Usi-uroki-geographii-7-klas

Розділ II. Материки	131

180 км. Води океану біля берегів Антарктиди холодні, припливи невисокі — до 1 м заввишки.

Як же був відкритий цей суворий материк? Історія його відкриття­ та дослідження сягає у далеку давнину. Фантастичні обриси таємничої­ Південної землі здавна позначали на географічних картах. Давні греки припускали кулястість Землі та наявність у її Південній півкулі великої ділянки суходолу, що протистоїть Арктиці (звідси назва). Але за відсутності засобів сполучення довести або спростувати ці гіпотези було неможливо.

У часи середньовіччя необґрунтована думка про південні землі була забута, але наприкінці епохи з розвитком мореплавства на картах знов з’явився уявний материк. Мандрівники-мореплавці від­крили багато нових земель (від островів до материків), але Півден­ної землі не дісталися. У 1503–1510 рр. француз Гонневіль шукав її, але не зміг навіть приблизно визначити її положення. До того ж на зворотньому шляху до Франції експедиція Гонневіля зазнала нападу піратів, які знищили судові журнали.

Пізніше на пошуки «Південної землі» було споряджено експеди­цію під командуванням Жана Батіста Буве де Лозьє, що відкрила нову землю (1739). Густий туман не дозволив мандрівникам роздивитися, що ця земля, названа ім’ям Буве, була островом, але не материком.

Першим науковим обґрунтуванням існування південного материка стали теоретичні розробки видатного російського природознавця Михайла Васильовича Ломоносова. У 1761 р. він уперше розробив класифікацію морського льоду та обґрунтував походження різних його видів. На думку Ломоносова, «падуни» (так науковець називав­ айсберги) утворюються біля великих берегів, від яких вони потім відриваються. Учений припускав, що айсберги опускаються з якоїсь землі, що, якнайвірогідніше, лежить у районі Південного полюсу та вкрита льодом, з якого і утворюються «падуни».

Дослідження Ломоносова набули широкого розповсюдження в науковому­ світі. І у 1773 р. експедиція під керівництвом англійця Джеймса Кука стала

першою в історії людства, яка перетнула Південне полярне коло. Через рік пошуки поновилися і експедиція досягла рекордної на той час південної широти — 71° 10′, але не материка. Тому після плавання Кука на картах Південної півкулі перестали зображувати землю, замінивши її океаном.

Тільки в січні 1820 р. успіхом увінчалося плавання російської експедиції під керівництвом Таддея Беллінсґаузена та Михайла Лазарєва. Материк Антарктида був нарешті відкритий, а його бере­гова лінія досліджена експедицією, що обігнула його кілька разів. Два роки потому інший визначний російський мореплавець — Іван Крузенштерн — пропонував продовжити дослідження Антарктиди, але план нової експедиції не дістав підтримки тодішнього уряду.

Йшли роки, Антарктида все більше манила до себе, адже ще ніхто не побував на Південному полюсі. І в 1910 р. англійський капітан Роберт Скотт

132	Усі уроки географії. 7 клас

вирушив на його підкорення з Нової Зеландії. Плавання до Антарктиди та мандрування материком були трагічними­ , але Скотт досяг своєї мети 17 січня 1912 р. Уявіть собі, що відчув Скотт, дізнавшись, що його випередили. 14–16 грудня 1911 р. Південний полюс був відкритий норвежцем Руалем Амундсеном. Передбачливішій норвежець пересувався Антарктидою за допомогою­ кількох собачих упряжок. На відміну від нього Скотт узяв із со­бою лише одну собачу упряжку, розраховуючи ще на коней та мо­торні сани, які не допомогли йому та його супутникам — вони йшли до полюсу пішки. Сам Скотт та чотири його супутники загинули на зворотньому шляху від голоду та холоду, не дійшовши до однієї зі своїх баз лише 19 км.

