- •4.1. Поняття цивільного права, його предмету і методу
- •4.2. Цивільні правовідносини
- •4.3. Особисті немайнові права фізичної особи
- •4.4. Поняття права власності та інших речових прав
- •Глава 29 цку (ст. 386-394) закріплює основні засоби захисту права власності:
- •4.5. Право інтелектуальної власності в Україні
- •4.6. Правочини в цивільному праві
- •4.7. Поняття зобов'язального права України
- •4.8. Спадкове право
- •4.9. Цивільно-правова відповідальність, її підстави
- •5.1. Загальне поняття сімейного права України
- •Глава 1. Цивільне право - галузь приватного права
- •1. Поняття цивільного права як приватного права
- •2. Предмет та метод цивільного права
- •Метод цивільно-правового регулювання
- •3. Функції цивільного права
- •4. Принципи цивільного права
- •Принцип юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності учасників цивільних відносин
- •Принцип неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя людини
- •Принцип свободи власності (неприпустимості позбавлення права власності)
- •Принцип свободи договору
- •Принцип свободи підприємницької діяльності
- •Принцип судового захисту цивільного права та інтересу
- •5. Система цивільного права
- •Глава 2. Акти цивільного законодавства
- •1. Поняття та види актів цивільного законодавства
- •Цивільний кодекс України - основний акт цивільного законодавства
- •Нормативно-правові акти органів державної влади та органів влади арк
- •Акти цивільного законодавства і договір
- •Акти цивільного законодавства і міжнародні договори України
- •Акти цивільного законодавства і звичай
- •2. Дія актів цивільного законодавства
- •3. Застосування актів цивільного законодавства
5.1. Загальне поняття сімейного права України
Сімейне право - це система правових норм, встановлених чи санкціонованих державою, які регулюють взаємовідносини між подружжям, батьками та дітьми, усиновителями та усиновленими, іншими родичами, а також опікунами, піклувальниками та підопічними, патронами та вихованцями, які носять як майновий так і немайновий характер.
Норми сімейного права України базуються на нормах міжнародно-правових актів, таких як:
- Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р.;
- Римська конвенція про захист прав та основних свобод від 04.11.1950 р.;
- Копенгагенська декларація про соціальний розвиток від 01.01.1995 р.;
- Європейська соціальна хартія від 03.05.1996 р.; -та інші.
Конституція України закріпила право кожного на утворення сім'ї шляхом укладення шлюбу, який ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, на рівність прав і обов'язків подружжя, дітей, незалежно від походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним, а також обв'язки батьків утримувати дітей до їх повноліття та дітей, щодо піклування про своїх непрацездатних батьків. При цьому держава зобов'язана охороняти сім'ю, дитинство, материнство і батьківство (ст. 51,52 Конституції України). Завданнями сімейного законодавства є:
1) визначення засад шлюбу, особистих немайнових та майнових прав і свобод подружжя, підстав виникнення, змісту особистих майнових і немайнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів;
2) зміцнення сім'ї, як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;
3) утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;
4) побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;
5) забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Предметом правового регулювання сімейного права є:
- сімейні майнові та немайнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими родичами;
- відносини щодо виховання, розвитку та утримання дітей;
- відносини, що тісно пов'язані із сімейними.
Сімейні взаємовідносини виникають при укладанні та після укладання шлюбу, при народженні дитини, при усиновленні дитини, та інших специфічних взаємовідносинах, оскільки суб'єктами їх є лише фізичні особи.
Система сімейного права складається з двох частин - загальної та особливої. Загальна визначає засади та джерела правового регулювання сімейних відносин, коло учасників, порядок реалізації прав і обов'язків суб'єктів. Особлива частина включає інститути шлюбу, батьківства, правового режиму майна подружжя, виплати та призначення аліментів, форм виховання дітей-сиріт та ін.
У сімейному праві застосовується різні методи, які базуються на:
1) юридичній рівності сторін сімейних відносин;
2) самостійному майновому статусі їх учасників;
3) диспозитивності сімейних правових норм;
4) специфічному порядку розгляду сімейних спорів (судовому).
Найбільш характерним методом сімейного права є диспозитивний, який базується на вільному виборі певних правил поведінки учасниками сімейних відносин у межах передбачених сімейною нормою. В той же час застосовується імперативний метод, який вимагає певної поведінки не дозволяючи відхилення від приписів правових норм. В першу чергу це стосується норм забороняючого змісту (у шлюбі не можуть перебувати близькі родичі, особи які визнані судом недієздатними, тощо).
Основними джерелами норм сімейного права є міжнародно-правові акти та міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Конституція України, Сімейний кодекс України від 10.01. 2002 р., закони України:
- "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 22.03. 2001 року;
- "Про охорону дитинства'' від 26.04. 2001 року;
- "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 01.06. 2000 року;
- та інші закони і підзаконні нормативні акти.
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА