Системи підтримки прийняття рішень

В них вирішуються неформалізовані, неструктуровані та змішані задачі з відсутніми чи незначними кількісними складовими. СППР використовують у різноманітних видах діяльності для прийняття рішень у ситуаціях, де небажано чи неможливо мати автоматичну систему для виконання усього комплексу рішень.

СППР забезпечують реалізацію таких важливих концепцій побудови інформаційних систем, як інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, стійкість, керованість.

• Інтерактивність - це можливість відгукнутись на дії користувача в процесі розв'язування задачі.

• Інтегрованість - забезпечення сумісності всіх складових частин системи у процесі її функціонування.

• Потужність - спроможність системи вирішувати велику гаму питань.

• Доступність - здатність системи в сприятливій формі і в необхідний час задовольнити потреби споживачів.

• Гнучкість - можливість системи адаптуватися до різних ситуацій і змін потреб.

• Надійність - здатність функціонувати протягом відповідного часу.

• Стійкість - міра здатності системи відновлюватися при виникненні помилкових ситуацій.

• Керованість - можливість контролю користувачем дій системи і втручання в них у ході розповсюдження задачі.

Моделювання і підтримка рішень

1. Проблеми та завдання

2. Сьогодні медичні рішення часто базуються на «розумних припущеннях». Система охорони здоров'я дуже складна, і навіть експерти в галузі медицини стикаються з труднощами, коли роблять заключні висновки щодо подальшого розвитку подій. Комп'ютерне програмне забезпечення, що базується на передових технологіях моделювання, таких як марківські процеси або моделювання за методом Монте-Карло, допомагають аналізувати складні сценарії та забезпечувати вдосконалену підтримку рішень.

1. Більшість аналітичних моделей рішень все ще розробляються за допомогою Microsoft Excel та VBA. Типовими замовниками таких рішень є органи з реєстрації або національні агентства з оцінювання технологій, на зразок Національного інституту якості медичної допомоги у Великобританії та німецького інституту DIMDI, а також фармацевтична промисловість.

3. Вимоги до IT-cередовища

ІТ-середовище в системі охорони здоров'я має забезпечувати виконання поставлених перед медичною установою завдань. Інформаційна архітектура масштабу установи має створювати середовище, яке гарантує:

• оперативність, щоб надати можливість швидко реагувати на зміну потреб та політик;

• можливість повторного використання компонентів;

• інтероперабельність та переношуваність;

• фундамент, побудований на комерційному та доступному програмному забезпеченні;

• узгоджену компонентну модель;

• узгоджені інтерфейси (протоколи, методи тощо);

• узгоджені стандарти доступу та транспортування (наприклад, веб-служби).

Дана стратегія забезпечить ефективність щодо витрат коштів та часу, а також підтримки лікувальних процесів. Звичайно, витрати на реалізацію такої стратегії можуть бути виправдані лише значними перевагами для медичної установи. Час на реалізацію та розгортання рішень має бути прийнятним, а стратегія повинна бути достатньо гнучкою для того, щоб пристосовуватися до зміни потреб. Ефективність підтримки процесів має визначатися простотою переходу від існуючих моделей до нових.

Ключовим завданням ІТ-стратегії є створення безпечної і надійної мережної інфраструктури організації та впровадження єдиних стандартів взаємодії (в ідеалі — узгодження цих стандартів із зовнішніми стандартами, в тому числі тими, що застосовуються на інших рівнях системи охорони здоров'я). Зокрема, для обміну даними може використовуватися відкритий формат даних, подібний до XML (eXtensible Markup Language).

Стратегія створення інформаційного середовища для системи охорони здоров'я передбачає:

• встановлення стандартів для всіх систем, що забезпечить обмін даними, взаємодію цих систем та їхню захищеність;

• розділення інформації для виконання вимог безпеки, а також з метою відокремлення конфіденційної інформації від доступної для всіх;

• вибір моделі метаданих, яка забезпечить однакову інтерпретацію даних, що зберігаються в різних системах, а також взаємодію із зовнішніми середовищами, зокрема обмін інформацією між підрозділами та іншими установами;

• встановлення балансу між централізованим та розподіленим керуванням і розташуванням систем і даних без втрати належного рівня доступу, безпеки та гнучкості;

• забезпечення можливості спільного використання інформації користувачами, які мають відповідні уповноваження в системі;

• використання наявних інформаційних активів і систем завдяки інтеграції та інтероперабельності компонентів системи;

• забезпечення гнучкості та спроможності оперативно реагувати на зміни, зокрема можливість масштабування системи відповідно до зростання вимог та кількості користувачів;

• досягнення прийнятних показників загальної вартості володіння.

Ця стратегія має бути спрямована не лише на визначення вимог охорони здоров'я, які постійно змінюються та яким потрібно відповідати, а й мати на меті створення такого спільного середовища, яке характеризуватиметься спроможністю до адаптації і гнучкістю, необхідною для задоволення майбутніх потреб. Загалом, останнім часом відбулася зміна підходів до розробки та підтримки інформаційних систем. Це дає можливість створювати більш пристосовані до поточних і майбутніх потреб системи.