3.1. Ізокоста. Вибір комбінацій виробничих факторів за критерієм мінімізації витрат. Заміна факторів виробництва.

Роль бюджетної лінії в теорії виробництва виконує лінія рівних витрат, або ізокоста — геометричне місце точок у просторі факторів виробництва, кожна з яких характеризує комбінацію факторів, що може бути придбана на обмежений бюджет за сформованих ринкових цін на ресурси. Ізокоста являє собою пряму лінію, яка може бути побудована шляхом відсікання на осях координат відрізків, що показують максимально можливе споживання одного з факторів за нульового споживання іншого за умов повного використання бюджету. Карта ізокост — множина ізокост, що характеризує доступні виробникові комбінації факторів за різних бюджетів і незмінних цін на ресурси. Властивості ізокост: негативний нахил, що визначається співвідношенням цін ресурсів; рівнобіжність, оскільки ціни на ресурси та їх співвідношення передбачаються незмінними; чим далі ізокоста знаходиться від початку координат, тим більший бюджет вона відбиває; зміна ціни одного з ресурсів спричинює поворот ізокости навколо точки, що характеризує максимально можливу кількість іншого ресурсу, ліворуч — якщо ціна ресурсу збільшується, і праворуч якщо знижується; зміна співвідношення цін ресурсів так само змінює нахил ізокости.

Поняття «оптимальна комбінація факторів» з технічного та економічного погляду. Будь-яке підприємство, розпочинаючи підготовку виробництва та організацію випуску якогось товару, повинно мати інформацію про альтернативні способи його вироблення. Заміщеність і доповнюваність факторів виробництва, можливість одержання певного обсягу випуску шляхом використання різних технологій, рівень і співвідношення цін на кінцеву продукцію і фактори виробництва, прогнозні оцінки можливої кон’юнктури ринку і стану галузі загалом породжують закономірне запитання: яка комбінація факторів відповідає економічним інтересам товаровиробника? Мікроекономічна теорія виробництва і витрат дає змогу одержати відповідь на це запитання. Базовий постулат неокласичної економічної теорії — економічно раціональна поведінка всіх суб’єктів господарювання, тобто прагнення одержати найбільш економічні результати, використовуючи обмежені ресурси, можна трансформувати щодо підприємства у такі дві фундаментальні проблеми: вибрати таке поєднання факторів виробництва, щоб досягти заданого обсягу випуску з мінімальними витратами; вибрати таку комбінацію факторів виробництва, щоб максимізувати випуск за заданого бюджетного обмеження (чітко визначеного розміру витрат на придбання ресурсів). Для розв’язання цих проблем підприємство має розглянути різноманітні способи виробництва і вибрати з них такі, що є ефективними і з технічного, і з економічного погляду.

Гранична норма технологічної заміни показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у виробництво додаткову одиницю іншого фактора.  Відповідно,  – гранична норма заміни праці капіталом – показує скільки одиниць капіталу може замінити одиницю праці; – гранична норма заміни капіталу працею – показує скільки одиниць праці може замінити одиницю капіталу. Гранична норма технологічної заміни завжди є величиною від’ємною. Зберегти певний рівень виробництва за нової технології можна лише тоді, коли збільшення одного фактора буде супроводжуватись відповідним зменшенням іншого, і навпаки, тобто величини і завжди мають протилежні знаки, а ізокванта має від’ємний нахил. Величина граничної норми технологічної заміни залежить від співвідношення граничних продуктивностей факторів виробництва. Зміна капіталу на призводить до зміни обсягу виробництва на величину , а зміна праці на дає зміну обсягу випуску на . У випадку фіксованого рівня виробництва необхідно, щоб втрата продукції від зменшення кількості робітників компенсувалась приростом продукції від збільшення застосування капіталу, і навпаки, тобто повинна виконуватись рівність:  або  , або  . Звідси гранична норма технологічної заміни праці капіталом:  ,  або гранична норма технологічної заміни капіталу працею:   , тобто  . Динаміка граничної норми технологічної заміни при зміні технологічного способу виробництва зазнає впливу закону спадної віддачі: в міру насичення виробництва будь-яким фактором його гранична продуктивність спадає. Ця тенденція отримала назву закону зниження граничної норми технологічної заміни: зі збільшенням застосування у виробництві будь-якого фактора гранична норма технологічної заміни одиниці цього фактора іншим знижується, і навпаки. Аналіз довгострокової функції виробництва має важливе практичне значення, особливо для планування розвитку фірми.