якщо вона шляхом переналадки (якщо це не-

обхідно) може бути використаною для зведення декількох поряд розташова-

них будинків чи споруд.

Одним із рішень із підвищення ефективності використання ковзної опалубки є перехід від ковзного безперервного руху щитів до циклічного їх підйому. У основу методу покладений принцип зупинки опалубочної систе-

ми після бетонування яруса на висоту ¼ висоти поверху або на 70 – 80 см.

Бетонування при цьому ведеться традиційно. Після досягнення бетоном за-

даної початкової міцності виконують відрив щитів від бетону та підйом їх за допомогою домкратів на нову позначку ярусу. За даної технології підвищу-

ється якість поверхні стін, виключаються дефекти бетонування пов’язані із переривами у подаванні бетонної суміші.

Існує спосіб використання ковзної опалубки коли домкратні стрижні винесені за межі стіни, що зводиться із двох її сторін у спеціальні просторові каркаси. Це полегшує виймання домкратних стрижнів, спрощує установлен-

ня арматурних каркасів, улаштування віконних та дверних отворів, хоча при цьому виникає проблема забезпечення стійкості домкратних стрижнів.

197

Міжповерхові перекриття за зведення будинку у ковзній опалубці мо-

жуть бути улаштовані наступними способами:

-із збірних залізобетонних плит розміром на кімнату після зведення стін;

-із монолітного залізобетону способом «знизу вгору» також після зведення стін;

-по поверховим способом, коли суміщається бетонування стін та перекриттів;

-бетонуванням «зверху до низу»;

-бетонуванням у процесі зведення стін із відставанням на два – три поверхи.

За виконання монолітного перекриття способом «знизу до верху» ви-

користовують великощитову опалубку, щити якої укладають на інвентарні

прогони та стійки. армокаркаси фіксують зварюванням до каркасів стін через

штраби, що залишаються у стінах під час бетонування. Бетонування ведеться

по поверхово. До роботи на новому поверсі приступають після завершення

робіт на попередньому (рис. 5.20).

Рис. 5.20 - Бетонування міжповерхових перекриттів методом «знизу в гору»: 1 – монолітні стіни; 2 – кран; 3 – гнізда; 4 – бадді для подавання бетонної суміші; 5 – арматурний – каркас; 6 – опалубка перекриттів; 7 – ферма - прогін; 8 – телескопічна стійка; 9 – монолітне перекриття

198

Зо по поверхового способу бетонування перекриттів суміщають із зве-

денням стін.

Після зведення стіни на висоту поверху, ковзну опалубку зупиняють на

рівні перекриття нижче рівня робочого настилу. Для зручності ведення ро-

біт, внутрішні щити опалубки роблять коротшими за зовнішні на товщину

перекриття. Після чого по прогонам установлюють опалубку міжповерхового

перекриття, що спирається на прогони які самі кріпляться за допомогою ан-

керів до стін. Армокаркас та бетонну суміш подають краном через монтажні

отвори у ковзній опалубці (рис. 5.21)

Рис. 5.21 - Бетонування міжповерхового перекриття циклічним методом: 1 – монолітні стіни; 2 – домкратна рама; 3 – зовнішні щити; 4 – баддя для бетону; 5 – робоча підлога; 6 – внутрішні щити опалубки; 7 – гідродомкрат; 8 –

щити підлоги, що знімаються; 9 – прогін; 10 – прогін – ферма; 11 – монолітне перекриття; 12 – опалубка монолітного перекриття

За способу бетонування перекриттів «зверху до низу» роботи ведуть

після завершення зведення стін на усю висоту використовуючи робочу пло-

щадку ковзної опалубки. На робочому настилові установлюються електроле-

199

бідки із гнучкими тягами, до яких підвішують інвентарну опалубку перек-

риттів, яка складається із інвентарних телескопічних прогонів та щитів. Після

завершення бетонування даного поверху опалубку демонтують та перемі-

щують вниз на позначку наступного поверху (рис. 5.22).

Рис. 5.22 - Бетонування міжповерхових перекриттів методом «з верху до низу»:

1 – гнізда; 2 – стіна; 3 – пневматичний відривний пристрій; 4 – монолітне перекриття; 5 – домкратна рама; 6 – домкратний стрижень; 7 – гідродомкрат; 8 – тормозний пристрій; 9 – опалубочний щит; 10 – робочий настил; 11 – гнучкі тяги; 12 – армокаркас; 13 – бетонопровід; 14 – опалубка перекриття; 15 – несуча рама опалубки перекриття; 16 – стійка; 17 – гільза

Крім вертикально-ковзної існує і горизонтально-ковзна опалубка, яка

використовується для зведення підпорних стінок і інших повздовжніх конс-

трукцій.

Блок – форми(рис. 5.23): універсальні, роз’ємні, та такі, що налашто-

вуються. Найбільш поширеними є блок – форми для зведення невеликих сходинкових фундаментів (об’ємом 1.5 – 2.0 м3).

200