5. Колективні творчі справи

Першим у педагогічні діяльності використав технологію колективного творчого виховання А. Макаренко. Вся його діяльність була заснована на ідеях цієї технології: колективне рішення і виконання всіх дій, зміна складів зведених загонів, система перспективних ліній. Згодом санкт-петербурзький учитель

І.Іванов, узагальнивши ідеї А. Макаренка, розробив та апробував технологію колективного творчого виховання.

У становленні технології колективного творчого виховання вирізняють п’ять періодів:

1) 1956 – 1959 рр. – період зародження ідей на базі декількох шкіл і дружин

м. Ленінграда;

2) 1959 – 1962 рр. – створення експериментальних колективів та створення цілісної комунарської технології, яка охоплює клуб юних фрунзенців „Орлятко”, клуб нових комунарів;

3) 1962-1966 рр. – поширення технології;

4) 1966-1986 рр. – період консервації;

5) 1986 рр. – до теперішніх часів – період відродження.

Створення технології колективного творчого виховання стало вимогою часу. В середині 50-х років у країні відбулося відродження гуманістичних ідеалів і цінностей, творчого духу народу, змінилися акценти у вихованні.

До початку 60-х років визначилися два напрями у вихованні. Сутнісно-самодіяльний підхід, що спирався на творчу думку та моральну активність самих дітей, втілював І. Іванов та емоційно-романтичний мажорний стиль у житті дитячого колективу здійснював С. Шмаров.

У дитячому таборі „Орлятко” 1962 року вперше зібрались 50 представників шкільних комунарських секцій. Після 1963 року комунарські збори було проведено в Салехарді, Горлівці, Києві, Архангельську та десятках інших міст.

Однак вже 1964 року поширення технології пішло на спад, бо розроблена в „Орлятку” структура учнівського самоврядування не відповідала офіційній структурі шкільних організацій. З 1986 року почався період відродження технології колективного творчого виховання, яка все ширше входила в життя школи. Цьому сприяла активна її пропаганда на сторінках „Учительской газеты” та журналу „Воспитание школьников”.

Сутність технології колективного творчого виховання – формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості.

Технологія колективного творчого виховання дасть можливість удосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня й педагога.

Ця технологія – особистісно-орієнтована, бо кожній дитині знайдеться справа до душі, яку вона може організувати, зробити краще ніж інші. Сьогодні учень керує, організовує, творить спільно з іншими такими ж зацікавленими людьми. Завтра він вже з такою самою зацікавленістю візьме участь у новій колективній творчій справі, але вже в ролі виконавця. Ця технологія об`єднує ділову та міжособистісну сфери діяльності людини.

Особливість технології полягає в тому, що між вихователями і вихованцями складаються в процесі діяльності суб’єкт-суб’єктні взаємини, в силу яких і вчитель, і учень рівною мірою почуваються відповідальними за якісне виконання поставлених завдань.

Одна з головних ідей методики колективного творчого виховання – формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами до старших і молодших. Творчий підхід до процесу виховання забезпечується як групою засобів дружньої виховної турботи (збудження, переконання, привчання, дружньої поваги, довіри, схвалення, „секретного договору”), співдружності старших і молодших колективів, так і роботою з різними виховними засобами (колективна організаторська діяльність, колективні творчі справи, творчі ігри, творчі свята).

Колективні творчі справи – це передусім прояв життєво-практичної громадської турботи про поліпшення спільного життя, це сукупність певних дій на загальну користь та радість. Ця справа - колективна, тому що планується, готується, здійснюється і обговорюється всіма учасниками. Вона - творча, тому що на кожній стадії її здійснення і учні, і педагоги ведуть пошук найкращих шляхів вирішення спільного завдання, бо справа не робиться по шаблону, а завжди розкриває нові можливості її учасників. Колективні творчі справи розрізняються за напрямками виховання: громадські, пізнавальні, трудові, спортивні, оздоровчі, художньо-естетичної творчості тощо.

Демократизація й гуманізація суспільства зумовили відповідні зміни в методиці виховної роботи. У ній починає домінувати акцент на взаємодію дорослих і дітей, які, об’єднуючись задля загальної мети, формують стосунки між собою на принципах співробітництва й співтворчості. Вихователь орієнтується на позитивні якості учня, вірить у його творчі сили, намагаючись активізувати й розвинути їх. Цьому сприяють творчий підхід до школярів, гнучкість форм впливу на них, урізноманітнення змісту діяльності дитячого колективу. Певною мірою узгоджується з таким підходом методика колективного творчого виховання, створена російським педагогом І. Івановим. Зародилась вона у 60-ті роки ХХ століття, коли стали формуватися виховні об`єднання дітей і дорослих, які називали себе комунарами. Тому її називають ще „методикою Іванова”, або „комунарською”. До 90-х років вона не набула поширення, бо авторитарна система керівництва суспільством в СРСР формувала соціальне замовлення тільки на людину-виконавця, конформіста.

