методичнезабезпеченняЗМБС / ЗВЕДЕННЯ І МОНТАЖ БУДІВЕЛЬ І СПОР

6.2.Конструктивні рішення плоских дахів

При виборі конструктивного рішення даху необхідно враховувати такі основні вимоги.

- призначення даху – тільки захист від атмосферних впливів (не екс-

плуатована покрівля), чи також виконання інших функцій, як то функцій під-

логи, зеленого садку чи інших (експлуатована покрівля);

-ступінь захисту будівлі («холодний» чи «теплий» дах);

-складність форми даху;

-спосіб відведення води;

-спосіб розташування утеплюючого шару (вище чи нижче гідроізолю-

ючого шару).

Забезпечення необхідного нахилу даху, якщо таке не створено за раху-

нок форми верхнього поясу несучих конструкцій покриття, необхідно здійс-

нювати за допомогою переміни висоти додаткового теплоізолюючого шару,

що розташований вище або нижче основного тепло ізолюючого шару (рис.

6.4 – 6.7).

Рис. 6.4 - Конструкція даху, що не експлуатується та створення нахилу керамзитом:

1 – гідроізолюючий шар із захистом; 2 – підстилаючий гідроізолюючий шар, закріплений наплавленням або металевими елементами; 3 – вирівнюючий шар, жорсткі мінераловатні плити; 4 – пінополістирол; 5 – підсипка із керамзиту; 6 – пароізоляція; 7 – несучий елемент даху

231

Рис. 6.5 - Конструкція даху, що не експлуатується при утворенні уклону шаром бетону:

1 – шар рослинного ґрунту; 2 – розділяюча пластикова сітка; 3 – торф; 4 – фільтруючий шар із текстилю; 5 – дренажний шар із гравію, 16-32 мм; 6 – захисний шар даху із плівки проти проростання; 7 – гідро ізолюючий шар із суцільним наклеюванням; 8 – вільно укладений гідро ізолюючий шар; 9 – шар утеплювача (пінополістирол); 10 – пароізоляція; 11 – шар бетону з ухилом; 12 – несучий елемент даху

Рис. 6.6 - Конструкція даху, що не експлуатується при утворенні уклону за рахунок шару цементно-піщаної стяжки:

1 – гідроізолюючий шар; 2 – підстилаючий шар із перфорованого матеріалу; 3 – цементно-піщана стяжка; 4 – шар руберойду; 5 – пінополістирол; 6 – пароізолюючий шар; 7 – несучий елемент даху

232

Рис. 6.7 - Варіанти укладання утеплювача на профнастил:

а – традиційне з пароізоляцією; б – з герметиком, без пароізоляції; в – заповнене монолітним утеплювачем без пароізоляції; 1 – утеплювач; 2 – пароізоляція; 3 – волога від конденсату; 4 – профнастил; 5 – герметик; 6 – волога із навколишнього повітря

При використанням монолітного утеплювача нахил створюється цим

шаром.

З’єднання горизонтальної поверхні даху із парапетом повинно реалізо-

вуватися двома способами.

При висоті парапету до 500 мм заведенням гідроізолюючого шару на

парапет та під захист парапету із залізобетонних плит чи оцинкованої сталі із

перекриттям усієї ширини парапету (рис. 6.8).

При висоті парапету більше 500 мм гідроізолюючий шар заводиться на

висоту не менше 250 мм на парапет у штрабу (рис. 6.9).

Конструкція примикання даху до ліхтаря приведена на рис. 6.10.

Улаштування примикання даху до вертикальних комунікацій, що про-

ходять через покрівлю, приведено на рис. 6.11.

233

Рис. 6.8 - Приєднання даху до парапету висотою до 500 мм:

1 – основний гідроізолюючий шар; 2 – ущільнювач шва; 3 – механічний крипіж; 4 – додатковий гідроізолюючий шар; 5 – паробар’єр; 6 – перехідна вставка із бетону або розчину; 7 – закріплююча стрічка; 8 – карниз із оцинкованої сталі; 9 – парапет

Рис. 6.9 - Приєднання даху до парапету висотою більше 500 мм:

1 – основний гідроізолюючий шар; 2 – ущільнювач шву; 3 – механічний крипіж; 4 – додатковий гідроізолюючий шар; 5 – паробар’єр; 6 – перехідна вставка із бетону або розчину; 7 – фартух із оцинкованої сталі; 8 – дюбель; 9 – парапет

234

Рис. 6.10 - Приєднання даху до ліхтаря:

1 – несучий елемент покриття; 2 – утеплювач (екструдований поліестер); 3 – світловий ліхтар; 4 – гідроізолюючий шар; 5 – мастика; 6 – галька; 7 – плити робочої підлоги; 8 – підкладка; 9 – фільтруючий шар

Рис. 6.11 - Приєднання даху до вертикальної труби:

1 – несучий елемент даху; 2 – шар пароізоляції; 3 – шар утеплювача; 4 – вирівнюючий шар; 5 – ущільнювач шву; 6 – захисний шар; 7 – додатковий гідроізоляційний шар; 8 – кріплячий хомут ; 9 – труба; 10 – утеплювач труби

235

При цьому обов’язково необхідно за теплого даху та холодних комуні-

кацій виконати утеплення цих комунікацій, а за умов високої температури

комунікацій необхідно виконати захист горючого утеплювача та конструкцій

покриття негорючим теплоізолюючим матеріалом. Стояки водоприймальних

лійок також повинні бути утепленими у місці проходження через покрівлю

(рис. 6.25. Висота утеплення визначається розрахунком.

