7. Діяльність о.Бутовського у відродженні сучасного олімпійського руху.

Одним із засновників МОК був російський генерал Олексій Бутовський, який працював у головному управлінні військових навчальних закладів, - автор великої кількості праць з педагогіки, історії, музики, гігієни. Основу його педагогічної діяльності складали питання фізичного виховання. В кінці ХІХ і на початку ХХ століть керував фізичною підготовкою в армії і військово-навчальних закладах.

Олексій Бутовський народився в 1838 році у селі Підгірці на Полтавщині в сім'ї поміщика. Був дуже освіченою людиною, як і його батько. Він вільно володів чотирма мовами. Одержав військову освіту. Спочатку закінчує Констянтинівське училище, згодом Миколаївський інститут. З часом його переводять у Росію. Закінчує військову кар'єру в чині генерал-лейтенанта. Був одним із перших в тогочасній Росії, хто звернув увагу на важливість фізичного виховання, особливо у армії. Олексій Бутовський зробив значний внесок у розвиток спорту в царській Росії.

В 1890 році ним були організовані курси виховників для кадетських корпусів, на яких вивчалася, зокрема, і методика фізичної підготовки. Зо завданням військового міністерства Бутовський був у багатьох країнах Європи, де вивчав постановку фізичного виховання. В 1894 приймав участь як представник від Росії в установчому конгресі Міжнародного Олімпійського Комітету, членом якого був у наступні роки. В 1896 році був присутній на Іграх І Олімпіади в Афінах. В 1905 році приймав участь в роботі Брюссельського конгресу з фізичного виховання.

О. Бутовський організував в 1900 році літні курси для підготовки спеціалістів у області фізичного виховання із числа офіцерів кадетських корпусів і читав там лекції з історії, теорії та методики фізичного виховання. Ці ж предмети він викладав і слухачам головної гімнастико-фехтувальної школи, відкритої в Петербурзі у 1909 році.

Незабаром після Ігор І Олімпіади в Афінах (1896 р.) Олексій Бутовський попросився у відставку з МОК.

Бутовський написав багато статей, навчальних посібників з фізичного виховання для армії і цивільних навчальних закладів. Серед них найбільш відомими є: “Наставляння для виробництва гімнастичних вправ в цивільних навчальних закладах” (1890), “Ручна праця і тілесний розвиток” (1895), “Польова гімнастика в державах Західної Європи” (1897), “Система шведської педагогічної і військової гімнастики” (1897), “Записки з історії та методики тілесних вправ” (1913).

Праці Бутовського мали для свого часу значну цінність як узагальнення досвіду методики фізичного виховання в Росії і за кордоном.

Олексій Бутовський помер у 1917 році, похований на Новодівичому кладовищі в Москві.