6. Вчення і канта про апріорні форми пізнання ( апріорні форми споглядання).

Пізнання, по Канту, проходить три рівні. Перший, начальний з них, він називає рівнем почуттєвого споглядання. Його можливості і зміст обумовлені, з одного боку,  специфікою органів відчуття (в цьому плані Кант цілком поділяю погляди Юма), а з іншого – притаманним відчуттям апріорним (незалежних від досвіду) форм споглядання.

Апріорними, набутими не з досвіду, Кант вважав такі форми почуттєвого сприйняття, якими для людини є Простір та Час.

Сприйняття простору і часу, за Кантом, не набувається людиною в наслідок власного досвіду, а властиві їй, людині, до всякого досвіду. Свідомість лише користується вже начально притаманними їй апріорними формами, завдяки яким людина приводить в порядок наше сприйняття дії на наші почуття зовнішньої (ноуменальної) дійсності. Завдяки апріорності простору наша свідомість упорядковує феномени дійсності одне поруч і іншим, а апріорність часу упорядковує для нас феномени дійсності один після одного. Саме завдяки апріорно притаманним нам формам почуттєвого споглядання й можливе почуттєве пізнання. Таким чином, сприйняття нам речей в просторі і часі є продуктами активності свідомості, за принципами начально притаманним йому апріорних форм сприйняття дійсності.

7. Вчення І канта про апріорні форми пізнання ( апріорні форми розсудку)

Наступним, другим, рівнем нашого пізнання є пізнання раціональне. Він вище  рівня почуттєвого пізнання і якісно відрізняється від нього. На рівні попереднього, почуттєвого, пізнання людина має справу з почуттями, завдяки яким в свідомості людини утворюються уявлення, другими словами – конкретно-відчуттєві образи предметів та явищ. А раціональне пізнання відбувається не через відчуття, а за допомогою розсудку, який оперує уже  конкретно-відчутєвими образами не залежно від наявного в цей час чуттєвого сприйняття предметів та явищ. Завдяки діяльності розсудку в свідомості людини утворюються поняття. Поняття, за Кантом, утримують в собі не уявлення про навколишню дійсність, а знання сутності предметів та явищ.

Яким же чином розсудок з накопичених почуттєвим спогляданням уявлень «здобуває» знання сутності предметів та явищ? Кант вважає, що це здійснюється завдяки вродженим властивостям розсудка. Ці вроджені властивості він назвав апріорними для розсудку. Останні, на думку Канта, не набуваються людиною з досвіду чи шляхом навчання, а закладені в розсудок апріорно. Ці апріорно вроджені людському розсудку властивості Кант назвав категоріями чистого розсудку, іншими словами – всезагальними і необхідними категоріями наукового мислення.. Таких категорій, за Кантом, 12, що об’єднуються між собою в чотири групи: категорії Кількості (одиничного, всезагального і особливого), категорії Якості(наявність, відсутність і обмеження), категорії Відношення (субстанція/акциденція, причина/наслідок, взаємодія), категорії Модальності (можливість/неможливість, існування/неіснування, необхідність і випадковість).

Кант пояснює, так би мовити – «механізм» опрацювання розсудком наявних в свідомості людини почуттєвих уявлень, таким чином. Розсудок спочатку виявляє в наших почуттєвих уявленнях (представлениях)  ті чи інші ознаки і завдяки своїй, розсудковій, апріорній здібності сортирує та  зв’язує їх (уявлення та поняття) між собою в рамках зазначених категорій наукового мислення. В ці категорії можна вкладати ті уявлення (представления), що їх  утворює  свідомість людини завдяки почуттєвому спогляданню. Лише в наслідок виконаної розсудком роботи стає можливим наше логічне (розсудкове) мислення. Якби, за думкою Канта, цих апріорних категорій в розсудку не було, то не було б логічного мислення, не відбувався б і процес пізнання.