4.5 Ведення технічної документації

На відміну від інших видів документації більшість технічних документів передається проектними, налагоджувальними і ремонтними організаціями до введення обладнання в експлуатацію.

Основна частина цих документів, що відображає технічні характеристики АСУ ТП (ТАВ) і основного обладнання (схеми і технічні описи, інструкції та керівництва, алгоритми і програми, переліки сигналів, нормативно-довідкова інформація, карти налаштувань і уставок), необхідна для організації технічного обслуговування і ремонту АСУ ТП (ТАВ).

Деякі з переданих матеріалів (акти здачі-приймання, протоколи перевірки ізоляції кабелів, протоколи перевірки апаратури і т.д.) служать лише свідченням про обсяг і якість виконання монтажних та налагоджувальних робіт і надалі при експлуатації обладнання не використовуються.

Склад документації, переданої підрядними організаціями, регламентується спеціальними нормативними документами - галузевими та державними стандартами, інструкціями та положеннями (РД 34.35.412-88, РД 34.35.414-91 та ін.)

Необхідність зберігання та порядок використання документів, переданих підрядними організаціями, встановлюються керівництвом цеху виходячи з місцевих умов.

Основні види технічної документації наступні:

1. Карта уставок технологічних захистів і аварійної сигналізації та карта уставок функціональних груп.

Форми і зразки заповнення карт уставок наведені у додатку 2 (форми № 5 і 6).

Залежно від місцевих умов карти уставок можуть вестися для кожного енергоблоку або на групу енергоблоків, бути доповненими відомостями, що враховують особливості АСУ ТП (ТАВ) і різнотипність обладнання. У примітці до карти уставок технологічних захистів і аварійної сигналізації або в окремих графах таблиці можуть бути зазначені відомості, використовувані при випробуванні захистів черговим персоналом: уставки, умови введення-виведення захистів, тип і місце встановлення датчиків, приладу, номери контактів приладу і т.п .

Значення уставок визначаються за даними заводів-виготовлювачів основного обладнання або на підставі випробувань.

Уставки затверджуються технічним керівником електростанції. Періодичність перегляду - не рідше одного разу на три роки.

Всі поточні зміни повинні вноситися в карти уставок оперативно з посиланням на технічне рішення, затверджене технічним керівником електростанції.

Карта (журнал) уставок повинна знаходитися у чергового персоналу і в групах, обслуговуючих пристрої, задіяні в схемах захисту, сигналізації, функціонально-групового управління.

2. Карти завдань авторегулятора. У них вказуються параметри настройки регуляторів, необхідні для контролю правильності їх установки і для відновлення настройки приладів після ремонту або заміни вийшла з ладу апаратури.

У ці карти вносяться дані про становище ручок настроювальних потенціометрів і перемикачів, значення змінних, встановлених при налагодженні авторегуляторів, дата і підпис особи, яка провадила настройку.

Карта виконується на щільному папері, зберігається в корпусі кожного що знаходиться в експлуатації регулюючого і функціонального приладу, що має органи настройки.

У тих випадках, коли в апаратурі не передбачено місце для установки карт завдань, їх можна розміщувати в загальному кишені всередині шафи, на панелі або вести у формі журналу або картотеки, що знаходяться на робочому місці чергового персоналу.

Зразки карт завдань авторегулятора РП4-У і ПРОТАР-110 наведені в додатку 2 (форма № 7).

Для мікропроцесорних приладів карти завдань можна виконувати у вигляді переліків використовуваних змінних, в яких вказуються значення змінних, встановлені при налагодженні приладу. Якщо контроль і відновлення налаштувань мікропроцесорних приладів входять в обов'язки чергового персоналу, то до карти налаштувань повинні також додаватися програма функціонування приладу і структурна схема (форми № 8 і 9 додатка 2).

У загальному випадку при використанні програмованих засобів у схемах автоматичного регулювання комплект документів, необхідний для відновлення налаштувань регуляторів, рекомендується розмістити поблизу пульта, з якого виробляється установка налаштувань.

3. Протоколи перевірки комплектів захисту при осьовому зміщенні ротора турбіни, живильного насоса, відносному тепловому розширенні роторів турбіни.