Амундсен вирушив у свою подорож у тому ж році, що і Скотт, зупинився в лютому 1911 р. на 79° пд. ш. на зимівлю, а у жовтні вирушив до полюсу, взявши із собою 70 собак та чотиримісячний запас їжі. Він з чотирма супутниками щодня долав 30 км відстані. Шлях до полюсу вони вибирали залежно від рівності льоду, що дозволило підняти над метою своєї подорожі норвезький прапор.

Чому ж людство так прагнуло дістатися до Антарктиди, незважаючи­ на величезні природні перешкоди? Виявляється, французький, англійський­ , американський та російський бізнес зацікавився можливими­ природними багатствами материка ще в XIX ст. Антарктида — неродюча земля, вкрита товстенним шаром льодової кори, але під цією корою могли бути вугілля та нафта, уранова руда тощо. А прибережні райони Антарктиди стали місцем китобійного промислу. У 1892–1894 рр. норвежець Карл Ларсен на судні «Язон» поєднав картографічні роботи з полюванням на китів, з того часу китобійний промисел в Антарктиці набув характеру індустрії.

3. Прийом «Дерево рішень»

Працюючи в парах, діти заповнюють «дерево» етапів дослідження Антарктики.

4. Прийом «Географічна лабораторія»

Випереджувальні завдання учнів. Повідомлення про дослідників Антарктиди Т. Т. Беллінсґаузена та М. П. Лазарєва, Р. Скотта, Р. Амунд­сена.

5. Прийом «Картографічна лабораторія»

Завдання. На контурних картах позначте: Південний полюс, марштрути експедицій Беллінсґаузена та Лазарєва, Скотта, Амундсена.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Прийом «Мікрофон»

•Поясніть поняття «Арктика» та «Антарктика».

•Покажіть приблизні межі Антарктики.

Розділ II. Материки	133

•Що таке айсберг?

•Чому Антарктида вкрита товстим шаром льоду?

•Які країни виряджали експедиції на відкриття Антарктиди?

•Який російський учений та коли припустив, що на півдні Землі існує материк?

•Хто і коли відкрив Антарктиду?

•Яка країна першою організувала наукові дослідження Антарктиди? Коли?

VI. Підсумок уроку

1.Заключне слово учнів

•Географічне положення Антарктиди своєрідне: материк майже повністю розташований за Південним полярним колом та вкритий товщею льоду, від якого відколюються крижані «гори» — айсберги.

•Першими можливість існування Антарктиди передбачили ще давні греки, наукові докази висунув М. В. Ломоносов, Д. Кук мар­но намагався доплисти до материка.

•Антарктиду було відкрито російською експедицією під керівництвом Т. Беллінсґаузена та М. Лазарєва, Південний полюс — норвежцем Р. Амундсеном.

2.Прийом «Експрес-тест»

1.Єдина крайня точка, яку має Антарктида завдяки власному географічному положенню:

а) північна;  б) південна;  в) східна;  г) західна.

2.Океани, якими омивається Антарктида: а) Індійський та Тихий; б) Тихий та Атлантичний;

в) Північний Льодовитий та Атлантичний; г) Тихий, Індійський та Атлантичний.

3.Окраїнні частини материка перетинаються: а) екватором;  б) північним полярним колом;

в) південним полярним колом;  г) нульовим меридіаном.

4.Керівник експедиції в складі якої перший українець потрапив до Антарктиди:

а) Р. Амундсен;  б) Р. Скотт;  в) Р. Пірі;  г) Т. Беллінсґаузен.

5.Українська арктична станція носить ім’я: а) К. Ціолковського;  б) С. Рудницького; в) В. Вернадського;  г) М. Ломоносова.

134	Усі уроки географії. 7 клас

6.Материк було відкрито експедицією під керівництвом: а) Роберта Скотта;  б) Джеймса Кука;

в) Т. Т. Беллінсґаузена та М. П. Лазарєва; г) Руаля Амундсена.

7.Дослідник, експедиція під керівництвом якого першою досягла Південного полюса Землі:

а) Роберт Скотт;  б) Джеймс Кук;  в) Роберт Пірі; г) Руаль Амундсен.

