3. Синдром комбінованих порушень.

У основі цього синдрому лежить поєднання порушення утворення імпульсу, що виявляється частим збудженням миокарда передсердя і порушення проведення імпульсу від передсердя до шлуночків, виражається в розвитку функціональної блокади атріовентрикулярного з'єднання. Така функціональна атріовентрикулярна блокада запобігає дуже частій і неефективній роботі шлуночків.

Також як і синдроми порушення освіти і проведення імпульсу, синдром комбінованих порушень є складовою частиною синдрому порушення ритму серця. Він включає трепетання передсердя і миготливу аритмію.

3.1. Симптом трепетання передсердя.

Трепетання передсердя - це значне почастішання скорочень передсердя (до 250-400) в хвилину при збереженні правильного регулярного передсердного ритму. Безпосередніми механізмами, ведучими до дуже частого збудження передсердя при їх трепетанні, є або підвищення автоматизму кліток провідної системи, або механізм повторного входу хвилі збудження - re-entry, коли в передсерді створюються умови для тривалої ритмічної циркуляції кругової хвилі збудження. На відміну від пароксизмальної надшлуночкової тахікардії, коли хвиля збудження циркулює по передсердю з частотою 140-250 в хвилину, при трепетанні передсердя ця частота вище і складає 250-400 в хвилину.

ЕКГ-ознаки:

- відсутність на ЕКГ зубців Р;

- наявність частих - до 200-400 в хвилину - регулярних, схожих один на одного передсердних хвиль F, що мають характерну пилкоподібну форму (відведення II, III, aVF, V1, V2);

- наявність нормальних незмінених шлуночкових комплексів;

- кожному шлунковому комплексу передує певна кількість передсердних хвиль F (2:1, 3:1, 4:1 і т.д.) при регулярній формі трепетання передсердя; при нерегулярній формі число цих хвиль може мінятися;

М А Л Ю Н О К

3.2. Симптом миготливої аритмії.

Мерехтіння (фібриляція) передсердя, або миготлива аритмія, - це таке порушення ритму серця, при якому впродовж всього серцевого циклу спостерігається часте (від 350 до 700) в хвилину безладне, хаотичне збудження і скорочення окремих груп м'язових волокон передсердя. При цьому, збудження і скорочення передсердя як єдиного цілого відсутній.

Залежно від величини хвиль розрізняють крупно- і мелковолнистую форми мерехтіння передсердя. При крупноволнистой формі амплітуда хвиль f перевищує 0,5 мм, їх частота - 350-450 в хвилину; вони з'являються з щодо більшою правильністю. Така форма миготливої аритмії частіше зустрічається у хворого з вираженою гіпертрофією передсердя, наприклад, при стенозі митри. При мелковолнистой формі фібриляції передсердя частота хвиль f досягає 600-700 в хвилину, їх амплітуда менше 0,5 мм. Нерегулярність хвиль виражена різкіше, ніж при першому варіанті. Іноді хвилі f взагалі не видно на ЕКГ ні в одному з електрокардіографічних відведень. Ця форма миготливої аритмії часто зустрічається у літніх людей страждаючих кардіосклерозом.

ЕКГ-ознаки:

- відсутність у всіх електрокардіографічних відведеннях зубця Р;

- наявність впродовж всього серцевого циклу безладних хвиль f, що мають різну форму і амплітуду. Хвилі f краще реєструються у відведеннях V1, V2, II, III і aVF.

- нерегулярність шлуночкових комплексів QRS (різні за тривалістю інтервали R-R).

- наявність комплексів QRS, що мають в більшості випадків нормальний незмінний вигляд без деформації і розширення.

Р І З У Н ПРО ДО

Синдром дифузних змін миокарда.

На ЕКГ знаходять віддзеркалення різного роду зміни і пошкодження миокарда, проте, зважаючи на складність і індивідуальну мінливість структури миокарда і крайній складності хронотопографии збудження в нім, встановити безпосередній зв'язок між деталями процесу розповсюдження збудження і їх віддзеркаленням на ЕКГ не представляється можливим до теперішнього часу. Розвиток клінічної електрокардіографії по емпіричному шляху зіставлення морфології кривих з клінічними і патологоанатомічними даними все ж таки дозволило визначити поєднання ознак, що дозволяють з відомою точністю діагностувати (припускати наявність) дифузних поразок миокарда, стежити за дією серцевих препаратів, виявляти порушення в обміні електролітів, особливо, калія і кальцію.

Слід пам'ятати, що нерідко мають місце випадки, в яких, всупереч очевидній клінічній картині, відхилення від норми на ЕКГ не спостерігаються, або відхилення від норми на ЕКГ очевидні, але інтерпретація їх необйчайно складна або взагалі неможлива.