Рис. 6.12 - Приєднання даху до водоприймальної труби:

1 – несучий елемент покриття; 2 – шар пароізоляції; 3 – шар утеплювача; 4 – вирівнюючий шар; 5 – ущільнювач шву; 6 – захисний гідроізолюючий шар; 7 – ковпак водоприймальної лійки; 8 – основний гідроізолюючий шар; водоприймальна лійка; 10 – водоприймальна труба; 11 – утеплювач водоприймальної труби

Температурно-усадочні шви виконуються у відповідності із [9], а також

із рис. 6.13, 6.14.

Конструкція карнизних звисів виконується у відповідності із [9]. Якщо

споруда має металевий каркас і сандвіч - панелі, то конструкція карнизу мо-

же бути виконана у відповідності із рис. 6.15, 6.16.

236

Рис. 6.13 - Температурний шов:

1 – пружний джгут; 2 – ущільнювач шву; 3 – підвищена частина із жорсткої мінеральної плити; 4 – захисний гідроізолюючий шар; 6 – основний гідроізолюючий шар; 7 – утеплювач; 8 – шар пароізоляції; 9 – несучий елемент даху

Рис. 6.14 - Температурний шов при інверсійному дахові:

1 – несучий елемент даху; 2 – вирівнюючий шар; 3 – гідроізолюючий шар; 4 – шар утеплювача (екструдований поліестер); 5 – фільтруючий шар; 6 – захисний шар із гальки; 7 – ущільнююча прокладка; 8 – захисний шар; 9 – пружний джгут; 10 – ущільнювач шва

237

Рис. 6.15 - Вузол приєднання даху до карнизу:

1 – утеплювач стінової панелі; 2 – водостічний жолоб; 3 – карнизний звисок; 4 – ущільнююча прокладка; 5 – захисний гідроізолюючий шар; 6 – основний гідроізолюючий шар; 7 – вирівнюючий шар; 8 – шар утеплювача; 9 – несучий елемент даху; 10 – пароізоляція; 11 – ущільнювач

Рис. 6.16 - Вузол з’єднання даху із стіною:

1 – стіна із цегли чи бетону; 2 – вирівнюючий шар; 3 – основний гідроізолюючий шар; 4 – ущільнююча прокладка; 5 – додатковий гідроізолюючий шар; 6 – пружний джгут; 7 – ущільнювач; 8 – механічне кріплення; 9 – шар утеплювача; 10 – шар пароізоляції; 11 – несучий елемент даху; 12 – паровий бар’єр

238

Важливим та обов’язковим є, особливо за умов ремонту даху без замі-

ни утеплювача, улаштування вентиляції теплих покрівель, що здійснюється за допомогою улаштування продухів та вентканалів, які розрізають утеплю-

ючий та вирівнюючий шари, а також встановлення у місці їх перетину аера-

торів (флюгарок).

Розміри та частота розташування вентканалів, продухів та встановлен-

ня аераторів визначається у відповідності із [9] (рис. 6.30).

Рис. 6.17 - Схема улаштування продухів та вентканалів в утеплюючому шарі: 1 – вентканали; 2 – продухи

Конструкція флюгарок змінюється в залежності конструктивного рі-

шення даху, виду та товщини утеплюю чого матеріалу (рис. 6.18, 6.19).

Флюгарки повинні установлюватися через кожні 6000 мм вздовж та поперек покрівлі (у шахматному порядку).

Для забезпечення ефективної роботи вентиляційної системи необхідно використовувати укладання першого підстилаючого шару із не суцільним приклеюванням до основи (рис. 6.20).

Але використання такого рішення (рис. 6.20, а, б) знижує надійність гі-

дроізоляції, так як практично працює лише один шар гідроізоляції. Тому не-

обхідно використовувати рішення (рис. 6.20, в, г, е).

Несуцільне приклеювання допускається лише в місцях, де відсутні дії відриваючих сил на гідроізоляційний шар покрівлі (рис. 6.21).

239

а)

б)

Рис. 6.18 - Установка флюгарки для відведення парів за теплої покрівлі:

а – загальний вигляд; б – схема установки; 1 – залізобетонна плита покриття; 2 – шар пароізоляції; 3 – радіальне ребро флюгарки; 4 – шар утеплювача; 5 – шар гідроізоляції; 6 – адаптер флюгарки; 7 – корпус флюгарки; 8 – ковпак; 9 – ущільнення мастикою

240