Великі озера
На території Великого Басейну і плато Колорадо є ряд озер реліктового походження і найбільше з них — безстічне Велике Солоне озеро, яке є частиною обширної водойми, що зникла. Його площа коливається від 2,5 до 6 тис. кв. км і глибиною до 15м.
Найбільші озера Центральної Америки - Нікарагуа і Манагуа, улоговини яких мають тектонічний генезис. Найбільшим озером карстового походження є Окічобі на Флоріді. На Берегових низовинах чимало озер лагунного походження. На півночі Лабрадору та в американському штаті Алабама є озера метеоритного походження. Серед інших озер материка слід відмітити трогові озера в Кордільерах Канади, вулканічно-запрудні на Мексиканському нагір'ї (найбільше з них -Чапала), кратерні озера в Каскадних горах.
Сучасне зледе ніння характерне для Кордільєр та остро вів Арктики, особли во Гренландії. В Північній Америці льодовики зустрі чаються далеко на півдні. Так, на висоті 3500 м хребта С'ерра-Невада (36° пн. ш.) є кілька невеликих льодови ків. Багато льодови ків і в Каскадних горах,які вкривають вершини вулканів.У Скелястих горах та на плато Колорадо льодовики зустрічаються лише на вершинах з висотами понад 4 тис. м, що пояснюється сухістю клімату. Особливо цікавим є національний парк льодовиків на кордоні США і Канади, де на вершинах гір, що мають висоти понад 3000 м налічується 60 льодовиків. Майже 2000 кв. км гір Святого Іллі вкрито льодовиками. На плато Юкон їх майже немає, а на островах Канадського Арктичного архіпелагу зустрічаються невеликі покривні і гірські льодовики. Для Гренландії, як і для Антарктиди, характерні покривні льодовики різного типу (вивідні, шельфові тощо).
ЛЕКЦІЯ 24.
ГРУНТИ, РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ.
Сучасний органічний світ почав формуватися під впливом змін клімату на протязі кайнозою: похолодання і зледеніння на півночі материка, а також поступова аридизація західної частини. Це спричинило проникнення на північ ксерофітних рослин, які започаткували сучасну степову і напівпустельну флору.
Останнє зледеніння знищило рослинність на площі майже 18 млн. кв. км. На півдні материка, де клімат не зазнавав значних змін, лісова флора збереглася, а після відступу льодовика проникала на північ -органічний світ материка формувався фактично заново.
Істотне значення для формування органічного світу мала міграція флори і фауни з Азії, чому сприяла наявність суші в районі Берінгової протоки (Берінгії) та відсутність суцільного зледеніння на Алясці. Цим пояснюється виключно велика роль азіатських елементів в рослинному і тваринному світі материка.
У формуванні органічного світу значну роль відіграв також зв'язок материка з Південною Америкою і Євразією.Кордільєри, які з'єднували дві Америки були водночас і містком, через який проникала флора і фауна з одного континенту на інший, ареною формування нових видів та притулком для реліктів. Поступове похолодання клімату і аридизація південного заходу спричинили відступ давніх тропічних деревних порід в Центральну Америку.
Грунти. На більшій частині арктичних островів та півночі Канади поширені тундрово-глейові грунти - малопотужні, перезволожені, оглеєні, малородючі. З просуванням на південь вони змінюються підзолистими, серед яких виділяються глейові, а також торфяно-болотні грунти (басейн Маккензі, внутрішні райони Канади). Багаторічна мерзлота погіршує водопроникність цих грунтів і сприяє їх заболочуванню. Південні райони щита займають типові підзолисті грунти, які поступово, східніше Міссісіпі, змінюються дерново-підзолистими, лісовими буроземами, а останні, в свою чергу, змінюються субтропічними жовтоземами та червоноземами.
Зона субтропічних жовтоземів та червоноземів ніде на земній кулі не має такого великого суцільного поширення, як тут. Червоноземи займають переважно підвищені і краще дреновані форми рельєфу. Морські узбережжя та низовинні ділянки зайняті переважно жовтоземами, яких особливо багато на Флоріді.
Південна частина помірного поясу через особливості орографії та клімату характеризується чітко вираженим меридіональним напрямом типів грунтів, які послідовно змінюють одні одного зі сходу на захід. Так, зона чорноземів прерій змінюється в напряму на захід зонами каштанових і бурих пустельно-степових грунтів. Цікаво, що в південних частинах зони грунти мають червонуваті відтінки, що є проявом субтропічних рис у ґрунтоутворенні.