8.Назви кораблів, на яких російські мореплавці Т. Т. Беллінсґаузен та М. П. Лазарєв досягли материка, зараз носять:

а) вулкани в Антарктиді;  б) моря що її омивають; в) наукові станції;  г) гірські системи.

9.Назвіть територію, де розташовано більшість антарктичних станцій: а) в центрі материка;  б) на узбережжях;  в) в західній частині материка;  г) в межах Південного полярного кола.

VII. Домашнє завдання

•Опрацювати відповідний текст у підручнику.

•Підготувати додатковий матеріал до теми «Рослинний та тваринний світ Антарктиди».

•Намалювати представника рослинного або тваринного світу мате­ рика.

Додатковий матеріал до уроку

Сама назва «Південний океан» вперше з’явилася в атласі Антарктики 1966 року. З того часу назва використовується в багатьох виданнях, доку­ ментах міжнародних програм та проектів тощо.

Географічне положення. Південний океан розташований на півдні пла­ нети (умовна площа — 77 млн км2), його води омивають береги Антаркти­ ди, північним кордоном вважається зона субантарктичного полярного фрон­ту, де холодні щільні поверхневі субантарктичні води занурюються під менш щільні субтропічні. На території Південного океану виділяють десять мо­рів. Найхолоднішим морем Антарктики, весь рік вкритим кригою, є море Ведделла, яке знаходиться на схід від півострова Ґрайама. Його максима­льна глибина становить 4830 м.

Рельєф. Рельєф дна Південного океану надзвичайно складний. Антарктичний шельф відрізняється від шельфів інших материків глибиною свого залягання (400–500 м), нерівністю, наявністю глибоких (до 1500–8000 м) та довгих (кілька сот кілометрів) поперечних та поздовжніх жолобів.

Клімат. Клімат Південного океану прохолодний: літня температура повітря над його південною частиною становить 0 °С, північніше (зона 50° пд.

Розділ II. Материки	135

ш.) — близько +7 °С, в Атлантичному, Тихоокеанському та Індійському секторах +12 °С. Над Південним океаном дме багато досить сильних вітрів, насамперед­ із заходу. Саме ці вітри приводять до руху усю товщу води Антарктич­ної циркумполярної течії. Кожної секунди ця течія переносить 120 млн м3 води — вдесятеро більше від усіх річок земної кулі.

Особливе місце в льодовиковому покриві Південного океану належить шельфовим льодовикам — величезним масивам плитоподібної форми. Ше­льфові льодовики перебувають на плаву, вони є продо­вженням льодовикового покриву материка. Масиви льоду відколюються, внаслідок чого утворюються айсберги столоподібної форми. За підрахунка­ми дослідників, у межах Південного океану налічується в середньому бли­зько 200 тис. айсбергів.

Рослинність. Рослинний світ багатий на водорості, які ростуть не тільки у водній масі, але й на поверхні льоду.

Тваринний світ. У водах Південного океану мешкають­ різні види морських ссавців — китів та дельфінів: кашалот, пляшконіс, касатка, короткоголовий дельфін, південний кит, синій кит, фінвал, горбач, сейвал. У Південному океані такі тварини, як вусаті кити, тюлені, риби, головоногі молюски тощо живляться крілем — дрібними мор­ськими рачками завдовжки 40 мм та вагою 1 г кожний. Кріль має велике значення і в людському господарстві: його м’ясо на смак не поступається креветкам, з нього виготовляють кормову муку, яка за місткістю харчових речовин у 7–8 разів перевищує муку зернову. Серед різноманітних птахів, що мешкають у Південному океані, є і символ Антарктики — пінгвіни, зокрема пінгвіни Аделі, імпера­торські, королівські, антарктичні пінгвіни.