Відмінність „комунарської” методики від традиційної простежується за двома параметрами. Традиційна орієнтована на зовнішні аспекти, не приховує своєї виховної мети, завдань і прямого морального впливу, а методика колективного творчого виховання залучає до діяльності кожного учасника колективу, орієнтуючись на суспільне вироблення дітьми і дорослими мети колективу, використовуючи одночасно різноманітні види виховного впливу, вирішує виховні завдання непомітно для вихованців.

Перехід до системи колективного творчого виховання відбувається за одним із напрямів – „технологічним” чи „ідеологічним”. Прибічники „технологічного” підходу обмежуються засвоєнням основних форм методики. Практика свідчить, що зміни технології виховного процесу підвищують інтерес учнів до спільної діяльності, розвивають їх активність. Але здебільшого це не сприяє формуванню нового ставлення до життя, яке є результатом змін не лише способів діяльності, а й характеру міжособистісних стосунків у колективі. Прибічники „ідеологічного” підходу впевнені, що достатньо захопити учнів і педагогів ідеєю спільної творчої праці, змінити характер міжособистісних стосунків у колективі, і вони самі визначать оптимальну для себе технологію діяльності. Така недооцінка технологічних аспектів системи нерідко призводить до провалів хороших задумів, безуспішної трати сил, згасання зацікавленості справою.

Найраціональнішим є поєднання обох підходів. Оскільки методика колективного творчого виховання передбачає спосіб організації життя дитячого колективу, за якою діти й дорослі, будучи захопленими спільною справою, турбуються про поліпшення клімату в колективі, самопочуття, настрою один одного, вони спільно планують, організовують та аналізують свою діяльність, накопичуючи, осмислюючи пропозиції, ідеї, розвиваючи власні погляди, почуття дружби, поваги, взаєморозуміння й турботи. У методиці колективного творчого виховання чітко окреслюються три складові: людяність, діяльність, творчість. Основними її перевагами є:

1. Соціальна спрямованість діяльності.Уся колективна творча діяльність має бути спрямована на поліпшення роботи школи, дитячого садка чи будинку. Особлива увага приділяється громадянами, які потребують допомоги (літні люди та інваліди), утвердження соціальної, моральної справедливості. Це забезпечує участь дитини у створенні умов, за яких формується її громадянська позиція.

2. Турботливі стосунки.Коли з дітьми налагоджено доброзичливі, щирі, демократичні стосунки, можна сподіватися на інтерес до спільної діяльності, але коли вони змінюють її характер, вимоги висуває не педагог, а спільна справа. Отже, дітей готують до майбутньої діяльності, орієнтуючи на поліпшення свого мікросередовища.

3. Поділ колективу на міні-колективи (творчі глупи, екіпажі, бригади, ланки тощо). Двоступенева організація діяльності сприяє залученню до планування, виконання й аналізу діяльності всіх членів колективу. Міні-колектив (3-10 осіб) обговорює важливі проблеми, кожний пропонує свої рішення. Такі колективи можуть бути постійними або тимчасовими. Критерієм поділу є інтереси, прагнення, місце проживання тощо.

4. Колективні творчі справи.Вони є формою організації колективної творчої діяльності, а також основним виховним засобом. Колективні творчі справи, ігри, колективні організаційні справи зарекомендували себе ефективними способами організації життя колективу.

5. Чергування творчих доручень.Передбачає періодичні перевибори органів учнівського самоврядування, чергування постійними справами – дорученнями між міні-колективами; планування діяльності, внаслідок чого кожен з учасників колективу обов’язково задіяний до обговорення справи, організовує її, що унеможливлює поділ колективу на активних і пасивних. Усі почергово обіймають „керівні” посади.

Різноманітність діяльності. Кожна справа має свою стрижневу спрямованість, згідно з якою всі колективні творчі справи класифікують на організаційні, суспільні, пізнавальні, трудові, художньо-естетичні, спортивно-оздоровчі. Кожну колективну творчу справу очолює рада, чисельність якої залежить від масштабів і характеру роботи.

Технологія підготовки і реалізації колективних творчих справ передбачає шість послідовних етапів:

1. Попередня робота вихователів.Цей етап охоплює визначення ролі колективних творчих справ у житті колективу, формування виховної мети, обміркування варіантів роботи й настановної (стартової) бесіди, розгляд доцільність залучення шефів, однодумців. Тон розмови при цьому доброзичливий, товариський, зацікавлений. Думки не нав’язують, не диктують, розмова відбувається на рівних.

2. Колективне планування. Його метою є колективне уточнення мети діяльності колективу, збір, аналіз і узагальнення інформації. Визначення завдань, з огляду на їх корисність та посильність щодо виконання. Після цього з`ясовують, хто виконуватиме це завдання – весь колектив, окремий міні-колектив чи зведена бригада добровольців; хто керуватиме – рада колективу, спеціальна рада з представників міні-колективів чи командир зведеної бригади; де краще провести роботу; коли і як здійснити розподіл міні-колективів. Важливо, щоб на цьому етапі кожен висловив свою думку, обміркувавши пропозиції товаришів. Керівник резюмує усі пропозиції, формулює спільну думку.

