20.Різновиди спілкування.Педагогічне спілкування

Особистісно-групове спілкування має місце тоді, коли одного із співрозмовників представляє особистість, а другого - група. Міжгрупове спілкування передбачає участь у цьому процесі двох спільностей, кожна з яких обстоює свою позицію, прагне до реалізації своїх цілей, . У безпосередньому спілкуванні функціонує багато каналів зворотного зв'язку, що інформують співрозмовників про міру ефективності спілкування.

Опосередковане спілкування - це комунікація, в яку включена проміжна ланка— третя особа, технічний засіб або матеріальна річ. Короткочасне спілкування виникає із ситуаційних потреб і діяльності або взаємодії і обмежується розв'язанням локальних комунікативних завдань.

Тривале спілкування - це взаємодія в межах однієї або кількох тем, обмін розгорнутою інформацією щодо змісту предмета спілкування. Спілкування вважають завершеним, коли повністю вичерпано зміст теми, до того, ж його учасники однозначно оцінюють результати взаємодії як вичерпні.При незавершеному спілкуванні зміст теми розмови залишається не розкритим до кінця і не відповідає очікуванням співрозмовників.

Міжгрупове спілкування передбачає участь у цьому процесі двох спільностей, кожна з яких обстоює свою позицію, прагне до реалізації своїх цілей, або ж обидві групи намагаються дійти згоди щодо певного питання, досягти консенсусу.

Стиль педагогічного спілкування - це не лише сукупність стабільних у часі, трансситуаційних способів, прийомів та експрессивних проявів спілкування педагога, але й особистісне надбання вчителя, що є результатом його професійного самовизначення і самоактуалізації.Щодо педагогічного спілкування, то найбільш оптимальним можна вважати такий стиль, в якому вимогливість і послідовність вихователя поєднуються із доброзичливим ставленням, прийняттям учнів та особистою відкритістю.

21.Поняття про мову, її функції.Різновиди мови.

Найбільш загальними і необхідними умовами продуктивної психічної діяльності особистості є мова .З одного боку, вона проймає усе психічне життя людини і забезпечують можливість активного задоволення її пізнавальних і суспільних потреб, а з другого - є засобами реалізації внутрішнього світу та можливостей особистості.Мова - суто людський засіб спілкування в духовному і практичному житті людини і являє собою систему знаків для передавання, приймання і використовування інформації.Мова виникла в процесі становлення самої людини як суспільної істоти, в процесі спільної трудової діяльності людей.Мова - суспільне явище, найважливіший засіб влаштування людських стосунків. За її допомогою люди здатні порозумітися, здійснюють обмін думками, набувають знань, передають їх нащадкам, мають змогу організувати спільну діяльність в усіх галузях людської практики.

Основними функціями мови є комунікативна і мислетворча, які мають виразний соціальний характер.

Комунікативна функція (від лат. communicatio"спілкування") - функція спілкування. Мова й створена для того, щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в суспільстві. Допоміжними засобами спілкування можна якоюсь мірою назвати музику й живопис, проте якими б досконалими вони не були, замінити мови не можуть. У кожної людини музика й живопис викликають свої враження, почуття, думки. А от спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому-то мову вважають найважливішим засобом людського спілкування. До того ж комунікативну функцію виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи надруковані тексти.

Мислетворча функція мови - функція формування й формулювання думки. Мислення (думка) не тільки виражається словом, але й здійснюється в ньому. Не випадково один із найвидатніших мовознавців XIX ст. Гумбольдт назвав мову "органом, який творить думку".

Розрізняють такі види мови: письмова і усна мова, остання, в свою чергу, підрозділяється на діалогічну і монологічну.

Усне мовлення.Мова, сказана вголос, називається усній (експресивної) і служить цілям спілкування. У експресивної мови, у її змісті, темпі і ритмі, в її плавності відбивається особистість людини. За порушень мови можна судити про наявність певних захворювань. Наприклад, хворі, що перенесли енцефаліт, говорять дуже швидко або вкрай повільно, з елементами скандування.

Письмова мова.Письмова мова з'явилася в історії людства багато пізніше усного мовлення.Письмова мова, в порівнянні з розмовною, має свої особливості. Розвиток писемного мовлення нерозривно пов'язане з розвитком самого мовного процесу. Лист вимагає відомої перебудови розумового і мовного процесів. Тільки на відносно високому рівні розвитку писемного мовлення людина може будувати її так, що вона за формою мало відрізняється від усного мовлення. У процесі життя з'являються індивідуальні особливості письма - почерк. Почерк певною мірою залежить від типу особистості, її стану. Іноді за формоюлиста, за почерком можна в якійсь мірі судити про особливості особистості, про емоційний стан який писав.