Розділ 2 емпіричне Дослідження впливу стилю сімейного виховання на агресивність підлітків

2.1. Організація і зміст емпіричного дослідження

Вивчення стилів сімейного виховання та їх впливу на особистість дитини є предметом багатьох емпіричних досліджень. На основі різноманітних психологічних методів і методик виявляються особливості сімейного виховання, вплив стилів сімейного виховання на успішність дитини, розвиток її характерологічних якостей. Для діагностики підліткової агресивності часто використовують опитувальники, які дозволяють отримати надійну інформацію не тільки про внутрішні спонукання підлітків, але й прояви їх поведінки.

Опитувальник Басса-Дарки — одна з найбільш популярних в психології методик для дослідження агресії. Опитувальник складається з 8 субшкал, які вони вважають важливими показниками агресії. Опитувальник виявляє наступні форми агресивних і ворожих реакцій:

1. Фізична агресія (прямий напад) — використання фізичної сили проти іншої особистості.

2.Непряма агресія — під цим терміном розуміють як агресію, яка обхідним шляхом спрямована на іншу особу — злі плітки, жарти, так і агресію, яка ні на кого не спрямовується — вибух люті, що виявляється в крику, тупанні ногами, битті кулаками по столу і т. ін. Ці вибухи гніву характеризуються невизначеною спрямованістю і неврегульованістю.

3. Схильність до роздратування — готовність при щонайменшому збудженні до прояву імпульсивності, різкості, грубощів.

4. Негативізм — опозиційна форма поведінки, спрямована зазвичай проти авторитетної людини чи керівника; ця поведінка може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти усталених звичаїв і законів.

5. Образа — заздрість і ненависть до оточуючих, обумовлена відчуттям гіркоти, гніву на весь світ за дійсні або уявні страждання.

6. Підозрілість — недовір'я і обережність по відношенню до людей, що грунтуються на переконанні про намір оточуючих западіяти шкоду.

7. Вербальна агресія — вираз негативних відчуттів через форму (сварка, крик) і зміст словесних відповідей (погроза, прокляття, лайка) [24, с. 139-140].

Крім того, виділяється восьмий індекс — почуття провини. Цей індекс виражає можливе переконання обстежуваного в тому, що він погана людина, чинить жорстоко, показує наявність у нього мук совісті.

Опитувальник складається із 75 тверджень, на які підліток дає відповідь «так» чи «ні». За кількістю збігів відповідей респондентів з ключем підраховуються індекси різних форм агресивності і ворожих реакцій. Підсумовування індексів 1, 2, 7 дає загальний індекс агресивності (ІА); 1, 3, 7 – показує рівень агресивної мотивації, а підсумовування індексів 6 і 5 – індекс ворожості (ВЕРБ). Можна також отримати уявлення про конструктивну або деструктивну спрямованість агресивності, склавши «ІА» і «ВЕРБ».

Фізична агресія, непряма агресія, роздратування і вербальна агресія разом утворюють сумарний індекс агресивних реакцій, а образа і підозрілість – індекс ворожості. Не випадково цей опитувальник є одним з найпопулярніших методів вивчення агресії [25, с. 84].

Також для отримання достовірних даних про агресію і агресивність застосовують «Фрайбурзьку анкету агресивності» [7]. Ця методика є модифікацією поширеного опитувальника для вивчення ухвалених ризикованих рішень і будується за типом проективних тестів: випробуваному пропонується набір гіпотетичних життєвих ситуацій, у яких він повинен ідентифікувати себе з одним із персонажів і ухвалити рішення про ризиковану (або навпаки, обережну) поведінку.

Разом з тим названі методики виявляють лише наявність агресивних компонентів, дозволяючи діагностувати агресивні тенденції. Але тлумачення отриманих даних вимагає створення спеціальних експериментальних ситуацій для розкриття умов і можливостей корекції підліткової агресивності.

Опитувальник  А.Варга, В.Століна [6] батьківське відношення розуміє як систему різних почуттів і вчинків дорослих стосовно підлітка. Із психологічної точки зору батьківське відношення – це педагогічна соціальна установка стосовно підлітка, що включає раціональний, емоційний і поведінковий компоненти. Опитувальник містить 61 питання і передбачає 5 шкал, що виражають собою аспекти батьківського відношення:

1. Прийняття – неприйняття дитини. Ця шкала виражає собою загальне емоційно позитивне (прийняття) або емоційне негативне (неприйняття) відношення до дитини.

2. Кооперація. Шкала виражає прагнення дорослих до співробітництва з дитиною, прояв з їхнього боку щирої зацікавленості й участь у її справах.

3. Симбіоз. Питання цієї шкали орієнтовані на те, щоб з'ясувати, чи прагне дорослий до єднання з дитиною або, навпаки, намагається зберегти між дитиною й собою психологічну дистанцію. Це – своєрідна контактність дитини й дорослої людини.

4. Контроль. Дана шкала характеризує те, як дорослі контролюють поведінку дитини, наскільки вони демократичні у відносинах з нею.

5. Ставлення до невдач дитини. Ця шкала показує, як дорослі ставляться до здатностей дитини, до її недолікам, успіхам і невдачам.

Відповідаючи на питання (додаток В), випробуваний повинен виразити свою згоду або незгоду з ними за допомогою оцінок «так» або «ні».

Для дослідження впливу стилю сімейного виховання на агресивну поведінку підлітків необхідно визначити надійні способи вивчення цієї проблеми. При виборі методик враховується: позитивна оцінка застосування і надійність методики за даними ряду вітчизняних і зарубіжних дослідників; доступність методики для підлітків; придатність методики для групових обстежень; можливість математичної обробки здобутих результатів. Отримані результати зіставляються з даними вивчення біографій підлітків. Такий підхід дозволяє розкрити стійкі закономірності у їхній поведінці.