Колективне планування –це теж творча справа. Воно забезпечує участь кожного члена колективу в обговоренні і визначенні перспектив, пошуку і виборі загальних справ на новий період, в розробці конкретного плану цих справ.

Колективне планування для кожного його учасника – це школа відповідальності і турботи, школа самовиховання і навчання найважливішим організаторським умінням, перш за все вміння будувати особисту і загальну перспективу «завтрашньої радості» – ближню, середню, дальню.

Перспективне планування включає:

- пошук і вибір найважливіших справ на користь і радість своєму колективу, навколишнім людям, далеким друзям, (визначення постійних справ-доручень;

- пошук і вибір героя, історичних фактів, які вивчатимуться всіма членами колективу і стануть прикладом і зразком в повсякденній роботі і самовихованні;

- пошук і затвердження традицій, звичаїв, які організовують окремі сторони життя колективу.

Перспективне планування можна проводити після створення колективу (навіть тимчасового) на зборі народження колективу (зборах-стартах) на початку навчального року.

Для того, щоб кожен член колективу став активним учасником перспек-

тивного планування, можна використовувати такі форми роботи:

— розвідка дій на різних маршрутах;

— скарбничка цікавих пропозицій;

— анкета «Хочу, щоб було так», або «Думаю, мрію, пропоную», або твори на подібну тему;

— випуск газети-«блискавки» з пропозиціями в план роботи;

— журнал-естафета, яка допомагає зробити аналіз прожитого періоду і спланувати справи на завтра;

— конкурс між колективами на кращу пропозицію про життя колективу в майбутній період;

— закритий конкурс на кращу пропозицію про життя колективу;

— фестиваль мальованих фільмів;

— огляди дружби між колективами.

План загальних справ колективу на певний черговий термін (місяць, чверть) складається на загальних зборах. Тут визначається, хто братиме участь в справі (весь колектив або мікроколективи), колективи за бажанням або зведені колективи (добровільні об'єднання), хто буде організатором: рада справи, ініціативна група або керівник зведеного колективу, спільно з ким буде зроблена справа і для кого.

3. Колективна підготовка роботи.Керівний орган колективних творчих справ (рада) уточнює й конкретизує план її підготовки та проведення; організовуючи виконання його, розставляє учасників колективних дій, враховуючи їхні взаємини, заохочуючи ініціативу кожного.

4. Реалізація колективних творчих справ. Передбачає виконання наміченого плану, враховуючи зміни у ньому. Вихователі, як керівники та основні учасники творчої роботи створюють та підтримують хороший настрій, підбадьорюють і надають упевненості у власних силах. Кожна дитина має можливість проявити себе, утвердитися у колективі. Важливо, щоб ніхто не боявся невдач, панували доброзичлива атмосфера, загальний порив. Це сприятиме творчому зростанню дітей, їх умінню долати труднощі.

5. Колективне підбиття підсумків колективних творчих справ.Охоплює аналіз на рівні міні-колективів, де кожен висловлює що і завдяки чому вдалося зробити із запланованого, що варто використовувати надалі, перетворити в традицію, а від чого слід відмовитися. Узагальнені думки міні-колективів виносять на загальний збір, де формується колективна думка. Підбиття підсумків відбувається у формі збору-вогника, за допомогою анкети-оцінки із запитаннями: „Що більш за все сподобалось і чому?”, „Чого вдалося навчитися?”, „Чого і кого навчили самі?”. Збір спонукає до аналізу помилок, вироблення загальної думки, формування традицій.

6. Найближчі колективні творчі справи.Після завершення справи вихователі пропонують учням взятися за нові.

У проміжках між виконанням колективних творчих справ проводяться творчі свята, ігри, зустрічі з цікавими людьми тощо. Це сприяє створенню колективістських стосунків (діти зайняті вирішенням спільного завдання), атмосфери взаємної поваги, симпатії, злагоди.

В організації колективної творчої діяльності важливою є роль дорослих. Залежно від досвіду, віку, можливостей і взаємин з дітьми, класний керівник може бути консультантом, експертом, керівником одного з мікроколективів. Результат діяльності багато в чому залежить від його взаємин з класом і в класі між учнями. Педагог повинен із самого початку стати для дітей старшим другом, який цікавиться їх життям, бере в ньому участь і, навчаючи їх, вчиться сам. Надзвичайно важливо при цьому викликати інтерес до себе.

Для того щоб робота була виконана добре і була цікавою для дітей, її потрібно правильно спланувати. Колективне планування роботи є важливим чинником у виховному процесі. Воно допомагає вчителю керувати справою, за яку взялися. Один з варіантів його запропонували О. Мороз, В. Омеляненко.