Урок № 40

Тема. Будова поверхні. Лід Антарктиди, підлідний рельєф. Кліматичні умови. Антарктида — найхолодніший материк Землі. Рослинність і тваринний світ. Природні багатства Антарктиди, проблеми їх використання

Мета: сформувати в учнів систему знань про природу Антарктиди; систематизувати поняття учнів про особливості рельєфу ма­терика; підвести учнів до розуміння унікальності антарктич­ної природи та необхідності ощадливого ставлення до неї, удосконалювати навички роботи з підручником, картами атласу, додатковими джерелами географічних

136	Усі уроки географії. 7 клас

знань, розвивати навички моделювання, узагальнення, виховувати повагу до думки інших.

Обладнання: карта Антарктиди, картини природи материка, підруч­ ники, атласи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Опорні та базові поняття: горотворення, рельєф, клімат, рослинний і тваринний світ, льодовиковий та підлідний рельєф, екологічні проблеми, раціональне природокористування, антарктична оаза.

Географічна номенклатура: Антарктична платформа, Трансантарктичний хребет, вулкан Еребус, півострів Росса, острів Маккуорі.

Зміст уроку

I. Організаційний момент

Визначення мети і завдань уроку. Визначення готовності учнів до уроку.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1.Прийом «Географічна розминка»

•Схарактеризуйте географічне положення Антарктиди.

•Чому Антарктиду було відкрито пізніше за інші материки?

•Що таке Антарктика?

2.Прийом «Лови помилку»

Учні по черзі виходять до карти, показують географічний об’єкт, дають його характеристику одним реченням, навмисне припустившися помилки. Інші учні в класі повинні виправити цю помилку.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Прийом «Здивую всіх»

Учитель. На попередньому уроці ви дізналися про тривалу складну історію­ відкриття та дослідження Антарктиди. Але мало хто з вас знає, що колись давно Антарктида не була материком холоду, бо лежала у більш теплих широтах. Про це свідчать знайдені в її надрах залишки організмів, що мешкали в теплому вологому кліматі. «Мандрування» Антарктиди, за теорією літосферних плит, закінчилося за Полярним колом. І природа мате­рика стала зовсім іншою...

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Учитель. Які причини обумовили своєрідність антарктичного клімату? Головна з них — вічний холод: замала кількість сонячного тепла,

Розділ II. Материки	137

що обумовле­на географічною широтою, велика (у середньому завтовшки 2000 м) товща льоду, стокові холодні вітри.

Антарктида — це льодова пустеля, що простяглася на тисячі кілометрів­ . Навіть улітку температура тут не підіймається вище 0 °С. Вода в рідкому стані — основа життя — відсутня. Живі істоти — від мікроорганізмів до тварин — на материку представлені незначно­ , але на його околицях є так звані оази — ділянки, площа яких інколи сягає кількох сот квадратних кілометрів. Тут температура повітря може становити +10 — +15 °С, зростають мохи, лишайники­ . В озерах, що тут є, при бажанні можна купатися. Порівняно з льодовиковим покривом це зовсім інший світ, хоча вони існують поруч на одному материку.

2. Прийом «Картографічна лабораторія»

Охарактеризуймо за допомогою карти рельєф Антарктиди.

3. Учитель. Сучасні дослідження довели, що Антарктида — материк, бо зем­на кора тут у кілька разів товща, ніж під океаном. В його основі лежить Антарктична платформа. Великі ділянки Антарктиди виявилися нижчими за рівень моря внаслідок прогинів під вагою льоду. Вважають, що за умови танен­ня льоду земна кора материка піднялася б і прогини зникли б. Учені довели, що в центрі Антарктиди під льодом розташовані гори завдовжки 1000 км та заввишки 3000 м над рівнем моря. Багато­ гірських хребтів виявлено в західній частині Антарктиди.

Якщо порівняти висоту рельєфу Антарктиди з висотою інших материків, то виявиться, що Антарктида разом з льодовиками вища. Середні висоти Євразії, Африки, Америки складають близько 600 м над рівнем моря, тоді як Антарктиди — понад 2000 м, а Південний­ полюс лежить на висоті 2765 м над рівнем Океану. В Антарктиді продовжується горотворення, про що свідчить на­явність діючого вулкану Еребус.