Ведуться за формою, рекомендованою в додатку до РД 34.35.503-90.

Зберігаються в експлуатаційно-ремонтної групі в окремих папках для цього виду документів.

4. Етикетки регулюючих, функціональних приладів, датчиків автоматики, датчиків прямої дії, реле часу струмових реле, автоматів харчування.

У етикетці (див. додаток 2, форма № 10) фіксується факт перевірки, і при необхідності вказуються уставки і показники, що вимагаються для розрахунку параметрів настройки.

Етикетка прикріпляється (приклеюється) до незнімних частин або до корпусу приладу, який пройшов перевірку.

Крім дати перевірки та підпису особи, яка провадила перевірку, в етикетці рекомендується додатково вказати:

для датчиків прямої дії - уставки спрацьовування і повернення;

для реле часу - уставки за часом;

для струмових реле - уставки спрацьовування по струму;

для автоматів харчування - уставки теплового розчеплювача за шкалою сили струму і потужності захищається двигуна.

Залежно від місцевих вимог замість етикетки можуть застосовуватися протоколи (журнали) перевірки окремих видів апаратури. У протоколі вказується тип апаратури, позначення за схемою, дата перевірки, підпис перевіряючого і при необхідності показники, що вимагаються при експлуатації пристроїв.

У разі використання загальних датчиків (з уніфікованим сигналом) в системах вимірювання та авторегулирования документація на них оформляється відповідно до вимог метрологічної служби підприємства.

5. Протоколи випробувань автоматичних регуляторів харчування барабанних котлів.

Складаються відповідно до вимог «Збірника розпорядчих документів з експлуатації енергосистем» (Теплотехнічна частина) (додаток до розділу 4.1 «Випробування автоматичних регуляторів живлення котла з природною циркуляцією») (М: СПО ОРГРЕС, 1998).

6. Програма опробування технологічних захистів теплоенергетичного обладнання блочних установок.

Складена відповідно до РД 34.35.135-96.

7. Інструкція з експлуатації (з обслуговування) технічних засобів АСУ ТП (ТАВ).

Повинна бути складена для чергового персоналу цеху на основі типової інструкції (для ТАВ - по ТІ-34-70-027-84, для АСУ ТП - за діючою Типової інструкції з експлуатації АСУ ТП з урахуванням вимог ПТЕ та інших керівних документів, інструкцій заводів-виготовлювачів технічних засобів АСУ ТП (ТАВ), проектних експлуатаційних документів з урахуванням конкретних схем АСУ ТП (ТАВ) і прийнятої на електростанції структури технічного обслуговування).

В інструкції повинні бути викладені обсяг і послідовність дій чергового персоналу з обслуговування АСУ ТП (ТАВ), повинні бути приведені вказівки про дії по включенню і відключення пристроїв АСУ ТП (ТАВ) (у тому числі при пусків і зупинок обладнання, після ремонтів), про діях в аварійних ситуаціях, при усуненні відмов АСУ ТП (ТАВ), вказівки по експлуатаційних перевіркам і випробуванню захистів, сигналізації та пристроїв функціонально-групового управління (ФГУ), вказівки про заходи безпеки.

Обсяг і порядок експлуатаційних перевірок і випробування захистів і сигналізації, перевірок працездатності ФГУ, можуть бути розроблені у вигляді окремих інструкцій або програм, в тому числі для підсистем, що входять в ІУВС.

Інструкція повинна бути складена для кожного оперативного ділянки цеху.

При цьому залежно від складу технічних засобів та структури технічного обслуговування може бути розроблена одна інструкція на АСУ ТП (ТАВ) всіх об'єктів управління оперативного ділянки або окремо для чергового персоналу, обслуговуючого різнотипні засоби управління (наприклад, традиційні засоби і ІУВС). Можуть бути розроблені окремі інструкції для систем контролю і управління загальностанційного обладнання, ХВО, паливоподачі і т.п.

При введенні в експлуатацію нових пристроїв додаткові вказівки черговому персоналу вносяться до журналу технологічних захистів і автоматики (технічних засобів АСУ ТП). Ці вказівки або тимчасові інструкції з експлуатації окремих пристроїв повинні включатися до складу загальних інструкцій при перегляді останніх.

