- •4.1. Поняття цивільного права, його предмету і методу
- •4.2. Цивільні правовідносини
- •4.3. Особисті немайнові права фізичної особи
- •4.4. Поняття права власності та інших речових прав
- •Глава 29 цку (ст. 386-394) закріплює основні засоби захисту права власності:
- •4.5. Право інтелектуальної власності в Україні
- •4.6. Правочини в цивільному праві
- •4.7. Поняття зобов'язального права України
- •4.8. Спадкове право
- •4.9. Цивільно-правова відповідальність, її підстави
- •5.1. Загальне поняття сімейного права України
- •Глава 1. Цивільне право - галузь приватного права
- •1. Поняття цивільного права як приватного права
- •2. Предмет та метод цивільного права
- •Метод цивільно-правового регулювання
- •3. Функції цивільного права
- •4. Принципи цивільного права
- •Принцип юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності учасників цивільних відносин
- •Принцип неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя людини
- •Принцип свободи власності (неприпустимості позбавлення права власності)
- •Принцип свободи договору
- •Принцип свободи підприємницької діяльності
- •Принцип судового захисту цивільного права та інтересу
- •5. Система цивільного права
- •Глава 2. Акти цивільного законодавства
- •1. Поняття та види актів цивільного законодавства
- •Цивільний кодекс України - основний акт цивільного законодавства
- •Нормативно-правові акти органів державної влади та органів влади арк
- •Акти цивільного законодавства і договір
- •Акти цивільного законодавства і міжнародні договори України
- •Акти цивільного законодавства і звичай
- •2. Дія актів цивільного законодавства
- •3. Застосування актів цивільного законодавства
Нормативно-правові акти органів державної влади та органів влади арк
Особливістю їх, по-перше, є те, що вони можуть прийматися лише у випадках і у межах, встановлених Конституцією та законом. По-друге, згідно з Указом Президента від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" нормативно-правові акти, які стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або які мають міжвідомчий характер, повинні пройти обов'язкову державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.
Акти цивільного законодавства і договір
Динаміка товарно-грошового обороту, багатоманітність правових зв'язків між учасниками цивільних відносин виключають можливість їх упорядкованості дише тими чи іншими нормативними приписами (зовнішнє регулювання). Юридична рівність, вільне волевиявлення та майнова самостійність учасників цивільних відносин створюють об'єктивну передумову для вчинення ними дій, що мають юридичне значення, з метою забезпечення саморегулювання (внутрішнього регулювання) їх взаємних відносин. Саморегулювання відносин у приватноправовій сфері здійснюється за допомогою таких локальних актів, як статути і положення юридичних осіб, договори та односторонні правочини. Важливе значення у забезпеченні саморегулювання цивільних відносин має договір. Слід погодитися з тим, що в сучасних умовах приватноправовий договір потрібно розглядати як універсальний юридичний засіб (елемент) механізму внутрішнього регулювання суспільних відносин (саморегулювання)1.
Співвідношення актів цивільного законодавства і договору втілене як принципове у ст. 6 ЦК, що свідчить про питому вагу останнього серед цивільно-правових засобів регулювання товарно-грошового обороту.
У цивільному праві виділяють понайменовані й не понайменовані договори. Понайменованими є договори, можливість укладення яких передбачена актами цивільного законодавства. Не понайменованими відповідно визнаються договори, можливість укладення яких нормативно не визначена. При укладенні понайменованих договорів, якщо з актів цивільного законодавства не випливає іншого або коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства не випливає з їх змісту чи із суті відносин між сторонами, останні мають право врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, або відступити від положень останніх і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, за загальним правилом, конкуренцію між положеннями акта цивільного законодавства й договору закон вирішує на користь останнього.
Сторони мають право укласти договір, не передбачений актами цивільного законодавства (не понайменований), якщо він відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства, які встановлені в ст. 3 ЦК.
У співвідношенні з актами цивільного законодавства договір не менше, ніж вони, характеризується усталеністю як одна з форм прояву активності учасників цивільних відносин. Так само, як і норми актів цивільного законодавства, положення договору підлягають обов'язковому врахуванню при розгляді судових справ. За призначенням договір відповідно до ст. 11 ЦК є самостійною підставою виникнення цивільних прав і обов'язків. За правовими наслідками договір як акт саморегулювання індивідуальної дії може мати значення не тільки для його сторін, а й для сторонніх осіб.