4. Прийом «Картографічна лабораторія»

Завдання. Знайдіть на карті півострів Росса та вулкан Еребус, підпишіть їх на контурній карті.

5. Прийом «Дивую всіх»

Учитель. Надра материка містять багато корисних копалин: вугілля, мідь, хром, нікель, графіт, золото — разом близько 150 видів копалин.

Американські геологи виявили скам’янілі рештки різноманітих хребет­ них, що мешкали тут, на думку вчених, близько 200 млн років тому. Ці знахідки свідчать, що колись в Антарктиді було тепло. Численні рештки земноводних, плазунів та риб, які зустрічаються на інших материках, дають можливість припустити, що в минуло­му Антарктида була з’єднана з іншими материками в складі єдиного материка Гондвани.

138	Усі уроки географії. 7 клас

За геологічними та рельєфними ознаками на території материка розрізняють дві області — Східну Антарктиду та Західну, межа між якими поєднує південні частини морів Ведделла і Росса. Взагалі геологічна­ будова материка вивчена слабо.

Завдання. Нанесіть на контурну карту області Антарктиди, позначте межу між ними.

Льодовиковий покрив займає 96 % території Антарктиди, тільки­ 4 % припадає на скелі та гірські хребти. Антарктида — це безкраї­ простори снігу та льоду, що складають її льодовиковий по­крив. Форма поверхні льодовикового покриву Антарктиди — з пологими схилами в бік моря — майже не змінюється. Така форма­ материкового льодовикового щита обумовлена розтіканням льоду­ , який постійно рухається від центру до країв. Швидкість течії, дуже мала в центральних частинах, зростає до країв, сягаючи кіль­кох метрів на рік.

Об’єм льоду в Антарктиді складає 20–30 млн км3. Танення такої кількості льоду підвищило б рівень Світового Океану на 50–75 м та призвело б до затоплення великих територій суходолу.

За сучасними гіпотезами, вік зледеніння Антарктиди становить близько 1 млн років, тобто льодовиковий покрив утворився в четвер­тинному періоді. Деякі вчені вважають, що площа льодовикового покриву зростає, інші доводять, що площа зменшується. На думку учасника чотирьох антарктичних експедицій Андрія Капиці, існуючі факти говорять на користь обох цих точок зору.

Розглянемо кліматичні особливості та умови Антарктиди. Головними особливостями клімату материка є холод і сухість. На більшій частині Антарктиди температура січня нижча за –48 °С, тут зафіксована­ найнижча температура у світі: –89,2 °С. На більшій частині материка температура найтеплішого місяця не підіймається вище –32 °С, тоді як на всіх інших материках цей показник перевищує 0 °С. Найтепліший місяць в Антарктиді — січень, найвища температура зафіксована на Антарктичному півострові: +1 °С.

Причинами таких кліматичних особливостей є географічне положення­ материка у високих широтах, полярна ніч, льодовиковий покрив (відбиває 90 % сонячного тепла), відсутність хмарності в області постійного високого тиску, найбільша висота над рівнем моря серед материків світу.

6. Прийом «Бліцопитування»

•Чому Антарктида є областю вічного холоду на Землі?

•Чому, навіть за умов отримання більшої кількості сонячної радіації, ніж Африка, льодовиковий покрив Антарктиди не тане?

•Які причини особливостей клімату Антарктиди?

Розділ II. Материки	139

7. Прийом «Конкурс знань»

Розповіді учнів

•Органічний світ Антарктиди. Розповсюджений у прибережних зонах — водах і землях. Наземна рослинність на вільних від льоду ділянках представлена різними видами рослин, переважно мохами та лишайниками, але зелених рослин немає. Рослинність внутрішніх вод представлена насамперед кількома видами водоростей. Тваринний­ світ Антарктиди представлений пінгвінами, буревісниками, південно-по- лярними поморниками та ін. В антарктичних водах мешкає найбільша тварина планети — синій кит (довжина сягає 33 м, вага — 150 т). Також є морський лев (хижак), котик, морський слон. Трапляється в антарктичних водах і кит горбач (завдовжки 12–14 м), якого ледь не винищили за смачне м’ясо та придатний для господарського використання жир (до 8 т у кожної тварини). Зараз полювання на горбачів заборонено кілько­ма міжнародними угодами.

