9.Процес розвитку конфлікту.

У процесі свого розвитку конфлікт проходить кілька стадій, які є обов'язковими. По-різному складається й тривалість стадій. Але послідовність в будь-якому конфлікті сама й той самий. Розглянемо тут найбільш загальноприйняту систематику.

Предконфликтная ситуація.

Це зростання напруженості щодо між потенційними суб'єкти конфлікту, викликаний певними протиріччями. Це стан справ напередодні конфлікту. Проте протиріччя який завжди переростають в конфлікт. Лише ті протиріччя, які усвідомлюються потенційними суб'єкти конфлікту як несумісні, ведуть загострення соціальної напруги. Але найчастіше в цій стадії вже є якісь передумови для конфлікту. Якщо ж напруження у стосунках не обертається відкриті конфліктні зіткнення і таке зіткнення речей зберігається тривалий час, його називають потенційним, чи латентними (прихованим) конфліктом.

Інцидент.

Інцидент — формальний привід, випадок спершу безпосереднього зіткнення сторін. Інцидент може відбутися випадково, і може бути спровокований суб'єктом (суб'єктами) конфлікту, з'явитися результатом природного перебігу подій. Буває, що інцидент готує і провокує якась «третя» сила, яка має свої інтереси у імовірному «чужому» конфлікті.

Третя стадія розвитку конфлікту.

Початок відкритого протиборства сторін є наслідком конфліктного поведінки, під яким розуміють дії, створені задля конфронтуючу бік з захоплення, утримання спірного об'єкта чи примусу опонента до відмові своєї мети або до їх зміни.Конфликтологи виділяють кілька форм конфліктного поведінки:

-активно-конфликтное поведінка (виклик);

-пассивно-конфликтное поведінка (у відповідь виклик);

-конфликтно-компромиссное поведінка;

-компромісне поведінка.

Залежно від конфліктної установки сторін і форми поведінки сторін, конфлікт набуває логіку розвитку.Развивающийся конфлікт має тенденцію створювати додаткові причини поглиблення і розростання. І їй ніщо корисно, він починає, хіба що живити саму себе, створюючи, породжуючи дедалі нові підстави її подальшого розвитку.

Кульмінація.

Ця стадія настає тоді, коли ескалація конфлікту наводить одну чи обидві сторони до дій,наносящим серйозної шкоди справі, що їх пов'язує (чи його до родинних зв'язків, чи дружніх стосунків). Кульмінація— це верхня точка ескалації. Вона зазвичай виявляється у якомусь вибуховому епізоді чи навіть кількох наступних поспіль епізодах конфліктної боротьби. При кульмінації конфлікт сягає того напруження, що обидва боки можна зрозуміти, що продовжать його прізвища більше годі було.

Дозвіл конфлікту.

Тривалість і інтенсивність конфлікту залежить від цілей й установки сторін, ресурсів, засобів і методи ведення боротьби, реакцію конфлікт довкілля, символів перемоги та поразки, наявних (і потенційно можливих) способів (механізмів) перебування консенсусу тощо.

На певної стадії розвитку конфлікту у протиборчих сторін може істотно змінитися ставлення до можливостях своїх колег та противника. Однак настає час переоцінки цінностей, обумовлений новими взаємовідносинами, розстановкою сил, усвідомленням реальну ситуацію — неможливості досягти цілей чи непомірною ціною успіху. Усе це стимулює зміна тактики і стратегії конфліктного поведінки. І тут конфліктуючі боку починають шукати шляху примирення, і розпал боротьби, зазвичай, зменшується. Відтоді фактично починається процес завершення конфлікту, що ні виключає нових загострень.

Переговори.

Завершальний етап стадії владнання конфлікту передбачає переговори. Зазвичай однією з умов початку переговорного процесу є тимчасове перемир'я. Але такі можливі варіанти, коли на стадії попередніх домовленостей боку як не припиняють ворогувати, але роблять загострення конфлікту, прагнучи зміцнити свої позиції переговорах.

Післяконфліктна стадія.

Завершення безпосереднього протиборства сторін який завжди означає, конфлікт цілком завершено.