Інструкції затверджуються технічним керівником електростанції, періодичність перегляду - не рідше одного разу на три роки.

Інструкції по обслуговуваного обладнання повинні знаходитися на робочих місцях чергового персоналу, повний комплект інструкцій - у керівництва цеху.

Крім інструкцій з експлуатації для чергового персоналу в цеху повинні бути інструкції та керівництва з експлуатації технічних і програмних засобів АСУ ТП, що поставляються заводами-виробниками комплектно з виробами, інструкції, керівництва та інші експлуатаційні документи, що поставляються у складі проектної документації на АСУ ТП. Повні комплекти цих документів по обслуговується ділянкам повинні знаходитися в експлуатаційно-ремонтних групах; комплект в обсязі, визначеному керівництвом цеху, - на робочому місці чергового персоналу.

8. Схеми і технічні описи підсистем АСУ ТП (ТАВ):

- технічні описи підсистем АСУ ТП (ТАВ) - на робочому місці чергового персоналу і у експлуатаційно-ремонтних групах;

- структурні схеми або принципові, функціональні, блок-схеми підсистем АСУ ТП (ТАВ) - можуть бути виконані у вигляді плакатів, альбомів або включатися в технічні описи;

- принципові електричні або принципово-монтажні (повні або розгорнуті) схеми захистів, сигналізації, автоматичного, логічного та дистанційного керування, ІТТ, складних установок теплотехнічного контролю - на робочому місці чергового персоналу і у експлуатаційно-ремонтних групах;

- електричні схеми розводки харчування до установок АСУ ТП (ТАВ) - на робочому місці чергового персоналу.

Матеріали проекту АСУ ТП (схеми, переліки сигналів і даних тощо), Використовувані експлуатаційним персоналом при коригуванні інформаційної бази ІТТ (ІУВС), при імітації кроків функціональних груп в процесі пуску обладнання тощо, повинні зберігатися поблизу автоматизованого робочого місця (АРМ) інженера АСУ ТП, з якого вносяться зміни.

Усі примірники використовуються в цеху схем повинні бути відкориговані після налагодження і відповідати виконаному монтажу. Повинно бути забезпечено оперативне внесення змін у схеми.

Зміни у схемах повинні доводитися до відома всіх працівників, для яких обов'язкове знання цих схем із записом у журналі розпоряджень.

Необхідно забезпечити також регулярний перегляд схем і технічних описів в цілях перевірки їх стану та відповідності виконаному монтажу. Періодичність перегляду схем - не рідше одного разу на два роки, технічних описів - не рідше одного разу на три роки. Схеми включені до технічного опису, переглядаються у складі загального документа не рідше одного разу на три роки.

Рекомендації щодо порядку внесення змін до експлуатаційні документи різного виду і щодо їх перегляду наведені у додатку 3.

9. Документи, що дозволяють зміни проектних рішень.

Технічні рішення на зміну принципових схем АСУ ТП (ТАВ), уставок захистів і сигналізації, технологічних алгоритмів функціональних груп, складу (переліку) вхідних аналогових і дискретних сигналів, використовуваних ІТТ (ІУВС), мають бути затверджені технічним керівником електростанції.

Технічні рішення на зміну принципових схем захистів і блокувань, а також рішення про відмову від впровадження передбачених проектом регуляторів, пристроїв логічного керування, функцій ІТТ повинні бути узгоджені з проектною організацією і АО-енерго. У разі зміни електростанцією рішень заводу-виробника технологічного обладнання з побудови схем захистів технічне рішення на зміна має бути також погоджено з відповідним заводом-виробником обладнання.

У технічному рішенні повинні бути приведені підстава (причина) зміни, технічна суть нового рішення та організаційні заходи з його впровадження. До технічного рішенням має бути додана нова схема (алгоритм, перелік сигналів) або завдання проектної організації на доопрацювання проекту. Зміна програми для створення нового технологічного алгоритму ІТТ (ІУВС) проводиться, як правило, підприємством-розробником програмного технічного комплексу (ПТК).

Зберігаються технічні рішення у керівництва цеху.