•Екологічні проблеми Антарктики. Суворі умови материка обумовили виживання дуже невеликої кількості­ організмів, але їм загрожує більш страшний ворог — людина. Охорона природних багатств Антарктики не є новою проблемою: острів Маккуорі був оголошений заповідником ще у 1933 р. Глобаль­ніше питання про охорону Антарктики постало на 3-му засіданні Наукового комітету з вивчення Антарктики (березень 1959 р., Канберра, Австралія). Це питання обговорювалося також на Антарктичному­ симпозіумі в Буенос-Айресі (Аргентина), де було ухвалено резолюцію — заклик до країн спільно вжити заходів з охорони тва­ринного і рослинного світу. У наступні роки проблема збереження живої природи Антарктики неодноразово обговорювалося світовим товариством, яке укладало відповідні угоди. Біологічні ресурси Антарктики великі, але людина легко може їх знищити. Тому їх вивчення, розробка та впровадження раціональ­них способів природокористування — нагальна потреба всього людства планети.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Прийом «Бліцопитування»

•Які причини вічного холоду в Антарктиді?

•Схарактеризуйте рельєф материка.

•Яка середня висота Антарктиди порівняно з іншими матери­ками?

•Які докази свідчать, що в Антарктиді продовжується горотво­рення?

•Назвіть корисні копалини материка.

•Який відсоток площі Антарктиди вкритий льодовиками?

•Чому льодовиковий покрив Антарктиди має куполоподібну форму?

•Який вік антарктичного зледеніння?

140	Усі уроки географії. 7 клас

•Що трапиться, якщо льоди Антарктиди розтануть? Чи це можливо­ ? Чому?

•Що таке «антарктичні оази»? Які рослини є в Антарктиді?

•Які тварини мешкають в Антарктиці?

•Що викликає хвилювання за долю живої природи Антарктики?

2. Прийом «Експрес-тест»

1.Середня температура повітря Антарктичного плато взимку дорівнює близько:

а) –70 °С;  б) –30–35 °С;  в) –45 °С;  г) –10 °С.

2. Найнижчою із зафіксованих в Антарктиді температур є:

а) –100 °С;  б) –98,2 °С;  в) –89,2 °С;  г) –71 °С.

3.Земну кору Антарктиди формують області:

а) середньої складчастості та давня платформа; б) нової складчастості та древня платформа; в) древньої та середньої складчастості; г) давньої складчастості.

4.З урахуванням льодовикового покриву в Антарктиді переважають висоти:

а) більші, ніж в Африці, але менші, ніж в Австралії; б) більші, ніж в Африці та в Австралії; в) менші, ніж в Африці, але більші, ніж в Австралії; г) менші, ніж в Австралії та Африці.

5.Найбільшу потужність льодовиковий покрив Антарктиди має в: а) західній частині;  б) східній частині; в) центральній частині;  г) всі відповіді вірні.

6.Середня потужність льодового покриву в Антарктиді складає:

а) 500 м;  б) 1000 м;  в) 4000 м;  г) 2000 м.

7.Антарктичні повітряні маси:

а) холодні та сухі;  б) теплі та сухі; в) холодні та вологі;  г) теплі та вологі.

8.Мінімальну кількість сонячного тепла територія Антарктиди отримує у:

а) вересні;  б) червні;  в) січні;  г) грудні.

9.Максимальну кількість сонячного тепла територія Антарктиди отри­ мує у:

а) вересні;  б) червні;  в) січні;  г) травні.

10.Головною причиною незначної кількості тепла, що його отримує материк в січні, є:

а) невеликий кут падіння сонячних променів;