істор.зар.літ

Натаніель Готорн вважав романтизм вищою формою вираження істини буття. Про своє розуміння романтичної естетики він розказав у нарисі «Митниця», який передував роману «Червона літера». У ньому з романтичних позицій автор тракту­ вав процес художньої творчості як перехід з реального світу у світ умовностей. Го- торн-романтик уміло поєднав у своїх творах реальне і фантастичне, фольклорне та ілюзорне.

За тематикою його новели можна поділити на декілька груп:

•оповідання про пуританське минуле Нової Англії («Ендікотт і червоний

хрест», «Мій родич майор Монілью», «Головна вулиця»);

•вигадані історичні та міфологічні оповідання («Золото царя Мідаса», «Міно­

тавр»);

•алегоричні есе, оповідання, притчі на теми моралі («Кам’яна людина», «Чор­

на вуаль священника»);

•оповідання про моральне осмислення зв’язку минулого і теперішнього, що знайшло своє втілення в етичних категоріях добра і зла, злочину і покаяння («Его­

їзм, або змія на грудях»).

Готорн схильний до алегорії і символіки, морально-філософського дидактизму, до аналізу душевного стану людини, яку терзав таємний гріх. Ці ж особливості та тематика новел характерні також для його романтичних романів: «Червона літера»

(1850), «Будинок у семи фронтонів» (1851), «Щаслива домівка» (1852), «Мар­ муровий фавн» (1860). Збірки новел 30-40-х років склали основу для 4 романів письменника.

Найкращим і найбільш відомим став його багатоплановий роман «Червона лі­ тера». У ньому поєднано риси історичного, морального і психологічного романів. Сам автор назвав «Червону літеру» психологічним романтичним романом. У книзі історія служила лише фоном. Письменник розкрив у ньому складні взаємостосунки людей між собою і з навколишньою дійсністю. Тому моральна проблематика пере­

важала над новоанглійською історією.

Всі події у творі відбувалися з червня 1642 р. до травня 1649 р. У ньому виведе­ ні історичні особистості: Джон Уінтроп — засновник і керівник пуританської коло­ нії у штаті Массачусетс, Річард Белінген — губернатор колонії.

У центрі роману 4 головних герої: двоє молодих людей — пастор Дімсдейл і Ес­ тер Прінн, їх донька Перл (прототипом стала старша донька письменника), яка на­ родилася під час 2-річної відсутності чоловіка Естер, і лікар Чіллінгуорт, який не повідомляв дружину про себе. Доля цих персонажів відмічена однією подією — гріхопадінням Естер Прінн. Парадигма гріха, за Готорном, виражена в наступній градації: власне гріх, гріх таємний і гріх-помста, який вважався найтяжчим.

Значне місце у книзі автор приділив душевній драмі пастора Артура Дімсдейла. Це добра молода людина. Він, сам того не бажаючи, закохався у заміжню жінку Ес­ тер, але не зміг відмовитися від обраного ним шляху служіння Богу і відчував себе нерозкаяним грішником. Його гріх був таємним, лише Естер, його співучасниця, знала про це. Пастор відверто вважав (на відміну від Естер), що переступив не тіль­ ки суспільний закон, а й божественний. Однак неперервна внутрішня боротьба дов­ гий час не спрямована його на шлях публічного розкаяння: «Грешники все же полньі рвения послужить на благо человечества, позтому им страшно предстать столь черньїми и порочними перед людьми, ибо после зтого они уже не смогут творить добро и благочестивими делами искупить содеянное». Автор використав фантастику, символіку, що допомогло виразити душевний стан Дімсдейла: на його грудях ніби з’явився той самий знак, що й у Естер. «Погубив свою душу, я питаюсь

94

сделать все, что в моих силах, для спасення других душ!» — зауважив Дімсдейл, визначивши свою місію до кінця життя. Відчуваючи наближення смерті, він вирі­ шив визнати свій гріх, оголивши груди перед людьми, які стояли на ешафоті.

Чоловік Естер — фанат-учений, доктор Чіллінгуорт — усі свої знання спряму­ вав до зла: він мстив заради помсти. Його образ поєднуав у собі ненависть, любов і усвідомлення власної провини. Але жадоба помсти поступово перетворила його на раба. «Вначале у него било спокойное и задумчивое лицо ученого. Потом в зтом лице появилось что-то злобное, уродливое. Он стал намного безобразнее — смуглие щеки его еще больше потемнели, искривленная фигура сгорбилась совсем. Дажеулибка видавала его, обнажая всю черноту его души». Після публічного розка­ яння і смерті Дімсдейла зник об’єкт помсти Чіллінгуорта, а разом з тим втрачений сенс усього його життя. Готорн показав, що людина, яка обрала шлях помсти, втра­ тила в результаті своє духовне обличчя: «Человек может превратиться в дьявола, если достаточно долго будет заниматься дьявольскими делами».

Найпривабливішим у романі став образ Естер Прінн. Головна риса героїні — це здатність зростання і вдосконалення. Моральні та фізичні страждання переродили Естер, морально просвітлили. Засуджуючи її, Готорн натомість віддав саме їй свої симпатії. Вона прагнула щастя і кохання, і палко боролася за них. Свою провину (вона змушена на грудях носити вишиту літеру А — з англійської «прелюбодійна») героїня спокутувала добрими справами, допомагаючи бідним і хворим порадами. Після публічного покарання судді виселили Естер і її доньку з міста, прирікши їх на самотнє існування. Разом з тим жінка прозріла: «Алая буква наделила Зстер как би новим органом чувств. Содрогаясь, Зстер, тем не менее, верша в свою способность угадьгвать, благодаря внутреннему юродству, тайньїй грех в сердцах других людей». Саме бачення чужого гріха, не освяченого почуттям кохання, як її власний гріх, і допомогло Естер Прінн вистояти і не загинути. Багато сил і енергії, душевно­ го тепла вклала вона у виховання дочки Перл (з англійської «перлина»), від слів якої і велася розповідь у романі. Доля Естер, її «провина» розкриті як особиста драма, породжена жорстокою і несправедливою суспільною системою.

Таким чином, у своєму романі Готорн викрив ті морально-соціальні протиріччя, які служили джерелом формування якісно нового типу людської свідомості з голо­ вною моральною домінантою, що людина може досягти щастя в земному житті

іправо власного морального вибору.

Питання для сам о ко нтро лю

1.Що вплинуло на формування і становлення американського романтизму?

2.Які визначальні особливості новелістики В.Ірвінга?

3.Чому Ф. Купера вважають майстром пригодницького роману.

4.У чому новаторство творчості Н. Готорна ?