Знайомлення без посередника

Будьмо знайомі! Я хочу (хотів би) з Вами познайомитися! Мені конче треба з Вами познайомитися! Ви не проти, щоб ми познайомилися? Чому б нам не познайомитися? Дозвольте відрекомендуватися! Після цих формул ідуть фрази самоназивання: Моє ім’я...; Моє прізвище...; Мене звати...; Я-.... Знайомлення здебільшого відбувається у формі такого діалогу: – Будьмо знайомі! Моє ім’я Тарас (Бондаренко). -Андрій (Васильович; Шелудько). Дуже приємно! (Мені дуже приємно з Вами познайомитися! Радий знайомству з Вами!).

Знайомлення через посередника:

Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам...; Дозвольте познайомити Вас із...; Познайомтеся, це...; Познайомтеся, будь ласка, це ...; Знайомтеся, будь ласка. Це мій... Особа, якій відрекомендовують, може висловити свої почуття такими фразами: Дуже приємно! Я вже чув про Вас; Мені (надзвичайно) приємно з Вами познайомитися! Я радий знайомству з Вами!

Комплімент

Комплімент – «це приємні, люб’язні слова, похвала, лестощі»25. Призначення компліменту    зробити приємне співрозмовникові, викликати взаємну симпатію. Стиль, компліменту залежить, від статі, соціального становища адресати, від характеру взаємин  із ним, від ситуації спілкування. Найчастіше хваліть  людину за вчинки, за характер, за зовнішній вигляд, одяг, зачіску, дітей. Набір етикетних формул в українській мові стереотипний, наприклад: вибір мовних одиниць у мовленні Щоб спілкуватися на якійсь мові, потрібно володіти її фонетикою майже на 100%, граматикою – на 50-90%, лексикою – на 1%. Звичайно, володіння фонетикою і граматикою рідної мови в ідеалі повинно бути стовідсотковим, а лексикою – значно більше, ніж на один відсоток. Без цього говорити про культуру мовлення, його етікетність важко. Справа в тому, що мова – це завжди вибір з більшого або меншого числа альтернативних одиниць мови, які можуть бути використані мовцем для певної мети. Наприклад, прощаючись, ми можемо сказати: До побачення!; Поки (то) (здоров’я (і))!; Прощай (ті)!; Прощай (ті)!; До зустрічі!; Всього (Вам, тобі) найкращого! ; Гуд бай; Чао! і т.д.,

– Але зупиняємо свій вибір на якійсь одній одиниці. Цей вибір і для нас, і для нашого партнера (ів) є значущим. Він виявляє взаємовідносини між мовниками. Але він може також показувати рівень володіння мовок). Якщо, припустимо, іноземець знає по-Української лише до побачення /, то він буде вживати цей вираз у всіх ситуаціях прощання.

Культура мовлення вимагає від мовця правильного, доречного вибору мовних одиниць, які «йшли б” в комунікативній ситуації, відповідали всім її параметрам. Але якщо у мовця обмежений запас лексики та фраземіка і він постійно повторює ті ж слова, приймає їх в невластивих їм контекстах і ситуаціях, надужівае діалектизмами, просторічними словами, суржікізмами, якщо мова синтаксично одноманітна, то він не може сподіватися, що його будуть за цікавого співрозмовника, висококультурну або просто освіченої людини.

8.Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування?

В українській літературній мові вирізняють такі функціональні стилі: художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний, конфесійний та епістолярний. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

Художній стиль - це мова художньої літератури, "особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу"²⁹.

Основне призначення стилю - різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомоги художніх образів. Художній стиль реалізується в таких жанрах:трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка, епіграма.

Науковий стиль - функціональний різновид літературної мови, що обслуговує сферу і потреби науки.

Науковий стиль реалізується в таких жанрах: дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія, виступи на наукових конференціях, дискусії, доповіді на наукові теми.

Взірець власне наукового стилю: Мовна конвергенція - тактичний вияв комунікативної стратегії урівноваження статусу співрозмовників як пристосування адресанта до адресата, що передбачає уподібнення мовлення одного до мовлення другого з метою досягнення комунікативної кооперації. Наприклад, спілкування з дитиною на підставі коду дитячого мовлення, перехід на сленг чи жаргон, спілкуючись з людиною, що використовує їх.

Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.

Основне призначення стилю - регулювання офіційно-ділових стосунків. Офіційно-діловий стиль реалізується в таких текстах: закон, кодекс, устав, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист, список, перелік, накладна тощо, а також виступи на зборах, наради, прес-конференції, бесіди з діловими партнерами.

Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, пропагандистських виданнях).

Публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах: виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія, репортаж.

Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства.

Основне призначення стилю - вплив на душевні переживання людини. Конфесійний стиль репрезентується в таких жанрах: Біблія, житія, апокрифи, проповіді, послання, молитви, тлумачення Святого Письма.

Епістолярний стиль - це стиль приватного листування.

Основне призначення стилю - поінформувати адресата про щось, викликати в нього певні почуття, які б відповідали емоційній настроєності автора. До епістолярного стилю зараховують не тільки листи видатних письменників, громадських і культурних діячів, учених, а й щоденники, записки, мемуари.