18 Міжгрупові конфлікти та їх основні види.

      В міжгруповому конфлікті суб’єктами виступають групи (малі, середні, мікрогрупи). В основі такого протистояння лежать зіткнення протилежно спрямованих групових мотивів (інтересів, цінностей). В цьому і полягає одна із основних особливостей таких конфліктів.       Отже, характеристика типового суб’єктивного змісту конфліктної ситуації між групового конфлікту зводиться до таких трьох явищ:       – „деіндивідуалізація” взаємного сприйняття – члени конфліктних груп сприймають один одного по схемі „Ми – Вони”;       – неадекватне соціальне порівняння – переваги своєї групи оцінюються значно вище, а переваги протилежної групи суттєво занижуються;       – групова атрибуція – позитивна поведінка своєї групи і негативна поведінка чужої пояснюються внутрішніми причинами, а негативна поведінка своєї групи і позитивна чужої пояснюється зовнішніми обставинами.       Міжгрупові конфлікти відрізняються від конфліктів „особистість – група” за своїми формами, в яких вони протікають. Такими формами є: зібрання, наради, мітинги; страйки; зустрічі лідерів; дискусії; переговори.       Міжгрупові конфлікти, які відбуваються в організаціях можна по класифікувати наступним чином:       – конфлікт між керівництвом (адміністрацією) і персоналом (можливі причини: порушення правових норм; погані умови праці; низька заробітна плата);       – конфлікт між адміністрацією і профспілковим комітетом (порушення трудового законодавства зі сторони адміністрації; незадовільні умови праці);       – конфлікт між підрозділами всередині організації (взаємна залежність по спільним завданням; розподіл ресурсів; структурні зміни);       – конфлікт між організаціями (порушення договірних зобов’язань; боротьба за ресурси і сфери впливу, ринки збуту);       – конфлікт між мікрогрупами в середині колективу (протилежність інтересів, цінностей, цілей, амбіцій лідерів);       – конфлікт між неформальними групами в суспільстві (протилежність духовних інтересів, цінностей; груповий екстремізм).       Для прийняття рішень з метою усунення міжгрупових конфліктів варто враховувати також і функції цих конфліктів, а саме:        – згуртування групи, яка відстоює справедливі інтереси;       – розкол групи, яка відстоює незаконні інтереси;       – утвердження статусу особистості в групі.       Управління міжгруповими конфліктами здійснюється по таким основним етапам:        – прогнозування конфлікту (робота з лідерами в мікро групах, аналіз суспільної думки, визначення ранніх симптомів (критичні вислови в адрес других груп, посилення ідентифікації „Ми” з акцентом на протиставляння „Вони”));       – попередження конфлікту (нейтралізація конфлікту, використання педагогічних і адміністративних засобів з метою попередження мотивів зрію чого конфлікту);       – регулювання конфлікту (добитися признання реальності конфлікту лідерами конфліктуючими групами, встановлення прав і норм взаємодії (легітимізація), створення робочих груп по регулюванні конфлікту, широке використання технологій регулювання конфлікту (інформаційні, комунікативні, соціально-психологічні, організаційні));       – вирішення конфлікту (організація переговорного процесу по розв’язанні конфлікту, заключення договорів про узгодження інтересів і позицій конфліктуючих сторін).