В субтропічному поясі також спостерігається послідовна зміна грунтів зі сходу на захід. Із збільшенням сухості клімату жовтоземи і червоноземи субтропічних лісів переходять у червонувато-чорні грунти субтропічних прерій, а останні - в коричневі і сіро-коричневі грунти сухих та напівпустельних областей Техасу і пустельні сіроземи Мексиканського нагір'я та Каліфорнії.
На Антільських островах переважають червоноземні грунти, які значною мірою латеритизовані.
На схилах Кордільєр чітко помітна вертикальна зональність грунтів.
На півночі цих гір переважають гірські підзолисті та тундрові грунти, а на півдні - коричневі і бурі гірські лісові грунти з плямами гірських лучних грунтів.
Рослинність. Сучасна флора материка представлена великою кількістю давніх елементів (реліктів). Існування самостійних центрів формування флори обумовило значну видову різноманітність (понад 30000 видів) і значне число ендемічних видів рослин материка. Найбільше реліктових рослин знаходиться в Каліфорнії (секвойя, псевдотсуга та ін.) та Аппалачах (магнолія, тюльпанне дерево, болотний кипарис тощо). Значна кількість рослин, що збереглися з палеогену в лісах Аппалач, дозволяє вважати ці ліси одними з найдавніших у Північній півкулі. В Центральній Америці багато є рослин, спільних з південноамериканськими видами.
В північній час тині материка поши рені родини зонтич них, кленових, бере зових, букових, вербо вих. ЛЮТИКОВИХ, ГВОЗ ДИЧНИХ, а на півдні переважають лаврові, перцеві, молочайні тошо.
На материку зна ходиться центрально американський центр походження культур них рослин - бать ківщина кукурудзи, бавовнику, деяких видів квасолі, гарбуза, батату, перцю, багатьох видів картоплі, какао (шоколадного дерева), плодових дерев гвайява, авокадо тощо. Північна Америка дала світові багато декоративних рослин - сосну веймутову, декілька видів клена та дуба, кактус, агаву та ін., а з квіткових -настурцію, флокс тощо. Але багато рослин, зокрема всі зернові культури; льон, буряк, фруктові дерева помірного поя су завезені пересе ленцями з Європи.
Фауна. Різно манітні природні умо ви континенту сприя ли формуванню бага того на види тварин ного світу. Для півночі Секвойї в С єрра-Неваді характерні тварини, що спільні з Євразією (лосі, ведмеді, рисі, олені. вовки, росомахи, горностаї, куниці, бобри тощо), але є і ендеміки.зокрема вівцебик, бізон, ондатра, скунс, снігова коза, а на відкритих рівнинних просторах - лучні собачки, антилопа вилоріг. Південна частина материка має дуже різноманітну фауну, в якій численні види спільні з Південною Америкою, а саме пума, ягуар, оцелот, широконосі мавпи, мура хоїди, броненосці, опосуми. Багата також орнітофауна материка, в якій зустріча ються ендемічні види -каліфорнійський кондор, зозуля, кетцаль, куріпка-арлекін та ін. Своєрідна і фауна Кордільєр. де зустрі чаються бурий ведмідь гріз лі, чорний ведмідь барібал, деревний дикобраз та ін. Слід підкреслити, що орнітофауна материка має 50 родів місцевих птахів, і ЗО - спільних з Євразією, а 150-3 Південною Америкою.
Діяльність людини дуже змінила органічний світ материка, особливо при заселенні його вихідцями з Європи. Багато тварин були або зовсім знищені (голуб-мандрівник, морська норка, стеллерова морська корова, лабрадорсь ка гага, пенсільванський бізон.
Значної шкоди грунтам завдала і завдає водна і вітрова ерозія, перш за все на Великих рівнинах. Слід, проте, сказати, що починаючи з 80-их років XXстоліття в зв'язку з великими капіталовкладеннями в охорону природи та серйозну увагу
До екологічних проблем на державному рівні негативний вплив людини на природу, особливо в США і Канаді, різко зменшився. Науковий підхід до проблеми охорони природи дозволив зберегти ландшафтні комплекси, рослинний і тваринний світ, підвищити родючість грунтів та зменшити негативний вплив ерозії в районах інтенсивного господарського використання, відновити чистоту вод річок та озер, їх органічний світ. В цих країнах функціонує понад 150 національних парків, де, крім охорони природи, добре організована туристична справа, яка дає значний прибуток. Найвідомішими з них є Єллоустонський на притоці Міссурі в Скелястих горах. Великий каньйон Колорадо, Йосемітський, Секвойя, Гаванський в США, Банф. Вуд-Баффало, Глейшер, Елк-Айленд в Канаді. Проте багато екологічних проблем материка ще потребує свого вирішення,